Рішення № 109134138, 07.02.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2023 року справа № 320/3330/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Кудінової В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

За участю представників сторін:

представника позивача: адвоката Пищенка Є.Ю.;

представника відповідача: Середюк О.О.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач, ГУ НП в Київській області), в якому позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ НП в Київській області від 08.03.2022 №55 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ НП в Київській області від 09.03.2022 №45 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ОСОБА_1 , старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення №2 Бучанського районного управління поліції;

- поновити на службі ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення №2 Бучанського районного управління поліції;

- стягнути з ГУ НП в Київській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 52 127,68 грн.;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення №2 Бучанського районного управління поліції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він був працівником правоохоронних органів Міністерства внутрішніх справ України та перебував на посаді старшого інспектора сектора реагування патрульної поліції відділу поліції №2 Бучанського районного управління поліції (м. Ірпінь). Пояснює, що у період з 24.02.2022 по 25.02.2022 він перебував на роботі та виконував свої професійні обов`язки. Водночас, у зв`язку з погіршенням ситуації у місці проживання позивача (м. Буча) і збільшенням загрози для життя та здоров`я його рідних він отримав дозвіл від керівника - капітана поліції ОСОБА_2 вивезти свою родину у безпечне місце, а саме: Житомирська обл., смт Гранітне.

Позивач наголошує, що після евакуації сім`ї він збирався повернутися на роботу, але повертаючись до м. Ірпінь він був зупинений військовими, які повідомили, що далі рухатися не можна, оскільки територія знаходиться під обстрілом. До того ж міст, що з`єднував Житомирську та Київську області, підірвано. Позивач зателефонував до свого керівника - капітана поліції ОСОБА_2 , щоб той надав роз`яснення щодо його подальших дій. У відповідь було наказано перебувати за місцем фактичного знаходження. Після цього розпоряджень про необхідність з`явитися до місця виконання службових обов`язків не надходило. Проте, 10.03.2022 через відсутність на службі на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Позивач вважає, що відповідачем порушено процедуру застосування дисциплінарного стягнення, яка передбачена Дисциплінарним статутом та Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України. Крім цього, на думку позивача, в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку, оскільки останній не міг виконувати свої службові обов`язки з поважних причин.

Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що в порушення вимог статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» позивач не прибув на робоче місце за адресою місця дислокації підрозділу або інших визначених місць для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам. Вказані дії позивача свідчать про наявність дисциплінарного проступку.

Відповідач спростовує, що позивач не знав про необхідність з`явитися за місцем роботи. Вказує, що останньому неодноразово повідомляли про такий обов`язок у телефонному режимі, що підтверджується матеріалами службового розслідування та поясненнями посадових осіб відповідача. У відповідь позивач повідомив, що з`являтися за місцем несення служби не буде. Відтак, вважає, що відповідач, приймаючи спірні накази, діяв правомірно та дотримуючись вимог Закону.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач, зокрема заперечує те, що йому телефонували та наказували заступити на службу в конкретне місце дислокації у конкретний строк. Позивач ще раз наголошує, що не відмовлявся від несення служби. Спірні накази винесені з порушенням норм трудового законодавства, без проведення належної службової перевірки, а тому своє звільнення вважає незаконним.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2022 відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду. Призначено підготовче засідання на 17.05.2022 в режимі відеоконференції із Запорізьким окружним адміністративним судом. Витребувано докази від відповідача.

19.05.2022 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву із витребуваними судом доказами, а також клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 підготовче судове засідання відкладено на 30.06.2022.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 витребувано докази у справі від відповідача (ГУ НП у Київській області) та Національної поліції України; продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів та відкладено підготовче судове засідання на 22.07.2022.

17.07.2022 до Київського окружного суду через підсистему «Електронний Суд» від представника позивача - адвоката Пищенка Євгена Юрійовича надійшла заява від 17.07.2022 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), оскільки представник позивача не має можливості бути присутнім у підготовчому засіданні у Київському окружному адміністративному суді через те, що територіально знаходиться у м. Запоріжжя, на території якого діють обмеження через дію особливого періоду воєнного стану.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 заяву представника позивача - адвоката Пищенка Євгена Юрійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів від 17.07.2022, - задоволено. Вирішено проводити підготовче засідання в адміністративній справі №320/3330/22, призначене на 22.07.2022 о 10.30 год., за участю представника позивача - адвоката Пищенка Євгена Юрійовича, - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.07.2022 підготовче судове засідання відкладено на 12.08.2022 у зв`язку із необхідністю витребування доказів у справі від відповідача.

