Рішення № 109125102, 16.02.2023, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 711/4385/22

Провадження № 2/708/8/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Попельнюха А.О.,

за участю:

секретаря судових засідань - Пасічної Л.А.,

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника третьої особи - Січового С.В.,

спеціаліста - Клименко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Чигиринського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Чигиринської міської ради, Служба у справах дітей Черкаської міської ради, ОСОБА_3 , про визначення місця проживання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей. На обґрунтування заявленого позову зазначила, що вона (до зміни прізвища ОСОБА_4 ) перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем у справі ОСОБА_5 . Від шлюбу сторони мають трьох дітей, а саме неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 08.01.2020 шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу старший син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишився проживати із відповідачем, оскільки йому треба було закінчувати навчання у школі. У свою чергу ОСОБА_1 із донькою та меншим сином переїхали проживати у місто Черкаси, де діти почали відвідувати школу та дитячий садочок відповідно. Позивачка працевлаштувалась та почала працювати у магазині продавцем.

Протягом першого року проживання в м. Черкаси відповідач ОСОБА_2 взагалі не цікавився вихованням дітей, після чого почав проявляти інтерес до дітей. Зокрема почав їх підкупляти грошима, щоб забрати дітей та налаштувати проти матері.

Наразі з 24.02.2022 діти проживають разом із ОСОБА_2 за місцем його проживання у м. Чигирині Черкаського району Черкаської області. Переїзд дітей був обумовлений початком бойових дій на території України та пов`язаний із їхньою безпекою. Після зміни місця проживання дітей відповідач чинить перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні із дітьми. Вона має можливість спілкуватися із ними лише у телефонному режимі, коли його немає поруч.

Також зазначає, що ОСОБА_2 часто перебуває у стані алкогольного сп`яніння і може перебувати під впливом наркотичних препаратів. Від сусідів відповідача позивачці стало відомо, що вихованням дітей він не займається, доглядає двох менших дітей старший син. Тому ОСОБА_1 вважає, що двом малолітнім дітям буде краще проживати разом із нею, у зв`язку із чим просить суд визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із позивачкою в м. Черкаси.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 25.10.2022 провадження у справі відкрито за правилами загального провадження, призначено підготовче засідання по розгляду даної справи. Залучені до участі у розгляді справи треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Чигиринської міської ради, Служба у справах дітей Черкаської міської ради.

Відповідач по справі ОСОБА_2 у визначений судом строк та у передбаченому чинним законодавством порядку подав суду відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач проти задоволення позову заперечив. На обґрунтування наявних заперечень зазначив, що наведені позивачкою твердження, зокрема у частині зловживання ним алкогольними напоями та вживання наркотичних препаратів, не мають на своє підтвердження належних та допустимих доказів. Також не наведені докази, що він протягом якогось періоду часу не цікавився дітьми, на даний час налаштовує дітей проти матері. Щодо спілкування матері із дітьми ОСОБА_2 зазначив, що саме позивачка внесла номер телефону доньки до «чорного списку» контактів, у зв`язку із чим донька не могла їй додзвонитися, коли мала бажання із нею поспілкуватися. Крім того повідомив, що питання про визначення місця проживання дітей було розглянуто Службою у справах дітей Чигиринської міської ради, яка надала відповідний висновок по даному питанню, який затверджено рішенням виконавчого комітету Чигиринської міської ради.

Відповідь на відзив суду надана не була, пояснення від третіх осіб не надходили.

Під час підготовчого провадження сторони надали суду додаткові докази на обґрунтування наявних у них вимог та заперечень, які були судом приєднані до матеріалів справи.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 21.12.2022 підготовче провадження у справі закрито, справа призначена до судового розгляду по суті. До участі у розгляді справи залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 . Також судом в порядку ч. 7 ст. 81 ЦПК України були витребувані додаткові докази, які на виконання ухвали були надані до початку судового розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала та пояснила суду, що вона разом із позивачем та їх спільними дітьми протягом тривалого періоду часу проживали всі разом у АДРЕСА_1 . Також вони проживали разом і після розірвання шлюбу, проте після вчинення ОСОБА_2 щодо неї домашнього насильства у липні 2020 року вона була вимушена разом із двома малолітніми дітьми переїхати у м. Черкаси. Старший син залишився проживати із батьком у м. Чигирині. Донька на той час закінчила 3-й клас. Спочатку вони проживали за адресою: АДРЕСА_2 , на орендованій двокімнатній квартирі утрьох. Донька пішла у 4-й клас, менший син ОСОБА_8 почав відвідувати дитячий садочок « Дударик ». По місцю проживання у них були друзі. За вказаною адресою ОСОБА_1 разом із дітьми проживала до липня 2021 року, після чого вони переїхали на іншу орендовану квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . Доньку ОСОБА_7 позивачка перевела в іншу школу, де вона почала відвідувати «курсантський клас», а син ОСОБА_8 дошкільний навчальний заклад «Казка». У лютому 2022 року у зв`язку із початком військової агресії діти переїхали до міста Чигирина, де з осені 2022 року почали навчатися, а позивачка ОСОБА_1 з грудня 2022 року змінила місце проживання та почала проживати у орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_4 . Вказана квартира є комунальною та складається із трьох квартир. Наразі за вказаною адресою в одній квартирі проживає позивачка, в іншій квартирі проживає бабуся із онуком, якому 15-16 років. Третя квартира поки що зачинена, за повідомленою власником інформацією її орендує студент 2-го чи 3-го курсу, який наразі навчається дистанційно. У спільному користуванні мешканців цієї комунальної квартири перебувають кухня, туалет та душова.

Взагалі протягом першого року окремого проживання ОСОБА_2 майже не цікавився дітьми, а починаючи з другого року почав їх підкупляти грошима та налаштовувати проти позивачки. Між ними спочатку були суперечки щодо способів участі у вихованні дітей. Спочатку відповідач забирав їх до себе кожні вихідні, натомість згодом Службою у справах дітей було прийнято рішення про спілкування ОСОБА_2 із дітьми через вихідні. Пізніше донька повідомила, що не хоче жити із позивачкою. На питання чому так пояснила, що батько їй пообіцяв придбати новий мобільний телефон, який ОСОБА_1 не може їй придбати. Потім і менший син якось повідомив позивачці, що він не її син, а син свого батька.

Після переїзду дітей у лютому 2022 року до м. Чигирина ОСОБА_2 почав чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні із дітьми. За цей час вона 6 разів приїжджала до місця їх проживання з метою поспілкуватися, натомість жодного разу зустріч не відбулась, оскільки вони завжди у цей момент перебували у бабусі в іншому місті. Останній раз спілкувалась із донькою у телефонному режимі у грудні 2022 року. Із меншим сином у серпні 2022 року у телефонному режимі через застосунок «Viber», встановлений на телефоні старшого сина.

Додатково позивачка повідомила, що наявні наразі у неї житлово-побутові умови проживання є достатніми для спільного проживання разом із двома дітьми, оскільки орендована нею квартира має дві кімнати, одна із яких прохідна, а у іншій наявні ліжко та диван. Вона має офіційне місце працевлаштування у Департаменті соціальної політики Черкаської міської ради та отримує заробітну платню у розмірі 6000 грн. у місяць. Також має додаткові заробітки у розмірі близько 2000 - 3000 грн. щомісячно. Витрати на оплату вартості оренди житла становлять 3000 грн. у місяць. За домовленістю із власницею комунальні послуги вона окремо не сплачує, вони включені до загальної вартості оренди.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні. Додатково суду пояснив, що їх родина дійсно з липня 2020 року почала проживати окремо, зокрема старший син ОСОБА_6 залишився проживати із ним у м. Чигирині Черкаської області, позивачка разом із двома меншими дітьми переїхала проживати у місто Черкаси. Проте він постійно спілкувався із дітьми, забирав їх до себе на вихідні. Під час такого спілкування діти завжди були раді зустрічам та повертаючись до мами відразу питали, коли він їх зможе забрати наступний раз. Приблизно з осені 2021 року донька ОСОБА_7 повідомила, що вона не хоче проживати із мамою та хоче жити із ним. А згодом відповідачеві стало відомо, що через таке її бажання у неї істотно погіршились стосунки із мамою. Також казала, що ОСОБА_1 застосовує до неї фізичну силу та підвищує на неї голос. Після цього ОСОБА_2 звернувся до Служби у справах дітей Черкаської міської ради.

На початку 2022 року, під час дистанційного навчання, діти перебували у відповідача за місцем його проживання. Менший син ОСОБА_8 внаслідок падіння зламав руку та залишився із ним, а донька ОСОБА_7 повернулась до позивачки, оскільки необхідно було відвідувати шкоду. Проте вона неодноразово казала, що хоче проживати разом із батьком. Згодом, коли почалося військове вторгнення росії на територію України, ОСОБА_2 забрав доньку у м. Чигирин. Після цього діти почали наполягати, що не бажають повертатися до мами. Таке бажання донька ОСОБА_7 обґрунтовувала поганими стосунками із мамою, її постійною зайнятістю на роботі, а після роботи особистими справами. Зазначала, що за час проживання у м. Черкаси вона змінила 2 школи, у неї немає друзів.

Також зазначив, що навіть під час проживання дітей із ним на підставі рішення суду із нього стягували аліменти на утримання спільних із ОСОБА_1 дітей. Вказані грошові кошти позивачка отримувала систематично, натомість участі в утриманні дітей не приймала. Влітку 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про припинення стягнення з нього аліментів, і такий позов був задоволений. Тому, на його думку, дії позивачки по зверненню із цим позовом до суду мають лише фінансову зацікавленість.

Щодо можливості забезпечення дітей усім необхідним повідомив, що будинок, у якому вони зараз проживають, належить йому на праві особистої приватної власності. Будинок має всі необхідні комунікації, чотири житлові кімнати, відповідно у кожної дитини є власна житлова кімната з необхідними речами та меблями, робочим місцем для навчання. Лише коли старший син - студент приїжджає у гості ОСОБА_2 бере меншого ночувати у свою кімнату. Він має власне підсобне господарство, вигодовує курей та гусей, має свій сад та город, необхідний запас продуктів харчування. Його доходи складаються із пенсії по інвалідності та додаткових заробітків, які він отримує виконуючи замовлення місцевих мешканців на виконання ремонтних та будівельних робіт. Розмір пенсії наразі становить 12 500 грн. в місяць, додаткові заробітки складають близько 6 000 грн. в місяць. Витрати по утриманню будинку складаються максимум близько 2 000 грн. у зимовий період та складаються із витрат на оплату спожитого природного газу, оплату спожитої електроенергії, вивіз сміття. Донька зараз відвідує школу у місті Чигирині, до якої вона сама попросилась, оскільки там у неї вчаться друзі. Син на даний час відвідує дошкільний навчальний заклад при цій же школі. Кожного ранку він їх відвозить на навчання власним автомобілем, а після занять забирає.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Чигиринської міської ради - за посадою ОСОБА_13 у судовому засіданні проти позову заперечував. На обґрунтування власних заперечень зазначив, що умови проживання дітей, якими забезпечив батько, є найбільш сприятливими для дітей. У свою чергу позивачка не має можливості забезпечити належні умови проживання дітей.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Черкаської міської ради у судове засідання не з`явився, суду надав заяву з проханням проводити розгляд справи у їх відсутність. Щодо рішення у справі поклались на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Також суд, відповідно до вимог ч. 2 ст. 160 СК України, під час розгляду справи з участю спеціаліста - дитячого психолога ОСОБА_14 , з`ясував думку малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо місця проживання. Не вагаючись малолітня пояснила, що хоче проживати разом із батьком, до мами їхати не хоче. Щодо власного вибору зазначила, що у неї із мамою протягом тривалого часу наявні неприязні відносини, які почались ще із часу, коли вони разом проживали у м. Чигирині. Проте коли мама повідомила про необхідність переїзду до міста Черкаси вона погодилась та мала надію на позитивні зміни. Зокрема у неї тоді не було друзів за місцем навчання та проживання, вона хотіла щось змінити. Проте за короткий проміжок часу вони проживали у двох квартирах, у зв`язку із чим вона навчалась у двох школах. Мама майже завжди була на роботі, коли була вдома постійно із кимось спілкувалась у телефонному режимі. Могла підвищувати на неї голос, бити, застосовувати при спілкуванні нецензурну лексику. На ОСОБА_7 був покладений обов`язок доглядати за меншим братом, зокрема зранку вона була зобов`язана збирати його у садочок. Під час проживання у м. Черкаси друзів у неї майже не було. Згодом під час спілкування із батьком вона повідомила про своє бажання переїхати до нього. Коли про таке її бажання стало відомо матері вона почала ще гірше ставитися до доньки, погрожувала поміщенням до інтернату. За час проживання із батьком вона майже не спілкувалась із мамою, оскільки мама її у своєму телефоні внесла до «чорного списку», через що ОСОБА_7 не може їй додзвонитися. Змінювати місце свого проживання вона категорично не хоче. Вони всі живуть тут, вона та брат мають все необхідне. Старший брат зараз є курсантом інституту цивільного захисту і під час спілкування він запропонував їй стати психологом ДСНС. Зараз вона дуже зацікавлена такою можливістю і хоче у майбутньому стати психологом.

За клопотанням позивачки ОСОБА_1 судом була викликана для допиту у якості свідка ОСОБА_15 , яка повідомлялась про день, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явилась. У зв`язку із чим позивачка відмовилась від подальшого виклику такого свідка і ця відмова була прийнята судом.

Заслухавши учасників, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Спірні правовідносини між сторонами стосуються немайнових прав та обов`язків батьків і дітей, тому до їх правового регулювання підлягають застосуванню норми Глави 13 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (ч. 2 ст. 141 СК України).

Зі змісту частини першої статті 151 Сімейного кодексу України вбачається, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Під час реалізації цього права батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним чи юридичним особам; мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства (ч. 2 та ч. 3 ст. 151 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини регламентовані нормами статті 150 Сімейного кодексу України, з аналізу яких вбачається, що вказані обов`язки покладені на кожного із батьків не залежно від місця проживання та обраної форми і методів виховання дитини. Такі висновки суду також базуються на положеннях частини 2 статті 157 Сімейного кодексу України, відповідно до якої той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

На підставі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ч. 3 ст. 157 СК України).

Право батьків на визначення місця проживання дитини закріплено статтею 160 Сімейного кодексу України, відповідно до якої місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків; у свою чергу місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. У випадку, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самостійно.

Зі змісту ч. 1 ст. 161 СК України вбачається, що у випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» наголошує, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного із них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, однак предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Із системного тлумачення статей 3, 9 та 18 Конвенції про права дитини, частин другої та третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» слідує, що під час вирішення спору про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати передусім інтереси дитини.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини з огляду на об`єктивні обставини спору, а вже потім права батьків.

Під час розгляду справи судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 (до зміни прізвища та по батькові ОСОБА_4 ) та ОСОБА_2 є батьками малолітніх ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказана обставина підтверджена копіями свідоцтв про народження дітей (а.с. 6-8) та копією свідоцтва про зміну імені (а.с. 13).

Відповідач ОСОБА_2 разом із дітьми зареєстрований та фактично з лютого 2022 року проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що під час розгляду справи судом підтверджено копією довідки про склад зареєстрованих у житловому будинку осіб від 25.11.2022 (а.с. 83) та визнано сторонами.

Вказане домоволодіння на праві приватної власності належить відповідачеві по справі ОСОБА_2 на підставі рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 04.05.2020 по справі № 708/370/20, провадження № 2/708/114/20 (1/2 частина) та договору купівлі-продажу частки житлового будинку з відповідною часткою надвірних господарсько-побутових будівель від 01.07.2021, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Костенко Н.В., зареєстровано в реєстрі за № 417 (1/2 частина) (а.с. 72-74, 104-106).

