Постанова № 109139347, 08.02.2023, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/241/23

Провадження №3/283/180/2023

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

08 лютого 2023 року м. Малин

Суддя Малинського районного суду Житомирської області Саланда О.М., розглянувши матеріали, що надійшли від відділення поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, мешканки АДРЕСА_1 , непрацюючої,

за ст.173-2 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ за № 616618 від 21.01.2023, повторно протягом року, 21.01.2023 року о 05 годині 00 хвилин, громадянка ОСОБА_1 за місцем свого проживання вчинила відносно свого зятя ОСОБА_2 насильство в сім`ї, тобто умисні дії фізичного та психологічного характеру, а саме: штовхала його та ображала його нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода його фізичному та психологічному здоров`ю, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУаП.

До суду ОСОБА_1 , будучи повідомлена про день, час та місце розгляду справи, згідно положень ст. ст.268, 277-2 КУпАП, не з`явилась, про причини неявки не повідомила.

Враховуючи вищезазначені правові норми, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, вважаю за можливе провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

В силу ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство в сім`ї - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до статті 245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Відповідно до статей 251, 252КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, диспозиція ч. 2 ст.173-2КУпАП передбачає «вчинення тих самих дій, які передбачені у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті».

Разом з тим, в ході розгляду даної адміністративної справи встановлено, що ОСОБА_1 раніше не була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-3 КУпАП, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які допустимі та належні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинила дії, які їй інкримінуються в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ за № 616618 від 21.01.2023 р., а саме повторно протягом року, після притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Наявна в матеріалах справи довідка (адмінпрактика) не містить даних про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КуаП., що в свою чергу не підтверджує повторності даного адміністративного правопорушення.

Таким чином, у суду відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-3 КУпАП, оскільки остання не була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 вказаної статті.

З урахуванням наведеного заступником начальника СРПП ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Добровольським В.В. невірно кваліфіковані дії ОСОБА_1 за ч. 2 указаної статті.

Так, Кодекс Українипро адміністративніправопорушення не містить норму, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінально-процесуальному законодавстві.

Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

Суд вважає, що кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст.173-2КУпАП не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду даної справи та вважає необхідним перекваліфікувати її дій на ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Така перекваліфікація судом дій ОСОБА_1 не погіршує її становище, не порушує її права та не змінює обставин правопорушення зафіксованих протоколом.

Згідно частини 1 статті 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису, тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами: даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ за № 616618 від 21.01.2023 року, поясненнями ОСОБА_1 , поясненнями ОСОБА_2 .

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2КУпАП за ознаками домашнього насильства по відношенню до свого зятя ОСОБА_2 .

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст.17КУпАП у справі не встановлено.

Терміни притягання до адміністративної відповідальності не закінчилися.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

На підставі статті ст.33КУпАП України при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суддя виходить з наступного.

Відомості про те, що ОСОБА_1 раніше притягувалась до адміністративної відповідальності в матеріалах справи відсутні.

Вищенаведені докази на переконання суду є належними, допустимими та достовірними.

Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин ОСОБА_1 суду не надано.

Обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення під час судового розгляду справи не виявлено.

Вивчивши матеріали справи в їх сукупності та давши їм оцінку, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та вважає за необхідне накласти на правопорушника адміністративне стягнення у межах санкції статті у виді штрафу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п. 5 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути 536,80 грн. судового збору.

Керуючись ст.173-2 ч. 1, 221, 283, 284 ч.1 п.1, 285, 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень 00 копійок.

Штраф належить стягнути на наступний рахунок:

UA708999980313010106000006829, отримувач коштів: Малин.УК/м.Малин/21081100,код отримувача (код за ЄДРПОУ):37976485, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), кодкласифікації доходів бюджету: 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Судовий збір належить стягнути на наступний рахунок:

UA908999980313111256000026001, отримувач коштів:ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), кодкласифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд Житомирської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з моменту її винесення.

Суддя: О. М. Саланда