07.08.2022 до Київського окружного суду через підсистему «Електронний Суд» від представника позивача - адвоката Пищенка Євгена Юрійовича надійшла заява від 07.08.2022 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), оскільки представник позивача не має можливості бути присутнім у підготовчому засіданні у Київському окружному адміністративному суді через те, що територіально знаходиться у м. Запоріжжя, на території якого діють обмеження через дію особливого періоду воєнного стану.

Ухвалою від 09.08.2022 заяву представника позивача - адвоката Пищенка Євгена Юрійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів від 07.08.2022, - задоволено. Вирішено поводити підготовче засідання в адміністративній справі №320/3330/22, призначене на 12.08.2022 об 11.00 год., за участю представника позивача - адвоката Пищенка Євгена Юрійовича, - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку.

12.08.2022 на офіційну електронну адресу суду від представника позивача - адвоката Пищенка Євгена Юрійовича надійшло клопотання від 12.08.2022 про відкладення розгляду справу на іншу дату в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Також від представника відповідача 12.08.2022 на офіційну електронну адресу суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2022 заяву представника позивача - адвоката Пищенка Євгена Юрійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів від 12.08.2022 задоволено, відкладено підготовче засідання в адміністративній справі №320/3330/22 на 26.08.2022. Призначено підготовче засідання в адміністративній справі №320/3330/22 на 26.08.2022 за участю представника позивача - адвоката Пищенка Євгена Юрійовича, - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2022 відкладено підготовче засідання в адміністративній справі №320/3330/22 на 16.09.2022. Заяву представника позивача - адвоката Пищенка Євгена Юрійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено. Вирішено проводити підготовче засідання в адміністративній справі №320/3330/22, призначене на 16.09.2022, за участю представника позивача - адвоката Пищенка Євгена Юрійовича, - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2022 відкладено розгляд справи у зв`язку із клопотанням представника позивача на 30.09.2022.

30.09.2022 розгляд справи знято з розгляду у зв`язку із участю судді у семінарських навчаннях Національної школи суддів з метою підвищення кваліфікації. Призначено наступне підготовче судове засідання на 05.10.2022.

30.09.2022 до суду через підсистему «Електронний Суд» від представника позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 заяву представника позивача - адвоката Пищенка Євгена Юрійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів від 30.09.2022, - задоволено. Вирішено проводити підготовче засідання в адміністративній справі №320/3330/22, призначене на 05.10.2022 о 13.00 год., за участю представника позивача - адвоката Пищенка Євгена Юрійовича, - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.10.2022 витребувано докази у справі від ПрАТ «ВФ Україна» та від ТОВ «Лайфселл», відкладено підготовче судове засідання на 28.10.2022. Вирішено проводити наступне підготовче судове засідання, призначене на 28.10.2022, за участю представника позивача - адвоката Пищенка Євгена Юрійовича, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.10.2022 повторно витребувано докази у справі від Національної поліції України, ПрАТ «ВФ Україна» та від ТОВ «Лайфселл», відкладено підготовче судове засідання на 18.11.2022. Вирішено проводити наступне підготовче судове засідання, призначене на 18.11.2022, за участю представника позивача - адвоката Пищенка Євгена Юрійовича, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку.

18.11.2022 підготовче судове засідання знято з розгляду у зв`язку із відсутністю технічної можливості в суді проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку. Відкладено підготовче судове засідання на 02.12.2022 об 11:00 год.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22.12.2022 о 11:00 год. Викликано свідків у судове засідання 22.12.2022.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 оголошено перерву в судовому засіданні перед судовими дебатами до 07.02.2023 до 10:30 год.

03.02.2023 на офіційну електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 07.02.2023, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 заяву представника позивача - адвоката Пищенка Євгена Юрійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено. Вирішено проводити підготовче засідання в адміністративній справі №320/3330/22, призначене на 07.02.2023 о 10:30 год., за участю представника позивача - адвоката Пищенка Євгена Юрійовича, - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку.

Присутній у судовому засіданні 07.02.2023 представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача, присутній у судовому засіданні в справі 07.02.2023, проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 18.06.1996 (том 1, а.с. 9-11).

Як вбачається з матеріалів справи, капітан поліції ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді старшого інспектора сектора реагування патрульної поліції відділу поліції №2 Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області (том 1, а.с. 48).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан.

Відповідно до наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» особовий склад ГУ НП в Київській області переведено на посилений варіант службової діяльності (том 4, а.с. 53-54).

Відповідно до листа Департаменту документального забезпечення Національної поліції України від 10.11.1022 №7961/11-22 вказаний наказ доведений до ГУ НП в Київській області 23.02.2022 о 21:49 годині (том 4, а.с. 52).

До керівництва ГУ НП в Київській області надійшла доповідна записка начальника Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області про можливі неправомірні дії окремих працівників, які виразились у порушенні вимог статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» через неприбуття їх на робоче місце за місцем дислокації підрозділу та інших визначених місцях (том 1, а.с. 93-95).

З метою перевірки наведеної інформації та встановлення усіх обставин справи, наказом ГУ НП в Київській області від 08.03.2022 №288 призначено службове розслідування (том 1, а.с. 91-92).

Як вбачається з акту від 08.03.2022 №548/109/1400/22, що складений та підписаний комісією у складі начальника Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області полковника поліції ОСОБА_3 , заступника начальника Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_4 , т.в.о. заступника начальника відділу підтримки управління головної інспекції ГУ НП в Київській області майора поліції Бойка С.С., позивач був відсутній на службі без поважних причин у період з 26.02.2022 по 08.03.2022 (том 1,а.с. 96-97).

08.03.2022 комісією також був складений акт вих. №140/109/15/2022 телефонної розмови із позивачем, відповідно до якого останній повідомив, що з`являтися до Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області для написання пояснень по факту невиходу на службу не буде (том 1, а.с. 98-99).

За висновком службового розслідування, затвердженого начальником ГУ НП в Київській області 08.03.2022, на робоче місце за адресою місця дислокації підрозділу або інших визначених місць для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам не прибув, серед інших, позивач. Комісія дійшла висновку, що за порушення службової дисципліни, вимог статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в Надзвичайний режим діяльності», підпункту 5 пункту 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні із зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 №70, позивач підлягає звільненню (том 1, а.с. 241-250, том 2, а.с. 1-153).

Відповідно до пункту 25 наказу ГУ НП в Київській області від 08.03.2022 №55 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області», зі змінами, внесеними наказом ГУ НП в Київській області від 06.07.2022 №699 «Про внесення змін до наказу ГУ НП в Київській області від 08.03.2022 №55», за порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», підпункту 5 пункту 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні із зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 №70, які виразились у недотриманні положень Конституції та Законів України, інших нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівників поліції, безпідставному не виході на службу з 26.02.2022 по 08.03.2022 для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам та не здачі до чергової частини отриманої вогнепальної зброї, позивача притягнуто до відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції (том 1, а.с. 222-240).

Цей вид стягнення реалізований наказом ГУ НП в Київській області від 09.03.2022 №45 о/с, яким позивача за порушення Присяги на вірність Українському народові та Указу Президента від 24.02.2022 №64/2022 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), без виплати грошового забезпечення (том 1, а.с.13-18).

Вважаючи протиправними накази відповідача про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення зі служби, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII; у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Порядком проведення службового розслідування у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 (далі - Порядок №893).

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон №580-VІІІ.

Відповідно до вимог статті 1 цього Закону Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (частина третя статті 11 Закону №580-VІІІ).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону №580-VІІІ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною першою статті 18 Закону №580-VІІІ визначено, що поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону №580-VІІІ у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Частиною другою статті 24 Закону №580-VІІІ встановлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

Відповідно до частини першої статті 64 Закону №580-VІІІ особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:

«Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VІІІ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження, визначено Дисциплінарним статутом.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського (окрім іншого), зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина перша статті 11 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до частини першої статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Частиною першою статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Згідно з частин другої, третьої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

Відповідно до частини другої статі 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

Згідно з частиною десятою статті 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Порядок проведення службових розслідувань в органах поліції, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення станом на час виникнення спірних правовідносин визначався Порядком №893.

Пунктом 1 розділу V Порядку №893 встановлено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Згідно з пунктом 7 розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

Судом встановлено, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, який відповідно до змісту наказу ГУ НП в Київській області від 09.03.2022 №45 о/с полягає у порушенні службової дисципліни, що виразилось у недотриманні Присяги працівника поліції на вірність Українському народові та Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, невиконанні вимог статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», та проявляється у тому, що позивач безпідставно не вийшов на службу в період з 26.02.2022 по 08.03.2022 для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, а також не здав до чергової частини отриману вогнепальну зброю.

Суд зазначає, що позивачем в позовній заяві не заперечується та обставина, що він у період з 26.02.2022 по 08.03.2022 був відсутній на службі. Звертаючись до суду, аргументи позивача фактично зводяться до того, що відповідач під час прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення не дотримався вимог Дисциплінарного статуту та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, а також не врахував те, що відсутність позивача за адресою місця дислокації підрозділу (м. Ірпінь) була зумовлена неможливістю повернутися внаслідок постійних обстрілів та пошкодження транспортного мосту з пункту, куди він евакуював свою сім`ю з дозволу свого керівника. Виконуючи розпорядження керівництва, позивач перебував за місцем фактичного знаходження, а саме: Житомирська обл., смт Гранітне. Зважаючи на це, позивач вважає, що у його діях відсутні ознаки дисциплінарного проступку та порушення Присяги.

Однак, твердження позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду судової справи, з огляду на таке.

У судовому засіданні 22.12.2022 позивач надав пояснення, що 23.02.2022-25.02.2022 він перебував на службі. Його сім`я знаходилась в м. Буча, де з 25.02.2022 вже йшли бойові дії. Приблизно об 11 годині 25.02.2022 він відпросився у керівника - заступника начальника відділу поліції №2 Бучанського районного управління поліції капітана поліції ОСОБА_2 з метою вивезення сім`ї (дружини, повнолітньої дочки, батьків) у безпечне місце. Він виїздив зі зброєю (пістолет Макарова, патрони - 18 шт.). Вони виїхали трьома транспортними засобами на трасу Київ-Ковель та доїхала до смт. Гранітне Житомирської області. В подальшому він залишився там, а родина поїхала далі на Західну Україну. Повернутися до м. Ірпінь позивач не зміг, оскільки 25.02.2022 міст через річку Тетерів, який сполучає Київську та Житомирську області був підірваний. Для того, щоб повернутися іншим сполученням, не було пального. 28.02.2022 позивач додзвонився до керівника - заступника начальника відділу поліції №2 Бучанського районного управління поліції капітана поліції Бугая Олександра Миколайовича та повідомив про місце свого перебування. Вказівок, крім як залишатися на місці, від керівництва не надходило.

Дзвінок позивача керівнику - ОСОБА_2 28.02.2022 підтверджується роздруківкою дзвінків (том 4, а.с. 64 зворотній бік). Руйнування транспортних мостів, зокрема, 26.02.2022 на ділянці км 21+140 автомобільної дороги загального користування державного значення М-06 «Київ-Чоп» (мосту через річку Ірпінь в с. Стоянка) та 25.02.2022 на ділянці км 78+850 автомобільної дороги загального користування державного значення М-07 «Київ-Ковель-Ягодин» (мосту через річку Тетерів в с. Пісківка) підтверджується листом Державного агентства автомобільних доріг України від 04.10.2022 №204/07-00/07-01/13-1516/10-22 (том 3, а.с.135).

Окрім того, 22.12.2022 судом було допитано як свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пояснили, що вони знайомі позивача та 25.02.2022 евакуювалась з ним та його сім`єю. Підтвердили, що міст через річку Тетерів було підірвано, а також те, що позивач весь час перебував в смт. Гранітне Житомирської області.

