Рішення № 10919051, 20.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.10                                                                                 Справа № 9/158

Суддя А.Г.Ворожцов, розглянувши матеріали справи за позовом

Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ

до Об'єднаного житлово-будівельного кооперативу "Луч", м. Луганськ

про стягнення 2 151 808 грн. 85 коп.

за участю представників :

від позивача –Гонцул І.О., дов. № 4-д від 10.01.10, Нікітін В.В., дов. № 23-д від 18.02.10,

від відповідача – Гончаров О.Г., дов. б/н від 18.06.10

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем, ЛМКП "Теплокомуненерго", заявлена вимога про стягнення з відповідача, ОЖБК "Луч", вартості спожитої без достатніх підстав теплової енергії у розмірі 2151808,85 грн.

Відповідач, ОЖБК "Луч", відзивом на позовну заяву за № 123/10 позов не визнав з наступних підстав.

До червня 2008 року позивач постачав теплову енергію власникам житлових приміщень житлових будинків, що входять до складу ОЖБК "Луч", на опалення приміщень, що знаходяться у приватній власності власників квартир. Саме ці власники й були споживачами спожитої теплової енергії, вартість якої є предметом цього позову.

Разом з тим, відповідач не споживав зазначену теплову енергію, оскільки:

- були відсутні житлові та нежитлові приміщення у власності відповідача чи такі, що знаходились у нього в оренді,

- було відсутнє право відповідача укладати договори з купівлі-продажу чи постачання теплової енергії споживачам.

Відповідач відкидає твердження позивача про те, що останній з 01.01.05 року постачав теплову енергію саме відповідачу, оскільки протягом майже 3-х років між сторонами не існувало договірних відносин, а постачати теплову енергію за договором № 481 від 31.10.03 позивач не міг, оскільки не є правонаступником МКП "Теплозабезпечення".

Позивач не надав розрахунку обсягів фактично спожитої теплової енергії з урахуванням середньомісячної температури теплоносія в своїх теплових мережах, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

На останнє відповідач просить застосувати строк позовної давності, оскільки позовні вимоги до квітня 2007 року лежать за межами позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК України.

Доводи позивача, ЛМКП "Теплокомуненерго", зводяться до наступного.

Відповідач, ОЖБК "Луч", згідно з п. 2.1 свого статуту утримує на балансі житлові будинки, що розташовані у м. Луганську, а відповідно до п. 2.2 статуту з метою сприяння членам кооперативу в отриманні житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання з 31.10.03 фактично спожив теплову енергію, що вироблялась МКП "Теплозабезпечення" та сплачував за неї грошові кошти. На постачання теплової енергії між МКП "Теплозабезпечення" та ОЖБК "Луч" було укладено договір № 481 від 31.10.03.

Відповідно до рішень Луганської міської ради № 22/5 від 27.07.04, № 5/7 від 20.06.06, № 37/12 від 30.07.08 та № 49/9 від 27.03.09 МКП "Теплозабезпечення" було реорганізоване шляхом його приєднання до ЛМКП "Теплокомуненерго", позивача за справою, тому в процесі реорганізації позивач фактично вже від свого імені розпочав постачання теплової енергії за вищезгаданим договором № 481 від 31.10.03.

Відповідач у цей час схвалював договірні відносини з позивачем, підписуючи акти зі своєї сторони про включення та відключення опалення житловим будинкам, що входять до ОЖБК "Луч", та перераховуючи кошти на рахунок позивача із зазначенням цього договору.

Разом з тим, позивач фактично контрагентом відповідача за договором № 481 від 31.10.03 не був, іншого договору не укладалось, а споживання теплової енергії, що вироблялась позивачем у вказаний період, здійснювалось без укладення відповідного договору. Укладення такого договору позивач почав ініціювати з 2007 року, однак внаслідок розбіжностей, що виникли між сторонами, спір щодо укладення договору з постачання теплової енергії був вирішений лише постановою Луганського апеляційного господарського суду від 23.06.08 у справі № 5/694пд.

Таким чином, за період з 01.01.05 по 23.06.08 відповідач безпідставно споживав теплову енергію, частково її сплачуючи, сума боргу складає 2151808,85 грн., що підтверджується актами звірень розрахунків станом на 01.12.09, на 01.06.09, на 01.12.08 та на 01.07.07.

Оцінивши обставини справи, вислухавши доводи учасників судового процесу, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи… мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спірний інтерес позивача за цією справою полягає у стягненні з відповідача вартості поставленої теплової енергії, спожитої без достатніх підстав.