Позивачка ОСОБА_1 власного житла не має, на час розгляду справи судом фактично проживає у орендованій комунальній квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , на підтвердження чого позивачка надала суду договір оренди квартири у приватної особи від 05.12.2022 (а.с. 90). У свою чергу суд звертає увагу, що сторонами вказаного договору є позивачка ОСОБА_16 (орендар) та ОСОБА_17 (орендодавець). Натомість під час розгляду справи судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_3 , який набув право власності на неї на підставі договору дарування від 01.07.2008, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Зуєвою Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3291. Загальна площа квартири становить 14,1 кв.м., житлова - 9,6 кв.м. Вказані відомості підтверджені інформацією з ДРРПНМ (а.с. 111). Відповідно за таких обставин суд позбавлений можливості визначити наявність у ОСОБА_17 права передання вказаного нерухомого майна в оренду третім особам. Також суд враховує, що наданий договір не має всіх необхідних реквізитів. Твердження позивачки, що підписантка договору є дружиною власника суд оцінює критично, оскільки такі обставини суду не доведені. Крім того, зі змісту договору вбачається, що ОСОБА_1 зобов`язана окремо оплачувати невизначену частину спожитих комунальних послуг, що суперечить її твердженням про включення до вартості оренди всіх комунальних послуг.

З наданого акта обстеження умов проживання, проведеного Службою у справах дітей Черкаської міської ради за місцем проживання позивачки за адресою: АДРЕСА_4 , судом встановлено, що вказана квартира є комунальною, кухня, душова та туалет спільного користування. Оснащена водо-, газо-, тепло- та електропостачанням, водовідведенням. ОСОБА_1 винаймає окремі дві кімнати, з яких одна оснащена кухонним куточком, шафою, ліжком, дзеркалом, у другій кімнаті наявні диван, 2 крісла, стіл, 2 стільці. З урахуванням наведеного надано висновок, що в цьому житлі створені задовільні умови для проживання дітей, в тому числі для малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_7 (а.с. 89). З такими висновками суд не може погодитись. Така незгода обумовлена тим, що Службою у справах дітей Черкаської міської ради під час проведення обстеження не була визначена належність орендованого житла та, відповідно, не встановлена наявність правових підстав для правомірного користування ним позивачкою, що відповідно впливає на наявність чи відсутність у неї законного права користування таким житлом. Також не зрозумілі висновки у частині створення задовільних умов проживання ОСОБА_1 разом із двома малолітніми дітьми у квартирі, загальною площею 14.1 кв. м. (житловою 9,6 кв.м.), з урахуванням, що під час проведення обстеження умов проживання встановлена наявність одного ліжка та дивану, одного столу та 2 стільців.

На виконання ухвали Чигиринського районного суду Черкаської області органом опіки та піклування м. Черкаси надано висновок про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_7 від 17.01.2023 за № 155-01-21 (а.с. 151-153). У даному висновку зазначено, що матір`ю ОСОБА_1 створені належні умови для проживання малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_7 . Натомість зі змісту висновку неможливо визначити, що саме змінилося з моменту обстеження умов проживання, проведеного 05.12.2022, коли умови проживання були визначені задовільними, оскільки у даному висновку фактично ті самі умови проживання органом опіки вже визнані належними. Також зазначено, що орган опіки та піклування не мав змоги порівняти житлово-побутові умови проживання батьків, їх матеріальне забезпечення та виховні можливості.

З наданого суду висновку Служби у справах дітей Чигиринської міської ради щодо визначення доцільним проживання малолітньої ОСОБА_7 та малолітнього ОСОБА_7 разом з батьком ОСОБА_2 за місцем його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що відповідно до акту обстеження умов проживання ОСОБА_2 будинок затишний та чистий, повністю мебльований, в наявності сучасна побутова техніка. Продуктами харчування родина забезпечена. Діти мають окремі кімнати, забезпечені необхідними меблями, особисті телефони, облаштоване шкільне робоче місце. Одяг та взуття по сезону у достатній кількості. За таких обставин, а також ураховуючи інші фактичні дані, Служба у справах дітей прийшла до висновку про доцільність проживання малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_7 біля батька за вказаною адресою (а.с. 50-51). Вказаний висновок затверджено рішенням Виконавчого комітету Чигиринської міської ради від 31.10.2022 за № 607-34 (а.с. 49).

Аналізуючи наведене суд також враховує рівень доходів сторін. При цьому твердження про наявність у кожної із сторін додаткових доходів суд оцінює критично, оскільки перевірити наведені твердження суд позбавлений можливості. Крім того, такі додаткові доходи сторін можуть мати лише мінливий характер та не можуть впливати на загальний висновок суду про їх матеріальний стан. Зокрема, з наданої суду довідки про доходи ОСОБА_2 встановлено, що він перебуває на обліку у Головному управлінні ПФУ в Черкаській області і отримує пенсію по інвалідності, розмір якої становить 12 307,45 грн. (а.с. 82). У свою чергу з наданої суду довідки про доходи ОСОБА_1 встановлено, що вона перебуває на посаді інспектора Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради за строковим трудовим договором та отримує заробітну плату у розмірі 6 700 грн. (а.с. 91).

Під час розгляду справи судом встановлено, що з боку ОСОБА_2 мали місце факти вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_1 (2019-2020 року), що підтверджено витягами з обліку Інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» (а.с. 135-141). У свою чергу факти вчинення ним домашнього насильства чи інших протиправних дій щодо дітей, невиконання батьківських обов`язків не були встановлені. Щодо неприязних відносин сторін суд враховує, що у той період часу вони перебув лари у процесі розірвання шлюбу та вирішували питання про поділ спільного майна подружжя, під час чого ОСОБА_1 вимагала від ОСОБА_2 виселитися із їх спільного будинку, що встановлено судом із рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 04.05.2020 (а.с. 105-106).

Вирішуючи питання про ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дітей до батьків, суд враховує, що між сторонами наявні тривалі неприязні стосунки, у наявний конфлікт між батьками мимоволі втягнуті малолітні діти. На підставі укладеного Договору про надання соціальної послуги з метою діагностики психоемоційного стану дитини ОСОБА_7 та дослідження міжособистісних стосунків в родині був залучений психолог Черкаського міського центру соціальних служб з жовтня 2021 року. Під час проведення вказаного дослідження було встановлено, що описуючи директивність своєї матері, дівчинка наголошувала на жорсткому контролі з її боку, тенденції до легкого застосування своєї влади, заснованої на амбіціях і не вітаючи при цьому вираження власної думки доньки. Такі матері більше покладаються на суворість покарання, вперто вважаючи, що вони «завжди мають рацію, а діти ще надто малі, щоб судити про це». Виражається підозріле ставлення матері до сімейного середовища та дистанція щодо її членів (зокрема до дітей). Підозріла поведінка матері та відмова від соціальних норм призводять, як правило, до відгородженості та піднесення себе над іншими.

Психологічне прийняття батька дочкою характеризується відсутністю різких перепадів від вседозволеності до суворих покарань, тобто домінують теплі, дружні стосунки з чітким усвідомленням меж того, що можна і чого не можна. Відсутність ворожості до батька. У батька автономність виявляється у його беззастережному лідерстві в сім`ї та у поверхневому спілкуванні з донькою.

Стосунки між батьком та донькою можна охарактеризувати як довірливі, у батька наявний емоційний контакт з дитиною, задовольняються її базові потреби. Батька цікавлять захоплення, коло знайомств, навчання в школі доньки. Свідомо дівчинка транслює негативне ставлення до матері. Має образу на маму. Розповідає про негативне ставлення матері до неї. Дівчинка не іде не контакт із мамою. Дитина вказує, що боїться маму, коли вона починає сварити її. У розмові ОСОБА_7 проговорювала, що мати застосовувала фізичне покарання, нецензурну лексику щодо неї під час сумісного проживання.

Первинна інформація щодо проведеного дослідження психологом Центру була надана 11.03.2022 (а.с. 81), у свою чергу повторно така інформація надана 25.07.2022 (а.с. 80). Під час повторного інформування психолог додатково зазначила, що під час зустрічі з ОСОБА_7 донька проговорює, що за декілька місяців, поки вона проживає з батьком, з мамою спілкування не налагодилось. З наведеного, а також враховуючи повідомлені суду безпосередньо ОСОБА_7 обставини, суд приходить до переконання, що на даний час її взаємовідносини із позивачкою мають виключно негативний характер, обумовлений тривалою образою, наслідком чого є відсутність бажання спілкування малолітньої із ОСОБА_1 . Що, у свою чергу, обумовлено також поведінкою самої позивачки, яка за останній рік спілкувалась із донькою лише у телефонному режимі незначну кількість раз. Зокрема останній раз у грудні 2022 року, що також викликає певний подив у суду щодо рівня спілкування, рівня довіри та характеру взаємовідносин між матір`ю та малолітньою донькою.

