Рішення № 109141248, 15.02.2023, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/12442/22

Провадження №: 2/755/468/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" лютого 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарях - Яхно П.А.

за участю: позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Любченко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, середнього заробітку за час затримки при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», код ЄДРПОУ 40720198 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , заборгованість по заробітній платі за квітень 2022 р. а саме з 01.04.2022 по 11.04.2022 р. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 30 977,40 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що в він з 03.02.2021 був прийнятий в ТОВ «Сільпо-ФУД» на посаду кур`єра, секції кур`єрської доставки м. Київ, відповідно до наказу № 249/4Л к/тр від 03.02.2021.06.02.2022 позивач звільнився за власним бажанням, згідно п.1 ст. 40 КЗпП України. З 11.04.2022 трудовий договір з позивачем було призупинено відповідно до наказу № 1277/УЛ к/ТР від 11.04.2022. Вказує про те, що під час його перебування у трудових правовідносинах з відповідачем, останнім не була виплачена заробітна плата за квітень 2022 року, а саме з 01.04.2022 по 11.04.2022, так як трудовий договір із ним було призупинено з 11.04.2022. Зазначає, що факт існування заборгованості підтвердити не може, оскільки довідку про нараховану, але не виплачену заробітну плату йому не було видано, таким чином, на момент його звільнення з ним не було проведено повного розрахунку. Мотивує тим, що у день його звільнення 06.09.2022 відповідач письмово не повідомив позивача ро нараховані суми, належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що на думку позивача, є грубим порушенням ч.1 ст. 166 КЗпП України. Крім того, вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, мотивує тим, що виплата належних сум позивачу повинна бути здійснена в день звільнення, а оскільки відповідачем, як вважає позивач, було порушено його трудові права щодо невиплати належних при звільненні йому виплат, відтак вимога є підставною.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22.12.2022 відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін, яким роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Позивачу копія вказаної ухвали суду від 22.12.2022 була направлена в електронному вигляді та отримана останнім 26.12.2022, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Копію вказаної ухвали суду з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем було отримано 09.01.2023, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

24.01.2023 до суду від представника відповідача ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» - Дирул Ю.В. надійшов відзив з доказами на його обґрунтування, у якому проти позову заперечує в повному обсязі та вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню. Обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» з 04.02.2021 на посаду кур`єра Секції кур`єрської доставки м. Київ Служби кур`єрської доставки з 8-годинним робочим днем з окладом згідно штатному розпису, згідно наказу від 03.02.2021 №249/УЛ к/тр «Про прийняття на роботу». На підставі заяви працівника від 02.08.2021, позивача було переведено на посаду кур`єра Секції кур`єрської доставки м. Київ Служби кур`єрської доставки центрального регіону Департаменту транспортної доставки Офісу доставки на умовах неповного робочого часу, 4 години на день, з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу, з 01.08.2021, згідно наказу від 02.08.2021 №2033/УЛ к/тр. З 11.04.2022 на підставі наказу від 11.04.2022 №1277/УЛ к/тр було призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 . 06.09.2022 працівника було попереджено про можливе майбутнє звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП у зв`язку зі скороченням чисельності (штату) працівників, останнього ознайомлено з наказом від 31.08.2022 №455/УМ к/тр про скорочення штату працівників та про внесення змін до штатного розпису Департаменту транспортної доставки Офісу доставки Управління логістики, запропоновано посади для переведення. 06.09.2022 працівник подав заяву, якою просив скоротити двомісячний строк попередження про звільнення та звільнити його 07.09.2022. Згідно наказу від 07.09.2022 №2465/УЛ к/тр «Про звільнення з роботи ОСОБА_3 » позивача було звільнено у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП, з 07.09.2022.

07.09.2022 працівнику було здійснено виплату: компенсації невикористаної відпустки за 8 днів відпустки у розмірі 3 748,00 грн, з урахуванням податків та зборів; вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку згідно ст.44 КЗпП України, у розмірі 6 500,00 грн., з урахуванням податків та зборів; а всього, за вирахуванням податків та зборів суму у загальному розмірі 8 249,64 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1006690 від 07.09.2022 на загальну виплату розрахункових при звільненні по Товариству та витягом зі зведеної відомості №СФ-1006690 від 07.09.2022 на перерахування коштів ОСОБА_1 . В день звільнення, 07.09.2022, ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом про звільнення, надано копію наказу та повідомлення про нараховані та виплачені при звільненні суми, про що свідчить підпис працівника на наказі про звільнення. Таким чином, з боку ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» при звільненні позивача було здійснено всі необхідні дії, передбачені положеннями статей 47, 116 КЗпП України, а саме: видано копію наказу про звільнення, надано письмове повідомлення про нараховані суми, проведено розрахунок належних йому сум при звільненні, в тому числі здійснено виплату вихідної допомоги згідно ст.44 КЗпП України. Твердження позивача в позовній заяві про те, що довідку про нараховану, але не виплачену заробітну плату йому не було видано, що в день звільнення відповідач не повідомив позивача про нараховані суми, належні при звільненні, а також про те, що не було проведено повного розрахунку - спростовується копією розрахункового листка за вересень 2022 року, в якому зазначено усі нарахування та виплати.

Вимога про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати за квітень 2022 року, а саме з 01.04.2022 по 11.04.2022, відповідачем заперечується, оскільки згідно чинного законодавства, заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків з дотримання встановленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи. Згідно табелю обліку робочого часу за квітень 2022 року, працівник у період з 01 по 10 квітня 2022 року включно був відсутній на роботі, і йому відповідним чином протабельовано ці дні. Копія табелю обліку робочого часу ОСОБА_1 за квітень 2022 року додана до відзиву. 11.04.2022 з працівником було призупинено дію трудового договору. Відповідно, у зв`язку з відсутністю позивача та невиконання ним посадових обов`язків за вказаний період, нараховування заробітної плати не проводилось, а тому, як зазначає представник відповідача, обов`язку по її виплаті у ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» немає.

Так, ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» своєчасно та в повному обсязі виконано обов`язок, передбачений ст.116 КЗпП України та в день звільнення було виплачено усі належні позивачу суми. Інших сум, які б мали бути виплачені, проте не були виплачені в день звільнення немає. Відповідно, вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку, є необґрунтованою та безпідставною, відтак відповідач в повному обсязі заперечує проти вимог, заявлених в позові.

Інших заяв по суті справи від учасників справи не надійшло.

Ухвалою суду, постановленою у порядку ч. 4 ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, подана відповідь на відзив (Вх.№ 4739 від 01.02.2023) була залишена без розгляду, оскільки позивачем при поданні відповіді на відзив не було дотримано приписів, встановлених частиною п`ятою статті 178 цього Кодексу.

У судовому засіданні позивач, ОСОБА_1 , підтримав заявлений позов та просив його повністю задовольнити, посилаючись на доводи, що викладені у позові. Додатково зазначив, що відповідачем не був оформлений простій. Вказав, що міг виходити на роботу, але відповідач не забезпечив його роботою. З вимогою про надання допуску до роботи звертався тільки до старшого групи в чаті, безпосередньо письмово до відповідача про надання допуску до роботи не звертався.

Представник відповідача ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» - Любченко К.С. у судовому засіданні проти позову заперечила, у задоволенні просила відмовити, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши позиції сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд доходить наступного.

Як убачається з матеріалів справи та підтверджується даними трудової книжки, наказом № 249 від 03.02.2021 ОСОБА_1 було прийнято на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» на посаду кур`єр, служби кур`єрської доставки, секції кур`єрської доставки м. Київ (а.с. 7).

Наказом № 2033/УЛ к/тр від 02.08.2021 «Про переведення на іншу роботу», ОСОБА_1 з професії кур`єр, Секція кур`єрської доставки м. Київ, Служба кур`єрської доставки переведено на професію кур`єр, Секція кур`єрської доставки м. Київ, Служба кур`єрської доставки централ регі з 01.08.2021 на умовах неповного робочого часу, 4 години на день, з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу на підставі заяви його заяви.

Убачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли у період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Так, відповідно до ч. 2 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі- Закон № 2136-IX).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Закону № 2136-IX, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 13 Закону № 2136-IX, призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

Наказом № 1277/УЛ к/тр від 11.04.2022 «Про призупинення дії трудового договору» (далі - Наказ № 1277/УЛ к/тр) було призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 , кур`єром, Секції кур`єрської доставки м. Київ, Служби кур`єрської доставки централ регі, з 11.04.2022.

Згідно п.2 Наказу № 1277/УЛ к/тр, призупинення дій трудових договорів здійснити до дати оголошення окремого наказу Товариством, яким вирішуватиметься питання дії трудових договорів всіх або окремих працівників.

З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлений 11.04.2022, що підтверджується його підписом на Наказі № 1277/УЛ к/тр.

Відповідно до ч.3 ст. 13 Закону № 2136-IX, у разі незгоди працівника (працівників) із наказом (розпорядженням) роботодавця про призупинення дії трудового договору працівником або профспілкою за дорученням працівника (працівників) відповідний наказ (розпорядження) може бути оскаржений до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу, який, вивчивши зміст наказу (розпорядження) та підстави для його видання, за погодженням з військовою адміністрацією може внести роботодавцеві припис про скасування відповідного наказу (розпорядження) або про усунення порушення законодавства про працю іншим шляхом, що є обов`язковим до виконання роботодавцем протягом 14 календарних днів з дня отримання такого припису.

Наказ № 1277/УЛ к/тр позивач не оскаржував ані в судовому, ані в адміністративному порядку.

Наказом № 455/УМ к/тр від 31.08.2022 «Про скорочення штату працівників та про внесення змін до штатного розпису Департаменту транспорту доставки Офісу доставки Управління логістики» (далі - Наказ № 455/УМ к/тр), було затверджено штатний розпис Товариства у новій редакції.

Пунктом 3 Наказу № 455/УМ к/тр було визначено про обов`язок начальника відділу кадрів У правління логістики в термін до 15.09.2022 року: ознайомити з цим Наказом відповідних працівників Товариства, посади яких підлягають скороченню (згідно додатку № 2 до цього Наказу); попередити працівників, що обіймають посади згідно Додатку № 2, про скорочення штату та запропонувати переведення на інші вакантні посади (при наявності), враховуючи переваги для залишення на роботі відповідно до ст.42 КЗпП України; у разі відмови працівників, що обіймають посади згідно Додатку № 2, від переведення на іншу роботу - звільнити відповідних працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Бухгалтерії Товариства у день звільнення здійснити виплати вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку, провести інші необхідні нарахування та виплати.

З Наказом № 455/УМ к/тр ОСОБА_1 був ознайомлений 06.09.2022, що підтверджується його власноручним підписом на вказаному наказі.

06.09.2022 ОСОБА_1 було попереджено про можливе майбутнє звільнення із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України 15 листопада 2022 р., після закінчення двох місяців з дня отримання такого попередження, що підтверджується його власноручним підписом на попередженні від 06.09.2022 та запропоновано у зв`язку із майбутнім вивільненням наявні для працевлаштування посади, від переведення на які ОСОБА_1 відмовився.

06.09.2022 ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача, у якій просив скоротити двомісячний строк попередження про звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників та звільнити його на підставі 40 КЗпП 1 пункту 07.09.2022 (а.с. 65).

На підставі наказу ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» від 07.09.2022 № 2465/УЛ к/тр ОСОБА_1 звільнено з займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п.1 ст. 40 КЗпП України з 07.09.2022 (а.с. 66).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстави, зазначеній у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Так, при попередженні по майбутнє вивільнення позивачу було запропоновано посади наявні для працевлаштування, від переведення на які ОСОБА_1 відмовився, відтак останнього на підставі наказу № 2465/УЛ к/тр від 07.09.2022 було звільнено із займаної посади.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно із ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 цієї статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на момент його звільнення із ним не було проведено повного розрахунку, утім вказане спростовується матеріалами справи.

Так, позивачем надано розрахунковий листок за вересень 2022, згідно якого ОСОБА_1 було нараховано компенсацію невикористаної відпустки за 8 днів відпустки у розмірі 3 748,00 грн., з урахуванням податків та зборів та вихідну допомогу у розмірі 6 500,00 грн., з урахуванням податків та зборів, а всього, з вирахуванням податків та зборів, суму у загальному розмірі за вересень 2022 - 8 249,64 грн. (а.с. 14).

Крім того, з наданої позивачем виписки по рахунку приватного клієнта №571083-2022/1122 ПАТ «Банк Восток» (розрахунковий період: з 19.02.2021 по 01.10.2022), сформованої 22.11.2022, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , серед іншого, були проведені наступні внутрішньобанківські операції по рахунку: 07.09.2022 - виплата розрахункових при звільненні ТОВ «Сільпо-Фуд» згідно відомості №СФ-1006690 від 07.09.2022 в сумі 8249,64 грн. (а.с. 23).

Вказане також підтверджується витягом зі зведеної відомості № СФ-1006690 від 07.09.2022 на перерахування заробітної плати та інших виплат ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» за вересень 2022, з якого вбачається, що ОСОБА_1 на картковий рахунок: НОМЕР_2 було перераховано суму у розмірі 8249,64 грн. (а.с. 69).

З урахуванням сукупності наданих доказів, судом не встановлено порушення відповідачем строків розрахунку при звільненні позивача з посади кур`єра на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, з дотриманням приписів ст. 116 КЗпП України, що стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача заборгованості з виплати заробітної плати за період з 01.04.2022 по 11.04.2022, суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 142 КЗпП України, встановлено, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету на основі типових правил.

Статтею 139 КЗпП України передбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Судом встановлено, що позивач був відсутній на роботі, що підтверджується витягом із табелю обліку робочого часу Служби кур`єрської доставки централ регі Департаменту транспорту доставки Офісу доставки Управління логістики ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» за квітень 2022 (а.с.70).

Згідно положень ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Убачається, що позивач у період з 01.04.2022 по 11.04.2022 не виконував трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором, укладеним між ним та відповідачем, з огляду на що, відповідачем не нараховувалась оплата праці, оскільки ОСОБА_1 у зазначений період часу був відсутній на робочому місці, що підтверджується належними доказами, наданими стороною відповідача, за відсутності будь-яких належних доказів на підтвердження позовних вимог у цій частині з боку позивача, що зумовлює право позивача вимагати оплати праці за вказаний період.

Згідно із вимогами ст.ст. 76, 77, 79, 80 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, середнього заробітку за час затримки при звільненні, у зв`язку з відсутністю правових підстав для їх задоволення.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 5-1, 40, 47, 94, 116, 139, 142 КЗпП України, Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст. ст. 4, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (код ЄДРПОУ: 40720198, вул. Бутлерова, буд. 1, м. Київ, 02090) про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, середнього заробітку за час затримки при звільненні - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складений 20.02.2023.

Суддя: