Рішення № 10913441, 14.08.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.08.10р.Справа № 7/108-10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково–виробниче підприємство "Стальсервіс", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЛ МІ МО", м. Дніпропетровськ

про стягнення 2000000, 00 грн.

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: представник за довіреністю від 05.01.2010р. Вдовін М.В.;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково–виробниче підприємство "Стальсервіс" (м. Дніпропетровськ) звернулося з позовом до господарського суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЛ МІ МО" (м. Дніпропетровськ) на свою користь грошових коштів у сумі 2000000, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу від 05.12.2008р. № 05-12/08 по поставці оплаченого позивачем попередньою оплатою товару –металопродукції на суму 2 000 000, 00 грн. 17.05.2010р. позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою про повернення грошових коштів. Однак відповідач грошові кошти у сумі 2 000 000, 00 грн. не повернув. Позивач вважає, що відповідач утримує грошові кошти у спірній сумі без достатньої правової підстави.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання, призначене для розгляду справи, не забезпечив. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином.

Відповідач надав відзив на позов, у якому зазначає, що заявлені позовні вимоги визнає у повному обсязі у розмірі 2 000 000, 00 грн., однак не має можливості погасити існуючу заборгованість.

В судовому засіданні 12.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково–виробниче підприємство "Стальсервіс" (м. Дніпропетровськ), як покупець, та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЛ МІ МО" (м. Дніпропетровськ), як постачальник, уклали договір купівлі - продажу № 05-12/08 (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов’язується продати та передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити металопродукцію (далі –товар).

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування продукції, асортимент, якість, кількість, ціна одиниці товару та загальна сума товару, а також умови та строки передачі товару вказуються у специфікаціях, що є додатками до Договору.

Відповідно до специфікації № 1 до Договору сторони погодили поставку товару –металопродукції, а саме арматури 8, арматури 10, арматури 12, арматури 14, арматури 16, арматури 18, арматури 20, арматури 22, арматури 25, арматури 28, арматури 32 у загальній кількості 952.000 т. Загальна вартість товару, погодженого специфікацією № 1, з урахуванням ПДВ становить 3571767, 46 грн.

Базисні умови поставки товару визначаються у відповідності з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів (в редакції ІНКОТЕРМС-2000) (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору оплата товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний у Договорі.

Моментом оплати є дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний у Договорі (п. 5.3 Договору).

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Строк оплати товару Договір не встановлює, як і не встановлює обов'язок позивача частково або повністю оплатити товар до його передання відповідачем (попередня оплата).

Між тим, позивач оплатив товар до його передання відповідачем, тобто шляхом попередньої оплати, а відповідач прийняв від позивача грошові кошти.

Позивач з посиланням на Договір перерахував відповідачу грошові кошти згідно платіжних доручень:

-          платіжне доручення № 3568 від 09.12.2008р. на суму 500000, 00 грн.

-          платіжне доручення № 3579 від 15.12.2008р. на суму 500000, 00 грн.

-          платіжне доручення № 3583 від 17.12.2008р. на суму 500000, 00 грн.

-          платіжне доручення № 3593 від 22.12.2008р. на суму 500000, 00 грн.,

що підтверджується реєстрами документів проведених по системі "Клієнт-Банк" за відповідні дати, засвідченими банком.

Всього позивачем на користь відповідача перераховані грошові кошти у сумі 2000000, 00 грн.

Специфікація № 1, яка є невід'ємною частиною Договору, передбачає строк поставки товару –грудень 2008 року –січень 2009 року.

Позивач посилається на ті обставини, що відповідач не поставив позивачу товар, передбачений специфікацією до Договору, на суму отриманих від позивача грошових коштів, на вимогу позивача грошові кошти не повернув, утримує їх без достатньої правової підстави, що і є причиною спору.

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов’язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

З огляду на умови Договору з урахуванням специфікації № 1 до Договору строк поставки товару, є таким, що настав.

Доказів поставки товару, передбаченого специфікацією № 1, в тому числі на суму отриманих від позивача грошових коштів відповідач не надав, доводи позивача в цій частині шляхом надання належних доказів не спростував.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, яка застосовується до спірних правовідносин з огляду на ч. 2 ст. 712 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

19.05.2010р. (фіскальний чек "Укрпошти" –а.с. 18, т.1) позивач направив відповідачу листа-вимогу від 18.05.2010р., вих. № 193, про повернення грошових коштів за Договором.

Доказів повернення грошових коштів позивачу у сумі 2 000 000, 00 грн. відповідач не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави (глава 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави") застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні.

Оскільки позивач перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 2 000 000, 00 грн. в якості оплати товару до його прийняття від відповідача, Договір не встановлює обов’язок позивача оплатити товар до його передання відповідачем, відповідач на суму отриманих грошових коштів товар не поставив, відповідач без достатньої правової підстави утримує отримані від позивача грошові кошти.

Вимоги позивача про повернення грошових коштів є правомірними.

За станом на 16.07.2010р. позивач та відповідач склали та підписали акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.12.2008р. по 16.07.2010р., яким підтверджується борг відповідача перед позивачем у сумі 2000000, 00 грн.

Згідно ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно ст. 78 ГПК України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що позовні вимоги визнає у повному обсязі у розмірі 2 000 000, 00 грн.

Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, з огляду на що господарський суд приймає визнання позову відповідачем.

Позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЛ МІ МО" (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 5, ідентифікаційний код 35112907) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково–виробниче підприємство "Стальсервіс" (49112, м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, буд. 9-Б, ідентифікаційний код 31646329) 2000000 (два мільйони) грн. 00 коп., витрати на оплату державного мита у сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.А. Коваль

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 13.08.2010р.