Ухвала суду № 109126060, 21.02.2023, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 6/759/51/23

ун. № 759/1382/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.

за участю секретаря - Багінської І.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про визнання виконавчого документа таким, що не підлагає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року заявник ОСОБА_1 зверулась до суду з заявою про визнання виконавчого документа- виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва від 01.07.2021 року у справі №759/1386/19, таким, що не підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи вимоги заяви, заявник посилається на те, що Святошинським районним судом м. Києва ОСОБА_2 видано виконавчий документ - виконавчий лист від 01.07.2021 року у справі № 759/1386/19 за постановою Верховного суду у складі Касаційного цивільного суду від 18.11.2020 року щодо визначення останньому способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 .

Вважає, що на даний час є підстави визнання судом, який видав виконавчий документ- виконавчий лист Святошинського районного суду м. Києва від 01.07.2021 року у справі № 759/1382/19 таким, що не підлягає виконанню на підставі вимог статті 432 ЦПК України з огляду на наступне.

Так, вказаним виконавчим документом визначено спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_3 (встановлено дні та години їх спілкування у місті, в якому проживає дитина з матір`ю) та зобов`язано ОСОБА_1 передавати батькові ОСОБА_2 малолітнього ОСОБА_3 у визначені судом місці, дні та часи побачень за місцем проживання дитини разом з матір`ю, а також зустрічного зобов`язання ОСОБА_2 повертати матері - ОСОБА_1 малолітнього ОСОБА_3 після закінчення часів та днів батька, визначених цим рішенням.

Разом з цим, заявник зазначає, що у січні 2022 року після завершення днів батька, ОСОБА_2 спільно зі своєю матір`ю ОСОБА_4 викрали у неї дитину ОСОБА_3 та до цього часу не повернули, чим порушили встановлений судовим рішенням - Постановою Верховного суду від 18.11.2020 у справі № 759/1382/19 обов`язок.

Тим самим, з огляду на те, що вже протягом 11 місяців ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не повертають заявнику дитину, це є прямою перешкодою виконувати вказане судове рішення.

Зважаючи на такі обставини, відпала матеріальна умова для виконання названого виконавчого документа і обов`язок, як боржника, передавати дитину батькові ОСОБА_2 (стягувачеві) у визначені судовим рішенням дні та години через фізичну відсутність у заявника дитини та фактичне перебування її у батька, та фактичної відсутності у заявника дитини внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 , що є підставою для звернення до суду з цією заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлагає виконанню.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 просила задовольнити заяву в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені в заяві.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні заяви, пояснюючи на те, що права заявника не були порушені.

Заслухавши пояснення заявника та заінтересованої особи, дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що Постановою Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі №759/1382/19 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 24.06.2020 року змінено, викладено абзац третій її резолютивної частини в такій редакції:

«Визначити спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його вихованні:

1) можливість зустрічей кожної першої і третьої суботи та неділі з 11 год 00 хв суботи до 19 год 30 хв неділі за місцем проживання дитини з матір`ю;

2) можливість спільного відпочинку один календарний тиждень влітку та один календарний тиждень в зимовий період під час відпустки батька без присутності або у присутності матері дитини;

3) можливість спілкування засобами телефонного та електронного зв`язку з урахуванням режиму дня, що забезпечує гармонійний і здоровий розвиток дитини;

4) можливість спільного святкування у непарні роки наступних свят: Новий рік (31 грудня) з 20 год 00 хв до 19 год 00 хв наступного дня після свята, Різдво Христове (7 січня), Пасха (Великдень), Трійця;

5) можливість спільного святкування дня народження батька (1 березня).

В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року залишено без змін.

01.07.2021 року Святошинськии районним судом м. Києва видано виконавчий лист.

Постановою головного державного виконавця Бердянського відділу державної виконавчої служби у Бердянському районі Запорізької області Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Міненком С.В. про відкриття виконавчого провадження від 04.08.2021 року, ВП №66032315, відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №759/1382/19, виданого 01.07.2021 року.

Відповідно до вимог виконавця від 30.12.2021 року, ВП №66032315, ОСОБА_2 зобов`язаний був повернути матері дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Актом державного виконавця від 10 січня 2022 року встановлено, що згідно домовленості 31.12.2021 року дитину передано батькові об 17 год. 00 хв. за зазначеною адресою без перешкод та порушень у добровільному порядку. Щодо повернення дитини матері, згідно заяви боржника попередні домовленості скасовано стягувачем. Станом на 09.01.2022 року дитина знаходиться з батьком у м. Київ.

Відповідно до вимог виконавця від 21.01.2022 року, поданої ОСОБА_2 , встановлено, що станом на 20.01.2022 року Бердянським ВДВС у Бердянському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від боржника надходять численні скарги та звернення, що містять інформацію, згідно якої вбачаються дії, що чинять перешкоди боржнику та унеможливлюють виконання рішення боржником.

Бердянським ВДВС 17.12.2021 року за №60929 надано відповідь на заяву ОСОБА_1 від 06.12.2021 року, в якій вказано, що обов`язки покладені на ОСОБА_1 , виконані та виконуються останньою в добровільному порядку, перешкоди ОСОБА_2 не чиняться.

04.02.2022 року ОСОБА_2 подав заяву до Бердянського ВДВС у Бердянському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про закриття виконавчого провадження №66032315.

04.02.2022 року постановою про закриття виконавчого провадження ВП №66032315, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №759/1382/19, виданого 01.07.2021 року Святошинським районним судом м. Києва, закінчено.

04.02.2022 року постановою про відкриття виконавчого провадження, ВП №68507551, відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №759/1382/19, виданого 20.08.2020 року.

Постановою про накладення штрафу від 21.02.2022 року, ВП №68507551, постановлено за невиконання рішення суду накласти на боржника ОСОБА_2 штраф на користь держави у розмірі 1700 грн.

Постановою про накладення штрафу від 20.04.2022 року, ВП №68507551, постановлено за невиконання рішення суду накласти на боржника ОСОБА_2 штраф на користь держави у розмірі 3400 грн.

20.04.2022 року до Голосіївського УП ГУНП у місті Києві подана заява про вчинення кримінального правопорушення через невиконання боржником ОСОБА_2 рішення суду №759/1382/19 від 24.06.2020 року у добровільному порядку.

За результатами розгляду вищевказаної заяви, Голосіївським УП ГУНП у м. Києві внесено відомомсті до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100010000845 від 06.05.2022 за ч. 1 ст. 382 КК України за фактом не виконання ОСОБА_2 рішення суду.

07.02.2022 року року Голосіївським районним судом м. Києва відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , третя особа: служба у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації про відібрання дитини.

Також в матеріалах справи, наявні витяги з єдиних реєстрів досудових розслідувань за зверненням потерпілої ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 61-1592св17, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Заявник у своїй заяві, посилаючись на узагальнення про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах, викладеного у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.07.2015 року, вказує, щодо інших причин (підстав) для визнання виконавчого документа таким, що непідлягає виконанню, відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто в даному випадку, коли фактично дитина перебуває у ОСОБА_2 .

Суд вважає за необхідне зазначити, що інші причини (підстави) не стосуються припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, у разі набрання судовим рішенням законної сили, а є іншими причинами, такими як, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (п.40 рішення від 19.03.97 у справі «Горнсбі проти Греції»).

Судом встановлено, що виконавчий лист за № 759/1386/19 від 01.07.2021 року виданий на підставі Постанови Верховного суду від 18.11.2020 року, яка набрало законної сили, будь-якої помилки при видачі виконавчого листа не встановлено.

Необхідним для позитивного вирішення питання щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є порушення прав боржника видачею виконавчого листа чи його виконанням.

У даній справі судом не встановлено будь - яких порушень видачею виконавчого листа прав та інтересів боржника.

Виконавчий документ видано у той період, коли рішення набрало законної сили.

Більш того, постановою державного виконавця від 04.02.2022 року виконавче провадження № 66032315 від 04.08.2021 року, розпочате за виконавчим листом Святошинського районного суду м. Києва від 01.07.2021 року у справі № 759/1382/19, Бердянським ВДВС у м. Бердянськ Запорізької області Південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) закінчено, на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Тобто на даний момент виконавчий лист на примусовому виконанні не перебуває. Суд звертає увагу, що будь-яких примусових заходів, тимчасових обмежень або стягнень на боржника не накладено.

Разом з тим, необхідно зазначити, що до матерілів справи долучено ухвалу суду про відкриття провадження від 07.02.2022 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про відібрання дитини, що також свідчить про те, що на даний час не має підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлагає виконнаню, оскільки в подальшому постанова Верховного суду від 18.11.2020 року, яка набрала законної сили, буде виконуватись сторонами у справі.

Заявник в заяві також посилався на те, що у разі подання виконавчого листа до виконання стягувачем повторно, навіть за відсутності у останньої дитини, це призведе до незаконного вжиття органами державної виконавчої служби України до неї як боржника примусових заходів виконання судового рішення та незаконного притягнення до передбаченої законом відповідальності за його невиконання.

Суд вважає за необхідне зазначити, що посилання заявника на вчинення державним виконавцем дій (на майбутнє), пов`язаних з накладенням певних примусових заходів на заявника через невиконання рішення суду, не має правового значення для вирішення питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки всі ці питання вирішуються у порядку оскарження дій чи бездіяльності державного або приватного виконавця (ст. 447 ЦПК України), та лише після виникнення таких питань.

Крім того, серед основних засад судочинства в Україні, згідно з п.9 ч.3 ст.129 Конституції України, є обов`язковість рішень суду.

Отже, у найвищому за юридичною силою законі закріплено конституційний принцип обов`язковості рішень судів, за ознакою територіальності на всій території нашої держави.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 1 ст. 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державних влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», саме виконавче провадження являється завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законом «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами.

На підставі ст.3 Закону «Про виконавче провадження» виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, видані судами, накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, у випадках, передбачених законом, судові накази, виконавчі написи нотаріусів, посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі рішень цих комісій, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування будівлями та майном, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу, рішення інших органів державної виконавчої влади, у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу, рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Виконавче провадження є процесом поновлення порушених прав: повернення грошових коштів, звернення стягнення на майно, торжество правосуддя, реалізація конституційного принципу обов`язковості виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов`язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов`язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

За такого, право на звернення стягувача до органу ДВС з метою виконання виконавчого документу, є його законним правом, та також не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 81, 89, 259, 260, 261, 268, 353-354, 432 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про визнання виконавчого документа таким, що не підлагає виконанню - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.М. Журибеда