Рішення № 10917383, 18.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/40518.08.10 За позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"

доЗакритого акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія"

простягнення 31 281,05 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Злиденний М.М.

від відповідача:Бондаренко Р.В. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" (надалі –"Банк") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" (надалі –"Товариство") про стягнення 31 281,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяте на себе грошове зобов'язання за генеральною угодою про співпрацю щодо страхування №8 від 10.09.2004 р., в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 31 281,05 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2010 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 04.08.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2010 р. у зв’язку із клопотанням відповідача розгляд справи відкладено до 18.08.2010 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, подав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просить відмовити, вказує на укладання спірних договорів добровільного страхування майна після закінчення строку дії генеральної угоди про співпрацю щодо страхування №8 від 10.09.2004 р.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.09.2004 р. між Банком та Товариством (страхова компанія) було укладено генеральну угоду про співпрацю щодо страхування №8 (надалі –"Договір").

Положеннями розділу 1 Договору визначено, що предметом цього договору є взаємодія сторін у наданні страхових і банківських послуг, на взаємовигідних договірних засадах: зі сторони страхової компанії: надання своїм клієнтам консультативних послуг з питань специфіки надання банківських і страхових послуг; страхування майна клієнтів банку, яке є предметом застави за наданими банком кредитами, реалізація інших видів страхування; популяризація послуг банку шляхом розповсюдження відповідної інформації під час проведення рекламних кампаній своєї діяльності (п. 1.1 Договору); зі сторони банку: надання клієнтам банку та страхової компанії консультативних послуг з питань специфіки надання банківських і страхових послуг; надання клієнтам банку інформації стосовно послуг страхової компанії по страхуванню майна переданого в заставу та інших видів страхування; популяризація послуг, які надаються страховою компанією; надання інших банківських послуг страховій компанії (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.2.1 Договору страхова компанія зобов’язується сплачувати банку комісійну винагороду у розмірі 10% від суми отриманих в результаті реалізації цього договору страхових платежів за укладеними за участю банку договорами страхування майна і реалізації інших видів страхування в залежності від типу об’єкту страхування на зазначений банком рахунок (додаток №1).

Згідно із п. 3.1 Договору в редакції додаткової угоди №1 від 11.09.2004 р. не пізніше 3-х робочих днів з дати отримання суми страхового платежу від страхувальника, який є позичальником банку, або в якості якого виступає безпосередньо банк, у разі страхування основних засобів останнього, страхова компанія сплачує комісійну винагороду в розмірі, обумовленому в п. 2.2 цієї угоди.

Пунктами 5.1, 5.3 Договору передбачено, що цей договір вступає в дію з дня його підписання та діє протягом одного календарного року. Якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна зі сторін письмово не вимагатиме припинення її дії, термін цього договору вважається продовженим на наступний рік, на таких же умовах, якщо інше не буде обумовлено сторонами.

Відповідачем у період з 24.03.2008 р. по 30.03.2009 р. було укладено з ЗАТ "Сузір’я –Попружна", ТОВ "Сузір'я", ТОВ "АгрофірмаСузір'я", ВАТ "Київська овочева фабрика, ТОВ "Мегаполіс-Інвест", ТОВ "Стоік-Плюс" та ТОВ "Соломія" 29 договорів страхування.

16.02.2010 р. претензією №16-15/2-26 позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити комісійну винагороду згідно Договору у розмірі 31 281,05 грн.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по сплаті комісійної винагороди, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 31 281,05 грн.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується укладення відповідачем у період з 24.03.2008 р. по 30.03.2009 р. з ЗАТ "Сузір’я –Попружна", ТОВ "Сузір'я", ТОВ "АгрофірмаСузір'я", ВАТ "Київська овочева фабрика, ТОВ "Мегаполіс-інвест", ТОВ "Стоік-плюс" та ТОВ "Соломія" 29 договорів страхування.

Страхувальниками за вказаними договорами є клієнти Банку (позичальники), що підтверджується в т.ч. укладанням таких договорів за участю Банку, який визначений вигодонабувачем за всіма договорами, а договори страхування містять посилання на кредитні договори.

На виконання вказаних договорів страхування страхувальниками у період 2008-2009 р.р. сплачено на користь відповідача страхову премію на суму 312810,57грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку відповідача.

Твердження відповідача про укладання спірних договорів добровільного страхування майна після закінчення строку дії Договору судом відхиляються з огляду на наступне.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України), а відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відтак строк дії договору визначається на розсуд сторін.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що цей договір вступає в дію з дня його підписання та діє протягом одного календарного року.

При цьому пунктом 5.3 Договору сторони передбачили, що якщо за місяць до закінчення терміну дії цього Договору жодна із сторін письмово не вимагатиме припинення її дії, термін цього Договору вважається продовженим на наступний рік, на таких же умовах, якщо інше не буде обумовлено сторонами.

Таким чином, сторони на підставі ст.ст. 6, 626-628, 631 Цивільного кодексу України визначили такий порядок визначення строку дії Договору: з дати укладання (10.09.2004 р.) –один календарний рік, а у випадку відсутності письмової вимоги однієї із сторін про припинення дії Договору –строк продовжується на один рік. Безпосередній зміст п.8.3 Договору передбачає його використання в момент закінчення кожного року, а не одноразове застосування, як вказує відповідач.

Доказів направлення жодною із сторін письмової вимоги про припинення дії Договору чи його розірвання у визначений чинним законодавством України чи Договором (п.5.2) спосіб сторонами не надано. Також сторонами не надано доказів обумовлення іншого порядку, ніж визначено п. 5.3 Договору.

Крім того, про хибність тверджень відповідача про закінчення строку дії Договору свідчить його безпосередня поведінка, яка полягає в оплаті Банку комісійної винагороди з призначенням платежу "згідно генеральної угоди про співпрацю №8 від 10.09.2004 р." 02.10.2007 р. та 19.03.2008 р., тобто після 10.09.2006 р., яке на думку відповідача, є датою закінчення строку дії Договору.

Таким чином, Договір був чинний в момент укладання спірних договорів страхування, а тому є підставою для виникнення у відповідача зобов’язань по сплаті визначеної в позовній заяві комісійної винагороди.

Отже, з урахуванням п. 2.2.1 Договору у відповідача виникло зобов’язання по сплаті на користь Банку комісійної винагороди у розмірі 31 281,05 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, згідно ст. 530 Цивільного кодексу України та враховуючи приписи п.3.1 Договору в редакції додаткової угоди №1 від 11.09.2004 р. строк виконання грошового зобов’язання відповідача по сплаті комісійної винагороди за Договором на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 31 281,05 грн. на підставі Договору комісійної винагороди. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Банку про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 31 281,05 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" (03150, м.Київ, вул. Димитрова, 5-Б; ідентифікаційний код 30729278) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-А; ідентифікаційний код 19364259) комісійну винагороду у розмірі 31 281,05 грн., державне мито у розмірі 312,81 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –20.08.2010 р.