Рішення № 109122358, 07.02.2023, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7381/21

Провадження № 2/344/292/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Атаманюка Б.М.

секретаря судового засідання Стефанець Г.Я.,

за участі

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Гресько В.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування пункту рішення виконавчого комітету, визнання ордеру на жиле приміщення недійсним та виселення без надання іншого житлового приміщення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 13.05.2021 звернулася в суд з позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування пункту рішення виконавчого комітету, визнання ордеру на жиле приміщення недійсним та виселення без надання іншого житлового приміщення.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач постійно проживає та є користувачем житлового приміщення АДРЕСА_1 . У вказаному житловому приміщенні позивач проживає на підставі Ордеру на житлову площу в гуртожитку, що був виданий її покійному чоловіку ОСОБА_6 , на підставі рішення профспілкового комітету ВАТ «Івано-Франківський пивзавод» №11 від 20.06.1998 на площу 16 кв. м. Загальна площа кімнати та інших приміщень - 30,17 кв. м., житлова площа 17,07 кв. м. Склад сім`ї, що мав право зайняти дану кімнату: ОСОБА_6 (чоловік), ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_7 (дочка), ОСОБА_8 (син). Починаючи з 11.12.1998 року їхня сім`я зареєстрована в кімнаті АДРЕСА_1 згідно ордеру. Даний ордер є чинним, ніким не скасований чи визнаний недійсним. Станом на 06.10.2017 року у вказаному в житлі проживали позивач разом із членами своєї сім`ї ( ОСОБА_6 (чоловік), ОСОБА_9 (онук), ОСОБА_8 (син), ОСОБА_10 (дочка)).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_6 . Після його смерті інші члени сім`ї залишилися проживати в даному житлі. Сім`я позивача вважаюся такою, що потребує поліпшення житлових умов. Листом Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 23.04.2004 позивачу було повідомлено, що у зв`язку з тим, в гуртожитках майже не звільняється жила площа, міськвиконком немає можливості виділити житло для працівників житлово-комунальної системи, які гостро потребують покращення житлових умов. Тому, звільнене житло на АДРЕСА_2 буде повторно розподілено серед черговиків міськвиконкому.

З огляду на поверховий план житлового будинку АДРЕСА_2 , в даному буднику наявні три відокремлені житлові приміщення. Приміщення під АДРЕСА_3 є приватизовані сім`єю ОСОБА_11 та мають статус окремої квартири в цьому будинку. Водночас, кімнати АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 є житловими приміщеннями (житловими кімнатами) та з`єднані спільним допоміжним приміщенням (з`єднує дві кімнати № 1 та № 2), а також мають спільний коридор на вихід в подвір`я. Допоміжне приміщення, яке з`єднує дві кімнати № 1 та № 2 розділено між сім`єю ОСОБА_12 та сім`єю ОСОБА_13 штучними перегородками із фанери.

Таким чином позивач вважає, що приміщення АДРЕСА_4 та приміщення АДРЕСА_1 в комплексі становлять одну квартиру, відтак, з позиції позивача, вона правомірно очікувала на отримання ордеру на сусідню кімнату АДРЕСА_4 .

Проте, згідно з Витягу з рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 07.03.2019 № 256 «Про житлові питання», виконавчим органом місцевого самоврядування було надано житлове приміщення №1 житловою площею 20,2 кв.м. у гуртожитку по АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 . Склад сім`ї 2 особи / ОСОБА_2 , син ОСОБА_14 (пункт 6.1. цього рішення). ОСОБА_2 , згідно рішення виконавчого комітету від 07.03.2019 № 256, отримала ордер на кімнату АДРЕСА_6 .

Позивач вважає, що Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради житловим приміщенням АДРЕСА_6 , розпорядився протиправно, з огляду на наступні обставини.

