Ухвала суду № 109156444, 21.02.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

21.02.2023 Справа № 914/1726/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., за участю секретаря Лазаренко С. В., розглянувши матеріали заяви: Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича, м.Львів вх.№ 4117/22 про визнання наказу таким, що частково не підлягає виконанню

у справі №914/1726/21

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м.Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича, м.Львів

про стягнення заборгованості. Ціна позову 100051,85грн.

За участю представників:

від позивача: Савко Наталія Володимирівна - представник;

від відповідача (заявника): Райхель Роман Петрович - адвокат.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області 14.12.2022р. поступила заява за вх.№4117/22 від Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича про визнання наказу від 20.12.2021р. у справі №914/1726/21 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 22728,36грн., з яких 19380,04грн. орендної плати як основного боргу, 751,77грн. пені, 1938,00грн. 10% штрафу та 658,55грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 15.12.2022р. прийнято заяву за вх.№4117/22 від 14.12.2022р. про визнання наказу таким, що частково не підлягає виконанню у справі №914/1726/21 до розгляду, судове засідання з розгляду заяви призначено на 20.12.2022р.

Ухвалами суду від 20.12.2022р. та від 31.01.2023р. судові засідання відкладено до 21.02.2023р.

Позивач 16.02.2023р. подав заперечення на заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі №914/1726/21 за вх. № 4048/23.

Представник позивача в судове засідання 21.02.2023р. з`явився, підтримав позицію, викладену у запереченнях за вх. № 4048/23 .

Представник відповідача (заявника) в судове засідання 21.02.2023р. з`явився, надав суду усні пояснення, просив заяву задоволити.

Заява про визнання наказу від 20.12.2021р. у справі №914/1726/21 таким, що не підлягає виконанню в частині обґрунтована тим, що вказаний наказ виданий без достатніх правових підстав (що встановлено рішенням суду в іншій справі, яке вступило в законну силу пізніше), його виконання в первинних обсягах суперечитиме судовому рішенню, яке було винесене пізніше, а обставини, встановлені останнім впливають на законність та об`єктивність виконання рішення в первинній справі.

Заявник зазначає, що рішенням Господарського суду Львівської області від 12.03.2021 у справі №914/2857/20 зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях виконати умови договору оренди нерухомого державного майна № 63 від 31.05.2018 та додатково до фактично переданих площ у розмірі 356,8 кв.м. передати в оренду фізичній особі - підприємцю Ковалишину В.І. по вказаному договору 158,8 кв.м. вбудованого нежитлового приміщення (кімната №28); визнано відсутнім право Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на нарахування орендної плати за частину вбудованого нежитлового приміщення (кімната №28, площею 158,8 кв.м. за період з 31.05.2018 по 12.03.2021) та зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях зробити перерахунок орендної плати з моменту укладення договору оренди державного нерухомого майна №63 від 31.05.2018 та підписання акту прийому-передачі державного нерухомого майна від 31.05.2018 - з 31.05.2018 та відповідно до фактичної площі орендованого приміщення 356,8 кв.м. за весь період оренди з 31.05.2018 по 12.03.2021.

З урахуванням того, що розмір фактично переданих в оренду площ впливає на розмір нарахувань орендних платежів, і, відповідно, на розмір штрафу та пені, а розрахунки Регіонального відділення є недостовірними і підлягають перерахунку на підставі судового рішення, що вступило в законну силу, відтак сума стягнення зазначена у наказі частково не відповідає дійсності, оскільки є завищеною.

Відповідач стверджує, що в перерахунку, з урахуванням, що нарахування орендної плати і відповідно - санкцій, повинно проводитись не з вказаної в договорі оренди №63 від 31.05.2018 р. орендованої площі - 515,6 кв.м., а з розміру фактично переданої - 356,8 кв.м., вбачається, що за період з березня 2020 року по квітень 2021 року підлягало нарахуванню не 62 924,12грн. орендної плати як основного боргу, а 43544,08 грн, відповідно: не 2 440,87грн. - пені, а 1689,10 грн; не 6292,41грн. - 10% штрафу, а 4354,41 грн, не 2 138,20 грн - інфляційних втрат, а 1479,65 грн.

З огляду на наведене вище, заявник просить суд визнати наказ виданий Господарським судом Львівської області від 20.12.2021р. у справі №914/1726/21 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 22728,36 грн., в тому числі: 19380,04 грн. орендної плати як основного боргу, 751,77 грн. пені, 1938,00 грн. - 10% штрафу, 658,55 грн. - інфляційних втрат.

Позивач, заперечуючи проти задоволення заяви про визнання наказу Господарського суду Львівської області від 20.12.2021р. у справі № 914/1726/21 таким, що частково не підлягає виконанню, зазначив, що відповідно до частини 1, 2 статті 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувана або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.3 постанови № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" та чисельних постановах по справах висловив правову позицію, де зазначив, що частина 4 ст. 117 ГПК України встановлює вичерпний перелік підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, а саме: у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин - господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Іншими причинами є, зокрема, скасування чи зміна в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ що не було виконано повністю або частково.

Отже, заявником неправильно тлумачиться положення ст. 328 ГПК України в частині визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки під іншими причинами в цьому випадку слід розуміти зміну або скасування судових актів, або їх перегляд за нововиявленими обставинами.

Позивач зазначає, що в даному випадку при розгляді заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі №914/1726/21, в частині стягнення, на думку заявника, суд має переглянути своє ж рішення, що суперечить ГПК України.

Враховуючи викладене вище, регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях просить суд відмовити в задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі №914/1726/21, в частині стягнення.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли наказ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача наказу на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею наказу; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред`явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього наказу до виконання. Відповідний правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16.01.2018 року в справі: № 755/15479/14-ц.

Згідно із п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставами визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті є видача наказу помилково або відсутність обов`язку боржника повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.11.2021р. у справі №914/1726/21 позов задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях 62924,12грн. основного боргу, 13890,90грн. пені, 6292,41грн. 10% штрафу, 12250,38грн інфляційних втрат, 2163,50грн. судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

20.12.2021р. на виконання вказаного рішення Господарського суду Львівської області видано відповідний наказ.

При прийнятті рішення від 23.11.2021р. у справі №914/1726/21 судом було прийнято до уваги обставини, встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 29.09.2020 р. у справі №914/2762/19 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Фізичної особи - підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича про розірвання договору оренди нерухомого державного майна №63 від 31.05.2018р.; стягнення 98 539,24 грн. заборгованості, з яких 81 390,99 грн. основного боргу, 9 009,15 грн. пені, 8 139,10 грн. штрафу з урахуванням постанови Західного апеляційного господарського суду від 14.04.2021р., якою рішення господарського суду Львівської області від 29.09.2020р. залишено без змін та у Постанові Західного апеляційного господарського суду від 21.07.2021р. у справі №914/2857/20 за позовом Фізичної особи - підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про зобов`язання виконати умови договору; визнання відсутнім права нарахування орендної плати, зобов`язання позивача зробити перерахунок орендної плати, якою апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях задоволено, рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.2021 в частині задоволених позовних вимог скасовано, прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, які набрали чинності станом на момент прийняття рішення та видачі наказу у справі № 914/1726/21.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.05.2022р. у справі 914/1726/21 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича б/н від 30.12.2021 (вх. № 01-05/347/22 від 26.01.2022) задоволено частково, рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2021 у справі № 914/1726/21 скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо 10112,18 грн. індексу інфляції та 11450,03 грн. пені. Прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін: стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях 62 924,12грн. - основного боргу, 2 440,87грн. - пені, 6292,41грн. - 10% штрафу, 2 138,20 грн - інфляційних втрат та 1674,30 грн. - судового збору; стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на користь Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича 770,00 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

14.06.2022р. на розгляд Господарського суду Львівської області поступила заява за вх.№1744/22 від 14.06.2022р. Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича про визнання наказу від 23.11.2021р. у справі №914/1726/21 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 10112,18грн. інфляційних втрат та 11450,03грн. пені.

Ухвалою суду від 21.06.2022р. Заяву Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича вх.№1744/22 від 14.06.2022р. про визнання наказу таким, що частково не підлягає виконанню задоволено та визнано наказ Господарського суду Львівської області від 20.12.2021р. у справі № 914/1726/21 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 10112,18грн. та пені в сумі 11450,03грн.

Постановою Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 21.12.2021 скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.07.2021, а справу № 914/2857/20 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

21.02.22р. Постановою Західного апеляційного господарського суду у справі № 914/2857/20 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях за №14-11-02111 від 14.04.2021 - залишено без задоволення , рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.2021 в справі №914/2857/20 залишено без змін. Даним рішенням, зокрема визнано відсутнім право Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на нарахування орендної плати за частину вбудованого нежитлового приміщення (кімната №28, площею 158,8 кв.м. за період з 31.05.2018 по 12.03.2021) та зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях зробити перерахунок орендної плати з моменту укладення договору оренди державного нерухомого майна №63 від 31.05.2018 та підписання акту прийому-передачі державного нерухомого майна від 31.05.2018 - з 31.05.2018 та відповідно до фактичної площі орендованого приміщення 356,8 кв.м. за весь період оренди з 31.05.2018 по 12.03.2021р.

При цьому, суд не здійснював перерахунку суми орендної плати відповідно до фактично переданої в оренду площі, відтак, в судовому рішенні такий перерахунок відсутній.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (res judicata), який, inter alia (серед іншого), вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру. Така процедура сама по собі не суперечить принципу юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі «Желтяков проти України» №4994/04 від 09.06.2011, від 26.06.2018 у справі «Industrial Financial Consortium Investment Metallurgical Union проти України»).

Суд розглядає тільки ті докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування поданої та прийнятої судом заяви боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, визначені самим заявником.

Як встановлено судом, розглядаючи справу № 914/2857/20, суд лише погодився з аргументами позивача (ФОП Ковалишина В.І.) та підтвердив його позицію про меншу площу отриманого в оренду майна, при цьому перерахунку орендної плати за фактичну площу оренди суд не проводив і у судовому рішенні така не визначена.

Заява ФОП Ковалишина В.І. фактично зводиться до необхідності здійснити нову оцінку доказів і проведення перерахунку орендної плати через заперечення відповідачем обставин щодо фактично переданої в оренду площі нерухомого майна (у справі № 914/1726/21) про стягнення заборгованості по договору оренди під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №910/9026/13 від 12.10.2018 р., в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому, перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.

Відповідно до ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно із ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, наведені у заяві вх.4117/22 аргументи не є підставою для визнання наказу у справі №914/1726/21 таким, що не підлягає виконанню, оскільки рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2021р., на виконання якого видано наказ від 20.12.2021р. із врахуванням постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.05.2022р. та ухвали Господарського суду Львівської області від 21.06.2022р. у справі №914/1726/21 набрали законної сили, не скасовані судами за результатами їх перегляду та виконавчий документ, який було видано на їх виконання, підлягає примусовому виконанню. Суд звертає увагу, що рішення суду в іншій справі, на яке покликається заявник, не встановлює сум на які заборгованість мала б бути зменшена (відповідно, на думку боржника, суд при розгляді даної заяви повинен провести перегляд судового рішення від 23.11.2021р. та здійснити перерахунок не тільки орендної плати, а й пені, штрафу та інфляційних), при цьому стягувач (фонд) не погоджується з тим, що існують підстави для сплати менших сум заборгованості у справі № 914/1726/21.

Відповідно до ч. 8 ст. 240 ГПК України після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених цим Кодексом, а саме до цього фактично призведе задоволення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що ФОП Ковалишиним В.І. не доведено наявність підстав, передбачених ст.328 ГПК України, для визнання наказу Господарського суду Львівської області від 20.12.2021р. таким, що не підлягає виконанню, відтак, у задоволенні заяви за вх.№4117/22 про визнання наказу від 20.12.2021р. у справі №914/1726/21 таким, що не підлягає частково виконанню належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 233-235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Відмовити у задоволенні заяви ФОП Ковалишина В.І. за вх.№4117/22 про визнання наказу від 20.12.2021р. у справі №914/1726/21 таким, що частково не підлягає виконанню .

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки передбачені ст. 235 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Суддя Іванчук С.В.