Рішення № 109134220, 13.02.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2023 року м. Київ справа №320/16207/21

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - суддя Журавель В.О.,

при секретарі судового засідання - Долянівська Я.Л.,

за участю:

позивач - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Бігунець І.М.,

представника відповідача - Довгань О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просить суд (з урахуванням заяви про уточнення (зміну) предмету позову):

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 481/05 від 29 жовтня 2021 р. "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 " з урахуванням змін, внесених Наказом Про внесення змін до наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 29 жовтня 2021 р. №481/05 Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 №47-ки від 2 травня 2022 р.;

- поновити позивача з 3 травня 2022 р. на посаді начальника відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) або іншій рівнозначній посаді;

- стягнути з відповідача на користь позивача розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 3 травня 2022 р. по день ухвалення рішення в цій справі;

- допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі позивача та в частині стягнення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в оскаржуваному наказі відповідачем не обґрунтовано наявність у діях позивача ознак (обставин), які можна кваліфікувати як перевищення повноважень з огляду на вичерпний перелік дій, які можуть бути кваліфіковані як такі, що вчинені з перевищенням службових повноважень, а також не зазначено конкретні норми (статті, пункти, розділи) матеріального права, котрі, на думку суб`єкта призначення, порушені позивачем. Крім того, відповідачем порушено порядок здійснення дисциплінарного провадження і накладення дисциплінарного стягнення, а саме не повідомлено позивачу про ініціювання відносно нього дисциплінарного провадження та проведення службового розслідування; позивач був позбавлений можливості ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи, висновком за результатами службового розслідування, та надати пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, а також скористатися іншими правами, передбаченими Законом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощено провадження та призначено судове засідання.

22 лютого 2022 р. від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити у повному обсязі. Стверджує, що дисциплінарна комісія дійшла правильного висновку щодо наявності у діях позивача дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини 2 статті 65 Закону №889-VІІІ. Стверджує, що листами відповідач неодноразова повідомляв позивача про відкриття відносно нього дисциплінарного провадження, а також про продовження строку здійснення такого дисциплінарного провадження.

Зазначає, що позивач має вищу юридичну освіту, працював на посаді, кваліфікаційні вимоги якої передбачають наявність вищої освіти за освітнім ступенем не нижче магістра у галузі знань «Право», а також знання Закону України «Про державну службу». Тому вважає, що позивачу було достеменно відомо про свої права та обов`язки під час дисциплінарного провадження. Цим спростовуються твердження позивача про те, що він був позбавлений права на надання пояснень щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, оскільки дисциплінарною комісією неодноразово вживалися заходи для повідомлення позивача про розгляд дисциплінарного провадження відносно нього.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити. Представник відповідача щодо позову заперечував, у його задоволенні просив відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 30 червня 2021 р. №2265/5 «Про проведення позапланової цільової перевірки діяльності Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)» у період з 5 липня 2021 р. по 9 липня 2021 р. робочою групою проведено позапланову цільову перевірку діяльності Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за період роботи 2020-2021 років.

Зокрема, перевірено Відділ державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Згідно висновків, що містяться в довідці від 15 липня 2021 року, складеної за результатами проведення позапланової цільової перевірки у діяльності Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відділ) виявлені випадки порушення норм чинного законодавства, що свідчить про неналежне виконання працівниками своїх посадових обов`язків, а саме порушення вимог:

статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) щодо недопущення втручання в автоматизовану систему виконавчого провадження;

статті 13 Закону щодо строків вчинення виконавчих дій;

частини першої та другої статті 18 Закону щодо вжиття заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчинення виконавчі дії, у спосіб та в порядку встановленому виконавчим документом та Законом;

частини п`ятої статті 26 Закону щодо строків винесення постанови про відкриття виконавчого провадження;

статті 27 Закону щодо стягнення виконавчого збору;

частини першої статті 30 Закону, пункту 14 розділу ІІІ Інструкції щодо об?єднання виконавчих проваджень у зведене;

частини третьої статті 33 Закону щодо зміни способу і порядку виконання рішення;

статті 37 Закону щодо повернення виконавчого документа стягувачу;

статті 39 Закону щодо закінчення виконавчого провадження;

статті 45 Закону щодо розподілу стягнутих коштів;

частини другої статті 47 Закону щодо строків перерахування коштів стягувачу;

частини 8 статті 48 Закону щодо перевірки майнового стану боржника;

статті 56 Закону щодо накладення арешту на майно (кошти) боржника;

статті 57 Закону щодо визначення вартості майна боржника;

статті 59 Закону щодо порядку зняття арешту з майна боржника;

статті 71 Закону щодо виконання рішень про стягнення аліментів;

пункту 3 частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо реєстрації обтяжень;

пункту 8 розділу III Інструкції з примусового виконання рішень (далі - Інструкція) щодо строків відкриття виконавчого провадження за постановами про стягнення виконавчого збору;

пункту 21 розділу III Інструкції щодо підготовки розпорядження про перерахування коштів;

пункту 2 розділу VI Інструкції щодо стягнення витрат виконавчого провадження;

пункту 4 розділу XVI Інструкції щодо здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів;

пункту 5 розділу XVI Інструкції щодо внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників;

пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна щодо підготовки заявки на реалізацію майна;

пункту 4 розділу Х Порядку реалізації майна щодо складання акту про проведені електронні торги;

пункту 7 розділу II, пункту 2 розділу. IV Положення про автоматизовану систему щодо сканування документів виконавчого провадження.

Крім того, перевіркою виявлено порушення вимог статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» та Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 5 серпня 2016 р. №2432.

Окрім цього, вказаною довідкою було надано рекомендації щодо покращення діяльності, усунення виявлених порушень і недоліків.

29 липня 2021 р. заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції - в.о. начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) М.Сувала подано клопотання до Начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) К.Міненку про порушення дисциплінарного провадження відносно начальника Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_1 , з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого останнім дисциплінарного проступку.

Наказом відповідача від 1 вересня 2021 р. №779/7 передбачено у період з 01 вересня 2021 року по 30 вересня 2021 року здійснити дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 , начальника відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), з метою визначення ступеня вини. характеру і тяжкості вчиненого ним дисциплінарного проступку; за результатами розгляду дисциплінарної справи внести відповідне подання разом з матеріалами дисциплінарної справи не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня його підписання.

15 вересня 2021 р. супровідним листом №4393/1021 відповідач направив позивачу за адресою: АДРЕСА_1 лист-повідомлення про засідання дисциплінарної комісії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б" і "В", призначено на 22 вересня 2021 р., у зв`язку з чим запропоновано позивачу з`явитися у вказаний день на 14 год. 00 хв.

Наказом відповідача від 28 вересня 2021 р. №920/7 продовжено строк здійснення дисциплінарного провадження щодо позивача до 15 жовтня 2021 р.

12 жовтня 2021 р. супровідним листом відповідач направив позивачу за адресою: АДРЕСА_1 лист-повідомлення про засідання дисциплінарної комісії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б" і "В" призначено на 18 жовтня 2021 р., у зв`язку з чим запропоновано позивачу з`явитися у вказаний день на 14 год. 00 хв.

Наказом відповідача від 12 жовтня 2021 р. №991/7 продовжено строк здійснення дисциплінарного провадження щодо позивача до 29 жовтня 2021 р.

18 жовтня 2021 р. Дисциплінарною комісією Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено Акт про те, що позивач на засідання, яке відбулося 18 жовтня 2021 р., не прибув та про причини відсутності не повідомив.

21 жовтня 2021 р. Дисциплінарною комісією Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено подання, відповідно до якого комісія просить вирішити питання про застосування до начальника відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 4 частини 1 статті 66 Закону України «Про державну службу».

27 жовтня 2021 р. супровідним листом відповідач направив позивачу за адресою: АДРЕСА_1 лист з пропозицією подати письмові пояснення протягом трьох днів з дня отримання повідомлення.

27 жовтня 2021 р. Дисциплінарною комісією Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено Акт про те, що на засідання, яке відбулося 27 жовтня 2021 р., пояснень від позивача не було зареєстровано.

29 жовтня 2021 р. відповідачем видано наказ №481/05 про накладення дисциплінарного стягнення на позивача: звільнено позивача з посади начальника відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 29 жовтня 2021 р. за перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення відповідно до пункту 7 ч. 2 ст. 65, п. 4 ч. 1 ст. 66, ч. 5 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Указаним наказом зазначено, що у разі тимчасової непрацездатності датою звільнення вважати перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність.

Наказом відповідача від 2 травня 2022 р. №47-кн у зв`язку з закінченням тимчасової непрацездатності та звільненням позивача наказано внести зміни до наказу відповідача від 29 жовтня 2021 р. №481/05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 », а саме пункт 3, яким фактично враховано всі подані позивачем листки про тимчасову непрацездатність. Тому датою фактичного звільнення позивача є 2 травня 2022 р.

Не погоджуючись із звільненням, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №889-VІІІ).

Згідно з вимогами ст. 61 Закону № 889-VІІІ службова дисципліна державних службовців забезпечується, зокрема, шляхом дотримання у службовій діяльності вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку.

Стаття 38 Закону № 889-VIII вказує на те, що поняття проходження державної служби охоплює прийняття на державну службу, просування по службі державних службовців, вирішення інших питань, пов`язаних із службою, зокрема і питань притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців, регламентованих розділом VIII цього Закону.

Частиною 1 ст. 64 Закону № 889-VIII визначено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарним проступком згідно з п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Відповідно до вимог ст. 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Пункти 3 та 4 ч. 2 ст. 66 Закону № 889-VIII вказують, що у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених п. 4, п. 5, п. 12 та п. 15 ч. 2 ст. 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану. А у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених п. 2 та п. 8 ч. 2 ст. 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.

Статтею 69 Закону № 889-VIII визначено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ.

Відповідно до вимог ч. 9, ч. 10, ч. 11 ст. 69 Закону № 889 Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Згідно з вимогами ст. 73 Закону № 889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення; 11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); 12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Стаття 74 Закону № 889-VIII передбачає, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

Статтею 77 Закону № 889-VIII визначено, що рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Аналізуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення приймається суб`єктом призначення на підставі саме пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії та на підставі такої пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії суб`єкт призначення встановлює обставини справи та вид дисциплінарного проступку і його юридичну кваліфікацію, котрі зазначаються суб`єктом призначення, у власному рішенні (наказі, розпорядженні) про накладення дисциплінарного стягнення.

Окрім того, звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише за умови дотримання суб`єктом призначення встановленої Законом № 889-VIII процедури прийняття рішення про застосування дисциплінарного стягнення, та отримання суб`єктом призначення перед накладенням дисциплінарного стягнення письмового пояснення від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, або оформлення відмови у наданні такого пояснення відповідним актом, підтвердженої двома державними службовцями.

Так, за положеннями статей 75 і 76 Закону № 889-VIII обов`язок суб`єкта призначення отримати письмове пояснення від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, перед накладенням дисциплінарного стягнення (ст. 75 Закону № 889-VIII) кореспондується з правом державного службовця на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення дисциплінарного стягнення, та за результатами такого ознайомлення вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи (ст. 76 Закону № 889-VIII). і надання таких пояснень та ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи здійснюється після завершення розгляду дисциплінарної справи дисциплінарною комісією та передачі подання дисциплінарної комісії на розгляд суб`єкту призначення, і до прийняття суб`єктом призначення рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Судом встановлено, що усі повідомлення про ініціювання та здійснення дисциплінарного провадження, розгляд справи дисциплінарною комісією, про необхідність прибуття на засідання комісії чи про надання пояснень тощо відповідач направляв позивачу за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, судом також встановлено, що позивач під час розгляду справи надав належні і достатні докази про те, що за вказаною адресою він із своєю родиною не проживає з липня 2020 р. Згідно з наданими позивачем доказами з липня 2020 р. позивач із своєю родиною проживає в іншому населеному пункті за адресою: АДРЕСА_2 . Саме цю адресу ним зазначено в декларації.

За наведених обставин суд погоджується з твердженням позивача про те, що він не міг та не мав можливості отримувати листи відповідача, які направлялися в м. Тетіїв за колишньою адресою його проживання. Це означає також і те, що відповідачем не доведено належними і достатніми доказами виконання ним вимог законодавства щодо належного сповіщення позивача про здійснення процедури дисциплінарного провадження, додержання прав та повідомлення про результати цього провадження, оскільки здійснені відповідачем сповіщення направлялися на адресу, за якою позивач не проживав. При цьому суд бере до уваги, що позивачем не приховувалася зміна адреси місця проживання, вона зазначалася ним у декларації, вимогами законодавства на позивача не покладався обов`язок повідомляти відповідача про зміну місця проживання, а відповідачем не надано доказів щодо вжиття заходів для встановлення чи уточнення місця проживання позивача.

Суд також зазначає, що матеріали справи не містять доказів вжиття відповідачем належних та достатніх заходів щодо ознайомлення позивача із висновками службового розслідування і іншими матеріалами дисциплінарного провадження, ініційованого відповідно до наказу відповідача, отримання пояснень позивача у даному дисциплінарному провадженні перед оформленням результатів дисциплінарної справи, після відновлення працездатності позивача та його виходу на роботу.

Разом з тим, лише 27 жовтня 2021 р., тобто вже після підготовки Дисциплінарною комісією Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подання, відповідно до якого комісія просила вирішити питання про застосування до позивача дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 4 частини 1 статті 66 Закону України «Про державну службу», позивачу було запропоновано подати пояснення.

Суд зазначає, що з огляду на неправильне визначення місця проживання позивача належними доказами повідомлення позивача про ініціювання відносно нього дисциплінарного провадження та проведення стосовно нього службового розслідування, ознайомлення його із відповідним наказом про ініціювання дисциплінарного провадження та обізнаність його про проведення такого дисциплінарного провадження та службового розслідування не підтверджено ніяким чином. Відтак, позивач фактично був позбавлений можливості ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи, зокрема із висновком за результатами службового розслідування, та можливості надавати пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи, порушувати клопотання про одержання і залучення до матеріалів нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, які причетні до справи, бути присутнім під час виконання відповідних заходів, подавати в установленому порядку скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування.

Ураховуючи наведені вище обставини та відсутність у позивача будь-якої інформації про суть та зміст дисциплінарного провадження, відкритого відповідно до наказу відповідача, а також про зміст документів, що стали підставою для відкриття дисциплінарного провадження, інших матеріалів дисциплінарної справи, суд визнає, що позивача позбавлено можливості надати пояснення на засіданні дисциплінарної комісії.

Суд також бере до уваги, що згідно з статтями 75 та 76 Закону № 889-VIII надання таких пояснень та ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи здійснюється після завершення розгляду дисциплінарної справи дисциплінарною комісією та передачі подання дисциплінарної комісії на розгляд суб`єкту призначення, і до прийняття суб`єктом призначення рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

При цьому 27 жовтня 2021 р. супровідним листом відповідач направив позивачу (за адресою: вул. Менделєєва, буд. 54, м. Тетіїв, Київська область, 09800) лист з пропозицією подати письмові пояснення протягом трьох днів з дня отримання повідомлення. Тобто, з 27 жовтня 2021 р. позивач мав три дня з дня отримання цього повідомлення не те, щоб подати свої пояснення. Проте, 27 жовтня 2021 р. Дисциплінарною комісією Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено Акт про те, що на засідання, яке відбулося 27 жовтня 2021 р., пояснень від позивача не було зареєстровано.

Отже, судом встановлено, що відповідачем порушено вимоги вказаних статей щодо дотримання строку на подання пояснень, оскільки надати пояснення позивачу запропоновано лише листом від 27 жовтня 2021 р. та після складення подання про вирішення питання про звільнення позивача із займаної посади, а вказаний акт складено у той же день.

Таким чином, суд вважає підтвердженим порушення відповідачем процедури та порядку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

У постанові Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18 зазначено, що правова процедура (fair procedure справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Верховний Суд у цій постанові також вказав, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.

Принцип легітимних очікувань виражає ідею, що органи публічної влади повинні додержуватися не лише приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Згідно з доктриною легітимних очікувань, йдеться в пункті 61 коментаря до документа Венеційської комісії «Мірило правовладдя», ті, хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинні відчувати краху надій щодо своїх легітимних очікувань.

Сутність правової процедури, яка наповнює зміст діяльності суб`єктів владних повноважень, визначає принципи та правила здійснення ними дискреційних повноважень, встановлює обмеження щодо них і запобігає їхньому свавільному застосуванню, пояснює необхідність їх застосування та дотримання в сенсі справедливого ставлення до особи.

Відповідні критерії правової процедури (стандарти) у процесі прийняття актів органами публічної влади відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, згідно з якими має бути забезпечене право особи: бути вислуханою; на допомогу і представництво; ознайомитися з матеріалами справи; обґрунтувати органом влади прийняття несприятливих актів; визначити порядок їх оскарження, відшкодувати заподіяну шкоду.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема розкрито елементи змісту принципів «належного врядування», які зобов`язують державні органи запровадити внутрішні процедури, що посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок.

Відповідно, на думку суду свавільне порушення відповідачем правової процедури при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності є самостійною підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Судом встановлено, що в довідці від 15 липня 2021 року, складеної за результатами проведення позапланової цільової перевірки у діяльності Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відділ) виявлені випадки порушення норм чинного законодавства, що свідчить про неналежне виконання працівниками своїх посадових обов`язків.

Разом з суд зазначає, що складена довідка не ґрунтувалася на документах та інших доказах, які б підтверджували викладені в ній висновки. Фактично відповідачем не було долучено жодного доказу на підтвердження вищезазначених обставин, не надано матеріалів виконавчих проваджень щодо яких дійсно було встановлено вищезазначені порушення, не надано докази в чому саме полягає вина позивача в цих порушеннях, не надано скарги сторін виконавчих проваджень в межах тих порушень, про які зазначив відповідач та які негативні наслідки від цих правопорушень настали для сторін виконавчого провадження.