Так, рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.02.2016 року у справі № 0907/2-4638/11 за позовом Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про виселення, ухвалено виселити без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з житлових приміщень № 1-4, площею 19,7 кв.м. та № 1-3, площею 20,07 кв.м. в будинку АДРЕСА_2 . Вказане рішення суду було обґрунтоване тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не вправі утримувати у себе спірне житло після приватизації ними іншого житла на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» за розпорядженням міського голови від 12.04.2002 року, а житлову площу в будинку АДРЕСА_2 відповідачі займають без будь-яких правових підстав.

Після набрання вказаним рішенням суду законної сили, позивач звернулася повторно до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради із проханням забезпечити позивача житлом в будинку АДРЕСА_2 , у зв`язку з виселенням осіб, які неправомірно його займають. Проте, листом Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради від 06.05.2016 року № К/1573, позивача було повідомлено, що на даний час кімната АДРЕСА_6 є зайнятою, оскільки рішення суду про виселення сім`ї ОСОБА_2 з вказаної кімнати не виконане. Розподіл вказаної кімнати у гуртожитку буде вирішуватися виконавчим комітетом після фактичного її звільнення, підтвердженням чого має бути відповідний Акт державного виконавця про виконання рішення про виселення боржника. Однак, вказане рішення фактично не було виконаним, у зв`язку із поверненням виконавчого документа стягувачу, згідно п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі заяви стягувача від 26.03.2019 року.

Також, з позиції позивача, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є такими, що використали своє право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду. Так, рішенням виконавчого комітету Криховецької сільської Ради народних депутатів від 22 квітня 1997 року № 13 «Про розгляд житлових питань» було вирішено видати ордер на житлове приміщення в двохкімнатні квартирі АДРЕСА_4 жилою площею 38.31 кв. м. ОСОБА_2 (склад сім`ї 2 чоловіка). Свідоцтвом про право власності на житло від 19.04.2002 року, виданим Госпрозрахунковою групою з приватизації державного житлового фонду підтверджувався факт того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 стали власниками квартири в АДРЕСА_7 . Дана квартира була приватизована цими особами згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Водночас, 16.05.2002 року на підставі договору купівлі-продажу квартири, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відчужили дану приватизовану квартиру третім особам.

Окрім того, позивач зазначає, що надаючи в користування житло відповідачам, Виконавчий комітет виходив із того, що станом на момент прийняття п. 6.1. рішення від 07.03.2019 року № 256, будинок АДРЕСА_2 належить до комунальної власності міста та є гуртожитком. У відповідь адвокатський запит від 20.08.2020 року Виконавчий комітет не надав жодної інформації, яка б підтверджувала факт того, що житловий будинок АДРЕСА_2 обліковується як гуртожиток.

Таким чином, позивач вважає, що в неї були наявні правомірні очікування, що, після виселення сім`ї ОСОБА_13 із самовільно займаних приміщень в кімнаті № 1, звільнена житлова площа буде надана її сім`ї, у відповідності до ст. 54 ЖК України, як особам, що потребують поліпшення житлових умов.

З урахуванням зазначених обставин позивач просить суд:

- визнати незаконним та скасувати пункт 6.1. рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 07.03.2019 № 256 «Про житлові питання» в частині надання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 житлового приміщення № 1 житловою площею 20,2 кв.м. в будинку на АДРЕСА_2 ;

- визнати недійсним ордер на вселення у житлове приміщення (кімнату) АДРЕСА_6 , виданий ОСОБА_2 ;

- виселити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 із житлового приміщення (кімнати) АДРЕСА_6 без надання іншого житлового приміщення.

