Рішення № 109127200, 22.02.2023, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/2915/21 провадження №2/489/155/23

РІШЕННЯ

Іменем України

22 лютого 2023 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.;

при секретарі судового засідання Воробйові В.В.,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «ЄАПБ» про визнання недійсним правочину

встановив:

У травні 2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулось до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1434083 від 28.10.2019 в загальному розмірі 17980,00 грн. та понесені судові витрати.

Як на підставу позовних вимог вказано, що 28.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1434083, відповідно до якого остання отримала кредит.

23.04.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 23042020, у відповідності до умов якого та Реєстру боржників від 23.04.2020 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за вказаними вище кредитним договором в загальному розмірі 17980,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 2700,00 грн. - за відсотками; 10280,00 грн. - за штрафом (згідно відповіді на відзив від 04.08.2021 № 003960955 у позові допущено описку, помилково вказано пеню замість штрафу). Тому з метою досудового врегулювання спору, через істотне порушення відповідачем умов договору, на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомленням про порядок погашення заборгованості, яке залишено без виконання.

Так як ОСОБА_1 має непогашену заборгованість в загальному розмірі 17980,00 грн., позивач, як новий кредитор, просить її стягнути на його користь.

Представник відповідача - адвокат Михайленко О.В. 30.07.2021 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що відповідно до графіку платежів по договору відповідач повинна була повернути позику та сплатити нараховані проценти в термін до 27.11.2019. Позивач звернувся до суду в травні 2021 року, тому пропустив строк позовної давності щодо стягнення пені в сумі 10280,00 грн., що є підставою для відмови в цій частині позову.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості неможливо встановити початок та кінець нарахування процентів та відсоткову ставку по якій вони нараховані. Крім того, нарахування відсотків проведено за межами строку дії кредитного договору, що не узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 14.02.2018 у справі № 564/2199/15-ц, від 04.07.2018 у справі № 727/2318/16-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 44/9519/12-ц. Також не надано доказів на підтвердження отримання відповідачем кредиту.

Додатково представником відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності.

У відповіді на відзив від 04.08.2021 представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» вказав на безпідставність доводів представника відповідача та просив залишити без розгляду і задоволення відзив на позов та заяву про застосування позовної давності. Також зазначив про допущення описки в позові ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме те, що вказаний розмірі 10280,00 грн. заборгованості є штрафом, а не пенею.

30.07.2021, представник ОСОБА_2 , діючи в інтересах відповідача ОСОБА_1 , подав зустрічний позов до ТОВ «ФК «ЄАПБ», в якому просить визнати недійсним договір № 1434083 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 28.10.2019, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна», право вимоги якої було відступлено до ТОВ «ФК «ЄАПБ», згідно договору факторингу № 23042020 від 23.04.2020.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що після отримання позовної заяви відповідачу ОСОБА_1 стало відомо, що за користування кредитом вона зобов`язана сплатити 657% річних від суми кредиту (пункт 1.3.2 договору). Під час формування кредиту кредитор приховав інформацію про реальну річну ставку зазначивши, що процентна ставка становить 0,01 % від суми позики за кожен день користування позикою (3,65%) у межах надання позики, зазначеного в пункті 1.2 договору, що створило ілюзію можливості виконання таких умов договору.

Таке замовчування реальної відсоткової ставки за користування кредитними коштами в повній мірі є підставою для визнання договору недійним, оскільки в розумінні статті 230 ЦК України обман має місце у випадку замовчування інформації, що має істотне значення у договору.

Посилаючись на наведені обставини представник відповідача просить визнати кредитний договір недійсним.

У додаткових поясненнях по справі від 09.09.2021 представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначив, що відповідно до умов пункту 1.2 договору позика видається строком на 30 днів та договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором.

З розрахунку заборгованості сформованого первісним кредитором вбачається, що за період з 28.10.2019 по 26.11.2019 нараховано відповідно до підпункту 1.23.1 пункту 1.3 договору 15 грн. знижених процентів. Відповідач зі своєї сторони скористався правом продовження строку користування позикою передбаченим пунктом 16 договором, сплативши 27.11.2019 - 15 грн. в рахунок погашення нарахованих за вказаний період процентів.

Згідно підпункту 1.3.2, пункту 1.3 договору стандартна процентна ставка становить 1,80% від суми позики за кожен день користування позикою (657 % річних).

Таким чином, починаючи з 28.11.2019 відповідачу нараховуватися стандартні відсотки в розмірі фіксованої ставки 1,80 % від суми позики, а також відповідно до пункту 4.4 договору нараховується штраф в розмірі 60,00 грн. за кожен день прострочення. Тому твердження представника відповідача про відсутність у первісного кредитора будь-яких підстав для нарахування відсотків після 28.11.2019 є необґрунтованим.

Також зазначає, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» проценти та/або штрафні санкції за невиконання умов договору, після укладення договору факторингу № 23042020, не нараховувалися та позивач просить стягнути заборгованість, нараховану попереднім кредитором.

Крім того, учасник справи має право продати до суду власний розрахунок або згідно частини першої статті 106 ЦПК України висновок експерта, складений на його замовлення, але на момент подачі заперечень представник відповідача таким правом не скористався.

У відзиві на зустрічну позовну заяву від 15.09.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» із зустрічним позовом не погодилося та в його задоволенні просить відмовити.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 21.05.2021 справу за позовом призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 14.07.2021 продовжено розгляд справи в зв`язку із повторним направленням відповідачу копій ухвали про відкриття провадження та матеріалів позовної заяви.

У зв`язку із поданням відповідачем зустрічного позову, ухвалою суду від 10.09.2021 зустрічний позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» та здійснено перехід в загальне позовне провадження і призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 13.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій свій позов підтримав та просив задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача просив задовільнити зустрічний позов та відмовити в задоволенні первісного позову.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи встановлено, що 28.10.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_3 укладено договір № 1434083 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту (далі - кредитний договір), за умовами якого позивач отримала кредит у розмірі 5000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом на строк 30 днів (пункти 1.1, 12 договору).

Згідно з умовами вказаного договору його невід`ємною частиною є Правила надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» (далі - Правила), які розміщені на сайті creditplus.ua/assets/uploads/public/pravila_18.03.2019.pdf. Приймаючи умови цього договору, Клієнт підтверджував, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (надалі договір).

У підпункті 1.3.1 пункту 1.3 кредитного договору його сторони дійшли згоди про встановлення зниженої процентної ставки 0,01 % від суми позики за кожен день користування позикою (3,65 % річних) у межах строку надання позики, зазначеного у пункті 1.2 цього Договору.

Стандартна процентна ставка становить 1,80 % від суми позики за кожен день користування позикою (657,00 % річних), яка застосовується згідно з пунктами 1.7, 3.4, 3.6.2 цього Договору (підпункти 1.3.2. 1.3.3 пункту 1.3 кредитного договору).

Відповідно до пункту 3.7 договору, Клієнт розуміє та надає згоду Товариству, що використання стандартної процентної ставки відповідно до пунктів 1.7, 3.4, 3.6.2 договору є наперед обумовленим та не є односторонньою зміною умов Договору.

За умовами пункту 1.5 договору позика надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, наданий Клієнтом.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що у випадку прострочення повернення суми позики, Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству штраф в розмірі 60,00 грн. за кожен день прострочення, починаючи з 4 (четвертого) дня прострочення виконання зобов`язання за договором.

Договір укладений сторонами в електронному вигляді, підписаний позивачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Додатком № 1 до договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 1434083 від 28.10.2019, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором позивача, визначено суму позики та нарахованих процентів.

Крім договору, відповідачем 28.10.2019 підписано паспорт споживчого кредиту, де зазначено інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та наслідки прострочення виконання або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Зазначений документи оформлений в електронній формі та підписаний з використанням електронного підпису відповідача.

Як вбачається із змісту кредитного договору його невід`ємною частиною є Правила надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», які розміщені на сайті Товариства за посиланням, наведеним у договорі.

Вказані правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641,644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Порядок укладення договорів, визначений розділом 5 Правил надання коштів у позику, передбачає ряд послідовних двосторонніх дій (таких як реєстрація клієнтом на веб-сайті Товариства із зазначенням особистих засобів зв`язку, ознайомлення з Правилами; направлення Товариством за вказаними клієнтом засобами зв`язку коду (одноразового ідентифікатора), який клієнт має ввести на сайті; підтвердження клієнтом, що одноразовий ідентифікатор є його електронним підписом; реєстрація банківських рахунків для перерахування коштів та погашення позик; пропозиція Товариством клієнту укласти електронний договір; прийняття клієнтом указаної пропозиції шляхом натискання кнопки «Погоджуюсь/Согласен» у особистому кабінеті; надіслання йому Товариством засобами зв`язку одноразового ідентифікатора у вигляді коду; введення клієнтом на сайті отриманого від Товариства коду, чим направляє Товариству електронне повідомлення про прийняття пропозиції, після чого договір вважається укладеним).

Факт перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача підтверджується інформацією викладеною в листі ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 30.04.2020 № 7964-ВП, згідно якої за дорученням ТОВ «Авентус Україна» було здійснено успішні перекази коштів на картки клієнтів, зокрема 28.10.2019 на суму 5000,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , код авторизації 730017, номер транзакції в системі WayForPay-creditplus-3831551.

Окрім того, в матеріалах справи міститься копія завіреного паспорта ОСОБА_1 та фото останньої з карткою отриманою в ПАТ «ПриватБанк», останні цифри якої 1349.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Частиною першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Із матеріалів справи встановлено, що укладення відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору відбулося в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Авентус Україна». Для його укладення відповідач ідентифікувалася в системі, зазначила свої персональні дані, зокрема, паспортні дані, номер картки платника податків, місце проживання, а також номер банківського рахунку, на який перераховуватимуться грошові кошти.

