Рішення № 109156618, 22.02.2023, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2023 Справа № 917/1288/22

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., секретар судового засідання Теницька С.В., розглянувши справу №917/1288/22

за позовною заявою Приватного підприємства "Перша українська будівельна компанія", вул. Робітнича, буд. 2, кв. 286, м. Світловодськ, Кіровоградська обл.

до відповідача Комунального підприємства "Благоустрій Кременчука" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, вул. Полковника Гегечкорі, буд. 27, м. Кременчук, Полтавська обл.

про стягнення 21 060,00 грн,

Без виклику учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

14.10.2022 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Перша українська будівельна компанія" до Комунального підприємства "Благоустрій Кременчука" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення 21 060,00 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 20.11.2019 між сторонами Договору № 260-БК на виконання проектних робіт.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами Договору на виконання проектних робіт № 260-БК від 20.11.2019 року, зокрема, не здійснив оплату отриманих проектних робіт в сумі 21 060,00 грн.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копію Договору № 260-БК на виконання проектних робіт від 20.11.2019; копію експертного звіту № 26/06-12/19/А від 26.12.2019; копію претензії № 09-08-22ВЛ від 19.08.2022; копію відповіді відповідача на претензію № 775/10 від 09.09.2022.

Суд ухвалою від 19.10.2022 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), а також пунктом 3 даної ухвали встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони суду не надали.

14.11.2022 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №8656, вих. № 971/10 від 08.11.2022 року), де зазначено, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки у відповідача не настав строк оплати.

На підтвердження обґрунтованості заперечень на позов відповідач надав наступні докази : докази (довідку) № 970/3 від 08.11.2022 на підтвердження затримки бюджетного фінансування.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази і письмові пояснення, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

20.11.2019 року між Приватним Підприємством "Перша українська будівельна компанія" (далі - Виконавець, Позивач) та Комунальним підприємством "Благоустрій Кременчука" (далі - Замовник, Відповідач), було укладено Договір № 260-БК на виконання проектних робіт (далі - Договір, а.с. 7-8).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами виконати роботу з розробки проектно-кошторисної документації на «Реконструкція рекреаційних зон міста Кременчука (сквер «Пам`яті жертв Голокосту») (коригування) та пройти будівельну експертизу проекту. Замовник (Відповідач) зобов`язується прийняти документацію і сплатити Виконавцю вартість виконаних робіт, на загальну суму з ПДВ 21 060,00 грн (п. 1.1 Договору);

- оплата робіт здійснюється Замовником згідно акту приймання виконаних робіт протягом 10-ти банківських днів з дня підписання акту. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок здійснюється протягом 14 днів з дня надходження коштів на реєстраційний рахунок Замовника на відповідне цільове призначення (п.4.1. Договору);

- розрахунки за поставлений товар (послуги) здійснюються на підставі ст.49 Бюджетного кодексу України за фактом постачання товару (виконання послуги) (п.4.3. Договору);

- у разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за надані роботи здійснюються при отриманні Замовником бюджетного призначення на фінансування цих робіт. При виникненні бюджетних зобов`язань оплата за виконані роботи проводиться при наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань (п. 4.4. Договору);

- по завершенні виконання робіт Виконавець зобов`язується передати Замовнику проектно - кошторисну документацію у чотирьох роздрукованих примірниках та одному в електронному вигляді, звіт будівельної експертизи, акт приймання виконаних робіт (п. 5.1. Договору);

- Замовник зобов`язаний сплатити Виконавцеві за надані послуги, передбачені п.п.4.1 - 4.2 цього Договору в розмірі і терміни, встановлені договором (п. 6.1.3. Договору).

За даними позивача, на виконання умов укладеного Договору останній повністю виконав передбачені Договором умови та надав відповідачу послуги, про що свідчить Експертний звіт № 26/06-12/19/А від 26.12.2019 року (а.с. 13).

З огляду на невиконання відповідачем умов Договору щодо оплати отриманих послуг, позивачем було направлено відповідачу Претензію (вих. № 09-08-22ВЛ від 19.08.2022 року) із вимогою про сплату заборгованості в розмірі 21 060,00 грн (а.с. 14).

На претензію позивача відповідач надав відповідь вих. № 775/10 від 09.09.2022 року, якою визнав факт господарських правовідносин з Позивачем, факт виконаних робіт та суму кредиторської заборгованості в повному обсязі, наголосив на відсутність бюджетних асигнувань (а.с. 15).

Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача 21 060,00 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 20.11.2019 між сторонами Договору № 260-БК на виконання проектних робіт.

Вирішуючи спір, суд виходив із наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов`язань з оплати наданих послуг робочої сили спецконтингенту.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписом ч. 1 сі. 628 ЦК У країни, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про Договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Статтею 887 ЦК України визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 889 ЦК України Замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом;

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось судом у описовій частині даного рішення, умовами Договору встановлено, що оплата робіт здійснюється Замовником згідно акту приймання виконаних робіт протягом 10-ти банківських днів з дня підписання акту. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок здійснюється протягом 14 днів з дня надходження коштів на реєстраційний рахунок Замовника на відповідне цільове призначення (п.4.1. Договору).

Розрахунки за поставлений товар (послуги) здійснюються на підставі ст.49 Бюджетного кодексу України за фактом постачання товару (виконання послуги). У разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за надані роботи здійснюються при отриманні Замовником бюджетного призначення на фінансування цих робіт. При виникненні бюджетних зобов`язань оплата за виконані роботи проводиться при наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань (п. 4.3 та 4.4. Договору).

Тобто, у Договорі сторони чітко визначили, коли настає у відповідача (Замовника) строк оплати проектних робіт, а саме : протягом 10-ти банківських днів з дня підписання акту приймання виконаних робіт. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок здійснюється протягом 14 днів з дня надходження коштів на реєстраційний рахунок Замовника на відповідне цільове призначення

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження належного виконання умов Договору з проведення позивачем проектних робіт та настання у відповідача обов`язку з їх оплати позивач посилається на Експертний звіт № 26/06-12/19/А від 26.12.2019 року (а.с. 13) та відповідь на претензію.

Проте, позивачем не надано суду ні акту приймання виконаних робіт, ні доказів його направлення чи вручення відповідачу, ні мотивованої відмови відповідача від його підписання. На наявність таких доказів позивач не посилається.

Отже, позивачем не надано доказів на підтвердження настання у відповідача строку виконання зобов`язань з оплати проведених позивачем проектних робіт, а тому зобов`язання відповідача на момент вирішення справи у суді не є порушеним.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що на момент винесення даного рішення відсутні підстави для виникнення у відповідача обов`язку з оплати відповідних послуг.

Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази фактичного виконання позивачем проектних робіт по укладеному між сторонами Договору (проектно-кошторисна документація).

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень на відзив на позов позивач суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не відповідають нормам матеріального права, не підтверджуються поданими доказами, заперечення проти позову відповідача є правомірними, а тому суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236, 237-238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

2. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписане 22.02.2023 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик