Рішення № 109135214, 22.02.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 522/19218/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), за участю третьої особи Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса (вул. Армійська,18, м. Одеса, 65058) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

02.11.2020 року до Приморського районного суду міста Одеси в порядку ЦПК України звернувся ОСОБА_1 з позовом (а.с.1-3) до військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1 ), в якому просив визнати неправомірним та скасувати рішення житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 11.10.2018 в частині зняття з квартирного обліку його - ОСОБА_1 та зобов`язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 відновити його на квартирний облік при військовій частині НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 11.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №522/19218/20. Вирішено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження (суддя Шенцева О.П.).

08.03.2021 року позивач подав уточнюючу позовну заяву з визначенням у якості третьої особи Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (а.с.37-43).

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 20.07.2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені у повному обсязі (а.с.122-128).

Постановою Одеського апеляційного суду (головуючий суддя Ігнатенко П.Я., судді Полікарпова О.М., Склярська І.В.) від 30.11.2022 року задоволена апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 . Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 20.07.2022 року скасовано. Провадження у справі №522/19218/20 закрито (а.с.187-189).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.12.2022 року задоволена заява позивача про передачу справи за встановленою юрисдикцією. Справа №522/19218/20 передана до Одеського окружного адміністративного суду як суду першої інстанції (а.с.200).

Справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду 19.12.2022 року та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд головуючому судді Катаєвої Е.В.

Ухвалою суду від 26.12.2022 року прийнято справу №522/19218/20 до провадження, відкрито провадження в порядку адміністративного судочинства, вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначив, що проходив службу у в/ч НОМЕР_1 та перебував на квартирному обліку з 14.11.2003 року.

01.08.2018 року його звільнено у запас у зв`язку із закінченням строку контракту, що стало підставою для прийняття житловою комісією в/ч НОМЕР_1 рішення від 11.10.2018 року про зняття його з квартирного обліку на підставі пп.2.16 та пп.2.18 абзацу 4 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства Оборони України від 30.11.2011 №737 (далі Інструкція №737).

Позивач вважає, що комісія безпідставно застосувала норми Інструкції №737, оскільки згідно з п.4 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства Оборони України від 31.07.2018 №380 (далі Інструкція №380) за військовослужбовцями та членами їх сімей в тому числі звільненими з військової служби в запас або відставку, які були зараховані на облік військовослужбовців та членів їх сімей, що потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим наказом, зберігається дата зарахування на облік для забезпечення житлом для постійного проживання (за результатами інвентаризації облікових справ).

При цьому, позивач звертає увагу, шо рішенням від 11.10.2018 року його виключено з загальної черги та першої черги квартирного обліку з 01.08.2018 року, тобто до засідання житлової комісії.

Позивач, вважає рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, просив задовольнити позовні вимоги.

У відзиві на позовну заяву (а.с.56-62) представник в/ч НОМЕР_1 зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. При цьому представник не заперечував, що позивач з 14.11.2003 року як військовослужбовець перебував на квартирному обліку громадян.

Наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 17.05.2018 №82 позивача звільнено з військової служби в запас за пп.«а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) ч.6 ст.26, а наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.08.2018 року №147 ОСОБА_1 з 01.08.2018 виключено з усіх видів забезпечення.

Представник зазначив, що п.9 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII (далі Закон №2011-XII), пунктом 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1081, визначені підстави та випадки залишення на квартирному обліку військовослужбовців при звільненні.

Також представник в обґрунтування своїх доводів посилається на Інструкції №737, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин. Згідно з п.2.18 Інструкції №737 військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі, зокрема, звільнення з військової служби за підставами, не зазначеними в абзаці першому пункту 2.16 цього розділу. Пунктом 2.16 передбачені умови залишення на обліку військовослужбовців, які звільнені в запас або відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку з реформуванням ЗС України, зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів. Оскільки позивач був звільнений у запас на підставі закінчення строку контракту, він немає правових підстав для залишення на квартирному обліку та підлягає зняттю з обліку за місцем служби.

Також представник відповідача вважає, що до спірних правовідносин обґрунтовано застосовані положення Інструкції №737, а не Інструкція №380, на яку посилається позивач, оскільки Інструкція №380 набрала чинність лише 16.10.2018 (після прийняття оскаржуваного рішення).

До суду надійшли пояснення представника третьої особи, в яких представник підтримав позицію відповідача та просив відмовити у задоволенні позову. щодо позову або відзиву.

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11), проходив службу у в/ч НОМЕР_1 , є учасником бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 17.10.2019 року (а.с.10).

17.05.2018 року наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 17.05.2018 №82 ОСОБА_1 , капітана 3 рангу, звільнено з військової служби в запас за пп.«а» ч.6 ст.26, з урахуванням п.1 ч.8 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

01.08.2018 року наказом в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №147 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та знято з речового забезпечення при в/ч НОМЕР_1 . Вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна - 20 років 0 місяців 16 днів, пільгова - 02 місяці 22 дні (а.с.63).

11.10.2018 року житловою комісією військової частини НОМЕР_1 проведено засідання, під час якого розглянуто питання, зокрема, про зняття з квартирного обліку капітана 3 рангу ОСОБА_1 .

Рішенням житлової комісії, оформленого протоколом засідання комісії №15/18, від 11.10.2018 року на підставі абз.4 п.2.18 та керуючись п.2.16 Інструкції №737, відповіддю КЕВ м. Одеса від 17.08.2018 №3985 на лист від 03.08.2018 №15/2/ц/1298, у зв`язку з відсутністю підстав для залишення на квартирному обліку - знято з квартирного обліку у в/ч НОМЕР_1 після звільнення в запас (у зв`язку з закінченням контракту): капітана 3 рангу ОСОБА_1 складом сім`ї 1 особа з загальної черги 01.08.2018 та першочергової черги з 01.08.2018 (а.с.4).

