Рішення № 109187057, 23.02.2023, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1527/22

Провадження № 2/188/234/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Місюри К.В.

за участі секретаря судового засідання Лисяк А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про захист трудових прав, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він був звільнений з Другого воєнізованого гірничорятувального загону на підставі наказу № 146 к від 07.09.2022 року він був звільнений 15.09.2022р. за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. До часу подання позову до суду відповідач не здійснив повний розрахунок при звільненні ,не виплатив одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі трьох середньомісячних заробітків. Відповідно до довідки відповідача середньомісячний заробіток позивача за два останні місяці перед звільненням становить 7704,90 грн., тобто відповідач мав сплатити 10104,90 грн., однак не зробив цього.

Відповідач у своїй відповіді повідомив , що згідно положення про 2ВГЗР , затвердженого Міністерством енергетики України від 07.07.2020 р. № 438 є державною спеціалізованою ( воєнізованою) аварійно рятувальною службою , яка здійснює в установленому порядку обслуговування гірничих підприємств незалежно від форм власності в період їх будівництва , реконструкції , експлуатації , ліквідації або консервації . За організаційно правовою формою господарювання 2ВГРЗ є державною організацією. Джерелами формування майна 2 ВГРЗ є кошти державного бюджету , виділені на утримання 2 ВГРЗ у встановленому законодавством порядку. Розпорядженням бюджетних коштів є Міністерство енергетики України. Планом використання бюджетних коштів 2 ВГРЗ витрати на здійснення вихідної допомоги не передбачені.

Крім того, відмова мотивована тим , що оплата праці особового складу Державної ВГРС у вугільній промисловості, в тому числі і особового складу 2 ВГРЗ здійснюється на підставі Положення про грошове забезпечення особового складу ДВГРС , затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 16.08.2002 р. № 484 та зареєстрованого у Міністерстві 05.11.2002 р. за № 870/7158. Відповідно до зазначеного нормативно правового акту виплата одноразової допомоги при звільненні особовому складу не передбачена. Колективний договір 2 ВГРЗ на 2016-202 роки передбачає виплату одноразової допомоги при звільненні лише у разі наявності коштів на ці цілі. Умови контракту, укладеного між сторонами не містить в особі обов`язку відповідача щодо виплати допомоги у зв`язку зі звільненням.

Позивач вважає таку позицію відповідача протиправною , а тому вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Просить зобов`язати відповідача Другий воєнізований гірничорятуваний загін нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу при звільненні у розмірі тримісячного середнього заробітку в розмірі 10 140,90 грн.

Ухвалою судді від 23.12.2022 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони в судове засідання не з`явилисьпро день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_2 надав відзив на позовну заяву , відповідно до якого надав суду пояснення щодо обставин справи , позовні вимоги не визнає , просить справу слухати у його відсутність та відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що оплата праці особового складу Державної ВГРС у вугільній промисловості, в т.ч. і особового складу 2 ВГРЗ здійснюється на підставі Положення про грошове забезпечення особового складу ДВГРС , затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 16.08.2002 р. № 484 та зареєстрованого у Міністерстві 05.11.2002р. за № 870/7158. Відповідно до зазначеного нормативно правового акту виплата одноразової допомоги при звільненні особовому складу не передбачена.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Наказом № 146-к від 07.09.2022 року позивач був звільнений 15.09.2022р. за ст.39КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

Відповідно до п. 6.2 колективного договору Другого воєнізованого гірничорятувального загону на період 2021-2025 роки працівникам 2 ВГРЗ, що мають право на пенсію за віком чи по інвалідності (незалежно від віку), при першому звільнені з 2 ВГРЗ сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі (у тому числі, на підприємствах колишнього СРСР) і середнього заробітку при наявності певного стажу роботи окремо для жінок та чоловіків. Даний пункт договору виконується при наявності коштів, передбачених на ці цілі, (протокол № 1 від 09.04.2021 р.).

На підставіст. 16 КЗпП України умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.

Аналогічна вимога міститься і у ч. 2 ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» - умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Згідно зі ст.44КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених упункті 6статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40,пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38і39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених упункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Таким чином, виплата вихідної допомоги при звільненні за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію положеннями статті 44 КЗпП України не передбачена, тому наведена умова колективного договору відповідача є додатковою соціальною гарантією для працівників, яка не погіршує становище працівників, - тобто є дійсною.

Крім того, у зв`язку з агресією росії проти України активи 2 ВГРЗ залишилися на окупованій території, підприємства, які обслуговував загін, також на непідконтрольній українській владі території, тому через неможливість виконання робіт за призначенням працівниками загону, з більшістю працівників загону призупинені трудові договори. Фінансування загону здійснюється лише з державного бюджету і надходить тільки на заробітну плату рештки працівників, які підтримують діяльність 2 ВГРЗ.

Частиною 1 статті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано доказів виділення у 2022 році грошових коштів на виплату вихідної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію відповідним законом про державний бюджет та наявність коштів на цю мету у плані використання бюджетних коштів відповідача. В свою чергу відповідачем на виконання ухвали суду від 06.02.2023р. надано довідки провикористання бюджетних коштів.

За змістом статей12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про захист трудових прав.

Відповідно дост.141ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а отже судові витрати у вигляді судового збору слід залишити за позивачем.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 16, 44 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 211, 247, 259, 263, 279 ЦПК України,суд

УХ В А Л И В :

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про захист трудових прав.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи , якому повний текст рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновленння пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя К. В. Місюра