Рішення № 109112948, 20.02.2023, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2023 року Чернігів Справа № 620/9208/22

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого суддіПоліщукЛ.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі ГУ ПФУ в Закарпатській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю (з 29.01.2004 по 26.07.2004, що складає 5 місяців та 28 днів) та періоду роботи на ТОВ «Московский завод специализированных автомобилей» згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , вкладиша у трудову книжку серії НОМЕР_2 та довідок Товариства з обмеженою відповідальністю «Московский завод специализированных автомобилей» від 27.11.2020 № 12, 13, який складає 12 років 10 місяців та 24 дні, та щодо відмови у призначенні пенсії за віком;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 10.08.2022 № 254050006821 про відмову у призначенні пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 29.01.2004 по 26.07.2004 (5 місяців 28 днів), та період роботи на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Московский завод специализированных автомобилей» з 01.03.2007 по 08.02.2008, з 03.03.2008 по 25.02.2009, з 25.03.2009 по 27.02.2010, з 24.05.2010 по 16.04.2011, з 18.05.2011 по 20.02.2012, з 14.03.2012 по 18.11.2013, з 19.11.2013 по 03.10.2014, з 08.10.2014 по 31.08.2015, з 01.09.2015 по 23.08.2016, з 24.08.2016 по 21.08.2017, з 22.08.2017 по 09.08.2018, з 14.08.2018 по 09.08.2019, з 15.08.2019 по 14.08.2020 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , вкладиша у трудову книжку серії НОМЕР_2 та довідок Товариства з обмеженою відповідальністю «Московский завод специализированных автомобилей» від 27.11.2020 № 12, 13 та призначити пенсію за віком з 03.08.2022.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що пенсійним органом протиправно не зараховано позивачу до страхового стажу спірні періоди роботи, оскільки матеріальна допомога по безробіттю, яка отримувалась з 29.01.2004 по 26.07.2004 є складовою матеріального забезпечення на випадок безробіття та є загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, відповідно, включається до страхового стажу. Також зазначає, що у разі якщо особа працювала на території будь-якої з держав-учасниць Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про соціальний захист сімей з дітьми громадян України, які працюють і навчаються в Російській Федерації і сімей з дітьми громадян Російської Федерації, які працюють і навчаються в Україні від 14.01.1993, то трудовий стаж підтверджується трудовою книжкою та/або встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи. Вважає, що позивач має достатній страховий стаж для призначення пенсії, а тому відмова пенсійного органу є протиправною.

У відзиві ГУ ПФУ в Чернігівській області заперечує проти позовних вимог та просить у їх задоволенні відмовити, оскільки оскаржуване Рішення ним не приймалось. За результатом розгляду звернення позивача за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів позивачу було відмовлено у призначенні пенсії спеціалістами ГУ ПФУ в Закарпатській області.

У відзиві ГУ ПФУ в Закарпатській області заперечує проти позовних вимог та просить у їх задоволенні відмовити, оскільки позивач не має достатнього страхового стажу для призначення пенсії 29 років. Період виплати допомоги з 29.01.2004 по 26.07.2004 не зарахований до страхового стажу, оскільки врахування до страхового стажу періоду роботи, коли особа отримувала матеріальну допомогу, яка призначалась відповідно до частини першої статті 31 Закону України «Про зайнятість населення», Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено. А період роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Московський завод спеціалізованих автомобілів» не зарахований, оскільки відсутні довідки про сплату страхових внесків.

У відповіді на відзив, представник позивача заперечуючи проти доводів відповідача, викладених у відзиві, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 22.12.2022 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 03.01.2023 витребувано повторно від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області належним чином засвідчену копію рішення від 10.08.2022 №254050006821 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком.

Ухвалою суду від 17.01.2023 залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області до участі у справі №620/9208/22 в якості другого відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

03.08.2022 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення йому пенсії за віком (а.с. 18-21). Разом із заявою позивачем було надано перелік документів, зокрема: Трудову книжку від 20.04.1983 серії НОМЕР_3 , Довідку Прилуцької міськрайонної філії Чернігівського обласного центру зайнятості від 30.06.2022 № 17.2/895, Трудову книжку від 01.03.2007 серії ТК № 1821296, Довідки про заробітну плату від 27.11.2020 № 12 та № 13 (а.с. 27-38, 26, 39-56, 58, 116).

Як зазначено відповідачами у поданих до суду відзивах, після реєстрації заяви позивача разом з доданими документами, органом, що розглядає заяву згідно з принципом екстериторіальності, який передбачено пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, було визначено ГУ ПФУ в Закарпатській області.

За результатом розгляду вказаної вище заяви ГУ ПФУ в Закарпатській області було прийнято Рішення від 10.08.2022 № 254050006821 про відмову в призначенні пенсії. Визначено, що страховий стаж позивача становить 18 років 08 місяців 29 днів, при необхідному 29 років. Зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано згідно статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період отримання матеріальної допомоги з 29.01.2004 по 27.07.2004. Також не враховано довідки про заробіток від 27.11.2020 № 12, 13, у зв`язку з відсутністю довідки про сплати внесків до Пенсійного Фонду Російської Федерації. Відмовлено в призначенні пенсії згідно пункту 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи (а.с. 68, 87).

Про прийняте рішення позивач був повідомлений листом ГУ ПФУ в Чернігівській області від 11.08.2022.

Не погодившись із вказаним та вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до положень частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Згідно з частинами першою, другою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статей 1, 3, 5, 6, 11 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, учасниками якої у спірні періоди роботи позивача, зокрема, були Україна та російська федерація (далі - Угода від 13.03.1992), пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Усі витрати, пов`язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами. Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди. Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії. Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Судом встановлено, що разом із заявою про призначення пенсії за віком від 03.08.2022 позивачем було подано Трудову книжку від 01.03.2007 серії ТК № 1821296 та вкладиш до неї від 01.09.2015 серії ВТ № 0037425 (далі Трудова книжка), із змісту якої вбачається, що позивач працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Московський завод спеціалізованих автомобілів» у період з 01.03.2007 по 08.02.2008, з 03.03.2008 по 25.02.2009, з 25.03.2009 по 27.02.2010, з 24.05.2010 по 16.04.2011, з 18.05.2011 по 20.02.2012, з 14.03.2012 по 18.11.2013, з 19.11.2013 по 03.10.2014, з 08.10.2014 по 31.08.2015, з 01.09.2015 по 23.08.2016, з 24.08.2016 по 21.08.2017, з 22.08.2017 по 09.08.2018, з 14.08.2018 по 09.08.2019, з 15.08.2019 по 14.08.2020.

Разом з тим, із змісту оскаржуваного Рішення та відзиву, поданого до суду ГУ ПФУ в Закарпатській області, вбачається, що зазначені вище періоди роботи позивача до його страхового стажу зараховані не були, оскільки відсутні довідки про сплату страхових внесків.

Проте, суд зауважує, що відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжна. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З огляду на аналіз зазначених правових норм, суд зауважує, що відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу. Прийняття на підтвердження стажу роботи інших письмових документів застосовується тільки в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні записи про роботу особи на підприємстві.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.06.2020 у справі №359/2076/17, від 18.11.2022 у справі № 560/3734/22.

Суд зазначає, що записи Трудової книжки оформлені належним чином, не містять дефектів та узгоджуються між собою.

Крім того, із Розписки-повідомлення від 03.08.2022 слідує, що для підтвердження наявного страхового стажу позивачем також надано Довідки про заробітну плату позивача за період березень 2007 року грудень 2012 року та січень 2013 року серпень 2020 року, видані ТОВ «Московський завод спеціалізованих автомобілей» від 27.11.2020 № 12 та № 13 відповідно.

При цьому, суд акцентує увагу, що в Довідках зазначено про те, що із всіх сум, включених у Довідки з 01.01.2012 здійснені відрахування в Пенсійний фонд РФ. Зазначені Довідки містять підписи керівника та головного бухгалтера, а також печатку ТОВ «Московський завод спеціалізованих автомобілей». Інформація, що в них зазначена узгоджується з даними Трудової книжки, будь-яких дефектів вони не містять.

З огляду на наведені вище правові норми та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що доводи пенсійного органу щодо відсутності довідки про сплату страхових внесків за період з 01.01.2012 по 14.08.2020 не відповідають дійсності.

Щодо періоду роботи позивача з 01.03.2007 по 31.12.2011, суд додатково зазначає, що Довідка від 27.11.2020 № 12 відображає інформацію про суми нарахованої позивачу заробітної плати у вказаний період.

Аналізуючи наведені вище положення Угоди від 13.03.1992, суд дійшов висновку, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Положеннями статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Як зазначалося вище, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

За змістом частин першої, десятої та дванадцятої статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо обов`язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків, а отже, несплата страхувальником страховим внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 28.08.2018 у справі № 175/4336/16-а, від 17.07.2019 у справі № 144/ 669/17 та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17.

Сумніви пенсійного органу щодо обґрунтованості та достовірності виданих документів самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, зазначеного у постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії та частин першої, третьої статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з повномаштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та військовою агресією першої по відношенню до громадян України - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на отримання пенсії з підстави видачі довідок про заробітну плату установами, що розташовані на території російської федерації та неможливості проведення перевірки відповідності змісту довідок про заробітну плату для обчислення пенсії первинними документами, оскільки такі документи знаходятся на території держави-агресора, порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

Відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на території російської федерації не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного права на пенсійне забезпечення.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 175/4336/16-а.

Таким чином, суд дійшов висновку, що має місце порушення прав позивача, яке відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо зарахування до його страхового стажу періодів роботи в ТОВ «Московский завод спеціалізованих автомобілей» з 01.03.2007 по 08.02.2008, з 03.03.2008 по 25.02.2009, з 25.03.2009 по 27.02.2010, з 24.05.2010 по 16.04.2011, з 18.05.2011 по 20.02.2012, з 14.03.2012 по 18.11.2013, з 19.11.2013 по 03.10.2014, з 08.10.2014 по 31.08.2015, з 01.09.2015 по 23.08.2016, з 24.08.2016 по 21.08.2017, з 22.08.2017 по 09.08.2018, з 14.08.2018 по 09.08.2019, з 15.08.2019 по 14.08.2020.

Щодо позовної вимоги про зарахування до страхового стажу позивача період отримання ним матеріальної допомоги по безробіттю з 29.01.2004 по 26.07.2004, суд зазначає наступне.

Копією Трудової книжки від 20.04.1983 НОМЕР_3 та Довідкою від 30.06.2022 №17.2/895 підтверджується, що у період з 29.01.2004 по 26.07.2004 позивач отримував матеріальну допомогу по безробіттю.

Відповідно до абз. 3 частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції, що діяла на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії від 03.08.2022, період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Частина перша статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачала, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Так, підпункт «а» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII закріплював, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Статтею 25 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 №803-XII (далі Закон № 803-ХІІ), який був чинним на момент виплати позивачу матеріальної допомоги по безробіттю, було визначено, що держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій, зокрема: в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю.

Умови виплати допомоги по безробіттю громадянам, зареєстрованим на загальних підставах, визначали норми статті 28 Закону № 803-ХІІ, яка передбачала, що у державній службі зайнятості громадяни реєструються на загальних підставах як такі, що шукають роботу, крім осіб, які реєструються на підставі статті 26 цього Закону.

Право на допомогу по безробіттю мають незайняті (непрацюючі) громадяни, визнані у встановленому порядку безробітними.

Допомога по безробіттю виплачується з восьмого дня після реєстрації громадянина у державній службі зайнятості до працевлаштування, але не більше 360 календарних днів протягом двох років; для осіб передпенсійного віку (підпункт «г» пункту 1 статті 5 цього Закону) - до 720 календарних днів, а громадянам, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше шести місяців) перерви, та громадянам, які вперше шукають роботу, допомога по безробіттю виплачується не більше 180 календарних днів.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону № 803-ХІІ безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім`ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Отже, підстави надання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги безробітним різні. Перша надається тим особам, які шукають роботу, а друга тим, які після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю не знайшли роботу і середньомісячний сукупний доход на члена сім`ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Аналізуючи вказані вище правові норми, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача період отримання ним матеріальної допомоги по безробіттю з 29.01.2004 по 26.07.2004.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії та частин першої, третьої статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Верховний Суд у постанові від 24.04.2019 у справі №242/3391/17 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про протиправне неврахування відповідачем спірних періодів роботи позивача в ТОВ «Московський завод спеціалізованих автомобілей», з метою ефективного захисту прав позивача слід зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком від 03.08.2022, зарахувавши до страхового стажу зазначені періоди роботи.

При цьому, суд зважає, що пенсійний орган ще не вичерпав своїх дискреційних повноважень у питанні розрахунку позивачу страхового стажу.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом: визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо зарахування до страхового стажу позивача періоди його роботи в ТОВ «Московський завод спеціалізованих автомобілей» з 01.03.2007 по 08.02.2008, з 03.03.2008 по 25.02.2009, з 25.03.2009 по 27.02.2010, з 24.05.2010 по 16.04.2011, з 18.05.2011 по 20.02.2012, з 14.03.2012 по 18.11.2013, з 19.11.2013 по 03.10.2014, з 08.10.2014 по 31.08.2015, з 01.09.2015 по 23.08.2016, з 24.08.2016 по 21.08.2017, з 22.08.2017 по 09.08.2018, з 14.08.2018 по 09.08.2019, з 15.08.2019 по 14.08.2020, згідно з Трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , вкладиша у Трудову книжку серії НОМЕР_2 та Довідок Товариства від 27.11.2020 № 12 і №13; визнання протиправним та скасування Рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 10.08.2022 № 254050006821 про відмову позивачу у призначенні пенсії; зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу позивача спірні періоди його роботи в ТОВ «Московський завод спеціалізованих автомобілей» згідно з Трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , вкладиша у Трудову книжку серії НОМЕР_2 та Довідок Товариства від 27.11.2020 № 12 і №13; зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 03.08.2022, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки, при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн (а.с. 71), на користь позивача підлягає стягненню з відповідача судовий збір у розмірі 496,20 грн.

Керуючись статтями 5, 9, 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи в ТОВ «Московський завод спеціалізованих автомобілей» з 01.03.2007 по 08.02.2008, з 03.03.2008 по 25.02.2009, з 25.03.2009 по 27.02.2010, з 24.05.2010 по 16.04.2011, з 18.05.2011 по 20.02.2012, з 14.03.2012 по 18.11.2013, з 19.11.2013 по 03.10.2014, з 08.10.2014 по 31.08.2015, з 01.09.2015 по 23.08.2016, з 24.08.2016 по 21.08.2017, з 22.08.2017 по 09.08.2018, з 14.08.2018 по 09.08.2019, з 15.08.2019 по 14.08.2020, згідно з Трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , вкладиша у Трудову книжку серії НОМЕР_2 та Довідок Товариства від 27.11.2020 № 12 і №13.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 10.08.2022 № 254050006821 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Московський завод спеціалізованих автомобілей»: з 01.03.2007 по 08.02.2008, з 03.03.2008 по 25.02.2009, з 25.03.2009 по 27.02.2010, з 24.05.2010 по 16.04.2011, з 18.05.2011 по 20.02.2012, з 14.03.2012 по 18.11.2013, з 19.11.2013 по 03.10.2014, з 08.10.2014 по 31.08.2015, з 01.09.2015 по 23.08.2016, з 24.08.2016 по 21.08.2017, з 22.08.2017 по 09.08.2018, з 14.08.2018 по 09.08.2019, з 15.08.2019 по 14.08.2020, згідно з Трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , вкладиша у Трудову книжку серії НОМЕР_2 та Довідок ТОВ «Московський завод спеціалізованих автомобілей» від 27.11.2020 № 12 і №13.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 03.08.2022, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 248,10грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 248,10грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, площа Народна, буд. 4, м. Ужгород, 88000, ЄДОРОУ: 20453063.

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, ЄДРПОУ: 21390940.

Повний текст судового рішення складено 20 лютого 2023 року.

Суддя Л.О. Поліщук