Ухвала суду № 109176776, 22.02.2023, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/1747/15-ц

Провадження №4-с/155/2/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2023 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючої судді Сметани В.М.,

при секретарі судового засідання Воронюк Н.М.

представника скаржника Мудрака Ю.І.,

державного виконавця Бишук Б.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, старший державний виконавець Горохівського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бишук Богдана Степанівна, боржник ОСОБА_2

УСТАНОВИВ:

До Горохівського районного суду Волинської області 27 січня 2023 року надійшла вищезазначена скарга на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Скаргу обґрунтовує тим, що рішенням Апеляційного суду Волинської області від 26 квітня 2017 року у справі №155/1747/15-ц вирішено витребувати у ОСОБА_2 та передати ОСОБА_1 автомобіль ВАЗ-210994, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , видане 13 травня 2008 року. Рішення суду набрало законної сили 26 квітня 2017 року, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 26 квітня 2020 року.

Вказує, що за час перебування на виконанні вищевказаного виконавчого листа державними виконавцями виносились постанови про закінчення виконавчого провадження, однак вони були скасовані за рішенням суду.

Зазначає, що 20 січня 2023 року державний виконавець винесла оскаржувану постанову №59325838 про закінчення виконавчого провадження з посиланням на п.11 ч.1 ст.ст.39, 40 ЗУ «Про виконавче провадження».

Вважає дану постанову неправомірною, прийнятою передчасно, з недотриманням усіх передбачених законом процедур примусового виконання рішення суду, спрямованих на порушення прав та інтересів стягувача, оскільки державним виконавцем не вжито усіх, передбачених законом, заходів щодо повного виконання рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, просить визнати неправомірною постанову від 20 січня 2023 року №59325838 про закінчення виконавчого провадження, винесену старшим державним виконавцем Горохівського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бишук Богданою Степанівною та зобов`язати вказаного державного виконавця здійснювати примусове виконання виконавчого листа №155/1747/15-ц, виданого 08 червня 2017 року Горохівським районним судом Волинської області, виконуючи у повному обсязі положення статей 18, 36 ЗУ «Про виконавче провадження».

Ухвалою суді Горохівського районного суду Волинської області від 30 січня 2023 прийнято скаргу до провадження, призначено судове засідання.

Представник скаржника в судовому засіданні подану скаргу підтримав з підстав, викладених в ній, вказував, що державним виконавцем не вжито усіх, передбачених законом заходів, щодо належного виконання рішення суду, зокрема не було здійснено виїзд за місцем роботи боржника, в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про звернення до виконання постанови про оголошення в розшук транспортного засобу, також державним виконавцем не вжито заходів для оскарження відмови поліції внести відомості до ЄРДР щодо вчинення боржником кримінального правопорушення. Просив суд скаргу задовольнити.

Старший державний виконавець Горохівського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бишук Б.С. в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення скарги, вказувала, що нею було вжито усіх заходів для здійснення виконання рішення суду, оскаржувана постанова винесена нею відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження»

Боржник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення скарги, вказував що вона є безпідставна.

Дослідивши матеріали скарги та додані до неї документи, суд приходить до переконання, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Відповідно до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що згідно рішення Апеляційного суду Волинської області від 26 квітня 2017 року у справі №155/1747/15-ц постановлено витребувати у ОСОБА_2 та передати ОСОБА_1 автомобіль ВАЗ-210994, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , видане 13 травня 2008 року.

Відповідно до виконавчого листа №155/1747/15-ц, виданого 08 червня 2017 року вирішено витребувати у ОСОБА_2 та передати ОСОБА_1 автомобіль ВАЗ-210994, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , видане 13 травня 2008 року.

Постановою ВП №59325838 від 13 жовтня 2020 року, винесеною старшим виконавцем Горохівського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Кравець Б.С., відновлено виконавче провадження ВП №59325838 за виконавчим листом №155/1747/15-ц виданий 08 червня 08 червня 2017 року.

Відповідно до постанови ВП №59325838 від 19 жовтня 2020 року старшим державним виконавцем оголошено в розшук транспортний засіб марки ВАЗ-210994, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно з інформації яка зазначена в акті від 10 листопада 2020 року, що при виїзді державного виконавця 10 листопада 2020 року автомобіль ВАЗ -210994, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в домогосподарстві в АДРЕСА_1 не виявлено.

Відповідно листа №18.14-24/20023 від 31 жовтня 2022 року Горохівський відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) просив в боржника ОСОБА_2 надати інформацію про місце знаходження автомобіля ВАЗ-210994, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно з інформації, яка зазначена в акті від 10 листопада 2020 року, що при виїзді державного виконавця 10 листопада 2020 року автомобіль ВАЗ -210994, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в домогосподарстві в АДРЕСА_1 не виявлено.

Згідно з поданням №18.14-24-22748 від 14 грудня 2022 року старшим державним виконавцем на адресу відділення поліції №2 (м. Горохів) Луцького РУП ГУНП у Волинській області було надіслано звернення про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 .

Відповідно до листа №11172/50/2/01-2022 від 29 грудня 2022 року, відділенням поліції №2 (м.Горохів) Луцького РУП ГУНП у Волинській області проведено перевірку по матеріалах щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 та встановлено, що подальший розгляд даних матеріалів припинити.

Як вбачається з копії постанови ВП №59325838 від 20 січня 2023 року, винесеною державний виконавцем Горохівського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Бишук Богданою Степанівною, закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №155/177/15-ц від 08 червня 2017 року на підставі вимог п.11 ч.1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження».

За вимогами ст.3, 5, 26, 28 ЗУ «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження», встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 ЗУ «Про виконавче провадження», визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За вимогами ч.1-3 ст.63, 65 ЗУ «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 5 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частиною 3 статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження», державному виконавцю надані широкі права та повноваження у процесі здійснення виконавчого провадження.

Суд вважає, що державний виконавець не в повному обсязі виконав свій обов`язок щодо виконання посадових прав та обов`язків, передбачених ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки в постанові про закінчення виконавчого провадження зазначено лише про те, що ним направлено повідомлення до органу досудового розслідування про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини 1, 2 статті 55, частини 1, 2 статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом (Рішення Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року № 2-рп(ІІ)/2019). Конституційний Суд України у зазначеному рішенні також наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

Водночас, суд зазначає, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про належне вжиття заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання.

Накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа. При цьому, накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Адже крім «здійснення виходу за місцем проживання боржника державним виконавцем не вчинялося інших виконавчих дій щодо примусового виконання рішення суду, висновок державного виконавця про « неможливість виконання рішення суду без участі боржника» - не є достатньо обгрунтованим та мотивованим, адже спроби зворотнього державним виконавцем не вживалися.

Винесення державним виконавцем постанови про оголошення в розшук транспортного засобу, який необхідно витребувати в боржника, без належного звернення її до виконання свідчить про формальність дій державного виконавця. В матеріалах виконавчого провадження відсутні будь які відомості про звернення вказаної постанови до виконання, а також перебування спірного транспортного засобу в розшуку в інформаційних базах органів МВС України.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду. До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 18 червня 2019 року в справі № 826/14580/16 та в постанові від 11 серпня 2021 року в справі № 523/11518/16.

В даному випадку суд враховує, що ЗУ «Про виконавче провадження», на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

За наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження. Матеріалами справи не підтверджено належного виконання державним виконавцем приписів чинного законодавства.

Як слідує з норм ст.451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Зважаючи на вищевикладене, дослідивши матеріали справи та виконавчого провадження, суд дійшов до висновку, що скаргу слід задовольнити.

Відповідно до ст.41 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 447, 449, 451 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірну постанову від 20 січня 2023 року №59325838 про закінчення виконавчого провадження, винесену старшим державним виконавцем Горохівського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бишук Богданою Степанівною.

Зобов`язати державного виконавця Горохівського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відновити та здійснювати примусове виконання виконавчого листа №155/1747/15-ц, виданого 08 червня 2017 року Горохівським районним судом Волинської області не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем ухвали суду, яка набрала законної сили.

Ухвала суду може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали виготовлено 23 лютого 2023 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області В.М. Сметана