Рішення № 109156474, 20.02.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2023 Справа № 914/3367/22

За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів

до відповідача: Фізичної-особи підприємця Спаса Ростислава Ігоровича, м. Львів

про стягнення 2 994, 06 грн.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Лазаренко С.В.

Представники:

від позивача: Карвацька Ольга Романівна - представник;

від відповідача: не з`явився.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Фізичної-особи підприємця Спаса Ростислава Ігоровича про стягнення 2 994, 06 грн.

Ухвалою суду від 02.01.2023 відкрито провадження у справі № 914/3367/22 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 30.01.2023.

Ухвалою суду від 30.01.2023 розгляд справи відкладено на 20.02.2023, у зв`язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, про що останнього було повідомлено в порядку ст. 120, 121 ГПК України.

В судове засідання, яке відбулося 20.02.2023, представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в черговий раз в судове засідання 20.02.2023 не з`явився, ухвала суду від 02.01.2023 була скерована відповідачу за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача та повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Крім цього, ухвала суду від 30.01.2023, зважаючи на відсутність у господарського суду коштів на поштові відправлення, була скерована відповідачу, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 120 ГПК України, на електронну адресу останнього.

Згідно приписів п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (aналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 20.02.2023 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (надалі позивач, орендодавець) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Фізичної-особи підприємця Спаса Ростислава Ігоровича (надалі відповідач, орендар) про стягнення 2 994, 06 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що 23.04.2012 між сторонами у справі укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 72.

Згідно п.1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення № 295, № 295а) загальною площею 20, 0 кв. м., що знаходить на шостому поверсі виробничого корпусу (реєстраційний номер 07923110.1.АААААЖ564) за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 61 та перебувають на балансі Філії «Львівський проектний інститут» ДП МОУ «Центральний проектний інститут».

Відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні:

- 70 % - до державного бюджету;

- 30 % - на рахунок балансоутримувача.

Згідно з п. 3.7 договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 5.3 договору визначено, що одним із обов`язків орендаря є сплата орендної плати своєчасно та у повному обсязі.

В порушення умов договору відповідач за період з 01.10.2021 по 20.12.2021 включно не здійснив сплати орендної плати, в результаті чого у нього виникла заборгованість в розмірі 2 994, 06 грн

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та є підставою для їх захисту у судовому порядку, шляхом стягнення з відповідача вищевказаної суми.

Позиція відповідач.

Відповідач участі у судових засіданнях не забезпечив, відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити виходячи із таких мотивів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

06.03.2019 Фонд державного майна України наказом № 232 "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України" утворив регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях. Згідно з п. 2 даного наказу регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області.

Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 15.05.2019 № 459, днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях визначено 15.05.2019.

Судом встановлено, що 23.04.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області, правонаступником майна, прав та обов`язків якого, враховуючи зазначене вище, є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та Фізичною особою-підприємцем Спасом Ростиславом Ігоровичем укладено договір оренди державного майна № 72, відповідно до п.1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення № 295, № 295а) загальною площею 20, 0 кв. м., що знаходить на шостому поверсі виробничого корпусу (реєстраційний номер 07923110.1.АААААЖ564) за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 61 та перебувають на балансі Філії "Львівський проектний інститут" ДП МОУ "Центральний проектний інститут".

На виконання умов договору, 23.12.2012 орендодавець передав, а орендар прийняв майно, що підтверджується актом приймання-передачі державного нерухомого майна, загальною площею 20,0 кв. м за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 61.

Згідно з п.1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до положень ч.1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з п. 3.1. договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (надалі Методика) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (січень 2012 року) 531, 55 грн без ПДВ. Орендна плата за перший повний місяць оренди - квітень 2012 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди січень 2012 року на індекс інфляції за лютий, березень, квітень місяці 2012 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (п.3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У разі користуванням майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п. 3.4. договору).

У пункті 3.6. договору сторонами погоджено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 70 % до державного бюджету на рахунок визначений Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, а саме: одержувач коштів - Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача - 38008294, банк одержувача - ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, № рахунку -31114092702002 (код 22080300); 30 % на рахунок балансоутримувача.

Згідно з п. 5.3. договору, орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до акту прийому - передачі від 20.12.2021 орендар повернув орендоване приміщення балансоутримувачу.

Однак, в порушення умов договору відповідач свої зобов`язання щодо сплати орендної плати за період з 01.10.2021 по 20.12.2021 не виконав, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 2 994, 06 грн.

Приписами ч.1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки відповідач чи його представник в судові засідання не з`явилися, позовні вимоги не заперечили, а також те, що доказів сплати відповідачем вищевказаної суми боргу суду не подано, позовні вимоги про стягнення суми боргу у розмірі 2 994, 06 грн підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Спаса Ростислава Ігоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79007, Львівська область, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3; код ЄДРПОУ 42899921) суму в розмірі 5 475, 06 грн, з яких:

- 2 994, 06 грн - основний борг;

- 2 481, 00 грн - судовий збір.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 23 лютого 2023 року.

Суддя Манюк П.Т.