Підписанням договору ОСОБА_1 підтвердила, що перед укладенням договору їй була надана вся необхідна інформація, вона ознайомлений з умовами правил надання коштів у позику, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Отже спірний договір, який укладений в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», не суперечить нормам цивільного законодавства, а також відповідає вільному волевиявленню і внутрішній волі учасників правочину та спрямований на реальне настання правових наслідків. При укладенні цього договору його сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не довела того, що договір суперечить вимогам закону та його вчинено шляхом введення її в оману, а тому підстави для визнання недійним договору № 1434083 від 28.10.2019 відсутні через, що зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Матеріалами справи підтверджується, що 23.04.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 23042020, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, що є додатком до договору, у тому числі і право вимоги за договором № 1434083 до ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 17980 грн., яка складається із: 5000,00 грн. заборгованості за основною сумою боргу (кредитом); 2700,00 грн. по відсоткам; 10280,00 грн. нарахованим штрафом.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт переходу права вимоги за кредитним договором № 1434083 від 28.10.2019 від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

На виконання вимог пункту 1.3 договору факторингу на адресу ОСОБА_1 , вказану у кредитному договорі, ТОВ «ФК «ЄАПБ» направило повідомлення про відступлення права вимоги за договором № 1434083 від 28.10.2019 та включення персональних даних відповідача до бази персональних даних разом з вимогою про погашення загальної суми боргу. Однак вимогу про сплату заборгованості ОСОБА_1 не виконала.

Із доданої до позовної заяви Картки обліку інформації за укладеним кредитним договором, сформованої ТОВ «Авентус Україна», на погашення заборгованості 27.11.2019 було сплачено лише 15,00 грн., які зараховані на погашення процентів. Інша заборгованість не погашалася, що відповідачем не спростовано.

Таким чином, враховуюче доведення позивачем неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань по кредитному договору, суд вважає позовну вимогу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредиту в розмірі 5000,00 грн. правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 2700,00 грн. відсотків, суд виходить з наступного.

Із договору вбачається, що позику надано строком на 30 днів, із сплатою процентів за цей період за зниженою процентною ставкою (3,65 % річних).

Після цього періоду, нарахування процентів відбувалося згідно із підпунктом 1.3.2 пункту 1.3 кредитного договору за стандартною процентною ставкою - 657% річних, так як відповідно до пункту 1.6 договору позичальник змінила дату погашення позики шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів (27.11.2019 сплачено 15,00 грн. процентів). Нарахування процентів за стандартною ставкою дорівнює 30 календарним дням.

Таким чином, нарахування процентів в розмірі 2700,00 грн. за стандартною процентною ставкою після 27.11.2019 за період прострочення погашення заборгованості, який становить 30 днів, відповідає умовам пункту 1.7 договору.

За такого, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по процентам підлягає задоволенню в повному обсязі.

Посилання представника відповідача на постанови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 564/2199/15-ц, від 04.07.2018 у справі № 727/2318/16-ц та постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 44/9519/12-ц в частині строку нарахування процентів, суд до уваги не приймає, оскільки вони стосуються інших обставин.

Інші доводи представника відповідача щодо нарахування позивачем заборгованості є безпідставними та на висновок суду не впливають.

Щодо стягнення штрафу в розмірі 10280,00 грн.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що у випадку прострочення повернення суми позики, Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству штраф в розмірі 60,00 грн. за кожен день прострочення, починаючи з 4 (четвертого) дня прострочення виконання зобов`язання за договором.

У ході розгляду справи встановлено неналежне виконання відповідачем взятих грошових зобов`язань, а тому нарахування штрафу, яке відповідає умова кредитного договору, є правомірним.

В частині стягнення штрафу представник відповідача подав заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності.

Відтак заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам процесуального законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Із матеріалів справи вбачається, що останній платіж на погашення кредиту відповідач здійснила 27.11.2019. До суду позивач звернувся у травні 2021 року, тобто поза межами річного строку спеціальної позовної давності, що відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України є підставою для відмовив в позові в частині стягнення штрафу.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та наведені норми закону, доведення позивачем порушення відповідачем грошових зобов`язань, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості в загальній суму 7700,00 грн. (5000,00 грн. заборгованості по кредиту та 2700,00 грн. відсотків). В частині стягнення штрафу позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволенню не підлягають через пропуск строку спеціальної позовної давності.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 то він задоволенню не підлягає з підстав наведених вище.

Так як позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено частково з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 972,01 грн. (2270,00 х42,82%).

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитним договором № 1434083 від 28.10.2019 в загальному розмірі 7700,00 грн. (сім тисяч сімсот гривень 00 коп.), а також судовий збір в сумі 972,01 грн. (дев`ятсот сімдесят дві гривні 01 коп.).

У іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання недійсним правочину відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри,30.

відповідач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 22.02.2023.

Суддя І.В.Коваленко