Рішення № 109156300, 02.02.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/50/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2023 Справа № 908/402/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Доноват (вул. Василя Стуса, 8 А, м. Запоріжжя, 69123; код ЄДРПОУ 42775590)

До відповідача-1: Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 24584661)

До відповідача-2: Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504; код ЄДРПОУ 19355964)

про стягнення 305 345,47 грн.

за зустрічним позовом: Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504; код ЄДРПОУ 19355964)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Доноват (вул. Василя Стуса, 8 А, м. Запоріжжя, 69123; код ЄДРПОУ 42775590)

про стягнення 8 763,60 грн.,

За участю представників сторін:

від ТОВ Торговий дім Доноват: Хілько А.В., ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1083583 від 14.12.2021 (посвідчення адвоката України №ЗП002415 від 22.10.2019)

від ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП ЗАЕС ДП НАЕК Енергоатом: не з`явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

14.02.2022 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Доноват № б/н від 11.02.2022 (вх. № 451/08-07/22 від 14.02.2022) до відповідачів: 1. Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія ЕНЕРГОАТОМ, 2. Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства НАЕК ЕНЕРГОАТОМ про стягнення 2 348 043, 07 грн.

14.02.2021 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.02.2022 № 908/402/22 позовну заяву на підставі п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Враховуючи те, що підготовче засідання у передбачений ст. 177 ГПК України строк не відбулось, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, з метою дотримання принципу рівності сторін та процесуальних прав усіх учасників справи, належної підготовки справи до розгляду по суті, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/402/22 в порядку загального позовного провадження, дату та час підготовчого засідання вирішено зазначити у відповідній ухвалі суду після усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.

28.03.2022 від Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на електрону адресу суду з електронним цифровим підписом надійшов відзив № 28-23/5414 від 25.03.2022 (вх. № 5088/08-08/22 від 28.03.2022) на позовну заяву, згідно якого відповідач-2 заперечив проти позовних вимог у повному обсязі.

Крім цього, 28.03.2022 від Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства НАЕК Енергоатом на електрону адресу суду з електронним цифровим підписом надійшла зустрічна позовна заява № 28-22/5415 від 25.03.2022 (вх. № 621/08-07/22 від 28.03.2022) до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Доноват про стягнення пені на суму 8 763,60 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.03.2022, зазначена зустрічна позовна заява передана на розгляд судді Проскурякову К.В., в провадженні якого перебуває справа № 908/402/22.

30.03.2022 від ТОВ Торговий дім Доноват на електрону адресу суду надійшла відповідь на відзив № б/н від 28.03.2022 (вх. № 5125/08-08/22 від 30.03.2022), згідно якої позивач підтримав доводи викладені у позовній заяві.

Також, 30.03.2022 від ТОВ ТД Доноват до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог № б/н від 28.03.2022 (вх. № 5127/08-08/22 від 30.03.2022), в якій позивач зазначив що під час розгляду справи у суді відповідачем сплачена заборгованість за договором № 370(1)20УК/53-121-01-20-09869 від 22.10.2020 за видатковою накладною № 76 на суму 2 111 206,62 грн., у зв`язку з чим основна заборгованість за вказаним договором відсутня. З урахуванням викладеного, позивач просить суд розглядати позовні вимоги про стягнення інфляційних збитків на суму 233 258,69 грн. та 3 % річних у розмірі 72 086,78 грн.

Крім цього, 30.03.2022 від ТОВ ТД Доноват до суду надійшло клопотання № б/н від 28.03.2022 (вх. № 5126/08-08/22 від 30.03.2022) про повернення надмірно сплаченої суми судового збору на суму 30 640,48 грн. у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

04.04.2022 від ДП НАЕК Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція ДП НАЕК Енергоатом на електрону адресу суду надійшли заперечення № 28-23/5660 від 01.04.2022 (вх. № 5163/08-08/22 від 04.04.2022) на позовну заяву.

05.04.2022 від ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП ЗАЕС ДП НАЕК Енергоатом до суду надійшли заперечення № 28-23/5695 від 04.04.2022 (вх. № 5208/08-08/22 від 05.04.2022) на заяву ТОВ ТД Доноват про зменшення розміру позовних вимог.

27.05.2022 від ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП ЗАЕС ДП НАЕК Енергоатом на електрону адресу суду надійшло клопотання № 28-22/7705 від 26.05.2022 (вх. № 6262/08-08/22 від 27.05.2022) про долучення до матеріалів справи платіжного доручення № 5838 від 30.03.2022 на суму 2 481,00 грн. як доказ сплати судового збору та прийняття зустрічної позовної заяви до спільного розгляду з первісним позовом в порядку загального позовного провадження.

Вищевказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.05.2022 по справі № 908/402/22 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом в порядку загального позовного провадження.

19.12.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Доноват до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву № б/н від 16.12.2022 (вх. № 16328/08-08/22 від 19.12.2022), згідно якого відповідач зустрічні позовні вимоги визнав частково на суму 4 381,80 грн.

Ухвалою суду від 20.12.2022 підготовче засідання призначено на 18.01.2023 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою.

Ухвалою від 18.01.2023р. судом закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 02.02.2023 о 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 02.02.2023 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу на комплексі Акорд.

Первісний позов обґрунтовано тим, що 22.10.2020 між ТОВ ТД Доноват (Постачальник) та ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП ЗАЕС ДП НАЕК Енергоатом (Покупець) укладено договір поставки товару № 370(1)20УК/53-121-01-20-09869, на виконання умов якого ТОВ ТД Доноват поставлено товар. В порушення умов договору покупець не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі у зв`язку з чим розмір основної заборгованості складає 2 111 206,62 грн. За прострочення оплати за отриманий товар ТОВ ТД Доноват нараховано інфляційні витрати на суму 171 594,57 грн. та 3 % річних у розмірі 65 241,88 грн.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 28.03.2022, у якій вказано, що під час розгляду цієї справи відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 2 111 206,62 грн., а тому просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 233 258,69 грн., 3% річних в сумі 72 086,78 грн. та повернути надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 30 640,48 грн.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема вказавши, що позивачем невірно визначені періоди нарахування 3 % річних та інфляційних витрат. Позивач не звертався до Відповідача з вимогою (претензією, листом) щодо оплати вартості товару за договором, відповідно, в розумінні норм ч. 2 ст. 530 ЦК України, строк виконання грошових зобов`язань, в тому числі і в розмірах відповідних сум ПДВ (12 900,00 грн. - за видатковою накладною №65 від 30.11.2020 та 365 150,00 грн. - за видатковою накладною №76 від 24.12.2020) - не настав, то ж ці грошові зобов`язання - не є простроченими (нарахування Позивачем відповідних сум трьох процентів річних та інфляційних втрат - здійснені безпідставно). Просить суд у задоволенні позову відмовити. Також заперечив проти стягнення з нього судових витрат на правничу допомогу у розмір 25000 грн. та «гонорару успіху» 117 402,16 грн. Вважє, що справа №908/402/22 мала бути передана на розгляд іншому суду за місцезнаходженням Відповідача-1 як юридичної особи.

11.01.2023 через систему Електронний суд відповідач надіслав заяву від 11.01.2023, відповідно до якої просить суд прийняти надані докази з оплати боргу для розгляду по справі №908/402/22; визнати причину неявки представника ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП ЗАЕС у судове засідання поважною; розглянути справу без участі уповноваженого представника; ухвалити рішення у справі №908/402/22 з урахуванням позиції відповідача за первісним позовом, викладеної у відзиві на позовну заяву та запереченнях та з урахуванням позиції позивача за зустрічним позовом.

Як вбачається з зустрічної позовної заяви, заявник посилається на те, що 22.10.2020 між ТОВ Торговий дім Доноват (Постачальник) та ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі ВП Запорізька атомна електрична станція ДП НАЕК Енергоатом (Покупець) укладено договір поставки товару № 370(1)20УК/53-121-01-20-09869, згідно якого ТОВ ТД Доноват зобов`язалось поставити ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП ЗАЕС ДП НАЕК Енергоатом товар у визначений договором строк. В порушення умов договору та додаткових угод, ТОВ ТД Доноват здійснило поставку товару з простроченням на 4 (чотири) дні, у зв`язку з чим останньому нараховано пеню у розмірі 0,1% від вартості товару, по якому допущено прострочення виконання на суму 8 763,60 грн. На підставі викладеного, посилаючись на умови договору поставки товару № 370(1)20УК/53-121-01-20-09869 від 22.10.2020, ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП ЗАЕС ДП НАЕК Енергоатом просить суд стягнути з ТОВ ТД Доноват пеню за період з 20.12.2020 по 23.12.2020 включно у розмірі 8 763,60 грн.

ТОВ Торговий дім Доноват надав суду письмову заяву від 16.12.2022, відповідно до якої просить суд зустрічний позов задовольнити частково та стягнути пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором поставки товару №370(1)20УК/53-121-01-20-09869 від 20.10.2022 в сумі 4 381,80 грн.

Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.

02.02.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

1. За первісним позовом.

22 жовтня 2020 року між Державним підприємством «Національна атомна Енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (далі-Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Доноват» (далі -Позивач) було укладено Договір поставки товару №370(1)20УК/53-121-01-20-09869 (далі Договір).

За умовами договору постачальник (Позивач) зобов`язувався поставити покупцеві (Відповідачу) товар на загальну суму 18 343 782,00 грн. в строк жовтень - листопад 2020 року (п.п. 1.1 та 1.2 договору).

Згідно п. 3.2. Договору Розрахунок за товар, поставлений відповідно до п.1.1., здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60 календарних днів з моменту поставки відповідного поставленого за договором товару. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника електронної податкової накладної оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Додатковою угодою №1 до договору сторони узгодили перенесення строку поставки частини товару на загальну суму 2 190 900,00 грн. - до 20.12.2020 (п. 1.2 договору, в редакції додаткової угоди №1).

Отже останнім днем виконання зобов`язання з поставки вищевказаного товару на загальну суму 2 190 900,00 грн. є 19.12.2020р.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору з боку Позивача було поставлено товар:

- видаткова накладна №65 від 30.11.2020 на загальну суму 77 400,00 грн., з якої: 64 500,00 грн. - вартість без ПДВ; 12 900,00 грн. - вартість в розмірі суми ПДВ (також підтверджується прибутковою накладною №1\19\1007 від 30.11.2020 на суму 64 500,00 грн. - без ПДВ). Товар поставлено своєчасно (29.11.2020 - останній день виконання зобов`язання припав на неділю - вихідний день). 29.01.2021 - останній 60-й день виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною №65 від 30.11.2020 в частині оплати вартості товару у розмір суми без ПДВ - 64 500,00 грн.

Відповідач сплатив вартість товару за видатковою накладною №65 від 30.11.2020 в повному обсязі: 77 400,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №22337 від 21.12.2021 на суму 10 000,00 грн. та №1196 від 13.01.2022 на суму 67 400,00 грн. (проведено банком: 14.01.2022). Отже, грошове зобов`язання на загальну суму 77 400,00 грн. - виконане Відповідачем добровільно до звернення позивача з позовом у цій справі..

- видаткова накладна №76 від 24.12.2020 на суму 2 190 900,00 грн., з якої: 1 825 750,00 грн. - вартість без ПДВ; 365 150,00 грн. - вартість в розмірі суми ПДВ (підтверджується також прибутковою накладною №1\19\1014 від 24.12.2020 на суму 1 825 750,00 грн. - без ПДВ).

Як вважає Відповідач товар за цією накладною поставлений Позивачем з простроченням на чотири дні: 20, 21, 22, 23 грудня 2020 року (п. 1.2 договору, в редакції додаткової угоди №1). 22.02.2021 - останній 60-й день виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною №76 від 24.12.2020 в частині оплати вартості товару у розмір суми без ПДВ - 1 825 750,00 грн.

Відповідач сплатив вартість товару за видатковою накладною №76 від 24.12.2020 в повному обсязі: 2 190 900,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №1225 від 13.01.2022 на суму 79 693,38 грн. (проведено банком: 14.01.2022); №3838 від 18.02.2022 на суму 100 000,00 грн.; №5678 від 22.03.2022 на суму 2 011 206,62 грн. (останні два платежі - після порушення судом провадження у цій справі).

Отже, грошове зобов`язання на загальну суму 2 190 900,00 грн. - виконано Відповідачем добровільно.

Відповідач не заперечує проти вказаних фактичних обставин справи.

На виконання умов Договору Позивач також зареєстрував податкові накладні: №14 від 24.12.2020р., №12 від 30.11.2020р.. що підтверджується квитанціями № 1 від 15.01.2021р. та № 1 від 09.12.2020р., відповідно.

Таким чином оплата за поставлений товар, повинна була відбутися :

- за видатковою накладною №76 від 24.12.2020р. - до 22.02.2021р. включно.

- за видатковою накладною №65 від 30.11.2020р. - до 29.01.2021р. включно.

Відповідно до умов п. 7.1. Договору, у випадку неналежного виконання або Невиконання Сторонами зобов`язань за договором Сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Судом встановлено, що Відповідач здійснив несвоєчасну оплату поставленого товару.

За порушення умов договору щодо своєчасної оплати позивачем згідно з Заяви про зменшення розміру позовних вимог від 28.03.2022р. та доданого до неї розрахунку Позивачем нараховано:

- 3 % річних з 23.02.2021р. по 21.03.2022р. - 69 887,12 грн.

