Вирок № 109149613, 23.02.2023, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/718/20

1-кп/467/6/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2023 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020150130000179 від 03 травня 2020 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоселівка Арбузинського району Миколаївської області, громадянина України, українця, освіта середня, перебуває в цивільному шлюбі, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, працюючого вантажником ТОВ "Євроморозпродукт" в м. Одеса, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого

- вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30.03.2017 року за ч.4 ст. 407 КК України до покарання у виді арешту 5 місяців, в силу ст. 69 КК України відбування на гауптвахті. Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2023 року звільнено від покарання призначеного вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2017 року за ч.4 ст. 407 КК України, із застосуванням вимог ст. 69 КК України, до покарання у виді арешту на строк п`ять місяців з відбуванням на гауптвахті у зв`язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку.

- вироком Київського районного суду м. Одеси від 06.07.2022 року за ч.2 ст.15, ч.4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, ч.4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до п`яти років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробування на 2 роки. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.02.2023 року вирок Київського районного суду м. Одеси від 06.07.2022 року залишено без змін.

у вчиненні кримінального правопорушенні передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2020 року у після обідній час, точний час досудовим розслідуванням встановити не вдалося, ОСОБА_4 , проходячи неподалік домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , на узбіччі дороги помітив припаркований легковий автомобіль ОСОБА_5 марки ВАЗ моделі 21063, 1985 року випуску білого кольору, кузов № НОМЕР_1 , після чого у нього виник злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на тнезаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_4 діючи умисно, розуміючи протиправний характер своїх дій, їх караність, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає і не може завадити йому, підійшов до припаркованого напроти домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , легкового автомобіля марки ВАЗ моделі 21063, 1985 року випуску білого кольору, кузов № НОМЕР_1 .

Після цього, ОСОБА_4 продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, не маючи будь-якого дозволу на експлуатацію та вчинення інших дій, через відчинені водійські дверцята сів до салону, де за допомогою ключа запалювання завів двигун та незаконно заволодів легковим автомобілем ОСОБА_5 марки ВАЗ моделі 21063, 1985 року випуску білого кольору, кузов № НОМЕР_1 , після чого з місця вчинення злочину зник.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.

23 лютого 2023 року між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_5 була укладена угода про примирення у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469,471, 473,474 КПК України.

Згідно з угодою обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, не заперечує обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, беззастережно визнає обвинувачення в повному обсязі.

Сторонами узгоджено, покарання, яке буде призначено ОСОБА_4 :

- за ч. 1 ст. 289 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

У відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком більш суворим покаранням за вироком Київського районного суду м. Одеси від 06 липня 2022 року, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставіст.75КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного йому покарання, якщо він протягом іспитового строку в 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно п.п.1,2ч.1,п.2ч.3ст.76КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи, навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Угода підписана сторонами.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повідомив суд, що розуміє суть обвинувачення, свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю. В скоєному розкаюється, шкоду потерпілому відшкодовано в повному обсязі, з потерпілим примирився та уклав з ним угоду про примирення. Також погоджується на призначення йому узгодженої міри покарання, угоду укладав добровільно, тому просив суд про затвердження угоди про примирення. Наслідки затвердження даної угоди йому зрозумілі.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що між ним та обвинуваченим укладена угода про примирення. Розмір шкоди, яку визначили з обвинуваченим самостійно в розмірі 17000 грн., ОСОБА_4 йому відшкодував, тому жодних претензій до обвинуваченого не має. Згідно з угодою сторони погоджуються, про відсутність на час складання угоди матеріальних і моральних претензій з боку потерпілого та на об`єм визнання вини обвинуваченим, тому просив про затвердження угоди. Наслідки затвердження даної угоди йому зрозумілі.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання сторін щодо затвердження угоди про примирення між ними, оскільки угода відповідає вимогам ст. 471 КПК України, укладена добровільно, визначене покарання відповідає характеру та ступеню тяжкості вчиненого злочину і є достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , тому клопотання щодо її затвердження підлягає до задоволення.

Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, розглядаючи питання про затвердження вказаної угоди між потерпілим та обвинуваченою (підозрюваною), виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.

Також судом з`ясовано, що потерпілий і обвинувачений добровільно уклали угоду.

Судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє, що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на її користь; наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 цього Кодексу; характер обвинувачення; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом (ч. 5 ст. 474 КПК України).

При цьому, обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної ним з потерпілим угоди, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди та наслідки її не виконання.

Потерпілий також цілком розуміє наслідки затвердження даної угоди, що визначені у п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України, а саме, що наслідком укладення та затвердження угоди про примирення для нього, як потерпілого, є: обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 цього Кодексу та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Суд, шляхом опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення вказаної угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

В судовому засіданні встанволено, що ОСОБА_4 раніше судимий, шкода відшкодована потерпілому, останній претензій до обвинуваченого не має.

Угода про примирення відповідає ст. 474 КПК України, і підстав для відмови у її затвердженні, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено. Свій висновок суд обґрунтовує тим, що укладена угода не суперечить вимогам ч. 7 ст. 474 КПК України; умови угоди не суперечать вимогам КПК України; угода містить правильну кваліфікацію кримінального правопорушення; умови угоди відповідають інтересам суспільства; умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; угода укладена між сторонами добровільно; виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань є можливим, є фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого, узгоджена сторонами угоди міра покарання відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановлених загальною частиноюКримінального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

За правилами абз. 2 ч. 3 ст. 475 КПК України у резолютивній частині вироку на підставі угоди повинні міститися інші відомості, передбачені ст. 374 КПК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 засуджено вироком Київського районного суду м. Одеси від 06 липня 2022 року за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до п`яти років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробування на 2 роки. Злочин за цим вироком ОСОБА_4 вчинив 30 квітня 2020 року, тобто до постановлення попереднього вироку, а саме вироку Київського районного суду м. Одеси від 06 липня 2022 року

Відповідно до ст. 70 КК України, встановлено порядок призначення покарання за сукупністю злочинів. Зокрема, ч. 4 ст. 70 КК України передбачено, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, - покарання призначається за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті.

Враховуючи вищевикладені обставини, обвинуваченому ОСОБА_4 повинно бути призначено покарання у межах санкції ч. 1 ст. 289 КК України із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України, ст.ст. 75, 76 КК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження вказаної угоди із призначенням обвинуваченій узгодженої в угоді міри покарання.

Відповідно до ст. 174 КПК України арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 15.05.2020 року на легковий автомобіль марки ВАЗ моделі 21063, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1985 року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 19.10.2001 року, що належить ОСОБА_7 та перебуває у користуванні ОСОБА_5 згідно довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу ОСОБА_8 12.04.2007 року за № 1288 - скасувати.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2022 року ОСОБА_4 було оголшено врозшук та надано дозвіл на його затримання.

На підставі вказаної ухвали ОСОБА_4 було затримано 11 серпня 2022 року, що підтверджується протоколом затримання особи.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 12 серпня 2022 року обвинуваченому ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 45400 грн.

26 серпня 2022 року ОСОБА_4 звільнено з-під варти у зв`язку із внесенням ОСОБА_9 застави, що підтверджуються копією квитанції та та довідкою ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" про звільнення.

Відповідно до вимог абз. 3 ч. 4 ст.202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Статтею 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

Частиною 8 статті 182 КПК України визначено, що у разі… якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу (ч. 11 ст. 182 КПК України).

Судом установлено, що з моменту звільнення із-під варти та на день ухвалення вироку, тобто в період дії запобіжного заходу у вигляді застави, обвинувачений ОСОБА_4 виконав покладенні на нього судом обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а тому застава підлягає поверненню заставодавцю.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України. Судові витрати відсутні. Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 369, 373, 374, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угодупро примиреннявід 23лютого 2023року міжобвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 визнати винуватим за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

У відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком більш суворим покаранням за вироком Київського районного суду м. Одеси від 06 липня 2022 року, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 ( п`яти ) років позбавлення волі.

На підставіст.75КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного йому покарання, якщо він протягом іспитового строку в 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно п.п.1,2ч.1,п.2ч.3ст.76КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи, навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Врахувати ОСОБА_4 у період відбування покарання його перебування у СІЗО м. Миколаєва з 11 серпня 2022 року по 26 серпня 2022 року.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді застави до вступу вироку в законну силу, залишити попереднім.

Після набрання вироком законної сили, заставу у розмірі 45400 (сорок п`ять тисяч чотириста) грн., що знаходиться на депозитному рахунку ТУ ДСА України в Миколаївській області (рахунок одержувача UA688201720355229002000016294, банк одержувача ДКС України м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26299835) внесену згідно квитанції АТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.2654685467.1 від 26 серпня 2022 року повернути заставодавцю ОСОБА_9 .

Арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 15.05.2020 року на легковий автомобіль марки ВАЗ моделі 21063, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1985 року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 19.10.2001 року належить ОСОБА_7 та перебуває у користуванні ОСОБА_5 згідно довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу ОСОБА_8 12.04.2007 року за № 1288 - скасувати.

Речові докази (а.с.91-94, 105-106):

-легковий автомобільмарки ВАЗ моделі 21063, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 1985 року випуску білого кольору, кузов № НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 19.10.2001 року належить ОСОБА_7 та перебуває у користуванні ОСОБА_5 згідно довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу ОСОБА_8 12.04.2007 року за № 1288 та на даний час перебуває на території домоволодіння АДРЕСА_4 у користуванні ОСОБА_10 , що зберігаються на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів відділення поліції № 1 Первомайського районного відділу поліції ГУНП в Миколаївській області - повернути ОСОБА_5 .

-передній чохолвід водійськогосидіння,який булопоміщено доспеціального сейф-пакету№ ЕХРО336497,передній чохолвід пасажирськогосидіння,який булопоміщено доспеціального сейф-пакету№ ЕХРО336498,дзеркало задньоговиду зсалону,яке булопоміщено доспеціального сейф-пакету№ ЕХРО248256, що зберігаються в кімнаті речових доказів відділення поліції № 1 Первомайського районного відділу поліції ГУНП в Миколаївській області - повернути ОСОБА_5

-змив зрукоятки коробкипередач, якібуло поміщенодо спеціальногопаперового сейф-пакету№ 1,змив зкерма водіяякі булопоміщено доспеціального сейф-пакету№ 2,змив звнутрішньої ручкидверної картиводія,які булопоміщено доспеціального сейф-пакету№ 2, що зберігаються в кімнаті речових доказів відділення поліції № 1 Первомайського районного відділу поліції ГУНП в Миколаївській області - знищити.

Вирок набирає законної сили після строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти днів) з дня його проголошення.

Суддя Арбузинського

районного суду ОСОБА_1