Представник виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Тарновська І. Я. скористалася правом подання відзиву на позовну заяву, в якому щодо задоволення позову заперечила. Зокрема посилається на те, будинок АДРЕСА_2 , та, згідно з договорами оренди, в період з 01.07.10992 по 01.07.2001 був переданий орендодавцем ЖЕО-2 в строкове, платне, користування орендарю ВАТ «Івано-Франківський пивзавод». Згідно з договорами оренди, зокрема договором № 20, приміщення передавалося для проживання в гуртожитку. Факт того, що приміщення зазначеного будинку є саме гуртожитком вже встановлювався рішеннями судів в інших справах, а відтак не підлягає доведенню. Невиконання рішення Івано-Франківського міського суду від 11.02.2016 у справі № 0907/2-4638/11 за позовом Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про виселення, не порушує права позивача в цій справі. Крім того, рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.02.2016 року у справі № 0907/2-4638/11, в зустрічному позові ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання за ним та членами його сім`ї прав на житло в будинку по АДРЕСА_2 , що в сукупності складається з кімнати №1, площею 17,07 кв.м. та кімнати №2, що складається з двох суміжних кімнат площею 20,31 та 20,03 кв.м., - відмовлено.

Таким чином відповідач вважає, що виконавчий комітет міської ради діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений законом, права відповідача не порушував, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (том 1 а.с.119-122).

Позивачем також подано до суду відповідь на відзив, в якому позивач зокрема заперечує, що рішення суду в справі № 0907/2-4638/11 є преюдиційним. Звертає увагу суду, що суд першої інстанції при розгляді справи дійшов висновку, що жодною зі сторін спору не надано суду будь-якого доказу на встановлення тієї обставини, що спірне приміщення є гуртожитком. Також, у справі № 0907/2-4638/11 були наявні інші обставини, зокрема, ставилась під сумнів правомірність проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до 2016 року. Вважає, що даний будинок мав статус гуртожитку коли перебував у віданні ВАТ «Івано-Франківський пивоварний завод» до 2001 року та слугував гуртожитком виключно для працівників цього підприємства. Відтак позивач просить задовольнити позовні вимоги (том 1 а.с.160-168).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав зазначених у позовній заяві та у відповіді на відзив, суду додатково зазначив, що ордер виданий чоловіку позивача на житлову кімнаті № 1 є чинним і ніким не скасовувався. Вважає, що позивач, як особа, що потребує поліпшення житлових умов, мала першочергове право на надання їй суміжної житлової кімнати, і, при прийнятті рішення, відповідачем не враховано вимоги ст. 54 ЖК України. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала, просила позов задовольнити.

Представник відповідача Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечила з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, суду додатково пояснила, що стаття 54 ЖУ України не застосовується до спірного житла, так як ця норма Закону стосується квартир, а не кімнат в гуртожитках. В ході з`ясування обставин справи, погодилася, що ордер на підставі якого позивач проживає в кімнаті № 1 гуртожитку не скасовувався та є чинним. Просила в задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечили, просили в позові відмовити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився повторно, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, правом на відзив не скористався.

Вислухавши сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини справи.

Встановлено, що на підставі рішення профспілкового комітету ВАТ «Івано-Франківський пивзавод» №11 від 20.06.1998 був виданий Ордер № 001 на житлову прощу в гуртожитку ОСОБА_6 , з правом проживання із сім`єю із чотирьох осіб в кімнаті АДРЕСА_1 . Площа кімнати 16 кв. м. Склад сім`ї, що мав право зайняти дану кімнату: ОСОБА_6 (чоловік), ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_7 (дочка), ОСОБА_8 (син) (а.с. 30).

Вищезазначений ордер є чинним, інформації щодо скасування цього Ордеру матеріали справи не містять. При цьому, в ході судового розгляду сторони в судовому засіданні погодилися, що рішенням суду від 23.12.2008 в цивільній справі № 2-2000/2008 визнаний недійсним інший ордер, а саме Ордер виданий 20.06.1998 на ім`я ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на поселення в кімнати 1-3 гуртожитку по АДРЕСА_2 площею 86, 7 м.кв. (а.с. 125).

Згідно з довідкою № 02-02/965 від 06.10.2017 року, виданою ТОВ «Балтія- Сервіс», станом на 06.10.2017 року у вказаному в житлі проживали позивач разом із членами своєї сім`ї: ОСОБА_6 (чоловік); ОСОБА_9 (онук); ОСОБА_8 (син); ОСОБА_10 (дочка). Усього 5 осіб (а.с. 35).

Згідно з свідоцтвом про смерть ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 помер (а.с. 37).

Після смерті ОСОБА_6 , інші члени його сім`ї залишилися проживати в даному житлі.

Позивач вживала та вживає заходів щодо поліпшення житлових умов сім`ї, та мала очікування покращити свої житлові умови за рахунок суміжного житлового приміщення № 1 житловою площею 20,2 кв., між якими є спільне приміщення коридору.

Так, з огляду на поверховий план житлового будинку АДРЕСА_2 , в даному буднику наявні три відокремлені житлові приміщення. Приміщення під АДРЕСА_3 є приватизовані сім`єю ОСОБА_11 та мають статус окремої квартири в цьому будинку (а.с. 78). Водночас, кімнати № 1 та АДРЕСА_5 є житловими приміщеннями (житловими кімнатами) та з`єднані спільним допоміжним приміщенням (з`єднує дві кімнати № 1 та № 2), а також мають спільний коридор на вихід в подвір`я. Як стверджував позивач та не заперечувалося відповідачами, допоміжне приміщення, яке з`єднує дві кімнати № 1 та № 2, розділено між сім`єю ОСОБА_12 та сім`єю ОСОБА_13 штучними перегородками із фанери.

Описаний план житлових кімнат в цілому відповідає копіям інвентарної справи будинку та фотознімками приміщень в будинку (а.с. 38-44).

Також судом встановлено, що житлове приміщення № 1 житловою площею 20,2 кв. вже було предметом судових спорів.

Так, рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.02.2016 року у справі № 0907/2-4638/11 за позовом Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про виселення, ухвалено:

- виселити без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з житлових приміщень № 1-4, площею 19,7 кв.м. та № 1-3, площею 20,07 кв.м. в будинку АДРЕСА_2 ;

- в зустрічному позові ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 права користування житловим приміщенням №1-4, площею 19,7 кв.м. та №1-3, площею 20,07 кв.м. та половиною кухні згідно поверхового плану інвентарної справи в будинку АДРЕСА_2 ,- відмовлено;

- в зустрічному позові ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання за ним та членами його сім`ї прав на житло в будинку по АДРЕСА_2 , що в сукупності складається з кімнати № НОМЕР_1 , площею 17,07 кв.м. та кімнати №2, що складається з двох суміжних кімнат площею 20,31 та 20,03 кв.м., - відмовлено ( том. 1, а.с.52-55).

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.03.2016 року та Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.02.2018 вищезазначене рішення суду залишено без змін (том. 1, а.с. 52-63).

Згідно з Інформацією про виконавче провадження та Постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.03.2019 року, вказане рішення суду не було виконаним, у зв`язку із поверненням виконавчого документа стягувачу, згідно п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі заяви стягувача від 26.03.2019 року про повернення виконавчого листа по справі № 0907/2-4638/11 (том. 1, а.с. 64-67).

При касаційному перегляді цивільної справи № 0907/2-4638/11, Верховний Суд зокрема погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо того, що будинок по АДРЕСА_2 , відноситься до комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська; спірні житлові приміщення квартира АДРЕСА_4 та квартира АДРЕСА_5 - є гуртожитком (том 1, а.с.61).

Також, Івано-Франківським міським судом вирішувався спір в цивільній справі № 344/13196/20 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання незаконним пункту 6.1. рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 07.03.2019 року №256 «Про житлові питання».

У задоволенні вищезазначеного позову було відмовлено, оскільки позивач при зверненні до суду з позовом про визнання незаконним пункту 6.1. рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 07.03.2019 року №256 «Про житлові питання» неправильно визначила суб`єктний склад сторін спору.

