Рішення № 109174620, 13.02.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/102/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2023 Справа № 910/2104/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Камаєвій О.М., розглянувши матеріали справи

Суддя господарського суду Запорізької області Дроздова С.С., при секретарі судового засідання Камаєвій О.М., розглянувши матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Мендельс (03191 м. Київ, вул. Дмитра Луценка, буд. 10, ідентифікаційний код юридичної особи 43476227) правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Експрес Фінанс (03118 м. Київ, пр. Лобановського Валерія, буд. 126-г, ідентифікаційний код юридичної особи 40340259)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Семко (69095 м. Запоріжжя, вул. Поштова, 159-Б, кімната 5, ідентифікаційний код юридичної особи 38334403)

до відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача-3: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

про стягнення 1 022 442 грн. 49 коп.

за участю

представника позивача: Коврига М.М., в режимі відеоконференцзв`язку, дов. б/н від 19.10.2022

представник відповідача-1: не прибув

представник відповідача-2: не прибув

представник відповідача-3: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Мендельс звернулося до суду з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Семко, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 835 244 грн. 80 коп. заборгованості з повернення основної суми кредиту, 9 381 грн. 46 коп. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 2 550 грн. 00 коп. заборгованості зі сплати комісії, 147 369 грн. 08 коп. заборгованості зі сплати 35 % річних на прострочену заборгованість, 27 897 грн. 15 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Мендельс передано за підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 25.08.2022 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 910/2104/22 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 01.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2104/22, присвоєно справі номер провадження 27/102/22 розгляд справи по суті призначено на 28.09.2022.

Справа № 910/2104/22 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою суду від 28.09.2022 відкладено розгляд справи на 31.10.2022.

Ухвалою суду від 31.10.2022 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 910/2104/22 за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження призначено на 07.12.2022.

13.09.2022 до Господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Експрес Фінанс надійшла заява про:

- заміну позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Мендельс, м. Київ на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Експрес Фінанс, м. Київ у справі № 910/2104/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Семко, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 835 244 грн. 80 коп. заборгованості з повернення основної суми кредиту, 9 381 грн. 46 коп. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 2 550 грн. 00 коп. заборгованості зі сплати комісії, 147 369 грн. 08 коп. заборгованості зі сплати 35 % річних на прострочену заборгованість, 27 897 грн. 15 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, заяву про заміну сторони правонаступником передано судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 13.09.2022 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Експрес Фінанс про заміну сторони правонаступником у справі № 910/2104/22 до розгляду. Судове засідання з розгляду заяви призначено на 28.09.2022.

Ухвалою суду від 28.09.2022 відкладено розгляд заяви на 31.10.2022. Ухвалою суду від 31.10.2022 розгляд заяви призначено разом з розглядом справи на 07.12.2022.

Ухвалою суду від 07.12.2022 здійснено процесуальне правонаступництво, замінено позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Мендельс його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Експрес Фінанс. Продовжено строк підготовчого провадження до 31.01.2023. Відкладено підготовче засідання на 16.01.2023.

Ухвалою суду від 16.01.2023 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 13.02.2023.

У судовому засіданні 13.02.2023 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судове засідання здійснювалося в режимі відеоконференції. Повноваження представника позивача для участі в режимі відеоконференції перевірені.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

13.02.2023 представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Семко, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 835 244 грн. 80 коп. заборгованості з повернення основної суми кредиту, 9 381 грн. 46 коп. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 2 550 грн. 00 коп. заборгованості зі сплати комісії, 147 369 грн. 08 коп. заборгованості зі сплати 35 % річних на прострочену заборгованість, 27 897 грн. 15 коп. інфляційних втрат.

Відповідачі-1,-2,-3 у судове засідання жодного разу не з`явилися, про причини неявки суд не повідомляли. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідачів або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, письмового відзиву не надано. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідачі був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на іх адресу відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідачі не скористалися.

