Рішення № 10918460, 16.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/37716.08.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа Папір»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразія трейдінг ЛТД»

про стягнення 8843,57 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін: позивача:Сулява О.Ф. відповідача:Погаєв О.К. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Основа Папір»(надалі –ТОВ «Основа Папір») звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразія трейдінг ЛТД»(надалі –ТОВ «Євразія трейдінг ЛТД») про стягнення 8843,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору №80/К/ПК від 04.06.2009 р. та видаткових накладних здійснив поставку товару (папір для гофрування) на загальну суму 1314454,07 грн. Відповідач в свою чергу за поставлений позивачем товар розрахувався не в повному обсязі, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 6937,48 грн. Крім того позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 801,28 грн., 3% річних у розмірі 117,24 грн. та індекс інфляції у розмірі 987,57 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2010 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.07.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 11.08.2010 р.

Представником відповідача в судовому засіданні 11.08.2010 р. було подано відзив на позовну заяву згідно тексту якого відповідач стверджує, що станом на момент порушення провадження у справі заборгованість у розмірі 6937,48 грн. ним було погашено повністю на підтвердження чого відповідачем також було подано відповідні докази.

В судовому засіданні 11.08.2010 р. оголошено перерву до 16.08.2010 р.

В судове засідання 16.08.2010 р. представник позивача з'явилася, вимоги ухвали суду від 25.06.2010 р. виконав, позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 16.08.2010 р. з’явився, вимоги ухвали суду від 26.07.2010 р. виконав, проти позову заперечив та просив в позові відмовити повністю.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Судом в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, яке міститься в матеріалах позовної заяви відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2009 р. між ТОВ «Основа Папір»(постачальник) та ТОВ «Євразія трейдінг ЛТД»(покупець) було укладено договір поставки №80/К/ПК відповідно до умов якого позивач зобов’язався поставляти та передавати у власність покупця товар, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити переданий товар.

ТОВ «Основа Папір»у період з 09.06.2009 р. по 10.10.2009 р. на підставі рахунків-фактур, згідно видаткових накладних поставило, а ТОВ «Євразія трейдінг ЛТД»прийняло товар на загальну суму 1314454,07 грн., що підтверджується видатковими накладними №ЦБ003337 від 09.06.2009 р., №ЦБ003477 від 12.06.2009 р., №ЦБ003500 від 15.06.2009 р., №ЦБ003622 від 17.06.2009 р., №ЦБ003624 від 18.06.2009 р., №ЦБ003642 від 19.06.2009 р., №ЦБ003733 від 24.06.2009 р., №ЦБ003792 від 25.06.2009 р., №ЦБ003847 від 30.06.2009 р., №ЦБ004222 від 13.07.2009 р., №ЦБ004276 від 15.07.2009 р., №ЦБ004337 та №ЦБ004338 від 17.07.2009 р., №ЦБ004386 від 21.07.2009 р., №ЦБ004436 від 22.07.2009 р., №ЦБ004706 та №ЦБ004707 від 03.08.2009 р., №ЦБ004870 від 11.08.2009 р., №ЦБ005095 від 14.08.2009 р., №ЦБ005245 від 25.08.2009 р., №ЦБ005265 від 26.08.2009 р. та №ЦБ006498 від 10.10.2009 р.

Видаткові та товарно-транспортні накладні містять номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містять підпис позивача та представників ТОВ «Євразія трейдінг ЛТД», які діяли на підставі доданих до накладних довіреностей.

Представник позивача стверджує, що поставка товару здійснювалась на підставі договору №80/К/ПК від 04.06.2009 р. Разом з тим, із змісту рахунків-фактур та зазначених видаткових накладних випливає, що в них відсутні посилання на те, що поставка товару здійснюється саме на підставі даного договору. У платіжних документах, які підтверджують оплату товару також відсутні посилання на Договір.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Таким чином, між сторонами укладено правочин купівлі –продажу у спрощений спосіб (рахунки-фактури та видаткові накладні), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України –купівля –продаж.

