Рішення № 10917659, 03.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/23103.08.10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Соммельє», м. Київ

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Спіріт Альфа», м. Київ

простягнення 10292, 43 грн.

СуддяКопитова О.С.

При секретарі судового засідання Поліщук О.В.

За участю представників сторін:

від позивача:Андрощук О.М. за довіреністю № 7 від 25.04.2009 року

від відповідача:не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Соммельє»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Спіріт Альфа»про стягнення 7724, 10 грн. боргу, 772, 41 грн. штраф, 1 148, 66 грн. пеня, 517, 51 грн. втрат від інфляції та 129, 74 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю «Спіріт Альфа»своїх зобов’язань щодо оплати отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю «Соммельє»товару згідно з Договором № 18 від 27.11.2008 року в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.07.2010 року порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 03.08.2010 року.

Відповідачу на адресу реєстрації зазначену в довідці головного управління статистики у м. Києві було направлено ухвалу суду про прийняття позовної заяви до розгляду та призначення судового розгляду справи, однак відповідач не забезпечив явку своїх представників в судове засідання, відзиву на позов не надав, причини неявки не відомі. За таких обставин розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 03.08.2010 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено позивача про дату виготовлення повного тексту.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позиача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Соммельє», Постачальник (надалі по тексту ТОВ «Соммельє», позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Спіріт Альфа», Покупець (надалі по тексту ТОВ «Спіріт Альфа», відповідач) був укладений Договір поставки № 18 (надалі по тексту Договір)

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник поставляє, а Покупець приймає і зобов’язується оплатити на умовах, визначених договором товар в асортименті, кількості і по цінам, визначеним в накладній, якою підтверджується передача – прийому товару від продавця до покупця і являється невід’ємною частиною договору. Сукупність всіх сум, визначених в накладних за поставлений товар являється ціною договору. Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка фіксує момент передачі товару (п.1.2).

Згідно п. 2.7 Договору покупець зобов’язаний оплатити товар у відповідності до умов договору. Постачальник поставляє товар Покупцю на умовах відстрочки платежу 20 календарних днів з моменту поставки товару (п.3.3).

На виконання умов Договору позивач здійснював поставку відповідачу товару, зокрема згідно наступних накладних:

№ С - 09859 від 28.08.2009 року на суму 11317, 91 грн;

№ С –09874 від 31.08.2009 року на суму 1529, 88 грн;

№ С –10122 від 15.09.2009 року на суму 2592, 83 грн., загалом на 15440, 62 грн.

Після отримання товару відповідачем було здійснено його часткове повернення на загальну суму 7716, 51 грн., що підтверджується накладними на повернення № 18 від 09.10.2009 року на суму 4387, 03 грн., № 20 від 16.10.2009 року на суму 184, 96 грн., № 26 від 30.10.2009 року на суму 3144, 52 грн.

У зв’язку з поверненням товару по вищезазначеним накладним сума непогашеного боргу складає 7724, 10 грн.

Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем у визначеному розмірі. Згідно довідки за підписами директора та головного бухгалтера позивача заборгованість складає 7724,10 грн.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріалами справи підтверджується факт укладання між сторонами договору поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов’язався оплатити отриманий товар на умовах відстрочки платежу 20 календарних днів з моменту поставки товару, однак в строки встановлені договором в повному обсязі з позивачем не розрахувався.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7724,10 грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статтею 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пункт 3.4 Договору встановлює, що в разі затримки оплати товару, покупець виплачує поставщику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу, а у випадку затримки оплатити більше 30 (тридцяти) днів, додатково стягується штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи фактичне порушення відповідачем його грошового зобов’язання вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені та штрафу є обґрунтованими, вимоги щодо стягнення штрафу підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 772,41 грн., а вимоги щодо стягнення пені за розрахунком суду, оскільки позивачем не дотримано граничні строки нарахування встановлені ст. 232 Господарського кодексу України в сумі 789,55 грн.

При цьому суд враховує, що штраф та пеня, згідно ст. 549 Цивільного кодексу України є різновидом неустойки, а згідно приписів статті 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Однак, вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку штраф та пеня застосовуються за різні порушення грошових зобов’язань, пеня за несвоєчасну оплату товару, а штраф за порушення строків оплати понад 30 днів.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту порушення відповідачем його грошового зобов’язання, стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 129,74 грн. та втрат від інфляції в розмірі 517,51 грн. є правомірним та підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач в судове засідання не з’явився, по суті позову не заперечив, доказів спростовуючи доводи позивача не надав.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Спіріт Альфа»(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 17/52, код 34620036, р/р 26000005161001 в АБ „АвтоЗАЗбанк”, МФО 320940 або з будь –якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Соммельє»(04071, м. Київ, пров. Електриків, 13, ід. код 35877773) 9933,31 грн. (дев’ять тисяч дев’ятсот тридцять три гривні тридцять одна копійка) з яких 7724, 10 грн. (сім тисяч сімсот двадцять чотири гривні десять копійок) основного боргу, 772, 41 (сімсот сімдесят дві гривні сорок одна копійка) штраф, 789,55 грн. (сімсот вісімдесят дев’ять гривень п’ятдесят п’ять копійок) пеня, 517, 51 грн. (п’ятсот сімнадцять гривень п’ятдесят одна копійка) втрат від інфляції, 129, 74 грн. (сто двадцять дев’ять гривень сімдесят чотири копійки) 3% річних, а також державне мито в розмірі 99,33 грн. (дев’яносто дев’ять гривень тридцять три копійки) та 227,77 грн. (двісті двадцять сім гривень сімдесят сім копійок) витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням по справ законної сили видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

СуддяО.С. Копитова