Позивач звернувся до військової частини з заявою до командира в/ч НОМЕР_1 від 24.12.2019 року, у якій просив поновити його на квартирному обліку зі збереженням місяця в черзі на першочергове отримання житла як учаснику бойових дій (а.с.8-9).

Листом в/ч НОМЕР_1 від 13.12.2013 року №15/2/4/2493 заявника повідомлено, що у зв`язку з його звільненням з військової служби в запас, на підставі закінчення строку контракту, житлова комісія в/ч НОМЕР_3 прийняла законне рішення про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку у в/ч НОМЕР_3 , через відсутність підстав залишення на квартирному обліку, передбачених ч.9 ст.12 Закону №2011-XII. Також зазначено, що заявник може скористатися правом отримати постійне житлове приміщення від виконавчого органу районної, міської ради на загальних підставах з урахуванням перебування на квартирному обліку, за місцем служби (а.с.5-7).

Позивач, вважаючи рішення житлової комісії від 11.10.2018 року, оформлене протоколом засідання комісії №15/18, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся за захистом своїх прав до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону №2011-XII в редакції від 25.07.2018 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання ч.1 ст.12 Закону №2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі Порядок №1081), який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.

Відповідно до п.22 Порядку №1081 облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини (п.24 Порядку №1081).

Згідно з ч.1 ст.12 Закону №2011-XII військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону №2011-XII за військовослужбовцями, які вступили на військову службу за контрактом, зберігається право на жилу площу, яку вони займали до вступу на військову службу. Вони не можуть бути зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за попереднім місцем проживання.

Частиною 9 статті 12 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Аналогічні приписи закріплені в пункті 29 Порядку №1081, дія якого щодо залишення на обліку безпосередньо пов`язується із тим, з яких саме підстав військовослужбовець звільнений у запас чи у відставку.

Пунктом 3 Порядку №1081 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

З системного аналізу норм Закону №2011-XII та Порядку №1081 слідує, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже, залишаються на квартирному обліку до отримання ними житла, зокрема і в разі звільнення в запас чи відставку.

На час звільнення позивача з військової служби діяла Інструкція №737, пунктом 2.16 якої передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку з реформуванням ЗС України, зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання жилого приміщення з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційних відділів (частин) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання жилого приміщення.

Відповідно до п.2.18 Інструкції №737 жилими приміщеннями військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі, зокрема: звільнення з військової служби за підставами, не зазначеними в абзаці першому пункту 2.16 цього розділу; звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 1 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у пункті 2.17 цього розділу).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з військової служби, у зв`язку з закінченням строку контракту. Станом на 01.08.2018 року вислуга років позивача у Збройних Силах України становить 20 років 0 місяців 16 днів. При цьому, позивача зараховано на облік 14.11.2003 року, тобто до 1 січня 2005 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вказані обставини свідчать про наявність підстав для залишення позивача на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, з огляду на його звільнення у запас у зв`язку із закінченням строку дії контракту, наявністю у нього більше 20 років календарної вислуги та зарахування на облік після 1 січня 2005 року.

Верховний Суд у постанові від 16.12.2020 року по справі №748/122/20 за аналогічними спірними правовідносинами зазначив, що оскільки вислуга позивача на військовій службі складає більше ніж 20 років, а саме 26 років 9 днів, останній перебував на квартирному обліку з 2004 року і знятий з квартирного обліку у зв`язку зі звільненням з військової служби в запас (закінчення строку контракту), суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для зняття позивача з квартирного обліку у військовій частині.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В силу приписів ч.5 ст.242 КАС України суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16.12.2020 року по справі №748/122/20, та вважає, що правові підстави для зняття позивача ОСОБА_1 з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_1 - відсутні.

Між тим, суд вважає посилковими доводи позивача, що оскаржуване рішенням від 11.10.2018 року є протиправним, оскільки у ньому зазначено про його виключення з квартирного обліку з 01.08.2018 року, тобто до засідання житлової комісії, з огляду на те, що при наявності законних підстав для зняття військовослужбовця з квартирного обліку у зв`язку із звільненням, зняття військовослужбовця з квартирного обліку відбувається з дня звільнення.

Проте судом встановлено, що позивач був знятий з обліку протиправно.

Водночас, суд вважає обґрунтованими доводи представника відповідача, що комісія Військової частини НОМЕР_1 при прийнятті оскаржуваного рішення від 11.10.2018 року не керувалась Інструкцією №380, на яку посилається позивач, оскільки вона набрала чинності лише 16.10.2018 року, тобто після прийняття оскаржуваного рішення.

А тому суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на квартирному обліку та в цьому випадку необхідно керуватись діючою Інструкцією №380, оскільки згідно з п.4 Наказу Міністрерства оборони України від 31.07.2018 року, яким затверджено Інструкцію №380 за військовослужбовцями та членами їх сімей в тому числі звільненими з військової служби в запас або відставку, які були зараховані на облік військовослужбовців та членів їх сімей, що потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим наказом, зберігається дата зарахування на облік для забезпечення житлом для постійного проживання (за результатами інвентаризації облікових справ).

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 11.10.2018 року, оформленого протоколом засідання комісії №15/18, в частині зняття ОСОБА_1 з обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов та зобов`язання в/ч НОМЕР_1 поновити позивача складом сім`ї одна особа на обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов, в загальній та першочерговій чергах.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтями 72-76 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12,241-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), за участю третьої особи Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса (вул. Армійська,18, м. Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 08038284) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 11.10.2018 року, оформлене протоколом засідання комісії №15/18, в частині зняття ОСОБА_1 з обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 складом сім`ї одна особа на обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов, в загальній та першочерговій чергах з 14.11.2003 року.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва