Ухвала суду № 109192179, 22.02.2023, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2686/23

2/308/473/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2023 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Зарева Н.І., за участю:

секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,

розглянувши заяву керівника Ужгородської окружної прокуратури Юрія Домніцького про вжиття заходів щодо забезпечення позову до відкриття провадження в цивільній справі за позовом:

Керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави, адреса: м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, 6, e-mail: Uzhgorod.misto@zak.gp.gov.ua. до

Cереднянської селищної ради, адреса: Ужгородський район, смт. Середнє, вул. Закарпатська, 63, код ЄДРПОУ 04349923, та

ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

про скасування рішення про передачу земельної ділянки у власність, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Ужгородської окружної прокуратури звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Середнянської селищної ради та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування п. 2.2 рішення Середнянської селищної ради від 24.12.2020 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині передачі ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 2124855500:10:016:0022, площею 0,135 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд», скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на дану земельну ділянку.

Одночасно з позовною заявою прокурор подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 2124855500:10:016:0022, площею 0,135 га із забороною власникам та іншим особам здійснити дії на її відчуження, поділ, об`єднання, вчинення реєстраційних та нотаріальних дій.

Заява мотивована тим, що подальша реалізація у будь-який спосіб земельної ділянки може призвести до того, що втрачається сенс подальшого розгляду позовних вимог, а також може зробити неможливим відновлення порушених інтересів держави та виконання ймовірного рішення суду по заявленим позовним вимогам, у зв`язку з чим необхідним є запровадження заборони щодо вчинення дій, спрямованих на реалізацію предмету спору шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку.

Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно, та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Матеріалами позовної заяви, заяви про забезпечення позову та доданими до неї додатками підтверджено, що між сторонами дійсно існує спір з приводу якого подано позов, та заяву про забезпечення позову.

У позовній заяві прокурор просить визнати незаконним та скасувати п. 2.2 рішення Середнянської селищної ради від 24.12.2020 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», в частині передачі ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 2124855500:10:016:0022, площею 0,135 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд», скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на дану земельну ділянку.

Таким чином, предметом позовних вимог за позовом прокурора є скасування рішення селищної ради та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, що за своїм змістом є вимогами немайнового характеру.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову.

Обгрунтовуючи необхідність забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 2124855500:10:016:0022, площею 0,135 га із забороною власникам та іншим особам здійснити дії на її відчуження, поділ, об`єднання, вчинення реєстраційних та нотаріальних дій, прокурор покликаєтья на те, що подальша реалізація у будь-який спосіб земельної ділянки може призвести до того, що втрачається сенс подальшого розгляду позовних вимог, а також може зробити неможливим відновлення порушених інтересів держави та виконання ймовірного рішення суду по заявленим позовним вимогам, у зв`язку з чим необхідним є запровадження заборони щодо вчинення дій, спрямованих на реалізацію предмету спору шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку.

Разом з цим, вжиття судом такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно, не матиме правового зв`язку з предметом позовних вимог (скасування рішення селищної ради та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку), оскільки під час розгляду спору судом буде досліджуватися саме питання щодо наявності правових підстав для винесення рішення відповідної селищної ради, його законність, законність державної реєстрації права власності.

Водночас, слід зазначити, що прокурором не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову

ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а також не доведено, що відчуження земельної ділянки, на яку просить накласти арешт прокурор, унеможливить виконати рішення суду щодо скасування відповідного рішення селищної ради та скасування державної реєстрації прав власності.

Прокурор обмежився лише посиланням на те, що вчинення будь-яких правочинів щодо відчуження земельної ділянки може зробити неможливим відновлення порушених інтересів держави.

Вимоги щодо витребування земельної ділянки до відповідачів прокурором не заявлено, як і не заявлено будь-яких вимог майнового характеру стосовно земельної ділянки, яка не є предметом спору.

Таким чином позовні вимоги, заявлені прокурором, є вимогами немайнового характеру, а отже такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно не є співмірним з предметом спору в цій справі.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України у справі № 910/16800/20 від 29.03.2021, такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно обмежує право особи користуватися та розпоряджатися майном, тому може застосуватися тільки у справі, в якій заявлено майнову вимогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що подане клопотання є необгрунтованим і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.12, 13, 149, 150, 152, 153, 157, 260-261, 353-355 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.І. Зарева