Ухвала суду № 109147692, 21.02.2023, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/11939/22

Провадження №2/369/2350/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

при секретарі судового засідання Безкоровайній М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі № 369/11939/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал-3» про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 369/11939/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал-3» про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення коштів.

21.02.2023 року через канцелярію суду позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 3» (ЄДРПОУ 42005404) в розмірі 11242559,52 грн., які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 3», інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 369/11939/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал-3» про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення коштів.

Заявник також вказував, що 08.11.2019 року між ним (Цесіонарій), та ОСОБА_2 (Цедентом) було укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) та майнових прав на зблокований житловий будинок

Відповідно до пунктів 1-3 Договору про відступлення права вимоги 1. Цедент передав Цесіонарію, а Цесіонарій прийняв від Цедента всі права та обов`язки Цедента за договором № дом 17 купівлі-продажу майнових прав на зблокований житловий будинок від 01.10.2019 року, за яким Товариство обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 3» (Боржник) зобов`язується передати, а Цедент зобов`язується прийняти у власність майнові права на зблокований житловий будинок АДРЕСА_1 , а також самі майнові права на вказаний зблокований житловий будинок, які Боржник передав Цеденту за Актом прийому-передачі від 01.11.2019 року на виконання зазначеного Договору, та оплатити ціну таких прав.

Договір не містить заборони щодо заміни кредитора у зобов`язанні. Боржник повідомляє, що не заперечує та надає згоду на відчуження майнових прав за договором № дом 17/ купівлі-продажу майнових прав на зблокований житловий будинок від 01.10.2019 року, відповідно до довідки № 8/19-59 від 08.11.2019 року, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 3».

За даним Договором про відступлення до Цесіонарія переходять всі права та обов`язки Цедента за договором № дом 17/ купівлі-продажу майнових прав на зблокований житловий будинок від 01.10.2019 року, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

З моменту укладення даного Договору про відступлення Цесіонарій вважається стороною Договору, а Цедент втрачає всі права за Договором.

Пунктом 6 Договору про відступлення права вимоги передбачено, що «Право вимоги та майнові права на зблокований житловий будинок, що відступаються за цим договором про відступлення, оцінено Сторонами разом 940799,96 грн., та сплачуються Цесіонарієм Цеденту. Підписи Сторін у цьому договорі про відступлення свідчать про відсутність претензій щодо розрахунків один до одного».

Умовами Договору № дом 17 купівлі-продажу майнових прав на зблокований житловий будинок від 01.10.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 3» (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупцем), права вимоги щодо якого відступлені позивачу наступні:

Пунктом 1.1. Договору купівлі-продажу майнових прав Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти у власність майнові права на зблокований житловий будинок АДРЕСА_1 та оплатити ціну таких прав в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

З метою реалізації домовленостей Сторін, під час укладання даного Договору, Продавець передає належні йому майнові права, а Покупець приймає їх собі у власність, що розцінюється як фактичне поставлення (передачу) майнових прав (п. п. 1.1.1. Договору).

Згідно п. 1.3 Договору купівлі-продажу майнових прав Предметом цього Договору є майнові права на зблокований житловий будинок, які після готовності об`єкта будівництва до експлуатації реалізуються шляхом реєстрації Покупцем права власності в установленому законом порядку. За умови виконання своїх обов`язків за цим Договором Продавець зобов`язаний передати Покупцю документи, необхідні для державної реєстрації права власності на зблокований житловий будинок.

Майнові права на зблокований житловий будинок являють собою права на отримання у власність зблокований житловий будинок із наступними попередніми технічними характеристиками (п. п. 2.1 Договору): зблокований житловий будинок АДРЕСА_2 .

Згідно п. 3.1 Договору ціна майнових прав на зблокований житловий будинок на момент підписання договору становить: 940799,96 грн., в тому числі ПДВ 156799,99 грн., що еквівалентно 34 550 (тридцять чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят) доларів 00 центів США.

Ціна майнових прав встановлена в доларах США, та оплачується в національній валюті України - гривні.

Ціна майнових прав одного квадратного метру зблокованого житлового будинку становить: 8 358,95 гривень, що на дату укладення цього договору еквівалентно 306,97 (триста шість доларів 97 центів)

Ціна майнових прав одного квадратного метру встановлена в доларах США, та оплачується в національній валюті України - гривні.

Підпунктом 5.3.2. Договору передбачено, що Покупець має право протягом строку дії цього Договору відчужувати чи (відступати майнові права придбані за цим договором за умови письмового погодження Продавця на так відчуження. Відчуження (відступлення) майнових прав відбувається при повній оплаті вартості майнових прав. За надання згоди на відчуження (відступлення) майнових прав, Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю грошові кошти в розмірі 5% від вартості майнових прав вказаних в п. 3.1. Договору. Покупець сплачує кошти в момент отримання погодження. У разі якщо покупців за договором декілька, 5% кожний сплачує пропорційно його долі зазначеної в договорі.

01.11.2019 року ТОВ «Петрівський квартал 3» передало ОСОБА_2 за актом прийому-передачі майнові права на зблокований житловий будинок АДРЕСА_1 .

08.11.2019 року ТОВ «Петрівський квартал 3» на заяву ОСОБА_2 надав згоду на укладення договору відступлення майнових права вимоги (цесії) з ОСОБА_1 та зазначив, що ОСОБА_2 в повному обсязі виконав свої зобов`язання за цим Договором.

Також 08.11.2019 року ТОВ «Петрівський квартал 3» надав лист-підтвердження про заміну сторони в Договорі купівлі-продажу майнових прав на зблокований житловий будинок № дом № 17 від 01.10.2019 року з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .

Договір про відступлення права вимоги було укладено, як зазначено вище, 08.11.2019 року.

Окрім цього, 18.02.2020 року ТОВ «Петрівський квартал 3» було видано попередню довідку про те, що ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо оплати ціни майнових прав на зблокований житловий будинок АДРЕСА_1 у повній мірі виконав.

Отже, з огляду на наведене, свої зобов`язання по Договору купівлі-продажу майнових прав позивач виконав належним чином та став власником майнових прав на зблокований житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 2.4 Договору, орієнтовний строк прийняття Об`єкта будівництва в експлуатацію - 02 квартал 2020 року. Продавець має право в односторонньому порядку змінити строк будівництва, а також односторонньому порядку змінити термін прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва на строк до шести місяців, і це не буде вважатися порушенням умов цього Договору.

Отже, урахуванням строків зазначених у п. 2.6 Договору в експлуатацію будинок повинен був введений до 31.12.2020 року.

Однак, відповідач своїх обов`язків не виконав, об`єкт, передбачений Договором, станом на жовтень 2022 року не збудований.

Також позивач вказував, що при відвіданні будівельного майданчику на місці, де мав бути побудований будинок АДРЕСА_1 , було виявлено, що відповідач навіть не розпочав будувати будинок за характеристиками, передбаченими в Договорі купівлі-продажу майнових прав, а побудував багатоквартирний будинок.

На пропозиції позивача відповідачу врегулювати дане питання шляхом заміни не побудованого будинку на інший об`єкт будівництва, оскільки він розумів, що на цій земельній ділянці вже не буде побудований Об`єкт Договору, він отримав відмову.

Враховуючи істотне порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором купівлі-продажу майнових прав, позивач 05.11.2021 року звернувся до відповідача з заявою про розірвання Договору купівлі-продажу майнових прав та повернення грошових коштів у розмірі 940799,96 коп.

Вказану заяву відповідачем було отримано 19.11.2021 року, однак відповіді так і не було надано, тому позивач вимушений звернутись до суду за захистом свої прав та інтересів.

Позивач також відзначав, що з інформації, наявної на офіційному сайті «Судова влада України» (http://court.gov.ua) вбачається, що позивач не єдиний кредитор відповідача. Так, ТОВ «Петрівський квартал-3» є відповідачем у судовій справі № 911/2991/21- про стягнення грошових коштів у розмірі 95615,00 грн., № 369/2242/22 - про стягнення грошових коштів у розмірі 380044,33 грн., 369/10379/22 - 10288102,41 грн.

Таким чином, наявність судових справ майнового характеру на значну грошову суму, де ТОВ «Петрівський квартал 3» є відповідачем, дає підстави вважати, що при задоволенні позовних вимогу зазначеній судовій справі, можуть виникнути обставини, які істотно ускладнять виконання судового рішення у даній справі.

Водночас невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову. Вжиття заходів забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача.

Відповідно до частини першої ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву позивача слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі за для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Слід відзначити, що саме лише посилання в заяві на потенційну неможливість чи утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами згідно зі статтею 81 ЦПК, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того, відповідно до ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Приписами частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений, якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ).

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Накладення арешту на рахунок боржника, призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасну виплату зарплати, що призводить до порушення конституційних прав громадян.

Щодо заяви позивача ОСОБА_1 накласти арешт на грошові кошти відповідача ТОВ «Петрівський квартал 3», суд зазначає, що такий захід забезпечення позову може бути застосований судом лише при наявності достовірної інформації про рахунки відповідача та розмір коштів, що зберігаються на них. Без наявності таких відомостей суд, накладаючи арешт на грошові кошти, може втрутитись в господарську діяльність юридичної особи та порушити права інших третіх осіб.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заході, суд вважає, що в даному випадку заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 149-153, 258-261-210 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі № 369/11939/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал-3» про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення коштів відмовити повністю.

Копію ухвали невідкладно направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.

Суддя А.В. Янченко