Як свідчать матеріали справи, відповідач, ОЖБК "Луч", згідно з п. 2.1 свого статуту (а.с. 22 –23) утримує на балансі житлові будинки, що розташовані у м. Луганську, а відповідно до п. 2.2 статуту предметом діяльності відповідача є сприяння членам кооперативу в отриманні житлово-комунальних послуг (у т.ч. й централізованого опалення та гарячого водопостачання).

Щодо позивача, то відповідно до рішень Луганської міської ради № 22/5 від 27.07.04, № 5/7 від 20.06.06, № 37/12 від 30.07.08 та № 49/9 від 27.03.09 МКП "Теплозабезпечення" було реорганізоване шляхом його приєднання до ЛМКП "Теплокомуненерго", позивача за справою, тому в процесі реорганізації позивач фактично вже від свого імені розпочав постачання теплової енергії відповідачу, про що свідчать акти на включення (відключення) опалення (а.с. 39 –90), акти звірення взаємних розрахунків за теплопостачання (а.с. 36 –38) тощо.

Таким чином, відповідач у спірному періоді схвалював відносини з позивачем, підписуючи акти зі своєї сторони про включення та відключення опалення житловим будинкам, що входять до ОЖБК "Луч", та перераховуючи кошти на рахунок позивача за отримане мешканцями будинків тепло, незважаючи на те, що споживання теплової енергії, що вироблялась позивачем у вказаний період, здійснювалось без укладення відповідного договору.

Укладення такого договору позивач почав ініціювати з 2007 року, однак внаслідок розбіжностей, що виникли між сторонами, спір щодо укладення договору з постачання теплової енергії був вирішений лише постановою Луганського апеляційного господарського суду від 23.06.08 у справі № 5/694пд.

Таким чином, позивач ґрунтовно вважає. що за період з 01.01.05 по 23.06.08 відповідач безпідставно споживав теплову енергію, частково її сплачуючи, сума боргу складає 2151808,85 грн., що підтверджується актами звірень розрахунків станом на 01.12.09, на 01.06.09, на 01.12.08 та на 01.07.07.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на наведені норми суд не приймає доводи відповідача про те, що у спірному періоді у нього відсутні житлові та нежитлові приміщення у власності чи такі, що знаходились в оренді, та що у нього було відсутнє право укладати договори з купівлі-продажу чи постачання теплової енергії споживачам.

Суд звертає увагу відповідача на те, що за нормою ст. 179 ЦК України до поняття майна належать також речі, що визначені родовими ознаками, у т.ч. й гроші, а відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Крім того, за правилом ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Обсяги фактично спожитої теплової енергії відповідачем доведені позивачем наданими до справи рахунками, які містять необхідні для оплати показники –період (місяць), за який підлягає оплата, адреса будинків, тариф на оплату, нарахована сума, площа тощо. Кожний рахунок містить вказівку на обов'язок відповідача оплатити його не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним. У судовому засіданні 20.08.10 позивачем разом з копіями вказаних вище рахунків надані докази їх направлення відповідачу.

Щодо тарифів на оплату теплопостачання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 24.06.04, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

До основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать зокрема встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії (абз.7 ст. 13 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.05).

Позивачем до матеріалів справи були надані копії рішень Луганської міськради № 893 від 30.11.99, № 350 від 28.11.05 та № 276/1 від 31.10.06 про встановлення тарифів на послуги централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та пари, які застосовувались позивачем у спірних правовідносинах.

Крім того, на вимогу суду позивачем у судовому засіданні 05.08.10 наданий належний розрахунок суми боргу відповідача, з яким суд погоджується, оскільки він відповідає фактичним обставинам.

Таким чином позивач надав належні докази існування грошового зобов'язання відповідача у розмірі 2151808,85 грн., оскільки нормою ст. 11 ЦК України встановлені підстави виникнення прав та обов’язків із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних обов’язків є правочини та інші юридичні факти.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.

Нормою ч. 1 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як встановлено судом, відповідач у спірному періоді неодноразово (кожного місяця) сплачував на рахунок позивача грошові кошти за використану теплову енергію, що свідчить про обставини, які переривали перебіг строку давності, тому доводи відповідача спростовуються цими фактичними обставинами і унеможливлюють застосування строку позовної давності.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача, Об'єднаного житлово-будівельного кооперативу "Луч", 91050, м. Луганськ, кв-л Солнєчний, буд. 1-а. код 21830208, на користь позивача, Луганського МКП "Теплокомуненерго", 91055, м. Луганськ, вул. Куракіна, 23-а, код 24047779, вартість спожитої без достатніх підстав теплової енергії у розмірі 2151808,85 грн., крім того, витрати зі сплати держмита у розмірі 21518,09 грн. та інформаційно-технічні витрати –236,0 грн.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 25.08.10.

Суддя                               А.Г.Ворожцов