Ухвали суду, які були направлені на адресу відповідачів, повернулися на адресу суду з відміткою засобу поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

В матеріалах справи міститься письмовий відзив відповідача-1, відповідно до якого останній посилаючись на обставини непереробної сили у вигляді карантину та форс-мажорні обставини внаслідок введення воєнного стану, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зважає на положення ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України Єдиний державний реєстр судових рішень: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідачів до суду не надійшло.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами, за відсутністю позивачів та відповідача.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, вислухавши представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

19.02.2020 між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (надалі Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕМКО» (надалі Клієнт) було укладено договір про надання банківської послуги - овердрафт «Легкий» № МБ-ZАР-Ов-8107 від 19.02.2020 із змінами та доповненнями до нього: додатковою угодою № 1 від 19.08.2020, додатковою угодою № 2 від 14.01.2021 (надалі - Овердрафт).

Відповідно до преамбули договору:

Ліміт банківської послуги: 500 000, 00 грн.

Ліміт овердрафту на перший період дії ліміту овердрафту 500 000,00 грн.

Дата закінчення строку дії ліміту банківської послуги - 25.01.2021 року.

Стандартний розмір процентної ставки 20,0 % річних.

Розмір процентної ставки на прострочену заборгованість 38,0 % річних.

Відповідно до п. 1.2 Овердрафту Банк надає Клієнту Банківську послугу - Овердафт «Легкий», а Клієнт приймає Банківську послугу та зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, що встановлені в Договорі, Правилах, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату Банківської послуги.

Згідно правил надання АТ «ПУМБ» банківської послуги - овердрафту «Легкий» корпоративний клієнтам малого бізнесу, які діють з 11.02.2021 року (надалі - Правила), Овердрафт - це Банківська послуга, відповідно до якої Банк надає Клієнту Кредит частинами, кожна з яких надається шляхом сплати розрахункових документів Клієнта на суму, що перевищує Кредитовий залишок з у Дебетового залишку в межах Ліміту Овердрафту.

З урахуванням змін, внесених додатковими угодами, а саме додатковою угодою № 2 від 14.01.2021, ліміт банківської послуги за Овердрафтом становив 2 000 000,00 грн., дата закінчення строку дії ліміту банківської послуги 25.12.2021 року, стандартний розмір процентної ставки 15,9 % річних, розмір процентної ставки на прострочену заборгованість 35 % річних, розмір комісійної винагороди за управління Лімітом Овердрафту 0,5 % від розміру максимальної Заборгованості за основною сумою Овердрафту, визнаної на кінець дня в періоді нарахування.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Овердрафтом були укладені договір поруки № МБ-ZАР-П-8107/1 від 19.02.2020 року (надалі - Договір поруки-1), укладений між Банком та ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 (надалі Поручитель-1); договір поруки № МБ-ZАР-П-8107/2 від 19.02.2020 року (надалі Договір поруки-2), укладений між Банком та ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 (надалі - Поручитель-2).

Банк належним чином виконав свої обов`язки за Овердрафтом та Правилами, надавши Товариству з обмеженою відповідальністю «Семко» відповідно до п. А8 Овердрафту (в редакції Додаткової угоди № 2 від 14.01.2021) банківську послугу - овердрафт в межах ліміту у розмірі 2 000 000,00 грн.

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Семко» свої зобов`язання за Овердрафтом належним чином не виконало, а саме починаючи з 12.07.2021 Позичальник допустив прострочену заборгованість за основною сумою кредиту, а з 26.07.2021 не сплачує проценти за користування кредитом та комісію.

Враховуючи наведене, Банк, надіслав на електронну та поштову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Семко» повідомлення вих. № КНО-61.1.3.27115 від 04.08.2021, в якому просило Позичальника достроково повернути отримані від Банку кредитні кошти в повному обсязі з нарахованими процентами за користування кредитом, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку згідно Кредитного договору, у загальному розмірі 861 224,41 грн.

Вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю «Семко» отримало 05.08.2021, проте не виконало її протягом 3 банківських днів.

У зв`язку з чим, зобов`язання з дострокового повернення основної суми кредиту вважаються такими, що настали з 05.08.2021 та вважаються простроченими з 11.08.2021 (3 банківських дні з моменту отримання вимоги).

12.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мендельс» (Покупець) та АТ «ПУМБ» (Продавець) було укладено Договір про відступлення права вимоги № 1105/61.1, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Мендельс» як Новий кредитор приймає право вимоги, що належало Первісному кредитору, і стало кредитором за договором про надання банківської послуги - овердрафт «Легкий» № МБ-ZАР-П-8107/1 від 19.02.2020 (включаючи всі додаткові угоди до нього, заяви про надання банківських послуг та заяви про зміну умов надання банківських послуг), укладеним між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕМКО», ідентифікаційний код юридичної особи 38334403; договором поруки № МБ-ZАР-П-8107/1 від 19.02.2020 (включаючи всі додаткові угоди до нього), укладеним між Первісним кредитором та ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; договором поруки № МБ-ZАР-П-8107/2 від 19.02.2020 (включаючи всі додаткові угоди до нього), укладеним між Первісним кредитором та ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 1.2 Договору про відступлення права вимоги № 1105/61.1 до Нового кредитора переходять права Первісного кредитора у зобов`язаннях, що виникли із Кредитного договору, Договору поруки 1, Договору поруки 2, в обсязі і на умовах, що існують на момент переходу цих прав.

Згідно п. 1.3 Договору про відступлення права вимоги № 1105/61.1 станом на день укладення цього Договору загальна сума права вимоги за Кредитним договором, Договором поруки 1, Договором поруки 2, що відступається Первісним кредитором Новому кредитору за цим договором, становить 847 176, 26 грн., з яких:

-заборгованість з повернення основної суми кредиту - 835 244, 80 грн.;

-заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 9381,46 грн.;

-заборгованість зі сплати комісії - 2 550,00 грн.

Відповідно до п. 1.4 Договору про відступлення права вимоги № 1105/61.1 право вимоги за Кредитним договором, Договором поруки 1, Договором поруки 2, переходить до Нового кредитора з моменту та виключно за умови виконання Новим кредитором обов`язків, встановлених пунктами 2.1, 2.2. вищезазначеного договору.

Про заміну кредитора у зобов`язанні на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Семко», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Банком було направлено цінним листом відповідні повідомлення від 17.08.2021.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Мендельс» набуло право вимоги до ТОВ «Семко» щодо виконання зобов`язань за Овердрафтом в обсязі, яке існувало у АТ «ПУМБ».

Користуючись правами кредитора з метою позасудового врегулювання заборгованості, ТОВ «ФК «Мендельс» направило на адреси боржників вимоги про сплату заборгованості за Овердрафтом:

- № 5 від 16.12.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Семко», яку останнє отримало 20.12.2021;

- № 6 від 16.12.2021 до ОСОБА_1 , яку остання отримала 20.12.2021;

- № 7 від 16.12.2021 до ОСОБА_2 , яку остання не забрала з поштового відділення за власним волевиявленням.

Разом з тим, моменту надходження відповідних вимог за поштовими адресами боржників і до сьогоднішнього дня зобов`язання за Овердрафтом не було виконане.

05.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Мендельс» як первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Експрес Фінанс» як новим кредитором було укладено Договір про відступлення права вимоги № 050822 (надалі Договір відступлення).

Відповідно до п. 1.1 Договору відступлення за цим Договором Первісний кредитор відступає Новому кредитору, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредитору, і стає кредитором за (в тому числі):

1.1.5 Договором про надання банківської послуги - овердрафт «Легкий» № МБ-ZАР-Ов-8107 від 19.02.2020 (включаючи всі додаткові угоди до нього, заяви про надання банківських послуг та заяви про зміну умов надання банківських послуг) (надалі Кредитний договір 2) укладеним між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк»» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Семко», ідентифікаційний код юридичної особи 38334403;

1.1.6 Договором поруки № МБ-ZАР-П-8107/1 від 19.02.2020 (включаючи всі додаткові угоди до нього) (надалі Договір поруки 4), укладеним між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;

1.1.7 Договором поруки № МБ-ZАР-П-8107/2 від 19.02.2020 року (включаючи всі додаткові угоди до нього) (надалі - Договір поруки 5), укладеним між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Вказані в п. 1.1.5.-1.1.7 договори іменуються далі за текстом разом як Основні договори.

Згідно з п. 1.2 Договору відступлення в силу цього Договору до Нового кредитора переходять права Первісного кредитора у зобов`язаннях, що виникли із наведених вище договорів в обсязі і на умовах, що існують на момент переходу цих прав.

Відповідно до п. 1.2.1 Договору відступлення права, які переходять від Первісного кредитора до Нового кредитора у зв`язку з укладенням цього договору включають в себе всі права вимоги за Основними договорами, а також всі похідні права вимоги за ними або такі, що випливають з них, в тому числі але не виключно: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів (як за правомірне користування кредитними коштами, так і за неправомірне користування кредитними коштами - прострочених процентів), штрафних санкцій, інфляційних втрат, комісії, трьох відсотків річних, пені, неустойки, збитків, право на пред`явлення позову до суду та/або заміни у якості правонаступника у існуючому судовому провадженні, яке стосується виконання, дійсності, укладення Основних договорів.

Відповідно до п. 1.5 Договору відступлення Право вимоги за Основними договорами, переходить до Нового кредитора в момент укладення цього Договору.

Згідно до п. 1.5 Договору відступлення, право вимоги до Заявника перейшло в момент укладення зазначеного договору та не залежить від інших факторів, таких як оплата вартості права вимоги, укладення акту приймання-передачі тощо.

Згідно п. 2.1 Договору, первісний кредитор та новий кредитор домовились, що вартість прав вимоги, зазначених в п. 1.1 цього Договору, встановлюється сторонами та дорівнює загальній сумі права вимоги за основними договорами, що відступається первісним кредитором новому кредитору за цим договором, зазначеній в п. 1.4. цього договору, а саме: 2 259 163, 31 грн, яка повинна бути сплачена новим кредитором відповідно до п. 2.2 цього Договору.

Відповідно до п. 7.1 Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Крім того, на виконання п. 3.1.1 Договору, 05.08.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Мендельс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Експрес Фінанс» складено та підписано акт прийому-передачі документів, що є додатком № 1 до договору про відступлення права вимоги № 050822 від 05.08.2022.

Суд зауважує, що ухвалою суду від 07.12.2022 здійснено процесуальне правонаступництво замінено позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Мендельс на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Експрес Фінанс.

05.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Експрес Фінанс» направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Семко», ОСОБА_1 , повідомлення про заміну кредитора.

Отже, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Експрес Фінанс» як до нового кредитора перейшли всі права за Договором про надання банківської послуги - овердрафт «Легкий» № МБ-ZАР-П-8107 від 19.02.2020, Договором поруки № МБ-ZАР-П-8107/1 від 19.02.2020, Договором поруки № МБ-ZАР-П-8107/2 від 19.02.2020.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Експрес Фінанс» повністю зайняло місце Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Мендельс» у матеріальних правовідносинах, пов`язаних із зазначеними договорами.

В матеріалах справи наявні докази повідомлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Експрес Фінанс» боржників про відступлення права вимоги на підставі договору № 050822 від 05.08.2022.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що на підставі укладеного договору відступлення права вимоги № 050822 від 05.08.2022, до позивача перейшло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Семко», щодо виконання останнім своїх зобов`язань за генеральним договором про надання банківських послуг № МБ-ZAP-Ов-8107 від 19.02.2020 та враховуючи, що зобов`язання відповідача-1 були забезпечені порукою, просить суд солідарно стягнути з відповідачів: 835 244 грн. 80 коп. заборгованості з повернення основної суми кредиту, 9 381 грн. 46 коп. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 2 550 грн. 00 коп. заборгованості зі сплати комісії, 147 369 грн. 08 коп. заборгованості зі сплати 35 % річних на прострочену заборгованість, 27 897 грн. 15 коп. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що АТ «Перший український міжнародний банк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг-овердрафт «Легкий» № МБ-ZAP-Ов-8107 від 19.02.2020 та додатковими угодами виконало належним чином, надавши Товариству з обмеженою відповідальністю «Семко» (відповідачу-1) кредитний ліміт на загальну суму 2 000 000 грн. 00 коп. , що підтверджується банківською випискою.

Відповідач-1 порушив договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення кредитних коштів, у зв`язку із чим, у відповідача-1 виникла заборгованість за кредитом в розмірі 835 244 грн. 80 коп.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Як встановлено судом вище в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено договори поруки № МБ-ZAP-П-8107/1 від 19.02.2020, № МБ-ZAP-П-8107/2 від 19.02.2020, відповідно до яких у випадку невиконання боржником (Товариством з обмеженою відповідальністю «Семко») зобов`язань за генеральним договором про надання банківських послуг № МБ-ZAP-Ов-8107 від 19.02.2020 боржник та поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3. Договорів поруки (з урахуванням змін, внесених Додатковими угодами) за цим Договором Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником Зобов`язань, вказаних в ст. 2 цього Договору. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Зобов`язання Боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат Кредитора тощо. У разі порушення Боржником Зобов`язання, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає право Кредитора вимагати виконання Зобов`язання в повному обсязі як від Боржника і Поручителя разом, так і від кожного з них окремо.

Згідно пп. 2.1.1.1 п. 2.1.1 Договорів поруки порукою за цим Договором забезпечується виконання зобов`язань Боржника(ків) перед Кредитором (далі - «Зобов`язання»), що випливають з Договору про надання банківської послуги - овердрафт «Легкий» № МБ-ZАР-Ов-8107 від 19.02.2020, а саме погашати кожну заборгованість за овердрафтом у розмірі фактично отриманих кредитних коштів (максимальна сума овердрафту не може перевищувати 2 000 000,00 грн.) не пізніше 30 календарних днів (включно) з дати виникнення першої заборгованості за основною сумою овердрафту після укладення Кредитного договору та/або з дати виникнення першої заборгованості за основною сумою овердрафту після закінчення строку дії кожного попереднього періоду безперервного користування овердрафтом. А в день закінчення строку дії ліміту овердрафту (строк дії ліміту овердрафту закінчується 25.01.2021 р.) здійснити повне погашення заборгованості за основною сумою овердрафту, відсотками та комісійними винагородами за овердрафт, іншими платежами відповідно до Кредитного договору.

Відповідно до п. 2.3 Договорів поруки будь-які інші зміни у Зобов`язанні, які не пов`язані із збільшенням обсягу відповідальності Поручителя за цим Договором, жодним чином не впливають на обов`язки поручителя за цим Договором і не потребують його згоди.

З наведених положень слідує, що Договорами поруки передбачено саме солідарну відповідальність поручителя за виконання зобов`язання за Овердрафтом в повному обсязі, а не субсидіарну відповідальність.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

За ч. 3 ст. 543 ЦК України солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Положеннями ч. 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

До матеріалів справи відповідачами не було додано належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до норм статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення кредитних коштів за генеральним договором про надання банківських послуг № МБ-ZAP-Ов-8107 від 19.02.2020 у розмірі 835 244 грн. 80 коп.

Разом з тим, судом встановлено, що 12.08.2021 між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Мендельс" було укладено договір про відступлення права вимоги № 1105/61.1.

В подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Мендельс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Експрес Фінанс» було укладено договір про відступлення права вимоги № 050822 від 05.08.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином позивач, як новий кредитор, внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги № 050822 від 05.08.2022 та згідно ст.ст. 512, 513 Цивільного кодексу України, отримав право вимагати від відповідачів сплати грошових коштів за генеральним договором про надання банківських послуг № МБ-ZAP-Ов-8107 від 19.02.2020.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, відповідно до заявки відповідача-1 про надання банківської послуги-овердрафту до генерального договору про надання банківських послуг № МБ-ZАР-Ов-8107 від 19.02.2020 та додаткової угоди № 2 від 14.01.2021, строк закінчення дії ліміту банківської послуги 25.12.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, відповідачі, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснили своєчасне погашення заборгованості за кредитом у передбачений договором строк, тобто не виконали свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо солідарного стягнення 835 244 грн. 80 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд не приймає заперечення відповідача-1 викладені у відзиві на позовну щодо неможливості сплати боргу у зв`язку з непереборними обставинами, оскільки прострочення виконання відповідачем-1 свого зобов`язання з повернення кредитних коштів відбулося до запровадження в Україні воєнного стану.

Крім того, суд також зазначає, що встановлення на всій території України карантину не звільняє відповідача-1 від виконання своїх зобов`язань з повернення кредитних коштів, враховуючи що заявка про надання банківської послуги-овердрафту до генерального договору про надання банківських послуг № МБ-ZАР-Ов-8107 від 19.02.2020 було подана відповідачем-1 до АТ «Перший український міжнародний банк» 19.02.2020, тобто вже під час встановлення на території України карантину.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Семко», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягає стягненню 835 244 грн. 80 коп. заборгованості з повернення основної суми кредиту, 9 381 грн. 46 коп. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 2 550 грн. 00 коп. заборгованості зі сплати комісії.

Крім того, позивач просив суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Семко», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 147 369 грн. 08 коп. заборгованості зі сплати 35 % річних на прострочену заборгованість, 27 897 грн. 15 коп. інфляційних втрат.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2.1 Правил відповідно до положень Договору про надання банківської послуги Банк надає Клієнту Банківську послугу, а Клієнт приймає Банківську послугу та зобов`язується належним чином виконати зобов`язання, що встановлені в такому Договору тау цих Правилах відносно такої Банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату Банківської послуги.

Своїх зобов`язань Товариство з обмеженою відповідальністю «Семко» за Овердрафтом не виконало у зв`язку з несплатою процентів за користування кредитом, а також у зв`язку з неповерненням суми Овердрафту.

Згідно з п. 3.1.1 та 3.1.4 Правил такі події як несплата Клієнтом будь-якої суми, що належить до сплати на користь Банку згідно Договору (в т.ч. цих Правил), погіршення фінансового стану Клієнта таким чином, що поставить під сумнів можливість належного виконання ним взятих на себе зобов`язань згідно Договору, трактуються Сторонами як несприятлива подія.

Відповідно до п. 3.3 Правил Сторони домовились, що для Клієнта встановлені наступні наслідки настання несприятливих подій: Банк набуває право вимагати від Клієнта достроково повернути виданий Клієнту Кредит, а Клієнт зобов`язаний, незважаючи на положення п. 5.1, п. 5.4 розділу 5 цих Правил та положення Договору, виконати таку вимогу Банку і повернути отримані кредитні кошти в повному обсязі разом із платою за Кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті Клієнтом на користь Банку згідно Договору та цих Правил, в строк не пізніше 3 Банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги Банку, направленої Банком електронним повідомленням на е-mail уповноваженого представника Клієнта, або засобами системи дистанційного обслуговування клієнтів, запровадженої у Банку (зокрема, система «Клієнт-Банк»/»Інтернет Банкінг» тощо). У разі невиконання Клієнтом зазначеної вимоги Банк має право здійснювати договірне списання грошових коштів з усіх рахунків Клієнтів в порядку, встановленому цими Правилами, для погашення зобов`язань Клієнта.

Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Семко» не виконувало своїх зобов`язань зі сплати процентів за користування Овердрафтом, Банк направив боржнику вимогу про дострокове повернення коштів вих. № КНО-61.1.3.2/115 від 04.08.2021.

Невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Семко» цієї вимоги, зобов`язання з дострокового повернення основної суми кредиту вважаються такими, що настали з 05.08.2021 року та вважаються простроченими з 11.08.2021 року (3 банківських дні з моменту отримання вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позики (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2.3.3 Правил проценти за користування Овердрафтом нараховуються Банком за ставкою, яка визначена в п. А12 преамбули Договору про надання банківської послуги. За п. 2.3.5. Правил незважаючи на положення п. А12 преамбули Договору, проценти за користування Овердрафтом/частиною Овердрафту на розмір, що не повернутий у строки, передбачені Договором, нараховуються Банком за підвищеною ставкою (процентна ставка на прострочену заборгованість) у розмірі, передбаченому в п. А13 преамбули Договору, з першого дня прострочення повернення кредитних коштів до тієї дати, коли порушене зобов`язання буде виконано.

Відповідно п. А13 Додаткової угоди № від 14.01.2021 розмір процентної ставки на прострочену заборгованість становить 35 %.

Отже, користуючись своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 625 ЦК України сторони Овердрафту передбачили розмір процентів річних у випадку порушення зобов`язання на рівні 35 %.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сплата відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 35% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачами грошового зобов`язання з повернення кредитних коштів, в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю Семко, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 147 369 грн. 08 коп. заборгованості зі сплати 35 % річних на прострочену заборгованість, 27 897 грн. 15 коп. інфляційних втрат.

Щодо посилання відповідача на неможливість виконання зобов`язання в зв`язку з дією форс-мажорних обставин суд зазначає таке.

Згідно з ч. ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України, встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Ознаками форс-мажору є: не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 по справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований Всім кого це стосується, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст. 14 № Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Водночас, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути в причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Відповідачем-1 при розгляді даної справи не доведено, що дія вказаних обставин унеможливила виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.

Дослідивши матеріали справи позивач довів суду факт порушення з боку відповідачів-1,-2,-3 своїх зобов`язань за договором в повному обсязі.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, відповідачами не виконані зобов`язання належним чином та порушено строк оплати у повному обсязі.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Відповідачі не надали належних та допустимих доказів сплати заборгованості.

Позивач і відповідач-1 є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики та надання розстрочки відповідачу може призвести до негативних наслідків для позивача.

До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі Горнсбі поти Греції зазначено: …Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 130, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Мендельс правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Експрес Фінанс до Товариства з обмеженою відповідальністю Семко, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Семко (69095 м. Запоріжжя, вул. Поштова, 159-Б, кімната 5, ідентифікаційний код юридичної особи 38334403), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Експрес Фінанс (03118 м. Київ, пр. Лобановського Валерія, буд. 126-г, ідентифікаційний код юридичної особи 40340259) 835 244 (вісімсот тридцять п`ять тисяч двісті сорок чотири) грн. 80 коп. заборгованості з повернення основної суми кредиту, 9 381 (дев`ять тисяч триста вісімдесят одна) грн. 46 коп. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 2 550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп. заборгованості зі сплати комісії, 147 369 (сто сорок сім тисяч триста шістдесят дев`ять) грн. 08 коп. заборгованості зі сплати 35 % річних на прострочену заборгованість, 27 897 (двадцять сім тисяч вісімсот дев`яносто сім) грн. 15 коп. інфляційних втрат, 15 336 (п`ятнадцять тисяч триста тридцять шість) грн. 64 коп. судового збору. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 23.02.2023.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.