Рішення № 109157829, 21.02.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року Справа № 160/19744/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/19744/22 за позовом ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 57, к.301, код ЄДРПОУ 26239738), Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (далі відповідач), третя особа Державна судова адміністрація України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди з січня по грудень 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 грн.;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 з січня по грудень 2021 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2021 року складає 2270 гривень з урахуванням раніше виплачених сум з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання нарахувати та виплатити суддівську винагороду в один місяць.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що є здійснює повноваження судді Саксаганського районного суду м. Кривого Року Дніпропетровської області з 2014-го року, з 2020-го року безстроково. В період з січня по грудень 2021 року відповідач-1 нараховував та виплачував позивачу суддівську винагороду, обчислену виходячи з величини «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яких застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня» - 2102 грн. В свою чергу в 2021 році розмір прожиткового мінімуму складав 2270 грн. Позивач наголошує, що розмір суддівської винагороди мав обчислюватися виходячи саме із розміру прожиткового мінімуму у 2270 грн, а не 2102 грн. Зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.20216 року №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. В свою чергу п.1 ч.3 ст. 135 Закону №1402-VIII чітко визначено посадовий оклад судді у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено на 1 січня календарного року. В статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 року №1082-IX (далі Закон №1082-IX) прожитковий мінімум для працездатних осіб визначено як 2270 грн. Попри те, що в цій же статті Закону №1082-IX передбачено «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня», відповідна категорія не передбачена Законом №1402-VIII, а тому не може враховуватися при обчисленні розміру посадового окладу судді. Окрім цього така правова конструкція не є за своєю правовою природою прожитковим мінімумом, оскільки така величина визначена без застосування будь-якого нормативного методу та без проведення науково-громадської експертизи стосовно потреб соціальної групи «судді», Також Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року №966-XIV визначає соціальні та демографічні групи, для яких встановлюється прожитковий мінімум, серед яких відсутня група «судді». Також позивач вказує, що діями відповідача-1 фактично порушено положення Конституції України з урахуванням низки рішень Конституційного Суду України щодо грошового забезпечення суддів. Окрім викладеного, позивач просить допустити до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання нарахувати та виплатити суддівську винагороду за один місяць.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/19744/22 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року було відкрито провадження та призначено розгляд за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 24 січня 2023 року. Витребувано від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області додаткові документи.

27 грудня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на електронну пошту від відповідача-1 надійшов відзив, в якому відповідач-1 проти позову заперечує в повному обсязі. Зазначає, що ч.3 ст. 135 Закону №1402-VIII є бланкетною нормою, а її зміст може бути доповнено саме Законом №1082-IX, в якому у ст. 7 передбачено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2102 грн. Вказане положення із положенням про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн. співвідноситься як спеціальна та загальна норми права, а тому правозастосування відповідачем-1 здійснено належним чином. Також вказує, що кошторисом відповідача-1 видатки на оплату праці, у т.ч. суддівської винагороди, передбачено виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102,00 грн. Щодо доводів позивача про те, що відповідне положення не відповідає Конституції України, вказує, що воно неконституційним не визнавалося, а тому є чинним та підлягає застосуванню. У відзиві також наявне прохання про проведення розгляду справи за відсутністю представника відповідача-1. Надано витребувані документи.

02 січня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на електронну пошту від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач-2 висловлює аргументи проти задоволення позовної заяви. Зазначає, що Закон №1082-IX передбачив розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, тобто змінено не розмір суддівської винагороди, а розрахункова величина. Також наводить приклади із практики Верховного Суду щодо зміни розміру суддівської винагороди. В іншій частині висловлює аргументи, аналогічні аргументам відповідача-1. Вказаний документ надійшов без доказів направлення копій відзиву іншим учасникам, про що уповноваженими особами Дніпропетровського окружного адміністративного суду складено відповідний акт. У відзиві також наявне прохання про розгляд справи без участі відповідача-2 за наявними матеріалами у справі.

17 січня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на електронну пошту від відповідача-2 повторно надійшов відзив на позовну заяву, який є повністю відповідним раніше поданому відзиву, а також містив докази направлення такого відзиву іншим учасникам.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року вирішено залучити до участі у справі №160/19744/22 в якості другого відповідача Державну судову адміністрацію України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), підготовче судове засідання призначено на 14 лютого 2023 року.

13 лютого 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних у справі матеріалів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року підготовче судове засідання у справі закрито, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21 лютого 2023 року .

В судове засідання, призначене на 21 лютого 2023 року учасники справи не з`явились, про дату час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Разом з цим, від всіх учасників справи надійшли заяви про здійснення розгляду справи за їх відсутності.

За положеннями пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В порядку ч.1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України як такі, що визнаються учасниками справи в заявах по суті та щодо яких суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, суд визнає встановленими наступні обставини справи, що мають значення для її вирішення:

1) позивач є суддею Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та здійснює правосуддя;

2) в період з січня по грудень 2021 року позивачу нараховувалася та виплачувалася суддівська винагорода, обчислена з урахуванням розрахункової величини, передбаченої Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", тобто виходячи з розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.

Такі дії відповідача-1 позивач вважає протиправними.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Приписами статті 43 Конституції України визначено, зокрема, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлено Законом №1402-VIII.

У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною 1 статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (частина 2 статті 4 Закону № 1402-VIII).

Частиною 1 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 135 цього Закону суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Приписами частини 3 статті 135 вказаного Закону визначено, що базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно з статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 2189 гривень, з 01 липня - 2294 гривні, з 01 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 01 січня - 1921 гривня, з 01 липня - 2013 гривень, з 01 грудня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 01 січня - 2395 гривень, з 01 липня - 2510 гривень, з 01 грудня - 2618 гривень; працездатних осіб: з 01 січня - 2270 гривень, з 01 липня - 2379 гривень, з 01 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 01 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 01 січня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 01 січня - 1769 гривень, з 01 липня - 1854 гривні, з 01 грудня - 1934 гривні.

Сторонами у справі не заперечується, що суддівську винагороду позивачу у 2021 році обчислено на підставі приписів статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», із урахуванням розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.

Суд зазначає, що визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом, а саме, Законом № 1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці Рішень Конституційного Суду України, зокрема в Рішеннях від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 01.12.2004 року № 19-рп/2004, від 11.10.2005 року № 8-рп/2005, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, від 03.06.2013 року № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 року № 11-р/2018.

При вирішенні спору суд виходить із того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

З 30.09.2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України на підставі Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 року №1401-VIII.

Цим Законом, зокрема, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище.

Конституція України у редакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Водночас, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі №966-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Суд зазначає, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».

Разом з тим, судді Законом № 966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість, статтею 7 Закону №1082-IX, разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, зокрема, для працездатних осіб в розмірі 2270,0 грн, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

Суд зауважує, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, а тому, законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Крім того, суд звертає увагу на те, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону №1082-IX.

Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 року № 5-рп(II)/2020 визначено: «Принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): „закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) - „закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) - „закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість».

Водночас, Закон №1082-IX фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.

Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону». Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами.

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач-1 неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Зубко та інші проти України» від 26 квітня 2006 року зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року, на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена у спірному періоді, на підставі статті 7 Закону №1082-IX, є неправомірною.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 року у справі №400/2031/21 та від 30.11.2021 року у справі №360/503/21.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що обмеження виплати позивачу, починаючи з січня по грудень 2021 року, суддівської винагороди обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 грн. здійснено відповідачем-1 протиправно.

Також, суд зазначає, що з наданої відповідачем-1 копії Кошторису на 2021 рік, затвердженого ДСА України, видатки на виплату суддівської винагороди складають 376 042 900 грн.

Ч.4 статті 148 Закону №1402-VIII передбачено, що функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють Територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Відповідно до статті 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону № 1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є відповідач-2.

Відповідач-1 як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які відповідач-2 затвердив у його кошторисі (на 2021 рік).

Згідно з розрахунком річного фонду суддівської винагороди та Кошторисом на 2021 рік, розраховуючи суддівську винагороду позивача та запитуючи в ДСА України відповідні кошти на її виплату, ТУДСА України в Дніпропетровській області керувалося застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн., отже, органом фінансового забезпечення суддівської кар`єри діючого професійного судді районного суду загальної юрисдикції (Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області) є саме ТУ ДСА України в Дніпропетровській області. В тому числі, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди ТУ Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області у зменшеному розмірі було здійснено у зв`язку з недостатнім фінансуванням з Державної судової адміністрації України на ці потреби.

Також варто зазначити, що ТУ ДСА в Дніпропетровській області, хоч і не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу та здійснювати виплату у вищому розмірі, втім необхідність виконання відповідачем-1, як розпорядником бюджетних коштів, вимог чинного законодавства, не змінює правової природи таких дій, що за своєю суттю мають ознаки протиправності, оскільки порушують конституційні гарантії незалежності суддів.

Як наслідок, саме відповідач-1 повинен нарахувати та виплатити недоплачену суму суддівської винагороди за період з січня по грудень 2021 року.

За приписами ч.1-2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд наголошує на тому, що виходячи з особливого статусу судді, передбачених Конституцією України та Законом №1402-VIII гарантій статусу судді, які є не привілеєм, а засадою інституційної незалежності, виплата суддівської винагороди в повному обсязі та у відповідності та вимог законодавства є пріоритетною.

Відповідачем-1 в ході розгляду справи не доведено правомірність своїх дій під час нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди виходячи з розміру прожиткового мінімуму 2102 грн. Також відповідачем-1 не доведено відсутність у нього об`єктивної можливості здійснювати нарахування у передбаченому законодавством розмірі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо негайного виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду: про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць;

В цій справі судом не вирішувалося питання про стягнення з відповідачів будь-яких коштів, пов`язаних з оплатою праці позивача, натомість прийнято рішення про зобов`язання вчинити певні дії, в зв`язку з чим підстави для допущення до негайного виконання цього рішення суду відсутні.

Щодо судового збору.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду вказане, а також враховуючи те, що доказів сплати сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 5, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 57, к.301, код ЄДРПОУ 26239738), Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди з січня по грудень 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 грн.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 з січня по грудень 2021 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2021 року складає 2270 гривень з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Розподіл судових витрат не здійснювався.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко