Рішення № 109125057, 22.02.2023, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/389/23

Провадження № 2/750/393/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2023 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді Карапута Л.В.

секретаря Новик В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

11.01.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про переплаченої пенсії в розмірі 67278,99 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне стахування». Відповідач є громадянином України і на даний час постійно проживає у Ізраїлі. Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 15.12.2014 у справі №750/10288/14 задоволено адміністративний позов відповідача та зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в місті Чернігові, провести з 04.04.2014 перерахунок пенсії відповідачу, виходячи з мінімального розміру пенсії, передбаченого ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та здійснити відповідні виплати за виключенням виплачених сум за вказаний період. Зазначене судове рішення виконане у чіткій відповідності до змісту його зобов`язання і приписів чинного правового регулювання. У подальшому, з 2014 по 2021 роки по пенсійній справі проводилися масові перерахунки пенсії у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму. Однак у постанові Деснянського районного суду м.Чернігова від 15.12.2014 по справі №750/10288/14 відсутні зобов`язання на майбутнє про проведення перерахунків пенсій. Враховуючи наведене, у жовтні 2021 року пенсійна справа була переглянута та приведена у відповідність з 01.08.2015 (без проведення перерахунків пенсії у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму). Розмір пенсії з 01.08.2015 склав 1052,66 грн. По особовому рахунку відповідача виникла переплата пенсії за період з 01.09.2015 по 31.10.2021 на суму 67278,99 грн. Отже, кошти у вказаному розмірі виплачені відповідачу безпідставно. Посилаючись на те, що в добровільному порядку відповідач відмовляється повертати вищезазначену переплату, позивач просив стягнути її в примусовому порядку.

Ухвалою суду від 27.01.2023 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи сповіщався завчасно і належним чином. Повістка відповідачу надсилалася за останнім відомим зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання та відповідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідно до п. 2. ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Виходячи зі змісту ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 15.12.2014 у справі №750/10288/14 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 та зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в місті Чернігові провести з 04.04.2014 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з мінімального розміру пенсії, передбаченого ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне и страхування", та здійснити відповідні виплати за виключенням виплачених сум за вказаний період.

Судове рішення виконане позивачем у відповідності до змісту його зобов`язання і приписів чинного правового регулювання.

З 2014 по 2021 роки по пенсійній справі проводилися масові перерахунки пенсії у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму (а.с. 6-13).

Оскільки у постанові Деснянського районного суду м.Чернігова від 15.12.2014 по справі №750/10288/14 відсутні зобов`язання на майбутнє про проведення перерахунків пенсій, у жовтні 2021 року пенсійна справа була переглянута та приведена у відповідність з 01.08.2015 (без проведення перерахунків пенсії у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму). Розмір пенсії з 01.08.2015 склав 1052,66 грн. По особовому рахунку відповідача виникла переплата пенсії за період з 01.09.2015 по 31.10.021 на суму 67278,99 грн. (а.с. 19).

Частиною 1 статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

У пункті 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за № 374/7695, передбачено, що повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім`ї тощо.

Згідно з частиною першою статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тлумачення наведених норм закону дає підстави для висновку, що зайво виплачені суми пенсії можуть бути стягнуті позивачем за умови зловживань з боку пенсіонера або подання ним недостовірних даних. Законодавцем передбачені лише два виключення із цього правила: якщо виплата відповідних грошових сум сталася внаслідок рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; у разі недобросовісності зі сторони набувача.

Правильність розрахунків, за якими проведено виплати, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових сум.

До подібних висновків щодо застосування статті 1215 ЦК України дійшов Верховний Суд України у постановах: від 22 січня 2014 року № 6-151цс13, від 02 липня 2014 року № 6-91цс14. Ці висновки підтвердила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18).

Між тим, задля правильного вирішення цієї справи необхідно визначитися із поняттям зазначеним у статті 1215 ЦК України, а саме що таке рахункова помилка, адже при наявності саме такої помилки закон надає право на повернення безпідставно набутої пенсії.

Складність питання полягає в тому, що в чинному законодавстві відсутнє визначення цього терміну, однак у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про працю» надається роз`яснення поняттю лічильної (рахункової) помилки це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків.

Отже, рахункова помилка за своїм змістом, смисловим та логічним значенням - це математична помилка, зокрема помилка під час здійснення математичних дій, розрахунків (множення, додавання, іншого обрахунку).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не встановлений сам факт наявності рахункової помилки, що становить предмет доказування у даному спорі, а саме: відсутні висновки ревізії, акти перевірок чи службового розслідування, по інформації яких можна було б відстежити шлях та причину виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, а не помилкою, пов`язаною з неналежним виконанням обов`язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування та перерахунок пенсії, а також здійснення контрольних функцій.

За таких обставин суд вважає, що допущена позивачем помилка не може бути віднесена до рахункової помилки.

Окрім цього, суд вважає що спеціалісти УПФУ перед тим, як провести виплату відповідачу пенсії, могли пересвідчитися у правильності проведених нарахувань, однак цього не зробили, що свідчить про недотримання стандарту належної обачливості.

Також суд звертає увагу, що пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічна правова позиція також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії».

У відповідності до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши усі докази, подані учасниками справи, встановивши характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позов Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів не підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки позивачем не доведено факту недобросовісного набуття відповідачем коштів, а також не встановлено наявність рахункової помилки зі сторони позивача.

Відповідно до частини другої ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір не розподіляється, а покладається на нього.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.В. Карапута