Ухвала суду № 109158771, 22.02.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

22 лютого 2023 року Київ № 640/18619/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Генерального прокурора України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

до ОАСК звернувся ОСОБА_1 з вимогами до Генерального прокурора України про визання бездіяльності відповідача незаконною та зобов`язання розглянути скарги позивача від 02.09.2022, 26.09.2022, вирішити їх по суті поставлених питань.

15.12.2022, набрав чинності Закон України № 2825-IX Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 (далі - Закон № 2825-IX), за приписами ст. 1, 2 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

За приписами абз.2 ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду, - абз. 3 ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX.

У зв`язку з вищевикладеним, на виконання приписів Закону № 2825-IX, матеріали справи №640/18619/22 передано до КОАС. За результатами автоматизованого розподілу справи №640/18619/22, головуючим у даній справі призначено суддю Брагіну О.Є.

Вказана позовна заява зареєстрована у комп`ютерній програмі "ДСС" КОАС 15.02.2023 та передана на розгляд судді Брагіної О.Є. 20.02.2023, що підтверджується актом ВДЗК КОАС від тієї ж дати.

Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання вимог ст.ст.160, 161 КАСУ, суд приходить до висновку про необхідність залишення її без руху із наданням позивачеві п`ятиденного строку для усунення недоліків шляхом подання оновленого позову із зазначенням у ньому:

обставин, якими обґрунтовані заявлені вимоги та доказів, якими вони підтверджені, зокрема, але не виключно, зазначення дій та/або бездіяльності, прийняття рішення Генеральним прокурором України стосовно позивача, у зв`язку з якими у нього з`явилися підстави вважати свої права порушеними; обгрунтування наявності у Генерального прокурора України статусу розпорядника публічної інформації як належного суб`єкта - відповідача у справах щодо надання доступу до публічної інформації; представлення суду копій паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру позивача; оригіналу квитанції про сплату судового збору за дві позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 1984,80 грн.; подання всіх документів, доданих до позовної заяви в оригіналах або в належним чином засвідчених копіях, згідно ч.5 ст.94 КАСУ, п. 5.26 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2020); зазначення у позовній заяві місцезнаходження оригіналів письмових доказів, копії яких долучено до справи.

Одночасно, суд наголошує, що наведення змісту положень законів, інших нормативно-правових актів, цитування у позовній заяві їх приписів без відповідної фактичної аргументації оспорюваних дій та/або рішення не є обґрунтуванням твердження про порушення прав та інтересів заявника.

Вирішуючи питання про залишення позовної заяви без руху, суд також зважив на таке:

згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, звертаєчись із даним позовом до суду, позивач просив звільнити його від сплати судового збору, з огляду на те, що розмір судового збору перевищує 5% від отриманого доходу в попередньому році, на підтвердження чого надав копію довідки з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з І по IV квартал 2021.

Відповідно до ст.133 КАС України, суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Разом з цим, законодавцем визначено, що підставою для ухвалення судом відповідного рішення є незадовільний майновий стан сторони. Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) визначається судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір за звернення до суду. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Згідно з ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Тобто, зменшення розміру судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, враховуючи, що статтею 129 Конституції України закріплено один із основоположних принципів правосуддя - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Європейський суд з прав людини також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення у справі «Креуз проти Польщі», від 19 червня 2001 року.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення у справах «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі», від 26 липня 2005 року).

При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті збору в установленому законом порядку й розмірі. На підтвердження незадовільного майнового стану можуть бути надані: довідка про доходи; довідка про склад сім`ї, наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї; банківські документи про відсутність на рахунку коштів; довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Тобто, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків є лише одним із документів, що надається заявником на підтвердження свого майнового стану, а тому не приймається судом як беззаперечних доказ відсутності грошових коштів у заявника.

Окрім того, суду надано лише право, а не покладено обов`язок у будь-якому випадку задовольняти клопотання учасників судового процесу про звільнення від сплати судового збору. Тобто, вказана норма є суб`єктивною та застосовується лише у випадку, коли заявник надасть суду дійсно переконливі докази скрутного матеріального становища, яке перешкоджає йому вчинити необхідні дії по сплаті судового збору, чого заявником зроблено не було.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2022 року становить 2481, 00 гривень.

Таким чином, позивачеві слід оплатити судовий збір за дві вимоги немайнового характеру (визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії у вигляді розгляду скарг по суті) 1984,80 грн.

