Рішення № 109143011, 21.02.2023, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1095/21

Провадження № 2/455/150/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

21 лютого 2023 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

у складі: головуючого - судді Пошивака Ю.П.

секретар судового засідання - Бобельська Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду - залі суду, цивільну справу №455/1095/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

21.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівського округу Пиць А.А. від 14.06.2021 року відкрито виконавче провадження №65780871.

Виконавче провадження відкрито з примусового виконання виконавчого напису №28634, виданого 20.05.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» заборгованість у розмірі 36 690,00 гривень.

Вважає, що виконавчий напис №28634 від 20.05.2021 року приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинений з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, оскільки заборгованість за кредитним договором вказана у виконавчому написі нотаріуса становить 35490,00 гривень та складається з: суми кредиту - 10000,00 гривень, відсотків за користування кредитом - 17162,00 гривень, штрафів, пені - 8328,00 гривень.

Згідно п.1.3. Кредитного договору, кредит надається строком на 30 днів, однак стягнення заборгованості проводиться за період з 09.04.2021 року по 07.05.2021 року. Таким чином, період за який проводиться стягнення заборгованості не відповідає строку кредитування, а відтак періоду за який могла б виникнути відповідна заборгованість. Крім того, незважаючи на те, що строк кредитування визначений сторонами становив 30 днів, а відсоткова ставка - 0,65% в день. Відповідачем нараховано відсотки на суму 17162,00 гривень, що свідчить про те, що нарахування відсотків здійснено поза межами строку кредитування.

Також, однією із складових кредитної заборгованості зазначається штрафи, пеня в розмірі 8328,00 гривень. Однак, зважаючи на розмір отриманого кредиту (10 000 гривень), сума неустойки в розмірі 8328,00 гривень є непропорційно великою сумою компенсації за невиконання кредитного зобов`язання.

Вважає, що існує явна невідповідність розміру заборгованості вказаної у спірному виконавчому написі, умовам кредитного договору, положенням чинного законодавства та правовим висновкам Верховного Суду, а тому така заборгованість не може вважатися безспірною.

Просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №28634, вчинений 20.05.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» заборгованість у розмірі 36 690,00 гривень та стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу згідно заяви про розподіл судових витрат.

Ухвалою судді від 23.07.2021 року позовну заяву було залишено без руху.

29.07.2021 року недоліки позову усунуто.

Ухвалою судді від 30.07.2021 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 15 годину 00 хвилин 25.01.2022 року.

Ухвалою суду від 25.01.2022 року підготовче засідання відкладено на 15 годину 00 хвилин 14.06.2022 року.

Ухвалою судді від 14.06.2022 року підготовче засідання відкладено на 10 годину 45 хвилин 06.07.2022 року.

Ухвалою суду від 06.07.2022 року підготовче засідання відкладено на 09 годину 30 хвилин 25.10.2022 року.

Ухвалою суду від 25.10.2022 року підготовче засідання відкладено на 12 годину 30 хвилин 10.11.2022 року.

Ухвалою суду від 10.11.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 09 годину 30 хвилин 30.11.2022 року.

Ухвалою суду від 30.11.2022 року судове засідання відкладено на 09 годину 30 хвилин 21.02.2023 року.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. В позовній заяві (а.с.5) просить проводити розгляд справи без його участі та за наявними в матеріалах справи доказами.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в тому числі і шляхом здійснення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, відзив на позовну заяву не надав, заяви про розгляд справи у його відсутності не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, в тому числі і шляхом здійснення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Причина неявки суду не відома.

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причина неявки суду не відома.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положеннямст.280 ЦПК України: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що справу слід вирішити в межах наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з вимогами статті 55 Конституції України, права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, інтересів.

Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обов`язків, передбачений пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зі змісту ст.ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 12.11.2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №593275633 відповідно до якого позивач отримав кредит у розмірі 10000,00 гривень строком на 30 днів від дати отримання кредиту позивальником (а.с.14-16).

20.05.2021 року приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна вчинила виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №28634, яким за Кредитним договором №593275633 від 12.11.2019 року,укладеним з Товариством зобмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКАФІНАНСОВА ДОПОМОГА», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 74 від 14.04.2020 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 05/0820-01від 05.08.2020 року ,реєстр праввимоги №4 від 09.04.2021 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» звернуто стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості у розмірі 35490,00 гривень, що складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 10000,00 гривень, простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитому розмірі 17162,00 гривні, строкова заборгованість за штрафами і пенями - 8328,00 гривень. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст.31 Закону України «про нотаріат» стягнуто плати із стягувача в розмірі 1200,00 гривень. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 09.04.2021 року по 07.05.2021 року. Загальна сума що підлягає стягненню 36690,00 гривень (а.с.13).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. від 14.06.2021 року на підставі оспорюваного виконавчого напису відкрито виконавче провадження ВП №65780871 (а.с.12).

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону України«Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 88 цього Закону, визначає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджуютьбезспірність заборгованостіабо іншоївідповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно з підпунктами 1.1., 1.2. пункту 1, підпунктами 3.1., 3.5. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, встановлено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Тобто, законодавець зобов`язує вчинити певні дій та надати підтвердження їх здійснення нотаріусу, з чого він може пересвідчитись, що є безспірність заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, визнано незаконною та нечинноюпостанову Кабінету міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями». Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24 листопада 2017 року № 92. Постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-174ас18 від 20.06.2018 року у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року відмовлено.

Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Відтак, вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, є порушеннямвимог ст.87 Закону України «Про нотаріат», Постанови КМУ № 1172 від 29.06.1999 року,а томутакий виконавчийнапис виконаннюне підлягає.

Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 20.05.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.

Договір №593275633 від 12.11.2019 року, укладений між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 не був нотаріально посвідчений, а тому поданий стягувачем для вчинення виконавчого напису договір не відповідав вимогам Переліку.

Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.04.2020 року у справі № 158/2157/17 та постанові Верховного Суду від 21.10.2020 року в справі № 172/1652/18.

Слід зазначити, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно із Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Проте, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не потрібно обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі необхідно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.03.2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).

З пояснень позивача, викладених у позові, та які не спростовані відповідачем також встановлено, що позивач не отримував повідомлень, досудових вимог із визначеними сумами заборгованості, розрахунків заборгованості та виписок, а тому не мала можливості подати свої заперечення стосовно розміру заборгованості, також не ознайомлювалася із договором про відступлення права вимоги.

Таким чином, матеріалами справи підтверджуються доводи позивача, що виконавчий напис було вчинено щодо стягнення заборгованості, яку не можна вважати безспірною.

На підставі викладеного та враховуючи те, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням діючого законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду, просив стягнути на його користь понесені витрати у розмірі 4000,00 гривень у зв`язку з наданням йому правової допомоги адвокатом.

З приводу заявлених вимог суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 ст. 137 цього ж Кодексу унормовано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи адвокат Заставний Р.А. надавав правову допомогу по справі в інтересах позивача ОСОБА_1 , діючи на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю згідно до Договору про надання правової допомоги за №30/06-21 від 30.06.2021 року (а.с.21).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, що виходять з конкретних прав та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадках укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, які мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи вони були фактично понесені, так і оцінювати їх потребу.

Суд бере до уваги, що розгляд справи відбувався у відсутності адвоката Заставного Р.А. та без участі позивача ОСОБА_1 . Адвокат у судове засідання не прибув.

Окрім того, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат (відшкодування їх за рахунок іншої сторони) у формі "гонорару успіху", суд повинен виходити не з договору між адвокатом та клієнтом, який створює саме для них права та обов`язки, та погодженого ними розміру гонорару, а й з пропорційності цих витрат фактично понесеним судовим витратам, безпосередньо пов`язаним з розглядом справи, які визначені адвокатом та оцінені судом, зокрема з точки зору складності цієї справи та розумної необхідності цих судових витрат для даної справи. Адже саме розмір витрат, понесених відповідачем на фактично надані реальні та неминучі послуги на правничу допомогу, і саме з метою досягнення певного правового результату вирішення конфлікту сторін - відмови позивачеві у позові, кореспондується з витратами, які має право відшкодувати на свою користь відповідач як судові витрати, понесені ним на сплату гонорару успіху, за рахунок позивача.

Отже, суд вважає, що за результатами розподілу судових витрат витрати в формі "гонорару успіху" не можуть бути стягнуті в розмірі, який становить 100% вартості фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки це не відповідає критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також принципам справедливості, пропорційності та верховенства права.

Судові витрати, які за своєю суттю є додатковою оплатою за успішне завершення справи в суді ("гонорар успіху") до оплати за фактично надані послуги, про яку сторони договору про надання правової допомоги також домовились у договорі про надання правової допомоги, не можуть покладатись на сторону, на яку судові витрати іншої сторони мають бути віднесені відповідно до процесуальних норм про розподіл судових витрат, виходячи лише зі зменшення судом гонорару, який визначено сторонами цього договору на власний розсуд, без одночасної оцінки його розміру всім критеріям судових витрат на правничу допомогу, які унормовані у главі 8 "Судові витрати" ЦПК України, у їх сукупності. Тобто не буде правомірним просте зменшення судом таких судових витрат у спосіб встановлення іншого (меншого) відсотку від того відсотку, який обумовлено в договорі про надання правничої допомоги щодо бази його (відсотку) нарахування.

Суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату правничих послуг адвоката є не співмірним із складністю справи та наданих ним послуг; часом, витраченим на надання відповідних послуг; обсягом наданих адвокатом послуг.

Виходячи з приписів ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, а саме в розмірі 4000,00 гривень, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи ціну, підстави та предмет позову, обставини справи, вид та обсяг юридичних послуг, керуючись засадами справедливості та розумності, суд вважає, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат на професійну правничу допомогу становить 2000,00 гривень.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції щодо наявності підстав для стягнення витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21, провадження N 12-14гс22.

Окрім того, відповідно до положень статей 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 908,00 гривень, сплачена за подання позовної заяви.

Керуючись ст. 4, 10, 11, 12, 13, 23, 76-80, 81, 89, 137, 141, 247, 263-265, 280-282, ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №28634, вчинений 20.05.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» заборгованості у розмірі 36690,00 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», юридична адреса: м.Київ, вул.Гната Хоткевича, будинок №12, офіс 177, поштовий індекс 02094, код ЄДРПОУ 42254696 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків - НОМЕР_1 , понесені судові витрати, а саме - сплачений судовий збір у розмірі - 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», юридична адреса: м.Київ, вул.Гната Хоткевича, будинок №12, офіс 177, поштовий індекс 02094, код ЄДРПОУ 42254696, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків - НОМЕР_1 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Пошивак Ю.П.