Ухвала суду № 109134146, 17.02.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

17 лютого 2023 року Київ № 620/8294/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Чернігівського окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівського окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати за період з 02.03.2022 по 26.08.2022 суддівської винагороди у повному обсязі з урахуванням доплат, передбачених ЗУ "Про судоустрій та статус суддів" та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену суму суддівської винагороди за вищевказаний період.

Розпорядженням в.о. голови Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.11.2022 справу передано до ШААС для визначення підсудності.

Ухвалою ШААС від 05.12.2022, в порядку ст. 29 КАСУ, справу передано за підсудністю до КОАС.

За результатами автоматизованого розподілу справи №620/8294/22, головуючим у даній справі призначено суддю Брагіну О.Є.

Вказана позовна заява зареєстрована у комп`ютерній програмі "ДСС" КОАС 06.02.2023 та передана на розгляд судді Брагіної О.Є. 17.02.2023, що підтверджується актом ВДЗК КОАС від тієї ж дати.

Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, в межах ст.171 КАС України, на предмет дотримання вимог ст.ст. 160-161 КАС України, суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху із наданням позивачу десятиденного строку для усунення недоліків шляхом подання позову в оновленій редакції із зазначенням у ньому:

РНОКПП позивача (за його наявності або номер і серії паспорта для фізичних осіб - громадян України); усіх сторінок трудової книжки та військового квитка заявника; надання копії відмови відповідача у виплаті суддівської винагороди за спірний період; обґрунтування порушення відповідачем прав, свобод та інтересів заявника із розкриттям змісту порушених прав; розрахунку суми виплати, на яку претендує заявник у помісячному розмірі із визначенням всіх складових розрахунку; зазначення загального розміру виплат, одержаних позивачем за спірний період та підтвердження отримання суми виплат (довідка про рух коштів банківської картки позивача, копія платіжної відомості; довідка з відділення поштового зв`язку) тощо; подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин такого пропуску; усіх документів, доданих до позовної заяви в належним чином засвідчених копіях, згідно з п. 5.26 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2020); оригіналу платіжного доручення про сплату судвоого збору у розмірі 1984,80 грн за дві позовні вимоги немайнового характеру.

Одночасно, суд наголошує, що наведення змісту положень законів, інших нормативно-правових актів, цитування у позовній заяві їх приписів без відповідної фактичної аргументації оспорюваних дій та/або рішення не є обґрунтуванням твердження про порушення прав та інтересів заявника.

Вирішуючи питання про залишення позовної заяви без руху, суд зважив на таке:

відповідно до положень ч.1 ст. 122 КАСУ позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.

Інститут строків адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Позивач просить зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату йому суддівської винагороди з 02.03.2022, однак з даним позовом звернувся лише 18.11.2022, тобто із порушенням шестимісячного строку звернення до суду за відсутності заяви про його поновлення, у зв`язку з чим ОСОБА_1 необхідно подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин такого пропуску.

Окрім того, відповідно до ч. 4, 5 ст. 94 КАСУ копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Також суд звертає увагу позивача, що порядок засвідчення копій документів, визначений пунктом 5.26 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлення документів» (ДСТУ 4163-2020, затвердженого наказом Державного підприємства «Український науководослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») від 01.07.2020 № 144 з 2021-09-01). За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Разом з цим, як вбачається з додатків до позовної заяви, в якості «доказів» до позову додано копії документів, які не містять належних відміток про засвідчення копій, передбачених п. 5.26 ДСТУ 4163-2020, а саме дати засвідчення копії.

Відтак, позивачу необхдіно надати оригінали або копії зазначених документів, посвідчених у відповідності до п.5.26 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2020).

Ухвалюючи рішення про залишення позову без руху, суд також урахував наступне:

відповідно до ст.161 КАСУ до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом вважає, що цей спір відноситься до категорії справ, пов`язаних зі стягненням заробітної плати, що є підставою для звільнення його від сплати судового збору.