Щодо втручання в автоматичний розподіл виконавчих документів шляхом зміни коефіцієнтів, суд зазначає таке.

Так, дисциплінарною комісією на підставі матеріалів перевірки встановлено, що керівниками органів державної виконавчої служби Київської області систематично та безпідставно до автоматизованої системи виконавчого провадження вносяться відомості про виконання державними виконавцями рішень Європейського суду з прав людини, внаслідок чого порушується встановлений законодавством порядок розподілу виконавчих документів між державними виконавцями.

Так, згідно з даними автоматизованої системи виконавчого провадження 11 березня 2021 р. о 11:41 за використанням кваліфікованого електронного підпису начальника відділу Соколовського О.В. до цієї системи в профілі державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Пилипенко Т.В. у вкладку «Спеціалізація» несанкціоновано (без достатніх правових підстав) внесено зміни (редаговано) з розділу «інших категорій виконавчих документів» на «за рішенням Європейського суду з прав людини».

Аналогічні зміни виявлені у профілях таких державних виконавців Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби:

1) Профіль державного виконавця Гончаренко Вікторія Олександрівна (дата та час внесення змін (редагування) розділу «за рішенням Європейського суду з прав людини» - 12 березня 2021 р. 14:15).

2) Профіль державного виконавця Даневич Олена Сергіївна (дата та час внесення змін (редагування) розділу «за рішенням Європейського суду з прав людини» - 12 березня 2021 р. 14:15).

3) Профіль державного виконавця Кичка Тетяна Василівна (дата та час внесення змін (редагування) розділу «за рішенням Європейського суду з прав людини» - 16 березня 2021 р. 09:55).

4) Профіль державного виконавця Козачук Наталія Анатоліївна (дата та час внесення змін (редагування) розділу «за рішенням Європейського суду з прав людини» - 16 березня 2021 р. 09:56).

5) Профіль державного виконавця Вікторія Олександрівна (дата та час внесення змін (редагування) розділу «за рішенням Європейського суду з прав людини» - 22 березня 2021 р. 13:07).

6) Профіль державного виконавця Шаповал Анастасія Валентинівна (дата та час внесення змін (редагування) розділу «за рішенням Європейського суду з прав людини» - 22 березня 2021 р. 13:07).

7) Профіль державного виконавця Даневич Олена Сергіївна (дата та час внесення змін (редагування) розділу «за рішенням Європейського суду з прав людини» - 22 березня 2021 р. 13:07).

8) Профіль державного виконавця Гончаренко Вікторія Олександрівна (дата та час внесення змін (редагування) розділу «за рішенням Європейського суду з прав людини» - 8 квітня 2021 р. 10:48).

9) Профіль державного виконавця Шаповал Анастасія Валентинівна (дата та час внесення змін (редагування) розділу «за рішенням Європейського суду з прав людини» - 8 квітня 2021 р. 10:48).

10) Профіль державного виконавця Даневич Олена Сергіївна (дата та час внесення змін (редагування) розділу «за рішенням Європейського суду з прав людини» - 8 квітня 2021 р. 10:48).

11) Профіль державного виконавця Пилипенко Тетяна Володимирівна (дата та час внесення змін (редагування) розділу «за рішенням Європейського суду з прав людини» - 13 квітня 2021 р. 11:03).

12) Профіль державного виконавця Бойко Тетяна Іванівна (дата та час внесення змін (редагування) розділу «за рішенням Європейського суду з прав людини» - 3 червня 2021 р. 10:37).

13) Профіль державного виконавця Наталіч Наталія Олександрівна (дата та час внесення змін (редагування) розділу «за рішенням Європейського суду з прав людини» - 3 червня 2021 р. 10:38).

Позивач стверджував, що він не здійснював дії щодо зміни собі коефіцієнту, на це він не має повноважень. Оцінюючи ці докази, суд виходив з такого.

Відповідно до вимог пункту 2 розділу ІІІ Положення про АСВП, виконавчі документи розподіляються між державними виконавцями у довільному порядку із дотриманням черговості та з урахуванням встановленого коефіцієнта й кількості виконавчих проваджень, які перебувають на виконанні у державного виконавця, крім випадків, передбачених пунктами 6, 7 цього розділу.

При автоматичному розподілі виконавчих документів застосовуються такі коефіцієнти: повний коефіцієнт - розподіл виконавчих документів здійснюється без обмежень; середній коефіцієнт - розподіл виконавчих документів здійснюється на рівні 1/2 від повного коефіцієнта; низький коефіцієнт - розподіл виконавчих документів здійснюється на рівні 1/3 від повного коефіцієнта; нульовий коефіцієнт - розподіл виконавчих документів не здійснюється. Низький або нульовий коефіцієнт застосовується для керівника органу державної виконавчої служби, середній, низький або нульовий - для заступника керівника органу державної виконавчої служби (п. 3, 4 розділу ІІІ Положення про АСВП).

Відповідно до вимог пункту 5 розділу ІІІ цього Положення, інформація про коефіцієнт вноситься до Системи керівником органу державної виконавчої служби.

Згідно з вимогами пункту 6 розділу ІІІ Положення про АСВП виконання рішень Європейського суду з прав людини, рішень про конфіскацію майна, вилученого митними органами, здійснюється виключно державними виконавцями, визначеними керівником органу державної виконавчої служби. Інформація про державних виконавців, на яких покладається виконання таких рішень, вноситься до Системи керівником органу державної виконавчої служби.

Відповідно до вимог пункту 11 розділу ІІІ Положення про АСВП, керівник органу державної виконавчої служби або його заступник кожного робочого дня до 09.30 здійснює облік виходу на роботу державних виконавців та у разі відсутності державного виконавця вносить відповідні дані до Системи. Автоматичний розподіл виконавчих документів на відсутнього державного виконавця не здійснюється.

Згідно з пунктом 16 розділу ІІІ Положення про АСВП, у разі незапланованої відсутності державного виконавця керівник органу державної виконавчої служби або його заступник до 10.00 години першого дня його відсутності вносить до Системи інформацію про необхідність передачі виконавчих проваджень іншому державному виконавцю.

Державний виконавець за допомогою Системи приймає всі незавершені виконавчі провадження відсутнього державного виконавця відповідно до взаємозамінності, про що Системою формується акт.

У день виходу (до 10.00 години) на роботу державного виконавця керівник органу державної виконавчої служби або його заступник вносить до Системи відповідну інформацію. Виконавчі провадження, які передавалися іншому державному виконавцю, повертаються державному виконавцю, про що Система формує акт.

Таким чином, з приведеного аналізу Положення про АСВП вбачається, що на керівника та на його заступника покладені обов`язки щодо внесення змін до Системи, зокрема, інформації про коефіцієнт вноситься до Системи.

Одночасно, судом встановлено, в матеріалах дисциплінарної справи відсутні пояснення державних виконавців (щодо яких начебто вносилися відомості) з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження стосовно позивача та взагалі відсутні будь-які докази вчинення таких дій (роздруківки з системи із доказами наявності таких позначень, дані щодо реєстрації входу посадових осіб в систему, щодо видачі та закріплення за посадовими особами кваліфікованого електронного підпису та належності виявленого підпису позивачу тощо), як і відсутні будь-які докази того, що саме позивачем вчинялися такі дії.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 75 Закону №889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Частиною 1 статті 74 вказаного Закону передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення (частини перша і друга статті 77 Закону №889-VIII).

Згідно з п.36 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року №1039, за результатами розгляду дисциплінарного провадження суб`єкт призначення (керівник державної служби) протягом десяти календарних днів з дня отримання пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії приймає рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Рішення оформляється наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення (керівника державної служби).

Відповідно до вимог ч.ч. 1-3 ст.77 Закону України «Про державну службу» рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку, суб`єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням).

З аналізу викладеного вбачається, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця, а також бути застосованим тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

Крім того, суд зазначає, що у постанові від 10 березня 2020 року по справі №820/2054/17, Верховний Суд дотримується правової позиції, відповідно до якої, «дисциплінарне стягнення» - це передбачена законом міра примусу, що застосовується суб`єктом призначення до державного службовця, який порушив службову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.

При цьому, об`єктивна сторона проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними й поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає в порушенні трудових обов`язків, закріплених положеннями загального та спеціального законодавства про працю: Кодексом законів про працю України, Законом №889-VІІІ, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів та розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації.

Особливе значення під час визначення діяння державного службовця як «дисциплінарного проступку» має наявність у вчиненні цього діяння «вини» державного службовця, тобто певного психічного ставлення особи до своїх протиправних дій і їхніх шкідливих наслідків.

З оскаржуваного наказу вбачається, що останній було прийнято у зв`язку із тим, що в ході перевірки дисциплінарною комісією управління Служби встановлено ряд порушень вимог законодавства під час проведення посадовими особами управління Служби заходу державного нагляду (контролю).

При цьому, наказ не містить посилання на конкретні посадові обов`язки, які порушені позивачем. Відсутні ці відомості і в тій частині довідки та матеріалів дисциплінарної комісії, які стосуються здійснення контролю позивача за виконавчими провадженнями.

Суд зазначає, що факт виявлення тих чи інших недоліків в межах конкретного виконавчого провадження не є підтвердженням здійснення неналежного контролю з боку начальника органу ДВС за цим виконавчим провадженням. Для здійснення такого висновку перевіркою та дисциплінарною комісією мали бути встановлені факти таких порушень закону, про які безпосередньо у встановленому порядку було доведено до відома начальника органу ДВС і щодо яких ним вчинено протиправні діяння (бездіяльність чи дії). Разом з тим, саме таких фактів комісією не встановлено, проте з використанням загальних фраз та посиланням на загальні норми сформульовано висновок щодо вини позивача.

Проведений судом аналіз в ході розгляду справи спірного наказу свідчить, що в останньому не конкретизовано в чому саме полягає вчинення дисциплінарного проступку, який передбачений п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону №889 (невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків).

Так, з матеріалів дисциплінарної справи та оскаржуваного наказу неможливо встановити, які саме порушення вчинено позивачем особисто та чи дійсно такі порушення з боку позивача мали місце.

Формулювання підстав притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, наведені в матеріалах дисциплінарного провадження та оскаржуваному наказі, не містять чіткого формулювання конкретних порушень, які б свідчили про наявність в діях позивача дисциплінарного проступку та не вказані негативні наслідки, причинний зв`язок між ними і поведінкою правопорушника, та не надано доказів на підтвердження протиправності дій позивача.

Так, відповідно до вимог п. 7 ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII дисциплінарними проступками є: перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 66 Закону № 889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Пунктом 2 частини 2 статті 68 Закону № 889-VIII передбачено, що Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються):

на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В":

зауваження - суб`єктом призначення;

інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Суд зазначає, що у поданні дисциплінарної комісії не наведено конкретизовано ступінь доведеної вини у вчиненні дисциплінарного проступку та не конкретизовано чому саме обрано такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення.

Щодо інших доводів відповідача про порушення позивачем посадових обов`язків зазначених у поданні, то суд зазначає, що останні є безпідставними та не конкретизованими, оскільки не містять ні посилання на положення посадової інструкції, ні на норми законодавства, які були порушені позивачем.

У змісті подання, яке було підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відсутні факти, що підтверджують вчинення позивачем дисциплінарного проступку, з посиланням на положення відповідних нормативно-правових актів.

Відповідачем в оскаржуваному наказі не наведені обставини, у чому саме полягає неналежне виконання позивачем посадових обов`язків. Саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається відповідач при обранні виду дисциплінарного стягнення, не наведення обставин вчинення дисциплінарного поступку не можуть вважатися належною оцінкою в юридичному розумінні.

Наказ як офіційний документ повинен характеризуватися точністю, стислістю і зрозумілістю, та повинен містити точне формулювання суті та обставин допущеного позивачем проступку, що стало підставою для прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення з урахуванням передбачених законодавством обставин.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 5 червня 2019 р. у справі №814/934/18 наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин. При цьому, ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв`язок між ними і поведінкою правопорушника.

Відсутність належного обґрунтування наказу про притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Аналогічна правова позиція викладена і постанові Верховного Суду від 12 серпня 2019 року у справі №1340/4847/18.

Крім того, дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця.

Зокрема, під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків і, з урахуванням установлених обставин, суб`єктом призначення має бути з`ясовано необхідність накладення дисциплінарного стягнення, а в разі його накладення - обґрунтовано необхідність застосування конкретного його виду.

У свою чергу, не втручаючись у дискреційні повноваження відповідного суб`єкта, адміністративний суд у силу вимог частини другої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен перевірити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо; пропорційно тощо.

Оцінюючи, чи відповідало застосоване до позивача дисциплінарне стягнення критеріям обґрунтованості та пропорційності, суд зазначає, що такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з посади державної служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу та повинен застосовуватись у виняткових випадках і за вчинення особливих дисциплінарних проступків.

Наведене узгоджується і з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 813/2640/18.

Водночас відповідач, усупереч вказаному, належним чином не обґрунтував необхідність застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення та неможливість застосування іншого, крім звільнення з посади державної служби, виду дисциплінарного стягнення.

Також не було наведено про наявність/відсутність наслідків (збитків), які настали внаслідок дій позивача, та не надано жодної оцінки їх тяжкості, в разі наявності тощо.

