Рішення № 109130375, 22.02.2023, Корецький районний суд Рівненської області

Cправа № 563/967/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22.02.2023 року

Корецький районний суд Рівненської області

у складі головуючого судді Загородько Н.А.

секретар судового засідання Дулюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Корець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ "Міатерра" про скасування реєстрації договору оренди землі та зобов"язанні вчинити дії -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "МІАТЕРРА" про скасування реєстрації договору оренди землі та зобов`язання вчинити певні дії. Позовні вимоги мотивує тим, що він є власником земельної ділянки площею 1,60 га, яка розташована на території Рівненського району Рівненської області, що призначена для ведення особистого селянського господарства та має кадастровий номер 5623082600:02:010:0054.

Оскільки, позивач належним чином обробити вказану земельну ділянку не мав можливості, тому вирішив здати її в оренду. Однак, при оформленні документів дізнався, що його земельна ділянка передана в оренду відповідачу на підставі договору оренди, нібито укладеного між ним та ТОВ "Міатерра", строком на 10 років. Позивач стверджує, що не укладав та не підписував договору із відповідачем та не надавав повноважень на підписання договору іншим особам. Дані обставини порушують законні права та інтереси позивача, тому від змушений звернутись до суду з відповідним позовом.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з"явилась, але до суду подала заяву про розгляд справи без її участі, просила позов задоволити.

Представник відповідача не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повідомлень на його адресу. Причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,60 га, яка розташована на території Рівненського району Рівненської області, що призначена для ведення особистого селянського господарства та має кадастровий номер 5623082600:02:010:0054, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно договору оренди землі б/н від 10 травня 2016 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТзОВ "Міатерра" укладено договір оренди землі, щодо об`єкта оренди, земельної ділянки належної на праві власності позивачу, строк дії договору 10 років, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16.06.2016 року, номер запису 14552604.

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи за №1.1-478/20 від 24.11.2020 року підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Підписи сторін Орендодавець», у Договорі оренди землі від 10.05.2016 року, кадастровий номер земельної ділянки 5623082600:02:010:0054, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ "Міатерра", виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Висновок експертизи є мотивованим, науково обгрунтованим. Експерт попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384-385 КК України. Виходячи зі змісту ст.ст. 77-80 ЦПК України, суд приймає даний висновок експерта як доказ.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із ч.1 ст. 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Відповідно до ст.18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19серпня 2020року у справі №358/815/17.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Враховуючи підстави позову, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені обставини справи підтверджують, що оскаржуваний договір оренди землі позивач не підписував та, відповідно, з істотними умовами цього договору не погоджувався, тому спірний договір не є укладеним, і відсутні підстави для визнання договору недійсним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі №145/2047/16-ц від 16 червня 2020 року звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 204, 207, 215, 638 ЦК України , Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , ст.ст. 89, 259, 263, 264, 265, 280-284 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТзОВ "Міатерра" про скасування реєстрації договору оренди землі та зобов"язанні вчинити дії - задоволити.

Скасувати державну реєстрацію права оренди за Договором оренди землі від 10 травня 2016 року, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 червня 2016 року, номер запису про інше речове право: 14552604, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "Міатерра", ЄДРПОУ 40307206, кадастровий номер земельної ділянки: 5623082600:02:010:0054.

Зобов"язати ТОВ "Міатерра" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером: 5623082600:02:010:0054 та не чинити перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні нею.

Стягнути з ТОВ "Міатерра" на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 992 (дев"ятсот дев"яносто дві) грн. 40 коп..

Заочне рішення суду може бути переглянуто Корецьким районним судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя