Рішення № 109130648, 14.02.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/1286/22

Провадження № 2/752/1948/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.02.2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Солодовник Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності,

та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та стягнення компенсації вартості частини транспортного засобу, -

в с т а н о в и в:

у січні 2022 позивач ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просила визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 96,88 кв.м.

В обґрунтування позову зазначено про те, що на початку 2013 року позивач отримала від батьків грошові кошти на придбання нерухомого майна - квартири, які в подальшому внесла на депозит, відповідно до виписки по операціям за період з 31.10.2013 по 30.11.2020 по депозитного договору на ім?я позивача сума депозитних вкладень становить 190 000 доларів США. 18.07.2013 позивач внесла готівкою на картковий рахунок банку ПУМБ 30 000 євро, а 29.07.2013 - 25 000 євро.

18.10.2013 позивачем придбано за ціною 1 091 210 грн. житловий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку, площею 0,0570 гектарів за тією ж адресою.

Позивач зазначає, що станом на 30.10.2013 вона була власником нерухомого майна - квартири та грошових коштів у розмірі 190 000 доларів США і 55 000 євро.

01.11.2013 між сторонами у справі укладено шлюб, від якого у сторін у справі народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На даний час шлюбні відносини між сторонами у справі фактично припинені, спільне господарство не ведеться з березня 2020. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25.02.2021 шлюб між сторонами розірвано.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 01.02.2018 позивач відчужила майно, що належало їй на праві особистої приватної власності - будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку, площею 0,0570 гектарів за тією ж адресою за ціною 45 000 доларів США.

Позивач, перебуваючи у шлюбі з відповідачем, інвестувала свої особисті грошові кошти у сум 1 646 960 грн. в придбання нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 96,88 кв.м., однак договір укладено на ім?я відповідача.

14.11.2018 ОСОБА_2 за актом приймання-передачі прийнято майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 96,88 кв.м.

23.11.2021 ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 96,88 кв.м.

Позивач зазначає, що хоча відповідач і визнає обставини придбання спірної квартири за особисті грошові кошти позивача, однак відмовляється та зволікає з оформленням права власності на спірну квартиру на позивача.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24.01.2022 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження (т. 1 а.с. 56).

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21.02.2022 заяву ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Шевченко Т.М. передано на вирішення іншому судді, визначеному у порядку ст. 33 ЦКП України (т. 1 .с. 64-65).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.04.2022заяву ОСОБА_2 про відвід головуючого судді залишено без задоволення (т. 1 а.с. 69-71).

23.02.2022 до суду надійшов відзив від відповідача, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне (т. 1 а.с. 75-79).

Відповідач вказує, що спірна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 96,88 кв.м., придбана за його особисті власні кошти. Станом на дату реєстрації права власності вказаної квартири - 23.11.2021 - відповідач не знаходився в офіційному шлюбі, ні з ким не проживав, не мав спільного бюджету і спільного господарства.

Відповідач вказує, що згідно наданих звітів по рахунку, відкритому на ім?я позивача в банку ПУМБ , останній рух грошових коштів по рахунку мав місце у 2014 році. Жодних доказів зняття грошових коштів для оплати майнових прав на спірну квартиру, матеріали справи не містять. Також, вказує, що згідно виписки з банківського рахунку, 02.11.2014 сума грошових коштів у розмірі 190 000 доларів США повернута позивачу по закінченню дії договору банківського вкладу.

Матеріали справи містять докази про отримання позивачем від продажу будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , грошових коштів у загальному розмірі 130 969,88 грн., а не 45 000 доларів США, як вказує позивач у поданому позові.

Відповідач зазначає, що мав особисті власні заощадження та відповідний заробіток, які повністю покривали вартість майнових прав на спірну квартиру, та не потребував грошових коштів позивача. Відтак, вважає спірну квартиру своєю особистою приватною власністю.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.04.2022 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 96,88 кв.м. (т. 1 а.с. 126-128).

21.07.2022 відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив суд визнати за ОСОБА_2 право власності на частину спільного майна подружжя - ідеальну частину транспортного засобу марки «FORD» модель «FOCUS», 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що 05.01.2019 у період шлюбу на ім?я ОСОБА_1 придбано транспортний засіб марки «FORD» модель «FOCUS», 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , який є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_5 , відтак має бути поділений в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя (т. 1 а.с. 167-174).

