Рішення № 109170773, 03.02.2023, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/307/22

Провадження № 2-др/366/2/23

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2023 року смт. Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі головуючої судді Слободян Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Німченко Н.Ю,

розглянувши в смт. Іванків Київської області у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Шурубора В`ячеслава Ігоровича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Форт», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Суть рішення у справі

22.07.2022року рішенням Іванківського районного суду Київської області позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. від 10.06.2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 134992 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю«ФК Форт» заборгованості у розмірі 46909,99 грн. та 50 грн. плати за вчинення виконавчого напису.

ЗТОВ"ФКФорт"на користь ОСОБА_1 стягнуто безпідставнонабуті грошовікошти всумі 11627,72 грн. та 2314,28 грн. судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору при подачі позовної заяви до суду.

16.08.2022 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга на вищезазначене рішення Іванківського районного суду.

01.09.2022 року матеріали цивільної справи отримані Київським апеляційним судом.

Постановою Київського апеляційного суду від 30.11.2022 року у справі № 366/307/22, апеляційне провадження 22-ц/824/10122/2022, апеляційну скаргу ТОВ «ФК ФОРТ» залишено без задоволення а рішення Іванківського районного суду Київської області від 22.07.2022 року залишено без змін. Постанова набрала законної сили з моменту її ухвалення.

09.01.2023 року справа повернулась з Київського апеляційного суду до Іванківського районного суду.

09.01.2023 року від представника позивача, ОСОБА_1 , адвоката Шурубора В.І. до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якому представник позивача просив стягнути з відповідача, ТОВ «ФК ФОРТ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Копія заяви про ухвалення додаткового рішення направлена відповідачу, який її отримав 27.01.2023 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

27.01.2023 року від відповідача до суду надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому відповідач вважає за можливе відшкодуванню позивачу витрат у розмірі 1000 грн.

Заперечення мотивоване тим, що заявлений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу є неправильним та несправедливим з огляду на ухвалене у справі рішення та надану адвокатом професійну правничу допомогу.

Судове засідання з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення призначено на 03.02.2023 року.

Сторони та їх представники у судове засідання не з`явились. Про дату, час і місце судового засідання повідомлялись вчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи вимог частини 2статті 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Встановлені судом обставини та застосовані норми права.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення та матеріали цивільної справи, суд приходить до наступних висновків.

Із запровадженням з 15 грудня 2019 року змін до ЦПК законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Згідно ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно ч. 1 ст.270ЦПКУкраїни додаткове рішення може бути ухвалено якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3)судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановленихстаттею 430 цього Кодексу.

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зістаттею 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно дост. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.ч. 1-6ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною першоюстатті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідностатті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 3статті 141 ЦПК Українивстановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною четвертоюстатті 263 ЦПК Українипри виборіі застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 10 липня 2021 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-17688св20) дійшов висновку про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги представником позивача при подачі позовної заяви до суду надано:

договір про надання правової допомоги від 31.01.2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Шурубором І.В. з додатком до нього;

акт прийому-передачі юридичних послуг від 31.01.2022 року;

квитанцію до прибуткового ордера № 01/01-22 від 31.01.2022 року про отримання від ОСОБА_1 10000 грн. за надання правової допомоги;

детальний опис робіт (наданих послуг) за договором від 31.01.2022 року.

У клопотанні від 28.06.2022 року про зменшення витрат на правничу допомогу відповідачем було зазначено про не співмірність витрат зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, пов`язаних зі справою, також зазначено, що вартість адвокатських послуг є значно завищеною порівняно з іншими витратами на адвокатські послуги в інших аналогічних справах.

Разом з цим, належних доказів, які б свідчили про таку не співмірність відповідачем суду не надано.

Аналогічні посилання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідач навів у своєму запереченні від 27.01.2023 року, однак просив зменшити розмір таких витрат до 1000 грн. та знову не надав належних доказів, які б свідчили про таку не співмірність.

Крім цього, у своєму запереченні від 27.01.2023 року відповідач посилався на те, що представник позивача не подав докази про розмір судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у строк, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Відповідно доч.8ст.141ЦПК України,розмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таке посилання відповідача є безпідставними та не приймається судом до уваги, оскільки докази стосовно витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги подані представником позивача разом з позовною заявою до суду.

Як зазначено в мотивувальній частині рішення Іванківського районного суду Київської області від 22.07.2022 року, враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи для позивача, з якої за оспорюваним виконавчим написом стягується 46909,99 грн., витраченого на складання позовної заяви та заяви про забезпечення позову часу), а також те, що в п.5 та п.6 опису робіт зазначено «процесуальне оформлення клопотання про видачу судового рішення та виконавчого листа та організація і забезпечення примусового виконання рішення суду в органах ДВС», суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, оскільки рішення суду надсилається позивачу в обов`язковому порядку і спеціальних знань для цього не потрібно, а стягувати кошти за дії щодо примусового виконання рішення, які не настали і можуть не настати, суд вважає неправомірним.

У резолютивній частині цього рішення питання про розподіл судових витрат не вирішено.

Слід зазначити, Київський апеляційний суд у своїй постанові від 30.11.2022 року прийшов до висновку про обґрунтованість стягнення рішенням Іванківського районного суду Київської області від 22.07.2022 року у цій справі з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у сумі 7 000 грн. з наведених у цьому рішенні підстав.

З огляду на вищезазначене та відповідно до п.3 ч.1 ст.270ЦПКУкраїни суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про судові витрати, які поніс позивач за отримання професійної правничої допомоги.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 270,354,430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 366/307/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Форт», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, яким вирішити питання про розподіл судових витрат.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю"ФКФорт" (адреса: 03035, м. Київ, Солом`янська площа, 2, офіс 102-Б. Код ЄДРПОУ: 42725156) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати, пов`язані з отриманням професійної правової допомоги у розмірі7000 грн. (сім тисяч гривень).

На додаткове рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його складення (03.02.2023 року) до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня його вручення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.П. Слободян