Рішення № 10915367, 17.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.08.10 р.                     Справа № 43/125                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання (помічнику судді) В.В. Максимовій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “МВ-ВКО”, м. Донецьк

до відповідача: Приватного науково-виробничого підприємства “ОФІР”, м. Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 30656,40грн.

За участі представників:

від позивача: Гроховська О.Ю. за довіреністю без номеру від 17.06.2010р.

від відповідача: Шалетіна Л.Ф. згідно довідки АБ від 214443 від 04.02.2010р. з ЄДРПОУ

Суд перебував у нарадчій кімнаті 17.08.2010р. з 11:25год. до 11:30год.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “МВ-ВКО”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного науково-виробничого підприємства “ОФІР”, м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 30656,40грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем договірних зобов’язань в частині сплати вартості виконаних робіт та договір субпідряду №89с від 01.08.2007р., довідку про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2009р. у сумі 30565,40грн. (т.ф. №КБ-3), акт прийомки виконаних підрядних робіт №1 за січень 2009р. у сумі 30656,40грн. (т.ф. №КБ-2в), вимогу без номеру від 19.04.2010р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.06.2010р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №43/125. Розгляд справи відкладався. Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.07.2010р. залучено до участі у судовому процесі для надання пояснень по справі №43/125 посадову особу – керівника Приватного науково-виробничого підприємства “ОФІР” Шалетіну Любов Федорівну. Ухвалою Заступника голови господарського суду Донецької області від 22.07.2010р. продовжено процесуальний строк розгляду справи №43/125.

Відповідач в поясненнях на позовну заяву №27 від 16.08.2010р. та судовому засіданні від 17.08.2010р. зазначив, що 01.08.2007р. між сторонами було укладено договір субпідряду №89-з, в лютому 2009р. між сторонами було укладено акт виконання робіт на суму 30656,40грн., з яких 17.05.2010р. відповідачем було оплачено 3500грн., визнав позовні вимоги в сумі 27156,40грн. та посилався на скрутне фінансове становище, як на причину несвоєчасного виконання грошового зобов’язання і виникнення заборгованості перед позивачем.

Позивач у судовому засіданні підтвердив сплату відповідачем 3500грн. за виконані роботи, згідно акту №1 за січень 2009р.

Згідно із ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 ГПК України. Крім цього, представникам у судовому засіданні роз’яснено вимоги ст.81-1 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2007р. між ПНВП “ОФІР” (генпідрядник) та ТОВ “МВ-ВКО” (субпідрядник) був укладений договір субпідряду №89с, за умова якого генпідрядник залучає субпідрядника для виконання вентиляційних робіт по акушерському корпусу в м. Красноармійську згідно проектно-кошторисної документації, в строки та на умовах, обумовлених в договорі (пункт 1.1. договору). Субпідрядник зобов’язується виконати роботи, вказані в пункті 1.1. договору, у відповідності з затвердженою проектно-кошторисною документацією та будівельними нормами та правилами (пункт 1.2. договору). Вартість всіх робіт, які виконує субпідрядник по договору, визначається по фактично виконаним об’ємам (пункт 1.5. договору). Генпідрядник здійснює передплату на розрахунковий рахунок субпідрядника для придбання матеріалів та обладнання (пункт 1.9. договору). Остаточна оплата виконаних робіт здійснюється генпідрядником по формі КБ-2 та КБ-3 після здачі субпідрядником виконаних робіт та після надходження грошових коштів від замовника (пункт 2.0. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, договір підписаний обома сторонами без розбіжностей, на момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором субпідряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 202, 509 ЦК України, та відповідно до ст.629 ЦК України є обов’язковими для виконання сторонами.

Приписами ст.837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплати виконану роботу.

Згідно ст.838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Зі змісту ч.1 ст.854 ЦК України вбачається, що обов’язок замовника здійснити остаточний розрахунок за виконані підрядні роботи покладений у залежність від належності виконання робіт підрядником.

Як встановлено судом, позивачем було виконано вентиляційні роботи в акушерському корпусі вартістю 30656,40грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2009р. у сумі 30565,40грн. (т.ф. №КБ-3) та актом прийомки виконаних підрядних робіт №1 за січень 2009р. у сумі 30656,40грн. (т.ф. №КБ-2в), у яких є посилання на договір №89с від 01.08.2007р.

Вказані довідка та акт підписані представниками сторін з прикладанням печаток юридичних осіб без зауважень, тобто відповідач у звязку з підписанням цих документів повністю погодився з обсягами та вартістю виконаних позивачем робіт за договором №89с від 01.08.2007р.

За висновком суду сторони належним чином не визначили у договорі строки виконання відповідачем зобов`язання по оплаті виконаних робіт, оскільки в пункті 2.0., як і в інших умовах договору не вказано, яка особа виступає замовником підрядних робіт та порядок розрахунку між замовником та генпідрядником. Інших документів, що визначають замовника та порядок розрахунку між замовником та генпідрядником до матеріалів справи не надано. Тому, суд вважає, що право вимагати виконання такого зобов`язання виникло в порядку ч.2 ст.530 ЦК України з моменту пред`явлення позивачем вимоги без номеру від 19.04.2010р., яку вручено відповідачу 19.04.2010р.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідач свої зобов’язання, всупереч, вимогам вищевикладених статей ЦК та ГК України, належним чином не виконав, у семиденний строк виконані роботи повністю не оплатив. Згідно реєстру оплачених платіжних документів, прийнятих по каналам зв’язку 07.05.2009р. від клієнта ПНВП „Офір”, відповідачем було частково сплачено виконані роботи згідно договору №89с від 01.08.2007р. у сумі 3500грн. При цьому, перерахування грошових коштів у сумі 3500грн. у якості винагороди за виконані роботи, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, не впливає на визначення строків виконання відповідачем зобов`язання по оплаті виконаних робіт, тому суд дотримується вищевикладеної позиції щодо виникнення права вимоги такого виконання з моменту пред’явлення письмової вимоги в порядку ч.2 ст.530 ЦК України.

Між тим, наслідком доведеності відповідачем своїх доводів щодо перерахування позивачу грошових коштів у сумі 3500грн. у якості винагороди за виконані роботи є висновок суду про те, що на момент розгляду справи предмет спору у цій частині відсутній.

За приписами п.1-1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження по справі, якщо між сторонами відсутній предмет спору.

З огляду на викладене провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 3500грн., підлягає припиненню згідно з приписами п.1-1 ст.80 ГПК України.

Разом з тим, належних доказів погашення заборгованості у сумі 27156,40грн. відповідачем не надано. Тому, позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 27156,40грн. є обґрунтованими та доведеними належним чином.

Відповідач в поясненнях на позовну заяву №27 від 16.08.2010р. визнав позовні вимоги в сумі 27156,40грн.

Відповідно до ст.22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст.78 ГПК України).

Отже, враховуючи, що позов в частині стягнення заборгованості у сумі 27156,40грн. позивачем обґрунтований, відповідає законодавству, фактичним обставинам справи та підтверджений відповідними доказами, а також те, що відповідач підтвердив факт наявності заборгованості перед позивачем у сумі 27156,40грн., вимоги позивача про стягнення заборгованості у вказаній сумі є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ст.49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторін виходячи з розміру задоволених вимог та сплатою відповідачем 3500грн. до подачі позову до суду.

З огляду на викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.202, 509, 525, 526, 530, 629, 837, 838, 875, 882 Цивільного кодексу України, ст.ст.173-175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 32-34, 43, 44, 49, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі №43/125 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “МВ-ВКО”, м. Донецьк до Приватного науково-виробничого підприємства “ОФІР”, м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 3500грн., в порядку п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “МВ-ВКО”, м. Донецьк до Приватного науково-виробничого підприємства “ОФІР”, м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 27156,40грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства “ОФІР” (юридична адреса: 83023, м. Донецьк, вул. Степногірська, 19; ідентифікаційний код 20369434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МВ-ВКО” (юридична адреса: 83062, м. Донецьк, вул. Іонова, 8/2; ідентифікаційний код 34723327) заборгованість у розмірі 27156,40грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 272,84грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 210,04грн.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “МВ-ВКО” (83062, м. Донецьк, вул. Іонова, 8/2; ідентифікаційний код 34723327) надмірно сплачене державне мито у сумі 44коп.

Видати наказ та довідку на повернення державного мита після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 17 серпня 2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                               

Повний текст рішення за правилами

ст.85 ГПК України підписано 21.08.2010р.