Крім того, суб`єкт призначення за результатами розгляду подання може не лише прийняти рішення про накладення дисциплінарного стягнення, але й надати вмотивовану відмову та закрити дисциплінарне провадження за певних обставин.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного наказу, з дотриманням вимог абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем суду не надано.

Підсумовуючи наведене суд дійшов висновку, що спірний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є протиправним, оскільки під час проведення дисциплінарного провадження не було доведено вини позивача та чітко в наказі не зазначено шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою правопорушника, які б спричини застосування саме такого виду дисциплінарного стягнення.

Ураховуючи те, що рішення, яке приймається за наслідками дисциплінарного провадження, повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мають значення для його прийняття, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності, не врахував детально та повно всіх обставин вчинення дисциплінарного проступку, причин та передумов, які призвели до його вчинення, що є підставою для скасування оскаржуваного наказу.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що Наказ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №481/05 від 29 жовтня 2021 р. Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 з урахуванням змін, внесених Наказом Про внесення змін до наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 29 жовтня 2021 р. №481/05 Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 №47-ки від 2 травня 2022 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача поновити ОСОБА_1 з 3 травня 2022 р. на посаді начальника відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) або іншій рівнозначній посаді, суд зазначає наступне.

Оскільки судом визнано протиправним та скасовано наказ про звільнення, то позивач підлягає поновленню на службі на посаді начальника відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) або іншій рівнозначній посаді.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача є поновлення позивача на посаді начальника відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) або іншій рівнозначній посаді.

Визначаючись щодо дати, з якої позивача має бути поновлено на посаді, суд зазначає таке. Наказ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №481/05 від 29 жовтня 2021 р. Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 з урахуванням змін, внесених Наказом Про внесення змін до наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 29 жовтня 2021 р. №481/05 Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 №47-ки від 2 травня 2022 р. звільнено з 2 травня 2022 р.. Беручи до уваги, що день звільнення вважається останнім днем служби, суд вважає, що позивач підлягає поновленню на раніше займаній посаді з дня, наступного за днем звільнення позивача із займаної посади, тобто з 3 травня 2022 року.

Вимогами п. 3 ч.1 ст. 256 КАС України передбачено, що негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність звернення постанови суду до негайного виконання в частині поновлення на службі на посаді начальника відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) або іншій рівнозначній посаді.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 3 травня 2022 р. по день ухвалення рішення в цій справі, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з вимогами ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини 2 статті 233 КзПП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відтак, внаслідок скасування судом наказу про звільнення позивача та задоволення позовної вимоги про поновленні на роботі належить також задовольнити позовну вимогу про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до вимог п. 8 цього Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Тому позивач зазначає про застосування такого способу захисту як стягнення з відповідача на користь позивача розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 3 травня 2022 р. по день ухвалення рішення в цій справі. Суд зазначає, що таке формулювання позовної вимоги передбачає чітке визначення конкретної суми коштів, які підлягають стягненню. Разом з тим, позивачем не зазначено конкретної суми коштів, які підлягають стягненню і на надано розрахунок такої суми. Під час розгляду справи жодних документів щодо такого розрахунку позивачем не надавалося. Крім того, у суду відсутні достовірні відомості про можливе подальше місце роботи (служби) позивача після звільнення та отримувану ним заробітну плату.

За таких обставин суд вважає, що належним способом захисту заявленої позовної вимоги за викладеного позивачем її формулювання буде зобов`язання відповідача виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 3 травня 2022 р. по 13 лютого 2023 р. (по дату винесення рішення суду), що не є відмовою в задоволенні заявленої позовної вимоги.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Суд дійшов висновку про допущення рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.

Суд також бере до уваги, що обставини справи, які є предметом дослідження, виникли до уведення в Україні в лютому 2022 р. надзвичайного та воєнного стану, а прийняті рішення, дії чи бездіяльність відповідачів не пов`язані із уведенням воєнного стану.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №481/05 від 29 жовтня 2021 р. «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » з урахуванням змін, внесених Наказом «Про внесення змін до наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 29 жовтня 2021 р. №481/05 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 »» №47-ки від 2 травня 2022 р.

Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) з 3 травня 2022 р. на посаді начальника відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) або іншій рівнозначній посаді.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 43315602) виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 3 травня 2022 р. по 13 лютого 2023 р. (по дату винесення рішення суду).

Допустити негайне виконання судового рішення в частині присудження виплати на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), адреса: пров. Музейний, 2-Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ - 43315602.

Суддя Журавель В.О.

Повний текст рішення виготовлено 20 лютого 2023 року