При цьому, відмовляючи у задоволенні позову, суд зокрема встановив що, як вбачається із примірного договору №20 від 01.07.1998 року будинок АДРЕСА_8 в період з 01.07.1992 по 01.07.2001р.р. згідно договорів оренди, де орендодавцем виступав ЖЕО-2 був переданий у строкове платне користування ВАТ „Івано-Франківський пивзавод".

Відповідно до примірного договору від 01.07.1992 року укладеного між ЖЕО №2 та Івано-Франківським пивзаводом передано в користування нежитлові приміщення, площею 115,23 кв.м. Так, відповідно до п. 1. договору №20 укладеного між ЖЕО №2 та Івано-Франківським пивзаводом від 01.07.1997р. та 01.07.1998р.орендодавець ЖЕО №2 передає в орендне користування приміщення для проживання в гуртожитку по АДРЕСА_2 , площею 115 та 23 кв.м. Відповідно до п. 3 вказаних договорів нежитлові приміщення підлягали використанню за їх призначенням.

Також судом в цивільній справі № 344/13196/20 встановлено, що 01.07.2017 року між власниками будинку АДРЕСА_2 , в особі уповноваженого представника на підписання договору - першого заступника міського голови Вітенка М.І. та ТзОВ «Балтія-Сервіс» в особі директора Скиби О.А. було укладено Договір №2/83 про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд.

Як вбачається з додатку №1 до Договору про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, між співвласниками будинку АДРЕСА_2 , в особі уповноваженого представника на підписання договору - першого заступника міського голови Вітенка М.І. та ТзОВ «Балтія-Сервіс» в особі директора Скиби О.А. підписано акт приймання-передачі об`єкта в управління, з якого встановлено, що відповідно до умов укладеного Договору Замовник передав, а Управитель прийняв в управління даний багатоквартирний житловий будинок у м. Івано-Франківську (том. 1, а.с. 105-116).

Оскаржуваним в даній справі є пункт 6.1. рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 256 від 07.03.2019 року, про що позивачу стало відомо з листа Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради від 06.09.2019 № К/2688 (а.с.45).

Так, згідно з Витягу з рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 07.03.2019 № 256 «Про житлові питання» встановлено, що виконавчим органом місцевого самоврядування було надано житлове приміщення №1 житловою площею 20,2 кв.м. у гуртожитку на АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 . Склад сім`ї 2 особи / ОСОБА_2 , син ОСОБА_14 (пункт 6.1. цього Рішення) (а.с. 47).

В подальшому, на підставі зазначеного Рішення, ОСОБА_2 отримала Ордер № 0313 від 19.03.2019 на кімнату АДРЕСА_6 , що підтверджується корінцем Ордеру (том. а.с. 199).

Окрім того, судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Криховецької сільської Ради народних депутатів від 22 квітня 1997 року № 13 «Про розгляд житлових питань» було вирішено видати ордер на житлове приміщення в двохкімнатні квартирі АДРЕСА_4 жилою площею 38.31 кв. м. ОСОБА_2 (склад сім`ї 2 чоловіка) (том. 1, а.с.69).

Свідоцтвом про право власності на житло від 19.04.2002 року, виданим Госпрозрахунковою групою з приватизації державного житлового фонду підтверджувався факт того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 стали власниками квартири в АДРЕСА_7 . Дана квартира була приватизована цими особами згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (том. 1, а.с.70).

16.05.2002 року на підставі договору купівлі-продажу квартири, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відчужили дану приватизовану квартиру третім особам (том. 1, а.с.71).

Таким чином, з наданих сторонами пояснень та досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами виник спір з приводу правомірності виділення Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради житлового приміщення №1 житловою площею 20,2 кв.м. у гуртожитку на АДРЕСА_2 , відповідачу - ОСОБА_2 , в склад сім`ї якої входить її син відповідач ОСОБА_5 . З позиції позивача, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є такими, що використали своє право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, та, станом на момент прийняття рішення та видачі ордеру на вказану кімнату, не мали статусу осіб, які потребують поліпшення житлових умов. Водночас, з позиції позивача, відповідач Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради при прийнятті оскаржуваного рішення не дотримався вимог статті 54 Житлового кодексу України.

Так, за змістом ч. 1 ст. 54 ЖК України, якщо в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, звільнилося неізольоване жиле приміщення, воно надається наймачеві суміжного приміщення.

Користування гуртожитками врегульовано Главою 4 Житлового кодексу України та Примірним положенням про користування гуртожитками, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 р. № 498, і дане законодавство не містить норми аналогічної статті 54 ЖК України, яка б до прикладу визначала, що «у випадку якщо в гуртожитку звільнилося неізольоване жиле приміщення, воно надається наймачеві суміжного приміщення».

З аналізу даного законодавства та з огляду на предмет спору, ключовим є відповідь на запитання, чи спірне житло є кімнатою в гуртожитку, чи є квартирою? За умови наявності в спірного житла статусу квартири, відповідач Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради при прийнятті оскаржуваного рішення повинен був діяти з вираховуванням вимоги ст. 54 ЖК України. За умови наявності в житла статусу кімнати в гуртожитку, у відповідача при розпорядженні спірним житлом були наявні дискреційні повноваження.

З урахуванням зазначеного, суд вирішуючи спір між сторонами по суті, зазначає наступне.

При дослідженні рішень судів в цивільній справі № 0907/2-4638/11, суд звертає увагу на висновки в даній справі Верховного Суду, який при перегляді рішень судів першої та апеляційної інстанції погодився з висновками судів щодо того, що будинок по АДРЕСА_2 , відноситься до комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська; спірні житлові приміщення квартира АДРЕСА_4 та квартира АДРЕСА_5 - є гуртожитком (том 1, а.с.61).

Таким чином суди в цивільній справі № 0907/2-4638/11 виходили з того, що житлові приміщення мають статус гуртожитків. Зазначене суд відносить до преюдиційних обставин, тобто таких, що не підлягають доказуванню.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що за фактичним використанням житлові кімнати в будинку АДРЕСА_2 постійно розподілялися та використовувалися наймачам в якості гуртожитків. При цьому, передача будинку від ВАТ «Івано-Франківський пивзавод» до комунальної власності міста автоматично не змінює статус житла з гуртожитку на квартиру.

Окрім того, слід зазначити, що суд немає повноважень надавати чи змінювати статус спірного житла, і позов відповідної вимоги не містить.

Таким чином, судом не становлено, що спірна житлова кімната мала чи має статус квартири, а відтак судом не встановлено обов`язку відповідача Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради при розпорядженні спірним житлом застосовувати вимоги ст. 54 ЖК України та надавати житлову кімнату виключно позивачу.

Тому суд вважає, що відповідач - Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради під час прийняття пункту 6.1. рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 07.03.2019 року №256 «Про житлові питання» діяв в межах наданих йому дискреційних повноважень.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким (роз`яснення з приводу дискреційних повноважень надані в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 1840/2970/18).

Оскільки суд не встановив, що у відповідач Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради зобов`язаний був діяти виключно у спосіб передбачений ст. 54 ЖК України, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання незаконним пункту 6.1. рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 07.03.2019 року №256 «Про житлові питання».

Відповідно, суд не оцінює наявність правових підстав для надання Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради ОСОБА_2 та ОСОБА_5 житлового приміщення АДРЕСА_4 . Питання щодо виконання рішення суду про виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та питання про права цих осіб на покращення житлових умов, використання права на безоплатну приватизацію, стосуються виключно відповідачів, тобто є такими, що не порушують прав позивача.

Відтак, суд відмовляє позивачу у задоволенні інших похідних позовних вимог, таких як визнання недійсним ордеру та виселення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування пункту рішення виконавчого комітету, визнання ордеру на жиле приміщення недійсним та виселення без надання іншого житлового приміщення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.02.2023 р.

Суддя Богдан АТАМАНЮК