Рішення № 109124393, 15.02.2023, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/449/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі

головуючого - Вовк Л. В.

з участю секретаря - Тішакіної Л.В.,

представника позивача - Овчіннікова Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови , в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №167475 від 29.07.2022 , згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 340,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 29.07.2022 поліцейським СРПП ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_2 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 167475 , якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень за порушення вимог дорожнього знаку 5.29 « Місце для розвороту» Правил Дорожнього руху України . На думку позивача вищевказана постанова є незаконною, безпідставною та підлягає скасуванню, так як розгляд справи здійснювався двома особами з числа працівників органів Нацональної поліції України колегіально , що суперечить вимогам ст. 279 КУпАП , а також із порушенням процедури розгляду в частині роз`яснення прав та обов`язків , суті адміністративного правопорушення , при повному ігноруванні права на захист. Також , під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем не дотримано вимог п.4 ч.1 ст. 283 КУпАП , оскільки зазначені у оскаржуваній постанові обставини справи не містять чітко встановленого місця вчинення адміністративного правопорушення. Крім того , постанова про накладення адміністративного стягнення не містить у повній мірі посилань на зазначення нормативного акта , що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення . Крім того , в постанові вказано , що до неї додаються відео з реєстратора та запис відео з бодікамери ,які ніяким чином не ідентифіковані ,не зазначені їх інвентарізаційні номери ,які б свідчили про використання вищевказаних засобів фіксації для виконання завдань Нацональної поліції. На думку представника позивача , у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення , передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП , оскільки факт порушення ПДР України не підтверджується належними та зібраними у справі доказами ,які відповідач мав би дослідити під час прийняття оскаржуваної постанови та відомості про наявність і дослідження яких повинні бути внесені до змісту такої постанови.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явився , про причини неявки суду не повідомив , про дату , час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином та в установлений законом строк , про що свідчить розписка про отримання судової повістки. Відзив на позовну заяву не подав.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Полтавській області Паламар Д.О. до суду не з`явивсмя , однак 29.08.2022 подав відзив на позовну заяву , в якому позов не визнав , просить відмовити у задоволенні позовних вимог, пославшись на їх безпідставність та необґрунтованість, так як постанова винесена уповноваженою особою за порушення водієм ОСОБА_1 вимог дорожніх знаків , за що правовопорушник притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу. В якості доказів до постанови додадано 2 відеозаписи ,які підтверджують факт правопорушення .

Суд, заслухавши пояснення представника позивача , дослідивши письмові докази по справі , дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою поліцейського СРПП ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 167475 від 29.07.2022 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340,00 гривень.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, 29.07.2022 , об 11 год. 47 хв., в м. Полтава , водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mercedes Sprinter , д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 5.29 « Місце для розвороту», передбаченого ПДР України та здійснив рух ліворуч , чим порушив вимоги ПДР України.

Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Суд , перевіривши оскаржувану постанову на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України, дійшов висновку про її протиправність, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В п. 1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 за № 2 зазначено, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання закону.

Відповідно до п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з пунктом 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.3 ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Диспозицією ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Судом враховано, що відповідно дост. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.5 ст.213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції (посадовими особами ), уповноваженими на те цим Кодексом .

Як визначено ст. 279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, відповідно до п.9 р.ІІІ якої , розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Як встановлено судом , в порушення ст. 278, 279 КУпАП , Інструкції , справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 розпочалася з оголошення складу осіб , які розглядають справу , у складі двох осіб з числа працівників органів Національної поліції України , а саме поліцейським ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , відомості про останнього внесені до постанови , відомості про другу особу в постанові не зазначено , однак зафіксовані на відео з бодікамери .

Права та обов`язки , передбачені ст.286 КупАП , суть вчиненого адміністративного правопорушення роз`яснювала особа , відомості про яку , взагалі не були внесені до оскаржуваної постанови . Крім того , цією ж особою , а саме поліцейським ОСОБА_4, було запропоновано ОСОБА_1 надати пояснення по суті правопорушення , а рішення про накладення адміністративного стягнення за результатами розгляду справи , винесення , оголошення постанови , її вручення здійснювалося іншою особою - поліцейським ОСОБА_2

За таких підстав суд вважає , що постанова про притягнення позивача до відповідальності є незаконною саме з підстав недотримання процедури розгляду справи про адмінправопорушення поліцейським патрульної поліції.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Нормами ч.ч.1-3 ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, а позивач повинен заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

Частинами 1, 2 ст.90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Однак відповідачем будь - яких належних доказів про правомірність винесення оскаржуваної постанови суду не надано.

Згідно ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

З аналізу приведених правових норм вбачається, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/ бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

В п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, Конституційний Суд України визначив, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

В рекомендації № R ( 9 1)1 Комітету Міністрів Європи Державам - членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав - членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади ( принцип 7 ).

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження всправі проадміністративне правопорушенняне можебути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийнятої ним постанови, суд вважає, що остання підлягає скасуванню.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин постанову серії БАВ №167475 від 29.07.2022 , винесену поліцейським СРПП ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн., слід скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Інші доводи позивача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо стягнення судрових витрат суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 496,20 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, слід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліціїГоловного управління Національної поліції судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 496,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 251, 252, 254, 256, 280, 283 КУпАП, ст. 2, 6, 9, 72-77, 90,139 229, 242-246, 286 КАС України, суд

у х в а л и в :

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення .

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 167475 від 29.07.2022, винесену поліцейським СРПП ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн , а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, за адресою:вул.Федора Ернста,буд.3, м.Київ, 03048) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 496 ( чотириста дев`яносто шість ) грн 20 коп за подання адміністративного позову .

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі оголошення вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач 1: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач 2: Головне управління Національної поліції в Полтавській області, юридична адреса: вул.Пушкіна,83, м.Полтава, 36014.

Повний текст рішення викладено 20.02.2023.

Суддя Л. В. Вовк