Рішення № 10916375, 26.08.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

26.08.2010                                                             Справа № 19/56

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕСТ”, м. Полтава

до відповідача Комунального підприємства „Міськсвітло”, м. Ужгород

про стягнення 18 943 грн. 33 коп., в тому числі 15 552 грн. заборгованості за поставлений товар, 1 634 грн. 01 коп. пені, 1290 грн. 77 коп. інфляційних нарахувань та 466 грн. 55 коп. три проценти річних,

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

представники:

Позивача –

Відповідача –

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „ЕСТ”, м. Полтава заявлено позов до відповідача Комунального підприємства „Міськсвітло”, м. Ужгород про стягнення 18 943 грн. 33 коп., в тому числі 15 552 грн. заборгованості за поставлений товар, 1 634 грн. 01 коп. пені, 1290 грн. 77 коп. інфляційних нарахувань та 466 грн. 55 коп. три проценти річних

Позивачем на адресу суду надіслано телеграму від 26.08.2010 року, в якій просить суд розглянути справу без його участі. Позивач просить задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови договору поставки № ОТ 7060 від 22.04.2009 року, а саме повністю не оплатив за поставлений товар в розмірі 15 552 грн.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвали суду від 07.07.2010 року, 21.07.2010 року та 13.08.2010 року надіслані відповідачу рекомендованим листом з повідомленням; повідомлення – судова повістка № 3622296 від 13.07.2010 року, повідомлення – судова повістка б/н від 27.07.2010 року, повідомлення – судова повістка б/н від 18.08.2010 року), у судові засідання 21.07.2010 року та 26.08.2010 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами суду документи не подав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд встановив:

22 квітня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЕСТ”, м. Полтава (постачальник) та Комунальним підприємством „Міськсвітло”, м. Ужгород (покупець) укладено договір поставки № ОТ 7060. Згідно умов даного договору постачальник (позивач) зобов’язується поставити та передати у власність покупця (відповідача) електротехнічну продукцію, а покупець (відповідач) зобов’язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору. Ціна, кількість, асортимент товару обумовлюються в накладних, які є невід’ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору). Датою поставки є дата отримання покупцем (відповідачем) товару відповідно до накладної, підписаної сторонами (п. 3.2. договору).

Розділами 4 та 5 договору передбачено, що покупець (відповідач) сплачує за товар, що поставляється йому зазначену ціну у накладних. Розрахунки здійснюються покупцем (відповідачем) шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (позивача). Покупець (відповідач) здійснює оплату за товар не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту його отримання (п.5.2. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново – господарськими визнаються цивільно – правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю – продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до договору поставки № ОТ 7060 від 22.04.2009 року та видаткових накладних № 40722 від 03.04.208 року та № 43600 від 01.06.2009 року позивачем

було поставлено відповідачу товар на загальну суму 37 803 грн. 84 коп. Однак, за отриманий товар відповідач розрахувався частково, що підтверджено поданими банківськими виписками (арк. спр. № № 33 – 34).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов’язання, не оплатив повну вартість поставленого йому товару в розмірі 15552 грн., що підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків від 13.07.2010 року підписаним обома сторонами та скріпленим печатками сторін станом на 13.07.2010 року. Позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 15552 грн. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно – правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорамимають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 15 552 грн. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до п. 8.2. договору у разі несвоєчасного розрахунку за отриманий товар покупець (відповідач) сплачує за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у

відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов’язання нарахована пеня, яка визначена з врахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР, складає 1 634 грн. 01 коп., підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Сума інфляційних за період прострочки складає 1 290 грн. 77 коп., три проценти річних – 466 грн. 55 коп., підлягають стягненню з відповідача.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 189 грн. 43 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 204, 526, 549, ч. 2 ст. 625, ст. ст. 629, 655, ч. 1 ст. 692, ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, ч. 1 ст. 175, ст. 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Міськсвітло”, м. Ужгород, вул. Руська, 38 (код ЄДРПОУ 03344591) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕСТ”, м. Полтава, вул. Довженка, 2-е (код ЄДРПОУ 32689599) суму 18 943 (Вісімнадцять тисяч дев’ятсот сорок три гривень) грн. 33 коп., в тому числі 15 552 (П’ятнадцять тисяч п’ятсот п’ятдесят дві гривень) грн. заборгованості за поставлений товар, 1 634 (Одна тисяча шістсот тридцять чотири гривень) грн. 01 коп. пені, 1290 (Одна тисяча двісті дев’яносто гривень) грн. 77 коп. інфляційних нарахувань та 466 (Чотириста шістдесят шість гривень) грн. 55 коп. три проценти річних, а також суму 189 (Сто вісімдесят дев’ять гривень) грн. 43 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 236 (Двісті тридцять шість гривень) грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Пригара Л.І.