Твердження про створення перешкод з боку відповідача у спілкуванні із дітьми суд оцінює критично, оскільки на їх підтвердження суду не надані належні та допустимі докази. При цьому суд враховує, що майже за рік проживання дітей разом із батьком позивачка, виходячи із наданих нею пояснень, мала намір з ними побачитись та проїжджала до них у м. Чигирин 6 разів. Тобто у середньому це становить один раз протягом двох місяців, що з урахуванням відстані від м. Черкаси до м. Чигирин, а також віку дітей вочевидь не може бути визнано достатнім рівнем спілкування матері зі своїми дітьми.

За таких обставин, враховуючи бажання самої ОСОБА_7 проживати разом із батьком у вже звичному для неї середовищі, де наразі є постійне місце проживання та коло друзів, де у неї з`явилась та сформувалась мета на майбутнє, зокрема стати психологом, суд приходить до висновку, що примусова зміна такого місця проживання безумовно буде наслідком чергової психологічної травми та жодним чином не буде сприяти інтересам дитини, натомість лише погіршить стосунки між нею та позивачкою. При цьому суд враховує, що для ОСОБА_7 сама згадка про проживання у місті Черкаси асоціюється лише із негативними спогадами, під час спілкування із нею на цю тему переважали лише негативні емоції, оскільки за один рік проживання вони змінили дві орендовані квартири, вона відвідувала дві школи. Натомість зараз позивачка проживає за новою адресою, яка суттєво віддалена від попередніх місць проживання, відповідно за умови спільного проживання із позивачкою ОСОБА_7 у черговий раз вимушено змінить місце навчання та коло спілкування, що за останні два з половиною роки буде учетверте. Також суд ураховує, що за новим місцем проживання ОСОБА_1 крім неї проживають сторонні люди, зокрема старші за ОСОБА_7 хлопці, кількість яких взагалі не може бути передбачувана з огляду на проживання у комунальній квартирі, що на переконання суду жодним чином не буде сприяти гармонійному розвитку дитини та може наражати малолітню на небезпеку протиправних посягань на її свободу та особисту недоторканість.

Щодо меншого сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд також враховує його вік, наявні у кожного із сторін можливості забезпечити сина всім необхідним, створити належні умови для його розвитку та виховання та приходить до переконання, що наразі батько має більш сприятливі умови для забезпечення сина необхідними умовами для його проживання та виховання, забезпечення його розвитку як людини та особистості. При цьому суд також ураховує вікові особливості розвитку дитини, який за встановлених обставин при спільному проживанні із батьком зможе отримати більше уваги та можливості реалізувати власні потреби. Вказані висновки суду не спростовують можливість позивачки належним чином виконувати свої батьківські обов`язки щодо малолітнього сина. Натомість наявні характер та спосіб спілкування позивачки із сином дають обґрунтовані сумніви не лише щодо можливості забезпечення дитині належних умов проживання, а й щодо можливості спілкування із ним. Оскільки зі слів самої позивачки за останній рік вони спілкувались лише у телефонному режимі, при цьому останнє спілкування мало місце у серпні 2022 року.

Безумовно будь-яка дитина у такому віці хоче бути поряд із мамою та мати можливість спілкуватися із нею. Тривала відсутність матері створює певний дискомфорт та підвищує бажання довгоочікуваної зустрічі із нею з метою отримання необхідного материнського тепла та ласки. Натомість швидкість розвитку дитини та тривала відсутність спілкування між матір`ю і дитиною створює певний вакуум спілкування, внаслідок чого не лише дитина може змінити своє ставлення до такого спілкування, але і матір може втратити усвідомлення реального рівня розвитку дитини, наявних у неї потреб та інтересів, кола друзів та спілкування. Відповідно для відновлення такого діалогу потрібен додатковий час. Натомість визначення місця проживання дитини за новою адресою рішенням суду та його подальше примусове виконання безумовно буде мати наслідком завдання дитині психологічної травми. Також негативний вплив на психологічний стан дитини буде мати наявна потреба адаптації малолітнього до нового соціального середовища, що у жодному разі не буде відповідати найкращому забезпеченню інтересів дитини. Наведені факти та обставини, у поєднанні із запропонованими позивачкою умовами проживання в комунальній квартирі, де, як вже звертав увагу суд раніше, може проживати не прогнозована кількість людей і, відповідно, малолітньому ОСОБА_8 буде необхідно протягом певного часу перебувати без догляду серед сторонніх людей, ураховуючи неможливість без виходу із кімнати відвідувати місця загального користування (кухню, душову, туалет) суд приходить до переконання, що такі умови проживання з раннього віку не будуть сприяти гармонійному розвитку дитини та можуть наражати його на певну небезпеку від оточуючих, зокрема сусідів по комунальній квартирі.

За таких обставин, провівши детальну оцінку наявних у сторін умов для проживання, виховання та розвитку малолітніх дітей, враховуючи ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, інтереси дітей, їх вік та бажання малолітньої ОСОБА_7 проживати разом із батьком, суд приходить до переконання, що за встановлених обставин визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 разом із позивачкою не буде сприяти реалізації прав дітей на гармонійний розвиток та належне виховання. З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Такі висновки суду узгоджуються із висновками Верховного Суду, висловленими у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 204/8432/19 (провадження № 61-14486св21), відповідно до яких, якщо мати не надала суду переконливих доказів на підтвердження того, що проживання дитини з батьком суперечитиме найкращому забезпеченню інтересів дитини, а суд не встановив обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з матір`ю матиме більш позитивний вплив на дитину, ніж залишення її проживати разом із батьком у звичному для неї середовищі, то це є підставою для визначення місця проживання дитини з батьком.

Також суд враховує, що безперервне тривале проживання з батьком в оточенні інших рідних для них людей у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що забезпечує їхній розвиток і не є неблагополучним, є підставою для визначення місця проживання дітей із батьком. До таких висновків прийшов Верховний Суд під час ухвалення постанови від 21.07.2021 у справі № 404/3499/17 (провадження № 61-9074св20).

При цьому твердження позивачки про створення їй відповідачем перешкод у спілкуванні з дітьми не знайшли свого об`єктивного підтвердження під час розгляду справи, і такі висновки суду обґрунтовані самою поведінкою позивачки, яка за рік окремого проживання фактично не ініціювала спілкування із дітьми, доньку взагалі заблокувала, таким чином виключивши можливість їх спілкування навіть у телефонному режимі. Крім того, суд звертає увагу, що проживання дітей із батьком не впливає на обсяг прав ОСОБА_1 і не звільняє її від обов`язків щодо дітей, не виключає можливості спілкування із дітьми, участі у їх утриманні та вихованні. У свою чергу можливе створення перешкод з боку відповідача може бути підставою застосування заходів захисту порушених батьківських прав, зокрема шляхом визначення способу участі у вихованні дитини, місця та часу спілкування з ними.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України у зв`язку із відмовою у позові понесені позивачкою судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 157, 159-161, 166 СК України, Конвенцією про права дитини, Законом України «Про охорону дитинства», ст.ст. 4 - 13, 76-84, 90-96, 141, 247, 258-265, 268, 351-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Чигиринської міської ради, Служба у справах дітей Черкаської міської ради, ОСОБА_3 , про визначення місця проживання дітей - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники та їх адреси:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстр.: АДРЕСА_6 , прож.: АДРЕСА_4 );

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , прож.: АДРЕСА_1 );

Третя особа: Служба у справах дітей Чигиринської міської ради (код ЄДРПОУ: 43914678, місцезнаходження: Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Чигирин, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19);

Представник третьої особи: ОСОБА_13 (РНОКПП: невідомий, адреса: АДРЕСА_7 );

Третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ: 37853141, місцезнаходження: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 170);

Третя особа: ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 );

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені судом 16.02.2023, повне рішення складено та підписано 21.02.2023.

Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