Крім того, за правилами ч. 7, 8 ст. 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Разом з цим, порядок подання електронний доказів до суду та вимоги до таких доказів встановлено ст. 99 КАС України.

Так, за приписами ч.1 ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, - ч.2, 3 ст. 99 КАС України.

За приписам ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа є електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним чи прирівняним до власноручного підписом автора. У випадку, коли автор створює ідентичні за інформацією та реквізитами електронні документи або коли надсилає електронний документ кільком адресатам чи зберігає його на кількох носіях, то усі вони є оригіналами та мають однакову юридичну силу.

Тобто, «оригіналом електронного доказу» є примірник електронного документа, веб-сайт (сторінка), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі, які створені електронними засобами та мають візуальну форму, що дає змогу відобразити дані, які вони містять та які є значущими для правильного тлумачення обставин справи, електронними засобами або на папері у формі, придатній для сприйняття їхнього змісту людиною.

З вищезазначеного вбачається, що паперова копія електронного документа не є письмовим доказом, а електронна копія письмового (паперового) документа не є електронним доказом.

Разом з цим, до позовної заяви, поданоїчерез підсистему Електронний суд, додано копії письмових (паперових) документів у відсканованому форматі PDF, тобто, вказані документи є не оригіналами, а електронною копією письмового документу, що є результатом повного відтворення інформації та реквізитів паперового документу у електронно-цифровій формі.

Позаяк, такі електронні копії не містять належних реквізитів засвідчення копії, зокрема, відсутній протокол накладення КЕП на зазначені документи, що унеможливлює встановлення дійсності та відповідності оригіналу наданої позивачем електронної копії паперового документа, а отже не відповідають вимогам поняття електронного доказу, передбаченого ст.99 КАС України.

Як зазначено в правових висновках Верховного Суду у справі № 904/8549/17 від 11.07.2018 р. "неналежно засвідчений документ не може бути використаний судом у якості допустимого доказу". Така позиція була підтримана і у подальшому, зокрема у справі №160/7887/18 від 08.05.2019.

Крім того, разом з позовною заявою заявником було подавно клопотання про витребування доказів у відповідача.

Суд, дослідивши подане клопотання, вважає за необхідне відмовити у його задоволенні, з огляду на таке:

за загальним правилом кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до п.5-6 ч.5 ст.160 КАС України у позовній заяві, поміж іншого, зазначаються докази, які підтверджують обставини позову.

Механізм та порядок витребування доказів у справи визначено ст.80 КАС України. Так, положеннями вказаної статті передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надання доказів вправі подати клопотання про їх витребування судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. У клопотанні повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2)обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3)підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Заявлене позивачем клопотання про витребування доказів не відповідає вимогам, встановленим у ст. 80 КАС України.

Так, як вбачається з поданого позивачем клопотання, останній обгрунтовує неможливість отримання доказів самостійно у зв`язку із їх місце знаходженням у відповідача.

Водночас, жодних доказів, які підтверджують здійснення запиту позивачем на отримання таких документів у відповідача, як і отримання відмови у наданні відповідної інформації, суду не подано.

Таким чином, у суду наявні обгрунтовані сумніви щодо вжиття заявником усіх заходів для отримання доказів самостійно, а отже заявлене клопотання про витребування таких доказів судом є передчасним.

Фактично, позивач перекладає покладений на нього обов`язок надати доказово обгрунтований позов на суд, що є неприпустимим.

Крім того, витребування доказів є правом, а не обов`язком суду і реалізація цього права поставлена в залежність від того наскільки сумлінно учасник справи використав надані йому процесуальні можливості для самостійного їх одержання.

При цьому, заявник не позбавлений права одержати всі витребувані документи самостійно в іншій спосіб, зокрема, шляхом надання інформації на адвокатський запит.

Зокрема, згідно Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатура забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Для виконання покладених обов`язків чинним законом адвокати наділені широким колом можливостей, в тому числі: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг, тощо , в тому числі і відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ст.20 Закону).

Таким чином, суд вважає, що заявником не надано належних доказів неможливості самостійного отримання витребовуваних доказів.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про витребування доказів.

Частиною 1 статті 169 КАСУ передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. При цьому, залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного КАСУ.

З огляду на те, що матеріали позовної заяви оформлені не належним чином, чого вимагає Кодекс адміністративного судочинства України, суддя визнав за необхідне залишити позовну заяву без руху.

Керуючись ст.ст. 99, 133, 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів судом, - відмовити.

У задовленні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Генерального прокурора України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, - залишити без руху.

Встановити позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Брагіна О.Є.