Свідок ОСОБА_6 додав, що він є депутатом Бучанської районної ради, із позивачем вони разом намагалися повернутися назад на роботу після евакуації їх сімей. Водночас ОСОБА_7 та ОСОБА_8 траси вже були окуповані, мости були розбити і на блокпостах їх не пропускали. З пальним також були проблеми. Свідок ОСОБА_6 вказує, що чув як позивач говорив по телефону із своїми колегами про те, що йому робити і як доїхати на службу. Він і позивач в смт. Гранітне Житомирської області неофіційно допомагали в чергуванні у складі місцевої ТРО.

24.01.2023 судом було допитано як свідків заступника начальника відділу службових розслідувань управління головної інспекції капітана поліції ОСОБА_9 , начальника сектору патрульної поліції відділу поліції №2 Бучанського районного управління поліції капітана поліції ОСОБА_10 , заступника начальника Бучанського районного управління поліції полковника поліції ОСОБА_4 , начальника Бучанського районного управління поліції полковник поліції ОСОБА_11 .

Свідок ОСОБА_11 повідомив суду, що з огляду на посилений варіант службової діяльності всьому особовому складу патрульної поліції з 23.02.2022 було заборонено покидати службове приміщення і надано: вогнепальну зброю, засоби індивідуального захисту, каски та жилети. Список особового складу, який був присутній на службі, з 24.02.2022 складався двічі на день. Позивач був на роботі, а потім зник в невідомому напрямку. Зброю здав лише після звільнення. Підкреслив, що для того, щоб виїхати за межі Київської області позивач повинен був отримати дозвіл начальника ГУ НП в Київській області, чого не зробив.

Свідок ОСОБА_10 повідомив, що є безпосереднім начальником позивача. Увечері 24.02.2022 він говорив з позивачем і той повідомив йому, що він відпросився у керівника - ОСОБА_2 для того, щоб поїхати до сім`ї. 25.02.2022 позивача не було на службі, але позивач повідомив керівництву, що він приїде. Свідок ОСОБА_10 зазначає, що неодноразово намагався зателефонувати позивачу, але через поганий зв`язок не зміг з ним зв`язатися. Про те, що позивач покинув Київську область, він взагалі не знав.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_9 теж констатували, що позивача не було за місцем несення служби. За їх твердженням, після 05.03.2022 позивач спілкувався по телефону з членом дисциплінарної комісії ОСОБА_12

02.02.2023 судом було допитано як свідка ОСОБА_2 , який на час спірних правовідносин займав посаду заступника начальника відділу поліції №2 Бучанського районного управління поліції капітана поліції та був безпосереднім керівником позивача.

Свідок ОСОБА_2 повідомив, що не заперечував проти здійснення позивачем евакуації родини в село у Житомирській області, яке знаходиться поруч, за умови його повернення до м. Ірпінь для продовження несення служби. Позивач пообіцяв повернутися протягом доби разом з табельною зброєю. Свідок ОСОБА_2 зазначив, що до 05.03.2022 він перебував в м. Ірпінь на території відділу поліції №2 Бучанського районного управління поліції та виконував службові обов`язки. Позивач до того часу не повернувся. Свідок ОСОБА_2 вказав, що додзвонитися було важко через поганий зв`язок. Чи телефонував позивач він вже не пам`ятає. 05.03.2022 в м. Ірпінь зайшли війська Російської Федерації, а тому відділом поліції №2 Бучанського районного управління поліції отримано наказ евакуюватися в АДРЕСА_1 (місцезнаходження Бучанського районного управління поліції). Під час евакуації він супроводжував особовий склад, їхні сім`ї та цивільне населення. Лише після прибуття в м. Боярка почалося службове розслідування відносно співробітників відділу поліції №2 Бучанського районного управління поліції капітана поліції, які залишили місце служби.

Оцінюючи вказані вище пояснення та документи, суд звертає увагу на те, що позивач не надав жодних доказів того, що стан здоров`я або вік будь-кого з членів його родини вимагав обов`язкової особистої присутності позивача під час евакуації його родини. Отож позивач не підтвердив, що його родина не могла самостійно виїхати за межі м. Буча. На питання суду, чи могла дружина позивача самостійно керувати автомобілем з метою евакуації позивач відповів, що через емоційний стан дружина не могла прийняти рішення куди їхати.

Суд розуміє бажання позивача бути поруч з сім`єю в такий час, проте з огляду на завдання та обов`язки, покладені законом на органи Національної поліції України та поліцейських, а також виникнення реальної загрози суверенітету, територіальній цілісності України, позивач з 24.02.2022 повинен був вчиняти дії з захисту України, які полягають у сумлінному виконанні обов`язків та несенні служби. Позивач, погодившись проходити службу в поліції, добровільно погодився і на усі ризики, пов`язані з її проходженням.

До того ж усі аргументи позивача фактично зводяться до наступного: а) був пошкоджений міст автомобільного сполучення між смт Гранітне до м. Ірпінь; б) у нього не було пального, щоб повернутися до місця несення служби.

Водночас позивач ніяк не підтвердив неможливість знайти альтернативний спосіб, щоб дістатися до місця дислокації підрозділу або інших визначених місць для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам (наприклад попутними автомобілями іншим дорожнім сполученням).

Пояснення позивача, що нічого не було в сторону Києва спростовується тим, що з самого початку бойових дій майже кожен день проводилась евакуація з населених пунктів Київської області цивільного населення, здійснювалась доставка гуманітарних та інших вантажів.

Суд зазначає, що з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Отже, у період воєнного стану позивач повинен був безумовно з`явитися на службі, виконувати завдання поліції, передбачені законом в умовах воєнного часу, дотримуватись Конституції України і законів України, Присяги поліцейського, віддано служити Українському народові, сумлінно, чесно і зразково виконувати службові обов`язки, та бути готовим до виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших, як робили та продовжують робити це інші поліцейські ГУ НП в Київській області, в тому числі і поліцейські відділу поліції №2 Бучанського районного управління поліції. Позивач на місце служби не прибув та фактично самоусунувся від виконання своїх службових обов`язків.

Відтак, проаналізувавши наведене з огляду на встановлені обставини в справі, суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності доказів вчинення ним дисциплінарного проступку.

Щодо порушення процедури застосування дисциплінарного стягнення (всупереч вимогам Дисциплінарного статуту та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України відповідач, зокрема, не повідомив позивача про призначення та проведення службового розслідування, не запропонував надати письмові пояснення щодо вчинення дисциплінарного проступку, а також не ознайомив з висновками дисциплінарної комісії та наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності), суд зазначає таке.

Порушення процедури при прийнятті рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalidact). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Тобто, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.

В межах спірних правовідносин, будь-яких аргументів, які б спростовували вказані висновки дисциплінарної комісії, позивачем під час розгляду цієї справи наведено не було.

Більш того, у даному випадку судом встановлено, що відповідачем вживались заходи для повідомлення позивача про необхідність надання пояснень щодо вчинення дисциплінарного проступку. Актом від 08.03.2022 зафіксовано відмову позивача у телефонному режимі прибути для написання письмових пояснень (том 1, а.с.98-99).

Щодо застосування до позивача виду дисциплінарного стягнення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

За результатами проведеного службового розслідування, відповідач дійшов висновку, що за вчинення дисциплінарного проступку позивача слід застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність встановленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.

Верховним Судом у постанові від 10.09.2020 у справі №360/4790/19 зроблено правовий висновок, що питання обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, але при цьому необхідно враховувати певні обставини. Суд здійснює правову оцінку рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень за критеріями частини другої статті 2 КАС України, які є межею для дискреційних повноважень останніх. Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед у тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 20.12.2019 у справі №804/2054/17, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

В межах спірних правовідносин, враховуючи встановлені в ході службового розслідування, а також під час розгляду справи судом обставини скоєного позивачем під час дії воєнного стану дисциплінарного проступку, суд дійшов висновку про співмірність застосованого дисциплінарного стягнення вчиненому проступку.

Суд відхиляє посилання позивача на той факт, що дозвіл на евакуацію та залишення Київської області йому надав його безпосередній керівник, оскільки частиною третьою статті 24 Закону №580-VІІІ встановлено, що у ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві, проте матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження надання дозволу начальником ГУ НП в Київській області на залишення позивачу території дислокації підрозділу, в якому останній проходив службу.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведена протиправність дій та рішень відповідача, проте відповідачем доведено обґрунтованість та правомірність прийнятих ним наказів.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні 07.02.2023 проголошено вступну та резолютивну частину рішення, повний текст судового рішення складено 20.02.2023.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.