Рішення № 109119576, 14.02.2023, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/4123/22

Провадження № 2/175/1123/22

РІШЕННЯ

Іменем України

"14" лютого 2023 р. смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Білоусової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Одоєвець А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське в порядку спрощеного позовного провадженя цивільну справу за позовомАкціонерного Товариства Комерційний Банк« Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивує тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 16.06.2007 року. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 46 000,00 грн,. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредиту.

Однак, відповідачка взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, належним чином не виконує, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої, станом на 16.11.2022 року складає 47292,48 грн. з яких: 40347,08 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2119,70 грн.- заборгованість за нарахованими відсотками; 4825,7 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав банку. Тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав судові заяву про розгляд справи у його відсутність та підтримання позовних вимог, і що не заперечує проти заочного розгляду справи у разі неявки відповідача в судове засідання.

Відповідачка надала заяву про розгляд справи без її участі, позов визнала частково, в частині стягнення заборгованості за тілом кредита.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 16.06.2007 року з метою отримання банківських послуг звернулася до АТ КБ «ПриватБанк», де підписала заяву № б/н від 16.06.2007 року. Відповідно до виявленого бажання їй було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який у подальшому збільшився до 46000,00 грн., що відображено в анкета - заяві, копія якої міститься в матеріалах справи та копією довідки про зміну умови кредитування.

Підписана заява - анкета, фактично є кредитним договором, підтверджує те, що відповідач погодився на умови надання кредитних послуг ПАТ КБ «ПриватБанк».

Суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані стороною позивача.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступних міркувань.

Так, частиною 1 ст.626ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 526ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За вимог ст.638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст.639ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ «Приват Банк» вказує на те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, підписавши заяву-анкету, а умови та правила надання банківських послуг, а також тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, - заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 16.11.2022 р. становить 47292,48 грн. і складається з 40347,08 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2119,70 грн.- заборгованість за нарахованими відсотками; 4825,7 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Позивач надає виписку по рахунку яка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.2012 р. №578/5. Формування меморіальних ордерів за даним продуктом не передбачено, оскільки кредитні кошти надаються шляхом встановлення кредитного ліміту, оскільки з виписки по рахунку вбачається, що відповідач все ж таки до певного часу користувався кредитними коштами та належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та свої зобов`язання за договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст.1055ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із частинами першою, другою статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач обґрунтовував її тим, що АТ КБ «ПриватБанк» та відповідач уклали кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

На підтвердження умов договору банк надав суду копію анкети-заяви, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, розрахунок заборгованості.

Однак, вказані документи не підтверджують погодження сторонами умов кредитування.

Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію. Заява не містить даних про умови кредитування. Ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку не містять підпису відповідача.

03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанов у справі за позовомПАТ «КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа №342/180/17).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних картта Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які не містять підпису позичальника,не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонамишляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Відповідно, у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення з відповідача на користьАТ КБ «Приватбанк» відсотків за договором кредиту.

В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що АТ КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Отже, з урахуванням зазначеної позиції Великої Палати Верховного Суду позивач має право лише на повернення сум фактично отриманих коштів.

Суд, враховує поданий позивачем розрахунок заборгованості та довідку про отримання платіжних карток, як підтвердження того, що відповідач отримував кошти від Банку.

Проте, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплатупроцентів за користування кредитними коштами,неустойки, надані банком Витяг зУмов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, а тому щодо актуальності вказаної редакції Умов та правил надання банківських послуг у зв`язку із затвердженням їх наказом відхиляються.

За наведених обставин відсутні підстави вважати, що при укладенні договоруз відповідачем, АТ КБ «ПриватБанк»дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11Закону України«Про захистправ споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Сам по собі факткористування відповідачем грошовими коштами не дає підстав вважати, щоз відповідачем погоджені розмірвідсотків, порядок та підстави їх нарахування.

З огляду на наведене,суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача лише заборгованості за тілом кредитуу розмірі 40347,08 грн.

Підсумовуючи вище викладене та встановлені судом обставини, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «Приват Банк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, АТ «Приват Банк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловленими в постанові від 03 липня 2019 року, а відповідно до ст.13Закону України«Про судоустрійта статуссуддів» враховуються судом .

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог і стягнення в примусовому порядку з ОСОБА_2 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.06.2007 року в розмірі 40347,08 грн.

Відповідно ст.141ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з відповідача на користь позивача слід стягнути в рахунок судових витрат судовий збір у розмірі 2116, 64 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства « Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованостіпро стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» ( АТ КБ «ПриватБанк») заборгованість за кредитом від 16.06.2007 року у розмірі 40347,08 грн. та судові витрати у розмірі 2116, 64 грн.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. М. Білоусова