Спір у справі виник у зв’язку з заборгованістю по оплаті отриманого товару на суму 6937,48грн.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач поставив товар на загальну суму 1314454,07грн., що підтверджується вказаними накладними. Від імені відповідача продукцію отримували Кинич Т.М., що діяла на підставі довіреностей ЯПП №187097 від 09.06.2009 р., НБЖ №584652 та №187110 від 01.08.2009 р., Нікітченко О.В., що діяв на підставі довіреностей №187101 від 15.06.2009 р. та №187102 від 16.06.2009 р. та Лебоха В.І., що діяв на підставі довіреності НБЖ №581681 від 01.10.2009 р.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами не було визначено строків виконання зобов’язання, оскільки накладні, якими оформлено правочин, не містить строку виконання грошового зобов’язання.

Пунктом 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

30.03.2010 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №449/2 від 16.12.2009 р. з вимогою протягом семи днів з дати отримання претензії сплатити заборгованість за поставлений товар, що станом на 16.12.2009 р. становила 14337,48 грн.

Таким чином, грошове зобов’язання по оплаті отриманого товару мало бути виконане до 06.04.2010 р.

Відповідач відповіді на претензію не надав, але здійснив часткову оплату заборгованості у розмірі 7400,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків.

Крім того, 09.06.2010 р. відповідачем було сплачено заборгованість у розмірі 1500,00грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку.

Отже, станом на день звернення позивача до суду заборгованість відповідача становила 5437,48 грн.

Під час розгляду справи відповідачем було надано докази часткового погашення заборгованості, а саме банківські виписки з особового рахунку, якими підтверджується оплата вартості товару поставленого за видатковими накладними у розмірі 5437,48 грн.

Отже, станом на момент винесення рішення у справі заборгованість відповідачем у розмірі 6937,48 грн. було погашено в повному обсязі.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 5437,48грн. підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду, а в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1500,00 грн. необхідно відмовити, оскільки зазначені грошові кошти були сплачені відповідачем (09.06.2010 р.) до звернення позивача з позовом до суду (18.06.2010 р., що підтверджується відміткою поштового штемпеля на конверті).

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 801,28 грн., 3% річних у розмірі 117,24 грн. та індекс інфляції у розмірі 987,57 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання з 10.10.2009 р. по 04.06.2010 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних та індексу інфляції за прострочення по оплаті 6937,48 грн. нарахованих у період 10.10.2009 р. по 04.06.2010 р., проте суд здійснює перерахунок 3% річних та індексу інфляції виходячи з наступного.

Як підтверджується матеріалами справи претензія була направлена відповідачу 30.03.2010 р., а тому останнім днем виконання грошового зобов’язання є 06.04.2010 р.

Отже, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати поставленого товару з 07.04.2010 р., а тому суд здійснює перерахунок 3% річних у період з 07.04.2010р. по 04.06.2010 р.

За перерахунком суду розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання у визначений судом період складає 33,64 грн. В іншій частині –83,60 грн. 3% річних нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

За перерахунком суду індекс інфляції у період 07.04.2010р. по 04.06.2010 р. становить від'ємне значення, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитьсь про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 ст. 230 Господарського кодексу України).

З наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на законну та договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управленої та зобов’язальної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір, або спосіб обрахування.

Судом встановлено, що поставка здійснювалася не на виконання умов Договору, а згідно правочинів, оформлених згідно видаткових накладних, якими не передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання у вигляді пені. Позивачем не наведено положень закону, які встановлюють відповідальність у вигляді пені за це порушення.

Таким чином, підстави для стягнення пені відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Євразія трейдінг ЛТД»на користь ТОВ «Основа Папір»3% річних у розмірі 33,64 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 801,28 грн. 3% річних в сумі 83,60грн. та інфляційних 987,57 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки часткове погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду, то судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа Папір» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразія трейдінг ЛТД»(04053, м. Київ, вул. Артема, 73; ідентифікаційний код 31732119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа Папір»(03150, м. Київ, вул. Предславинська, 39; ідентифікаційний код 33939476) 3% річних у розмірі 33 (тридцять три) грн. 64 коп., державне мито у розмірі 63 (шістдесят три) грн. 44 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 146 (сто сорок шість) грн. 54 коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 5437,48 грн. припинити.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –21.08.2010 р.