Так, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Разом з цим, із системного тлумачення норми пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", вбачається, що остання закріплює дві категорії справ, за заявлені позовні вимоги у яких, позивачі звільняються від сплати судового збору, а саме: 1) про стягнення заробітної плати; та 2) поновлення на роботі.

При цьому суд зауважує, що законодавство не звільняє особу від обов`язку щодо сплати судового збору в таких справах за іншими позовними вимогами.

В контексті буквального тлумачення приписів п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" заявлені позовні вимоги не можуть вважатися такими, що безумовно стосуються справ про стягнення заробітної плати, оскільки, виходячи з норм статті 245 КАС України, є передумовою для застосування такого способу захисту порушеного права позивача як зобов`язання відповідачів вчинити певні дії, спрямовані на його відновлення.

Зокрема, предметом позову у даній справі є не безпосереднє стягнення конкретної суми суддівської винагороди, а визнання протиправними дій відповідача щодо її ненарахування та зобов`язання останнього здійснити її нарахування та виплату.

Тобто, в даному випадку, предмет спору не стосується стягнення заробітної плати як конкретної суми грошових коштів, адже такі не нараховані позивачу, а наявний спір взагалі про належність ОСОБА_1 суддівської винагороди під час увільнення його від виконання обов`язків зі здійснення правосуддя на час мобілізації.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

За подання до суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 0,4 розміру 1-го прожиткового мінімуму для працездатних осіб,- (ч.3ст.4 ЗУ №3674-VI).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений з 1 січня 2022 року, становить 2 481,00 гривень.

Відповідно до положень абз.2 ч.3 ст.6 ЗУ №3674-VI, у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як вбчається із матеріалів позовної заяви, в прохальній частині позову об`єднано дві вимоги немайнового характеру, таким чином, ОСОБА_1 необхідно оплатити судовий збір у розмірі 1984,80 грн. за дві позовні вимоги немайнового характеру.

Крім того, позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про витребування доказів (розрахунку недоплаченої винагороди) судом.

Дослідивши подане клопотання, суд вважає за необхідне відмовити у його задоволенні, з огляду на таке:

за загальним правилом кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення і виключення. Відповідно до п.5-6 ч.5 ст.160 КАСУ у позовній заяві, поміж іншого, зазначаються докази, які підтверджують кожну обставину заявленого позову.

Механізм та порядок витребування доказів у справі визначено ст. 80 КАСУ. Так, положеннями вказаної статті передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надання доказів вправі подати клопотання про їх витребування судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу.

У клопотанні повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2)обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3)підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Заявлене позивачем клопотання про витребування доказів не відповідає вимогам, встановленим у статті 80 КАСУ; позивач не наводить обставин, які унеможливлюють самостійне надання витребовуваних доказів, як і не надав доказів відмови відповідача у добровільному наданні витребовуваного розрахунку.

У зв`язку з чим, суд доходить висновку, що заявником не було вжито належних заходів для самостійного одержання доказів у справі, а заявлене клопотання про витребування таких документів судом є способом перекладання обов`язків учасника справи на суд.

Витребування доказів є правом, а не обов`язком суду і реалізація цього права поставлена в пряму залежність від того наскільки сумлінно учасник справи використав надані йому процесуальні можливості для самостійного їх одержання.

Суд акцентує увагу, що заявник не позбавлений права самостійного забезпечення доказів, в тому числі, і шляхом реалізації свого права на професійну правничу допомогу.

У зв`язку з чим суд зазначає, що в Україні діє адвокатура, яка забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі громадянам, в тому числі і на безоплатній основі, в результаті надання такої допомоги позивач може отримати необхідну інформацію (документи) на адвокатський запит.

Частиною 1 ст. 169 КАСУ передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

При цьому, залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного КАСУ.

З огляду на те, що матеріали позовної заяви оформлені неналежним чином, чого вимагає КАСУ, суддя визнав за необхідне залишити позовну заяву без руху.

Керуючись ст.ст. 123, 133, 161, 169, 171, 243, 248 КАСУ, суд

у х в а л и в:

у задовленні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів судом, - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Чернігівського окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Брагіна О.Є.