Ухвала суду № 109158598, 21.02.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

21 лютого 2023 року м. Київ № 320/2088/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними ми дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року пенсії, з урахуванням 83 % грошового забезпечення за вислугу років, без обмеження максимального розміру пенсії, згідно довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 30.07.2021 року № 6733/1, виготовленої згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року пенсію за посадою начальника кафедри фізичної підготовки та спорту - начальника фізичної підготовки і спорту Київського інституту ВПС, із розрахунку 83 % грошового забезпечення за вислугу років, без обмеження максимального розміру пенсії, згідно довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки № 6733/1 від 30.07.2021 року, виготовленої згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.07.2017 року, з усіма видами доплат та проведених виплат.

Судом під час вирішення питання про відкриття провадження у справі було встановлено недоліки позовної заяви, у зв`язку з чим ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 позовну заяву було залишено без руху.

У строк визначений судом позивач подав до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Вказана заява обґрунтована тим, що позивач 13.08.2021 подав до ГУ ПФУ в м. Києві заяву, в якій просив здійснити перерахунок та виплату йому пенсії з 05.03.2019 із розрахунку 83 % грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії, за посадою начальника кафедри фізичної підготовки та спорту Київського інституту Військово-Повітряних Сил, згідно довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 30.07.2021 року № 6733/1, з усіма видами доплат, надбавок та проведених виплат.

Позивач зазначив, що 06 вересня 2021 року Головне управління ПФУ в м. Києві надало ОСОБА_1 відповідь в якій було зазначено, що перерахунок пенсії з 01.01.2018 йому проведено відповідно до ст.ст. 13, 63 Закону № 2262 на умовах, у порядку та розмірах, передбачених постановою КМУ № 103. Зважаючи на рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, яким визнано не чинними пункти 1, 2 постанови КМУ № 103 щодо перерахунку пенсій з оновленого грошового забезпечення, визначеного постановою КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», відсутні правові підстави для проведення перерахунків пенсій, оскільки нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитися перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом, після дати набрання вказаним рішенням суду законної сили, не приймалось.

Тобто, Головне управління ПФУ в м. Києві не надало конкретної відповіді на поставлені питання позивача щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року пенсію із розрахунку 83% грошового забезпечення, без обмежень її максимального розміру, згідно довідки виданої Київським міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 30.07.2021 року № 6733/1, у зв`язку з чим, не відбулося публічно-правового спору між позивачем, фізичною особою, та відповідачем, суб`єктом владних повноважень, з питання перерахунку пенсії з урахуванням 83% грошового забезпечення за вислугу років, а не 70%, як нараховує відповідач та без обмежень максимального розміру пенсії, як того просив позивач у своїй заяві, а не 10 прожиткових мінімумів, як визначає відповідач при перерахунку пенсії.

Позивач наголосив, що він повторно у листопаді 2022 року звернувся із заявою до відповідача та 07.11.2022 отримав відповідь відповідача. з якої дізнався про порушення його прав, відтак на його думку Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві тільки 07 листопада 2022 року відмовило позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням 83 % грошового забезпечення за вислугу років та без обмеження максимального розміру пенсії, у зв`язку з чим вимоги статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України щодо шестимісячного терміну звернення до суду з моменту порушення прав, свобод чи інтересів повинен обчислюватися з листопада. Разом з тим, позивач просить визнати пропущений строк подачі адміністративного позову як пропущений з поважних причин.

Розглянувши надані документи позивачем на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої-другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Як зазначив суд в ухвалі від 06.02.2023 предметом позову є вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року пенсії, з урахуванням 83 % грошового забезпечення за вислугу років, без обмеження максимального розміру пенсії, згідно довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 30.07.2021 року № 6733/1, виготовленої згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 року та зобов`язання вчинити певні дії щодо поновлення порушеного права позивача.

Як зазначив у позовній заяві позивач, 30 липня 2021 року Київський міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки направив на адресу Головного управління ПФУ в м. Києві та заявнику довідку № 6733/1 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05 березня 2019 року, виготовлену згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 року, за посадою начальника кафедри фізичної підготовки та спорту Київського інституту військово-повітряних сил, яку він займав перед звільненням із військової служби, яке складається із наступних видів грошового забезпечення: посадовий оклад - 8600,00 грн.; оклад за військовим званням «полковник» - 1480,00 грн.; надбавка за вислугу років (50%) - 5040,00 грн.; надбавка за особливості проходження служби (65%) - 9828,00 грн.; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10%) - 860,00 грн.; надбавка за науковий ступень кандидата наук (5%0 - 430,00 грн.; премія (35%) - 3010,00 грн. Усього - 29248,00 грн.

13 серпня 2021 року позивач подав до Головного управління ПФУ в м. Києві заяву в якій просив здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року пенсію із розрахунку 83% грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії (згідно рішення ОАСК від 26.05.2022 року у справі № 640/24243)20), за посадою начальника кафедри фізичної підготовки та спорту Київського інституту Військово-Повітряних Сил, згідно довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 30.07.2021 року № 6733/1, з усіма видами доплат, надбавок та проведених виплат.

06 вересня 2021 року Головне управління ПФУ в м. Києві надало ОСОБА_1 відповідь в якій було зазначено, що перерахунок пенсії з 01.01.2018 йому проведено відповідно до вимог ст. 13, 63 Закону № 2262 на умовах, у порядку та в розмірах, передбачених постановою КМУ № 103.

Отже, за висновком суду, позивач дізнався про порушене право щодо не здійснення йому перерахунку пенсії у вересні 2021 року, з моменту отримання листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Суд відхиляє доводи позивача стосовно того, що строк звернення до суду оскільки позивач оскаржується не вказана відмова відповідача як індивідуальний акт, а саме бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року пенсії, з урахуванням 83 % грошового забезпечення за вислугу років, без обмеження максимального розміру пенсії, згідно довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 30.07.2021 року № 6733/1, виготовленої згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 року та зобов`язання вчинити певні дії щодо поновлення порушеного права позивача.

Так,бездіяльність це пасивна поведінка суб`єкта, зокрема не вчинення ним активних дій які суб`єкт зобов`язаний був вчинити.

При цьому, на переконання суду про порушення прав позивача, зокрема допущення протиправної бездіяльності відповідачем, йому стало відомо з моменту отримання листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.09.2021 № 23639-24120/К-02/8-2600/21.

Разом з тим, суд констатує, що отримання позивачем листа відповідача від 07.11.2022 у відповідь на його повторну заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення свої прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду та свідчить про штучну пролонгацію строків звернення до суду.

Щодо посилань позивача на приписи ч.3 статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою обумовлено, що перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсій, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком, суд зазначає наступне.

Застосовуючи строки у сфері пенсійного забезпечення, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом Пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.

Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними.

Слід зазначити, що строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, законодавчі норми не обмежують будь-якими строками період, протягом якого проводиться перерахунок пенсій, у разі, якщо такий не проведений у встановлені строки з вини органів Пенсійного фонду України.

Водночас право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Зміст позовної заяви та клопотання про поновлення строку звернення до суду не містить інформації про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного подання позовної заяви до суду в межах встановлених законом строків, які б були об`єктивними та не залежали від волевиявлення сторони.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, однак неналежне оформлення позивачем позовної заяви у строки визначені Кодексом адміністративного судочинства України та в подальшому повернення позовних заяв позивача не свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду з поважних причин. При цьому. Позивач не позбавлений був права на оскарження вказаних ухвал, у випадку не згоди з ними.

Крім того, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого та оформлення належним чином позовної заяви залежить саме від позивача.

Суд зазначає, що позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Слід зазначити, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом Legesvigilantibusnondormientibussubveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що викладені позивачем в обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду обставини не є поважними.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

При цьому слід враховувати, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1986 справа «Стаббігс та інші проти Великобританії»).

Будь-яких інших належним та допустимих доказів неможливості звернутись до суду за захистом порушеного права у строк, визначений чинним законодавством України, позивачем не надано.

Відтак, суд дійшов висновку, що заява позивача про поновлення пропущеного строку не містить поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

Пунктом 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Беручи до уваги ту обставину, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали йому звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає поверненню позивачу.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду з подібним позовом після того, як перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На підставі викладеного, керуючись статтями 121-123, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провизнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - повернути позивачеві.

2. Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Панова Г. В.