Рішення № 109122750, 21.02.2023, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10763/22

Провадження № 2-о/357/12/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 лютого 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О. І. ,

за участю секретаря Сокур О. В., ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за правилами окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Бобровицька міська об`єднана територіальна громада в особі Бобровицької міської ради Чернігівської області, Бобровицька державна нотаріальна контора Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Міністерства юстиції України про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,-

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2022 року на адресу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Бобровицька міська об`єднана територіальна громада в особі Бобровицької міської ради Чернігівської області, Бобровицька державна нотаріальна контора Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Міністерства юстиції України про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_2 , яка постійно проживала та була зареєстрована у АДРЕСА_1 .

Після смерті останньої відкрилася спадщина на належне їй майно, до складу якої входять земельна ділянка площею 0,30 га, розташована за вищезазначеною адресою (площею 0,10 га - для обслуговування житлового будинку, 0,20 га - для ведення особистого підсобного господарства), що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ЧН 00014, зареєстрованим 05.07.1995 р.

20.07.1995 року ОСОБА_2 склала заповіт, у якому заповіла земельні ділянки їй - ОСОБА_3 , та її брату ОСОБА_4 , який спадщину не приймав. Вона прийняла спадщину, подавши заяву до Бобровицької державної нотаріальної контори Чернігівської області. При перевірці документів нотаріус виявив недоліки, а саме, розбіжність в написанні прізвища спадкодавця в заповіті, в правовстановлюючому документі (державному акті) та в свідоцтві про смерть: в заповіті прізвище її баби записано « ОСОБА_5 яненко», в державному акті на право власності на земельну ділянку прізвище її баби записано « ОСОБА_6 », в свідоцтві про смерть прізвище « ОСОБА_7 ».

Так як виправлення орфографічних або технічних помилок у державному акті на право власності на земельну ділянку та в заповіті не допускаються, вона звернулась до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та факту належності заповіту.

Просила встановити факт належності державного акту на право приватної власності на землю серії ЧН 00014, що зареєстрований 05.07.1995 р. та виданий ОСОБА_8 для обслуговування житлового будинку - 0,10 га та ведення підсобного господарства - 0,20 га, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та встановити факт належності заповіту, складеного ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 , посвідченого Іванюк К.Т. державним нотаріусом Бобровицької державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 1-1235, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 1-3).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2022 року, головуючим суддею визначеного Орєхова О.І. ( а. с. 33 ) та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 24 листопада 2022 року заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с. 38-40).

Ухвалою судді від 16 грудня 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Бобровицька міська об`єднана територіальна громада в особі Бобровицької міської ради Чернігівської області, Бобровицька державна нотаріальна контора Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Міністерства юстиції України про встановлення факту належності правовстановлюючого документу. Призначено судовий розгляд на 16 січня 2023 року ( а. с. 44 ).

16 січня 2023 року, за клопотанням заявника ОСОБА_1 , судове засідання по справі було відкладено до 31 січня 2023 року (а.с.48).

31 січня 2023 року судове засідання по справі, за клопотанням заявника ОСОБА_1 , повторно було відкладено до 21 лютого 2023 року (а.с. 53).

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явилася, надала до суду заяву, яка отримана судом 21.02.2023 року за вх. № 7146, в якій просила проводити розгляд справи за її відсутності, заяву підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити. Також просила приєднати до матеріалів справи копію відповіді державного нотаріуса Бобровицької державної нотаріальної контори Романенко Наталії № 118/02-14 від 15.02.2023 року.

З даної відповіді убачається, що при досліджені матеріалів справи, було виявлено наступні розбіжності у документах: у державному акті па право приватної власності на землю, серії ЧН № 00014, виданого Бобровицькою міською Радою народних депутатів 05 липня 1995 року на підставі рішення 15 сесії 21 скликання Бобровицької міської Ради народних депутатів від 01 квітня 1994 року було зазначено власником « ОСОБА_8 », а у ксерокопії свідоцтва про смерть зазначено особу « ОСОБА_2 », що унеможливлює встановити факт належності даного правовстановлюючого документа померлій особі. Також виявлено розбіжності у прізвищі заповідача, а саме: « ОСОБА_10 » та « ОСОБА_7 » у заповіті, який посвідчено ОСОБА_11 , державним нотаріусом Бобровицької державної нотаріальної контори Чернігівської області 20 липня 1995 року за реєстровим номером 1-1235. Відповідно до п.п. 4.14, 4.15. 4.16, п. 4 Глави 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийнята спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України від 16.05.2013 року №24- 753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про успадкування» визнання права власності на дане спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку. На підставі судового рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, особа може в подальшому оформити майнові чи немайнові права.

Заінтересована особа Бобровицька міська об`єднана територіальна громада в особі Бобровицької міської ради Чернігівської області в судове засідання свого представника не направила, про дату, час та місце слухання справи повідомлена належним чином. Надала до суду заяву за вх. № 7084, в якій просила розгляд справи проводити у відсутність представника міської ради.

Заінтересована особа Бобровицька державна нотаріальна контора Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Міністерства юстиції України в судове засідання свого представника не направила, про дату, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення, з якого вбачається, що заінтересована особа уповноважена її особа отримала судову повістку 10.02.2023, року про слухання справи, яке відбудеться в Білоцерківському міськрайонному суді 21.02.2023 року.

Інших заяв чи клопотань від заінтересованих особи на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв`язку з їхньою діяльністю ( ч. 10 ст. 128 ЦПК України ).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Неявка учасника справи, який належним чином повідомлений про місце, дату і час судового засідання і від якого не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, не перешкоджає його розгляду.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, у відповідності до вищезазначеної норми, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З огляду на зазначене суд не вбачає перешкод у судовому розгляді справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якому розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 2 статті 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого поряду їх встановлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Судом встановлені наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Бобровицького районного управління юстиції Чернігівської області ( а. с. 12 ).

З Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі відомо, що після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрито спадкову справу № 69328701 (а.с.19).

Згідно наявного в матеріалах справи заповіту посвідченого 20 липня 1995 року державним нотаріусом Бобровицької державної нотаріальної контори Чернігівської області Іванюк К.Т., зареєстрований за № 1-1235, ОСОБА_12 , яка мешкає в АДРЕСА_1 , на випадок її смерті зробила таке розпорядження: належну їй земельну ділянку розміром 0,10 га для обслуговування жилого будинку та 0,10 га для ведення сільського господарства заповіла ОСОБА_4 , та земельну ділянку розміром 0,10 га для ведення сільського господарства заповіла ОСОБА_13 ( а. с. 10 ).

З наявного в матеріалах справи Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 00014 вбачається, що воно видано на ім`я ОСОБА_8 , яка мешкає в АДРЕСА_1 , та останній передано у приватну власніть земельну ділянку площею 0,30 га, з яких 0,10 га для обслуговування житлового будину, 0,20 га для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться на території м. Бобровиця Бобровицької міської ради ( а. с. 9 ).

Проаналізувавши матеріали справи та наявні у ній документи, суд приходить до висновку, що дійсно є розбіжності в написанні прізвища спадкодавця в заповіті, правовстановлюючому документі (державному акті на землю серії ЧН № 00014) та в свідоцтві про смерть:

- в заповіті прізвище спадкодавця зазначено « ОСОБА_12 ;

- в державному акті на право власності на земельну ділянку зазначено прізвище власника « ОСОБА_6 »;

- в свідоцтві про смерть зазначено прізвище померлої « ОСОБА_7 ».

Згідно довідки відділу «Центру надання адміністративних послуг» Бобровицької міської ради Ніжинського району Чернігівської області № 19922 від 22.09.2022 року убачається, що гр. ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею на день її смерті та протягом шести місяців з дня смерті за вищевказаною адресою ніхто зареєстрований не був (а.с. 18).

З огляду на зазначене убачається, що особа спадкодавця зазначена в заповіті посвідченому 20 липня 1995 року державним нотаріусом Бобровицької державної нотаріальної контори Чернігівської області Іванюк К.Т., зареєстрований за № 1-1235, ОСОБА_12 , особа власника земельної ділянки зазначена в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 00014 ОСОБА_8 та гр. ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , є одна й та ж особа.

Звертаючись до суду з вказаною заявою, заявник просить встановити факт належності правовстановлюючих документів померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , оскільки зазначена обставина перешкоджає заявнику можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом стосовно земельної ділянки, яку їй заповіла померла та відповідно вільно розпоряджатися своєю власністю у зв`язку чим, остання вимушена звернутися до суду.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (п.45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Згідно ч 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пп. 5.1 п. 5 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Затвердженого наказом Мінюсту від 22.02.2012 року № 296/5 при оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту. Перевірити його реєстрацію у спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача. Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє у його прийомі.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» убачається, при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 315 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Згідно зі ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, в порядку встановленому ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте, сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Предметом розгляду заяви є встановлення факту належності правовстановлюючих документів які, необхідний заявнику для оформлення особистих, майнових прав, що випливають із цього факту.

У даному конкретному випадку, виключним способом захисту права заявниці є звернення до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме те, що державний акт на право приватної власності на землю серії ЧН 00014, що зареєстрований 05.07.1995 р. та виданий ОСОБА_8 для обслуговування житлового будинку - 0,10 га та ведення підсобного господарства - 0,20 га, належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та те, що заповіт складений ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 , посвідчений Іванюк К.Т. державним нотаріусом Бобровицької державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 1-1235, належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається з викладеного, згідно з законом встановлення вказаних фактів породжує юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, а саме: встановлення факту належності вказаних документів дає змогу заявнику ОСОБА_1 оформити право на спадкування, яке вона не може отримати у зв`язку з помилками, які виникли при написанні у заповіті прізвища спадкодавця та при видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи, що встановлення факту належності правовстановлюючих документів, який просить встановити заявник є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника, а чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, він не пов`язаний з наступним вирішенням спору про право та встановлення його іншим шляхом неможливе, у зв`язку з чим заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 4, 10, 13, 89, ст. 211, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 293, 294, 315, 316, 263-265, 273, 353-355 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, суд,

У Х В А Л И В :

Заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Бобровицька міська об`єднана територіальна громада в особі Бобровицької міської ради Чернігівської області, Бобровицька державна нотаріальна контора Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Міністерства юстиції України про встановлення факту належності правовстановлюючого документу підлягає задоволенню.

Встановити факт, що державний акт на право приватної власності на землю серії ЧН 00014, що зареєстрований 05.07.1995 р. та виданий ОСОБА_8 для обслуговування житлового будинку - 0,10 га та ведення підсобного господарства - 0,20 га належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити факт, що заповіт, складений ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 , посвідчений державним нотаріусом Бобровицької державної нотаріальної контори Іванюк К.Т. та зареєстрований в реєстрі за № 1-1235 належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати віднести за рахунок заявника.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

Заінтересована особа: Бобровицька міська об`єднана територіальна громада в особі Бобровицької міської ради Чернігівської області ( адреса місцезнаходження: 17400, Чернігівська область, м. Бобровиця, вул.. Незалежності, 46, код ЄДРПОУ:04061990);

Заінтересована особа: Бобровицька державна нотаріальна контора Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Міністерства юстиції України ( адреса місцезнаходження: 17400, Чернігівська область, м. Бобровиця, вул.. Незалежності, б. 65, код ЄДРПОУ: 02901569).

Повне судове рішення складено 21 лютого 2022 року.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О. І. Орєхов