Ухвала суду № 109159213, 21.02.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17434/22

У Х В А Л А

21 лютого 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Державної прикордонної служби України, в якій просить:

-визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. з встановленням базового місяця - квітень 2013 року;

-зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. враховуючи базовий місяць - січень 2008 року та з врахуванням раніше проведеної виплати;

-визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо нездійснення нового розрахунку та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за 27 повних календарних років служби з урахуванням індексації грошового забезпечення, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби;

-зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснюй перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за 27 повних календарних років служби з урахуванням індексації грошового забезпечення, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплаченої суми;

-визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо нездійснення нового розрахунку та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористанні 98 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій з урахуванням індексації грошового забезпечення, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби;

-зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористанні 98 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій з урахуванням індексації грошового забезпечення, яку ОСОБА_2 отримував під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплаченої суми.

Ухвалою від 06.12.2022 р. у справі відкрито спрощене провадження та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 31.01.2023 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання ухвали від позивача 16.02.2023 р. надійшла заява про поновлення строку звернення до суду. Заява мотивована тим, що вимоги стосовно нарахування індексації грошового забезпечення в період проходження військової служби є однією із форм реалізації закріпленого у ст.43 Конституції України права на працю, а тому згідно ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати не обмежуються строком. Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції з 19.07.2022 р.) із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Про суми, які були виплачені при звільнення, відповідач повідомив листом лише 18.10.2022 р., а позов подано 01.12.2022 р. з додержанням тримісячного строку. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перешкод чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступ до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

При вирішенні даної заяви суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який у цивільному та господарському судочинстві визначений як строк позовної давності, а в адміністративному - строк звернення до суду.

У справі Європейського суду з прав людини "Стаббігс та інші проти Великобританії" визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи "Бочан проти України", "Смірнова проти України", "Федіна проти України", "Матіка проти Румунії" та інші).

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п.29).

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява № 48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним". Для того щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права" (рішення у справах "Bellet v. France" та "Nunes Dias v. Portugal").

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain").

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2019 р. по справі № 160/2551/19.

Дослідивши доводи позивача, викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду щодо поважності пропуску строку, беручи до уваги факт введення на території України воєнного стану та викладені Радою суддів України 02.03.2022 р. рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, враховуючи факт отримання позивачем розрахунку складових суми, виплаченої йому при звільненні, згідно листа від 18.10.2022 р. № 11/Д-167-22 та звернення до суду з позовом 01.12.2022 р. без зайвих зволікань, суд вважає за доцільне заяву позивача про поновлення строку звернення до суду задовольнити та поновити позивачу строк звернення до суду з даною позовною заявою.

Керуючись ст.ст.121, 122, 166, 241, 248 КАС України, суд -

ухвалив:

Заяву позивача про поновлення строку звернення до суду задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Продовжити розгляд справи № 420/17434/22.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя О.І. Бездрабко