Ухвала суду № 109128660, 22.02.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

22.02.2023 Справа № 914/3567/21

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., розглянувши у матеріали

клопотання:Товариства з обмеженою відповідальністю «Крайтекс-сервіс», м. Дніпро,про:видачу дублікату наказу Господарського суду Львівської області від 28.03.2022 у справі № 914/3567/21. У справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Крайтекс-сервіс», м. Дніпро,до відповідача:ОСОБА_1 , м. Львів,про: стягнення 33'400,15 грн основного боргу, 2'531,57 грн пені, 4'196,13 грн двадцяти п`яти відсотків річних та 959,76 грн інфляційних втрат.Учасники процесу не викликались (не повідомлялись).ВСТАНОВИВ.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.02.2022 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крайтекс-сервіс» 33'400,15 грн основного боргу, 2'333,81 грн пені, 4'196,13 грн двадцяти п`яти відсотків річних, 959,76 грн інфляційних втрат та 2'143,05 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

На примусове виконання зазначеного рішення 28.03.2022 судом видано відповідний наказ.

Зазначений наказ надісланий на юридичну адресу стягувача, що підтверджується списком № 281 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів за 01.04.2022, поданих Господарським судом Львівської області до відділення поштового зв`язку Львів-14 АТ «Укрпошта».

20 лютого 2023 року до суду надійшло клопотання ТзОВ «Крайтекс-сервіс» про видачу дублікату наказу (вх. № 699/23), у якому стягувачем зазначено, шо ним не отримано, надісланого судом наказу, а тому він не має змоги пред`явити його до виконання.

Суд, розглянувши клопотання ТзОВ «Крайтекс-сервіс» про видачу дублікату наказу, дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст. 19 Господарського процесуального кодексу України).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012).

Згідно з мотивувальною частиною рішення № 16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Отже, з системного аналізу наведеного вище встановлено, що виконання судового рішення є однією з основоположних засад здійснення державою правозахисної функції.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (див. рішення від 19.03.1997 зі справи «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи «Шмалько проти України»).

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Порядок видачі дубліката наказу врегульовано розділом ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не надає права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас, обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення наказу до виконання, разом з поданням відповідних доказів сплати судового збору.

Судом встановлено, що наказ Господарського суду Львівської області від 28.03.2022 дійсний для пред`явлення до виконання до 22.03.2025, а отже заявник звернувся із клопотанням про видачу дублікату наказу до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Крім того, судом встановлено, що заявником сплачено судовий збір за подання відповідного клопотання у встановленому Законом розмірі та порядку.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що клопотання ТзОВ «Крайтекс-сервіс» про видачу дубліката наказу підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 13, 234, 235, пунктом 19.4. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Крайтекс-сервіс» про видачу дубліката наказу (вх. № 699/23 від 20.02.2023) задовольнити.

2. Видати дублікат наказу Господарського суду Львівської області від 28.03.2022 у справі № 914/3567/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Трускавецький В.П.