26.07.2022 зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 .

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26.07.2022 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Коробко С.Є. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (т. 1 а.с. 211-212).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26.07.2022 зобов?язано посадових осіб Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві надати суду інформацію щодо власника транспортного засобу марки «FORD» модель «FOCUS», 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 213).

25.08.2022 до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвоката Єрмака О.В., в якій вказано, що грошові кошти за проінвестовану квартиру у розмірі 1 646 960 грн. сплачено у повному обсязі у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі. Станом на листопад 2018 року позивач володіла грошовими коштами, а саме: 190 000 доларів США, 55 000 євро та 45 000 доларів США, що еквівалентно 8 317 192 грн. Позивач, перебуваючи у шлюбі з відповідачем, за свої особисті грошові кошти у сумі 1 646 960 грн. проінвестувала спірну квартиру, відтак остання є особистою приватною власністю позивача (т. 1 а.с. 220-224).

07.09.2022 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвоката Коробко С.Є., в яких викладено обставини, аналогічні викладеним у відзиві на позов (т. 1 а.с. 238-242).

21.09.2022 до суду надійшла уточнена зустрічна позовна заява ОСОБА_2 , в якій змінено предмет позову, та останній просив суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя грошову компенсацію частки вартості майна - транспортного засобу марки «FORD» модель «FOCUS», 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , у розмірі 138 960,77 грн., оскільки вказаний транспортний засіб 07.07.2021 відчужено ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_6 на користь третьої особи ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 10-17).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21.10.2022закрито підготовче провадження у справі (т. 2 а.с. 30).

15.11.2022 до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву від представника ОСОБА_1 - адвоката Озеран О.С., в якому вказано, що грошові кошти, за які було придбано спірний транспортний засіб, є особистими грошовими коштами ОСОБА_1 , отриманими від продажу транспортного засобу марки «Нісан», 2012 рок випуску, що належав ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності, та був відчужений 28.01.2015 року (т. 2 а.с. 39-46).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.11.2022 зобов?язано посадових осіб Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС України в м. Києві надати суду належним чином завірену копію договору комісії № 6436/21/1/012358 від 07.07.2021 та договору купівлі-продажу № 6436/21/1/012358 від 07.07.2021 (т. 2 а.с. 77).

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 адвокат Мироненко М.Д. підтримала первісні позовні вимоги, просила суд задовольнити первісний позов та відмовити у зустрічному позові у повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвокат Лоза Д.І. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні первісних позовних вимог. Зустрічний позов підтримав повністю, просив його задовольнити з урахуванням уточнень до зустрічного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд надходить до наступних висновків.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

01.11.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку, про що складено актовий запис № 818, що стверджується даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 01.11.2013 (т. 1 а.с. 15).

Від шлюбу у подружжя ОСОБА_5 народились дві доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 16,17).

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25.02.2021 шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 01.11.2013 року, розірвано (т. 1 а.с. 37-39).

14.11.2018 року між ТОВ «ДБК-ПАРТНЕР», як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 112-160, за умовами розділу 1 якого продавець продає, а покупець придбаває майнові права на квартиру АДРЕСА_3 . Покупцем здійснює оплату вартості майнових прав за об?єкт інвестування у розмірі 1 646 960 грн.(т. 1 а.с. 30-33).

28.11.2018 року ОСОБА_2 видано довідку про набуття у власність майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 , вказано про те, що сплачено грошові кошти у розмірі 1 646 960 грн. (т. 1 а.с. 34).

28.11.2018 між ТОВ «ДБК-ПАРТНЕР» та ОСОБА_2 підписано акт прийому-передачі майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 35).

Згідно інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 23.11.2021 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заблоцькою Л.Б. проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 ; підстава: дублікат договору купівлі-продажу майнових прав, серія 112-160, виданий 14.11.2018; дублікат довідки про повну оплату вартості майнових прав від 28.11.2018; дублікат довідки про право набуття у власність майнових прав від 28.11.2018; виписка з уточненого переліку інвесторів від 23.04.2019; дублікат акту прийому-передачі майнових прав на квартиру від 28.11.2018; дублікат акту прийому-передачі квартири покупцю від 23.04.2019. Наведене стверджується даними інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна від 23.12.2021 № 292268984 (т. 1 а.с. 51-52).

Згідно висновку про вартість майна, складеного оцінювачем ТОВ «ЄЦП» ОСОБА_9 01.10.2021, оціночна вартість об?єкту - квартири АДРЕСА_3 , становить 1 646 960 грн. (т. 1 а.с. 18).

Також, судом встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів на ім?я ОСОБА_1 05.01.2019 був зареєстрований транспортний засіб марки «FORD» модель «FOCUS», 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 . На підставі договору комісії № 6436/21/1/012358 від 07.07.2021 та договору купівлі-продажу № 6436/21/1/012358 від 07.07.2021, укладених у ТОВ «ВАВІЛОН», вказаний транспортний засіб був перереєстрований на нового власника ОСОБА_7 . Наведене вбачається зі змісту листа начальника Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві від 20.07.2022 № 31/26-228 (т. 2 а.с. 18-20), та листа заступника начальника Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві від 03.10.2022 № 31/26-6311 (т. 2 а.с. 26).

Згідно змісту листа начальника Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві від 26.10.2022 № 31/98, сума продажу транспортного засобу транспортного засобу марки «FORD» модель «FOCUS», 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 за договором комісії № 6436/21/1/012358 від 07.07.2021 та договором купівлі-продажу № 6436/21/1/012358 від 07.07.2021, становить 5 000 грн. (т. 2 а.с. 49).

Таким чином, з наведеного вбачається, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 01.11.2013 року по 25.02.2021 року, у період якого придбано наступне майно: квартиру № квартири АДРЕСА_3 ; транспортний засіб марки «FORD» модель «FOCUS», 2012 року випуску, VIN-код: НОМЕР_2 .

Встановленим судом фактичним обставинам у справі відповідають правовідносини, врегульовані нормами Сімейного кодексу України та ЦК України зокрема, в частині щодо права особистої приватної власності на майно, яке набуте під час шлюбу, спільної сумісної власності подружжя, здійснення останнім цього права, способів та порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно частини першої статті 21 СК України шлюб - сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною 2 статті 60 Сімейного кодексу України передбачено, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 Цивільного кодексу України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Такий правовий висновок викладений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

На противагу цьому слід зазначити, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

В обґрунтування обставин належності спірного майна позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 , останньою надано суду наступні докази: звіт про транзакціях, що були випущені по рахунку НОМЕР_4 , відкритому у відділенні № 5 ПУМБ в м. Києві, власник рахунку - ОСОБА_1 за період з 18.07.2013 по 01.12.2020 (т. 1 а.с. 19-20); виписка по операціям за період з 31.10.2013 по 30.11.2020 по депозитному договору № 24952188 від 31.10.2013, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «ПУМБ» (т. 1 а.с. 36); виписка по операціям за період з 12.05.2015 по 25.10.2022 по депозитному договору № 260711279 від 12.05.2015. укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «ПУМБ» (т. 2 а.с. 60); копію договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2 , від 01.02.2018, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 23-26); копію договору купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , від 01.02.2018, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 27-29).

Аналізуючи вказані докази, суд зазначає наступне.

Зі звіту про транзакціях, що були випущені по рахунку НОМЕР_4 , відкритому у відділенні № 5 ПУМБ в м. Києві, власник рахунку - ОСОБА_1 за період з 18.07.2013 по 01.12.2020 (т. 1 а.с. 19-20), вбачається, що 18.07.2013 ОСОБА_1 внесено на рахунок грошові кошти у розмірі 30 000 євро; 29.07.2013 ОСОБА_1 внесено на рахунок грошові кошти у розмірі 25 000 євро; в подальшому 31.10.2013, 03.04.2014 здійснено транзакції з перерахування грошових коштів у розмірі 18 581 євро на рахунок згідно договору № 24964657 від 31.10.2013 та договору № 27858235 від 03.04.2014, відповідно. З вказаного звіту вбачається, що останні транзакції по рахунку у виді зняття готівкових коштів мали місце у 2014 році та одна у липні 2015 року. В подальшому жодного зняття готівки з рахунку чи перерахування грошових коштів місця не мало.

З виписки по операціям за період з 31.10.2013 по 30.11.2020 по депозитному договору № 24952188 від 31.10.2013, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ПУМБ», вбачається, що 31.10.2013 року ОСОБА_1 розміщено вклад у розмірі 190 000 доларів США. 02.11.2014 року вказаний вклад повернуто та здійснено виплату процентів за вкладом.

З виписки по операціям за період з 12.05.2015 по 25.10.2022 по депозитному договору № 260711279 від 12.05.2015, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ПУМБ», вбачається, що 12.05.2015 року ОСОБА_1 розміщено вклад у розмірі 155 070 доларів США. 11.08.2015 року вказаний вклад повернуто та здійснено виплату процентів за вкладом.

Крім того, судом встановлено, що 01.02.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. за реєстровим номером 140, за умовами якого ОСОБА_1 відчужено належний їй будинок АДРЕСА_2 , за ціною 67 542,73 грн.

Також, 01.02.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. за реєстровим номером 141, за умовами якого ОСОБА_1 відчужено належну їй земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за ціною 68 427,15 грн.

При цьому, суд відхиляє надану в якості доказу розписку, складену 01.02.2018 року ОСОБА_1 про отримання грошових коштів у розмірі 45 000 доларів США від продажу будинку та земельної ділянки з адресою: АДРЕСА_2 , оскільки вказана розписка не є допустимим доказом в розумінні ст.ст. 76-78 ЦПК України.

Аналізуючи надані докази судом встановлено, що рух грошових коштів на депозитних рахунках ОСОБА_1 мав місце у 2013, 2014 та 2015 роках. Станом на час придбання спірної квартири та спірного транспортного засобу, зокрема, станом на листопад 2018 року та січень 2019 року, жодного руху грошових коштів по зазначеним вище рахунках не було.

Крім того, від продажу майна ОСОБА_1 отримано грошові кошти у загальному розмірі 135 969,88 грн.

Відтак, обставини, на які посилається позивач за первісним позовом, зокрема, про наявність особистих грошових коштів для придбання спірного нерухомого та рухомого майна, не знайшли свого ствердження належними та допустимими доказами в ході розгляду справи, а тому у задоволенні первісних позовних вимог слід відмовити.

В частині зустрічного позову ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 05.01.2019 на ім?я ОСОБА_1 був зареєстрований транспортний засіб марки «FORD» модель «FOCUS», 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 .

На підставі договору комісії № 6436/21/1/012358 від 07.07.2021 та договору купівлі-продажу № 6436/21/1/012358 від 07.07.2021, укладених у ТОВ «ВАВІЛОН», вказаний транспортний засіб був перереєстрований на нового власника ОСОБА_7 . Ціна продажу 5000 грн.

Тобто, спірний транспортний засіб відчужено ОСОБА_1 після розірвання шлюбу. Доказів надання згоди ОСОБА_2 на продаж вказаного автомобіля матеріали цивільної справи не містять.

Відповідно до ст.ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою, п`ятою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України)

Згідно з роз`ясненнями у п.п. 22 - 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 Постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Слід зазначити, що положеннями ст. 106 ЦПК України передбачено право учасника справи подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Крім того, положеннями ст. 103 ЦПК України регламентовано призначення експертизи судом.

Судом роз?яснювалось учасникам процесу право на проведення автотоварознавчої експертизи з метою визначення ринкової вартості спірного транспортного засобу самостійно чи на звернення до суду з відповідним клопотанням, однак, таким процесуальним правом представники сторін не скористались.

За вказаних обставин суд надходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації частки вартості спірного автомобіля у розмірі 2500 грн., у зв?язку із чим зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності - залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та стягнення компенсації вартості частини транспортного засобу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Донецьк, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_2 2 500 грн. (дві тисячі п?ятсот грн.) грошової компенсації частки вартості автомобіля «FordFocus» 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , Vin-код НОМЕР_2 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 22 лютого 2023 року.

Суддя: