Рішення № 109180646, 22.02.2023, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3232/22

2/703/221/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Биченка І.Я.,

за участю

секретаря судового засідання Литвин Г.Т.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу№703/3232/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Світловодської міської ради в особі органу опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини,

установив:

ОСОБА_1 звернулась до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визначити місце проживання їх спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають двох дітей, сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Шлюб між сторонами було розірвано. Однак згоди щодо визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , між сторонами не досягнуто.

Позивач зазначила, що відповідач участі у вихованні та навчанні сина не приймає, відтак звернулася до суду з позовом в якому просить визначити місце проживання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю, ОСОБА_1 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 жовтня 2022 року справу передано в провадження судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Биченка І.Я.

25 жовтня 2022 року судом, відповідно до вимог ст.187 ЦПК України, направлено запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 01 листопада 2022 року провадження по справі відкрито. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

У наданому суду відзиві відповідач зазначив, що спору з позивачем щодо визначення місця проживання сина, у нього немає. Проти визначення місця проживання сина з матір`ю не заперечував.

В підготовче судове засідання позивач та її представник не з`явилися. Позивач надала суду заяву в якій розгляд справи просила проводити без її участі та участі представника, на задоволенні позову наполягала.

Відповідач в підготовче судове засідання не з`явився, надав суду заяву в якій розгляд справи просив проводити без його участі, та заявив про визнання позову.

Представник виконавчого комітету Світловодської міської ради в особі органу опіки та піклування в підготовче судове засідання не з`явився. Міський голова надав суду висновок про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За таких обставин суд проводить розгляд справи у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому судовому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних відстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи подану відповідачем заяву про визнання позову, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні підготовчого засідання, оскільки визнання позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Дослідивши матеріали справи, та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.2, 8 та 9 ст. 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч.1 ст. 18, ч.1ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У ч.1ст.9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

За приписами ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно з ч.2 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Положеннями частин 1, 2 ст. 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Судом встановлено, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 квітня 2022 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Відповідно до свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається з довідки №05 ОСББ «Павлова» від 19 вересня 2022 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають разом з матір`ю - ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки КЗ «Ліцей №2 імені Вадима Бойка» Світловодської міської ради №41 від 22 вересня 2022 року, ОСОБА_2 у вихованні та навчанні дитини ОСОБА_4 , учня 5-А класу, участі не брав, батьківські збори не відвідував.

Згідно довідки КЗ «Ліцей №2 імені Вадима Бойка» Світловодської міської ради №69 від 05 жовтня 2022 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учнем 5-А класу вказаного ліцею. Батько за весь час навчання дитини успішністю сина не цікавився, батьківські збори не відвідував, участі у шкільному та позашкільному житті сина не брав, святкові заходи не відвідував. Мати - ОСОБА_1 бере участь у шкільному та особистому житті дитини, відвідує батьківські збори, бере активну участь у вихованні дитини.

Відповідно до характеристики КЗ «Ліцей №2 імені Вадима Бойка» Світловодської міської ради №68 від 05 жовтня 2022 року, ОСОБА_3 має позитивну характеристику. Мати - ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню сина.

Як вбачається з довідки дитячої музичної школи №11 від 26 вересня 2022 року, за весь період навчання ОСОБА_4 в Світловодській дитячій музичній школі всі питання щодо навчального процесу учня, контролю успішності, відвідування шкільних закладів, тощо, вирішувалися виключно з ОСОБА_1

ОСОБА_2 участі у шкільному житті учня не приймав.

Положеннями ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно висновку виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області в особі органу опіки та піклування від 29 грудня 2022 року №01-32/590/1 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано висновок про те, що виконавчий комітет Світловодської міської ради Кіровоградської області, в особі органу опіки та піклування, керуючись найкращими інтересами дитини, з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Із вказаного висновку слідує, що дитина проживає у сім`ї матері, яка приділяє належну увагу та турботу сину. Дитина має задовільні умови проживання, мати приймає активну участь у вихованні дитини, піклується про стан її здоров`я, доглядає її, виховує її в дусі найкращих якостей, тобто забезпечує фізичний, інтелектуальний моральний, культурний, духовний і соціальний розвиток.

Що стосується можливості матеріально забезпечувати дитину, суд приймає до уваги ту обставину, що позивач працює на посаді головного спеціаліста у ВСЗНОЗ Великоандрусівської сільської ради та отримує заробітну плату.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Наведена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 21.10.2019 по справі №640/2670/17.

З огляду на викладене, виходячи з інтересів дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки ОСОБА_4 , місце навчання дитини, її психологічний стан, бажання проживати з матір`ю, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дітей і обов`язком батьків діяти в їх інтересах, враховуючи тривалість проживання малолітньої дитини з матір`ю, добросовісне виконання нею батьківських обов`язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення її усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з матір`ю, чи негативно впливали на її виховання та розвиток, згоду батька на проживання малолітньої дитини з матір`ю, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог в повному обсязі.

При цьому суд вказує на те, що визначення місця проживання дитини разом із матір`ю не позбавляє права батька дитини -відповідача у справі, спілкуватися з дитиною та не обмежує його у здійсненні своїх батьківських прав та обов`язків, оскільки батько дитини у разі визначення місця проживання останньої з матір`ю не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, прояву турботи відносно неї та участі у її вихованні.

Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Зважаючи на визнання відповідачем позову, суд уважає за можливе повернути ОСОБА_1 з державного бюджету України 50 % судового збору.

Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в сумі 496 грн. 20 коп.

Керуючись ст. 12, 13, 81,258-259, 264-266, 268 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Світловодської міської ради в особі органу опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини задовольнити повністю.

Визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету України 50 відсотків судового збору сплаченого 06 жовтня 2022 року за квитанцією №9952-5867-1887-3944 в розмірі 496 грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 496 грн. 20 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

третя особа - виконавчий комітет Світловодської міської ради в особі органу опіки та піклування, місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, 14, ЄДРПОУ 04055280.

Суддя І.Я. Биченко