- інфляційні збитки з березня 2021р. по лютий 2022р. - 226 599,59 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство, враховуючи диспозитивність суд зазначає, що вказані розрахунки позивача є вірними, відповідають вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, оскільки у заяві про зменшення розміру позовних вимог від 28.03.2022р. Позивач просив суд стягнути інфляційні збитки у розмірі 233 258,69 грн., а також 72 086,78 грн. - 3% річних, то суд дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення первісного позову про стягнення з відповідача 3 % річних на суму 69 887,12 грн. та інфляційних витрат у розмірі 226 599,59 грн.

Доводи відповідача в цій частині суд вважає безпідставними в тому числі з огляду на наступне.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стосовно заперечень відповідача в частині періоду нарахування 3 % річних та інфляційних витрат за прострочення відповідних грошових зобов`язань за видатковими накладними суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Факт здійснення позивачем поставки товару на загальну суму 263 710,20 грн. також визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Вищий господарський суд України у своєму інформаційному листі від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" з метою забезпечення правильної і однакової судової практики звернув увагу господарських судів на наступну практику застосування судом касаційної інстанції частини першої статті 692 ЦК України щодо визначення строку виконання боржником грошового зобов`язання , яке виникло на підставі договору купівлі-продажу (у співвідношенні з частиною другою статті 530 ЦК України).

Зі змісту ст. 692 ЦК України вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором, або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі - продажу, починається з моменту прийняття товару або товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов`язку, що не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 року № 5002-8/481-2011) .

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною п`ятою статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3 ст. 692 ЦК України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В матеріалах справи відсутні і сторонами не подавалось доказів наявності з боку відповідача претензій щодо найменування, кількості, якості товару, як не подавалось і доказів відмови від товару та повернення такого товару позивачу, а відтак у відповідача виник обов`язок щодо його оплати, а у позивача, відповідно, виникло право вимоги такої оплати з дні підписання видаткових накладних.

Отже, строк виконання грошового зобов`язання у спірних правовідносинах визначається за правилами статті 692 ЦК України, тобто оплата товару пов`язана з моментом його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, через те що іншого строку оплати сторони не визначили (постанова Вищого господарського суду України від 02.10.2014 № 925/1332/13).

Судом встановлено, що Позивач на виконання умов договору поставив товар який оплачено Відповідачем з порушенням строків визначених Договором.

Крім того, Позивач з урахуванням вимог п. 201.10 статті 201 ПК України зареєстрував податкові накладні, що підтверджується квитанціями про їх реєстрацію.

Відповідно до п. 14 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010. квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Відповідно до п. 25 вказаного Порядку, платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Відповідно до п. 188.1. Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом

Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п.18 Постанови КМУ №1246 від 29.12.2010 на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.

Отже, факт дотримання позивачем умов договору щодо складання податкових накладних при постачанні товару відповідачу та їх реєстрації у визначені ПК України строки, про що свідчать відповідні квитанції. Тобто позивачем виконано всі умови договору щодо поставки товару і реєстрації податкових накладних.

Крім цього суду враховує, що ч. 1 ст. 212 ЦК України закріплене право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні.

Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тобто враховуючи умови п.3.2. Договору, дата реєстрації податкових накладних і є подія, яка настала, а тому і підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тому твердження відповідача про те, що строк виконання зобов`язання щодо оплати в частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ в договорі не встановлений спростовуються умовами п. 3.2. Договору, у якому вказано, що оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника електронної податкової накладної оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Положення договору, які визначають його ціну (вартість товару), що підлягає сплаті покупцем за поставлений товар, не розділяють вартість самого товару та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Аналіз положень договору дає змоги суду дійти висновку, що сума податку на додану вартість, зазначена у п. 3.3. договору включається у загальну ціну товару, зазначену у п. 3.2. договору, а тому вказана сума підлягає сплаті разом з вартістю поставленого товару.

Суд зазначає, що зауваження в п. 3.2 договору щодо оплати покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товарів, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню. Належними та допустимими доказами поставки товару є видаткові накладні, а податкові накладні є підставою для здійснення розрахунків з бюджетом, і дотримання сторонами вимог законодавства щодо реєстрації податкових накладних не має значення для визначення початку строку виконання господарських зобов`язань.

В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної та надання її Покупцю, в разі чого Покупець повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку 60-ти календарних днів з дати поставки продукції.

2. За зустрічним позовом

Як встановлено судом за договором, постачальник (ТОВ «ТД «Доноват») зобов`язувався поставити покупцеві (ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЗАЕС) товар на загальну суму 18 343 782,00 грн. в строк жовтень - листопад 2020 року, у разі порушення якого передбачена відповідальність у вигляді пені за кожний день прострочення в розмірі 0,1% від вартості товару, по якому допущено прострочення виконання (п.п. 1.1, 1.2 та 7.2 договору).

Додатковою угодою №1 до договору, його сторони узгодили перенесення строку поставки частини товару на загальну суму 2 190 900,00 грн. - до 20.12.2020 (п. 1.2 договору, в редакції додаткової угоди №1).

Згідно зі ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Останній день виконання 20 грудня 2020 року припало на вихідний день (неділя). Отже, днем закінчення строку поставки є перший робочий день після цієї дати, тобто понеділок 21.12.2020р.

Дійсно, ТОВ «ТД «Доноват» поставило відокремленому підрозділу товар на суму 2 190 900,00 грн. з простроченням цього строку, що підтверджується видатковою накладною №76 від 24.12.2020 на суму 2 190 900,00 грн.

На думку ВП ЗАЕС ТОВ «ТД «Доноват» повинно сплатити пеню в розмірі 0,1% від вартості товару, по якому допущено прострочення виконання на 4 дні (п. 7.2 договору), сума якої становить 8 763,60 грн. (2 190 900,00 грн. х 4 дні х 0,1% = 8 763,60 грн.)

Проте, у цій частині суд погоджується з доводами ТОВ «ТД «Доноват», який вказує на те, що згідно висновку Верховного Суду викладеного у постанові у справі № 918/1195/21 від 27 вересня 2022 року: «Прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі N 803/350/17 та у справі N 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі N 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі N 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі N 814/4170/15, від 08.10.2018 у справі N 927/490/18).»

Оскільки, останнім днем поставки було 21.12.2020р., а фактично товар поставлено 24.12.2020р. і день поставки не включається до розрахунку пені, то прострочення зобов`язання складає 2 дні (22 та 23 грудня), а отже розмір пені складає 4 381,80 грн., яка і підлягає стягненню з ТОВ «ТД «Доноват» на користь ВП ЗАЕС, а зустрічний позов частковому задоволенню.

Приймаючи рішення у цій справі суд виходь також із того, що у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені підстави первинного та зустрічного позовів, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд приходить до висновку про часткове задоволення як первісного так і зустрічного позовів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні первісного позову ТОВ Торговий дім Доноват сплатило до державного бюджету виходячи з розміру позовних вимог (2 348 043,07 грн.) 35 220,66 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 546 від 11.02.2022р. З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог до 305345,47 грн., розмір судового збору має складати (1,5%) 4580,18 грн., а тому питання щодо повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору на суму 30640,48 грн. може бути вирішено судом у відповідній ухвалі за його клопотанням.

З урахуванням часткового задоволення первісного та зустрічного позовів судові витрати покладаються пропорційно на сторони.

За подання первісного позову з ВП ЗАЕС на користь ТОВ Торговий дім Доноват підлягає стягненню пропорційно 4447,36 грн.

За подання зустрічного позову ВП ЗАЕС сплачено 2481,00 грн.

Частиною 11 ст. 129 ГПК України визначено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки з ТОВ Торговий дім Доноват за розгляд зустрічного позову підлягає сплаті на користь ВП ЗАЕС 1240,50 грн., то суд вважає за необхідне зобов`язати ВП ЗАЕС сплатити різницю у розмірі присудженого судового збору у розмірі 3206,86 грн. на користь ТОВ Торговий дім Доноват.

Заявлені позивачем за первісним позовом до стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 25000 грн. та гонорару успіху 117402,16 грн. за попереднім розрахунком можуть бути розглянуті судом в порядку ст. ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Промислова, буд. 133, Запорізька область, м. Енергодар, 71504; код ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Доноват (вул. Василя Стуса, буд. 8-А, м. Запоріжжя, 69123; код ЄДРПОУ 42775590) 3 % річних на суму 69 887 (шістдесят дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 12 коп., інфляційних витрат 226 599 (двісті двадцять шість тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 59 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 3206 (три тисячі двісті шість) грн. 86 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. Зустрічний позов задовольнити частково.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Доноват (вул. Василя Стуса, буд. 8-А, м. Запоріжжя, 69123; код ЄДРПОУ 42775590) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Промислова, буд. 133, Запорізька область, м. Енергодар, 71504; код ЄДРПОУ 19355964) пеню у розмірі 4 381 (чотири тисячі триста вісімдесят одну) грн. 80 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

6. В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 13.02.2023.

СуддяК.В.Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.