Ухвала суду № 109110359, 20.02.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

20 лютого 2023 року Київ № 320/2988/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Яготинського ВДВС у Бориспільському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови від 04.10.2022 у ВП69974314 про стягнення виконавчого збору у розмірі 57581,75 грн.

Вказана позовна заява зареєстрована у комп`ютерній програмі "ДСС" КОАС 09.02.2023 та передана на розгляд судді Брагіної О.Є. 15.02.2023, що підтверджується актом ВДЗК КОАС від тієї ж дати.

Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, в межах ст.171 КАС України, на предмет дотримання вимог ст.ст. 160-161 КАС України, суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху із наданням позивачу десятиденного строку для усунення недоліків шляхом подання позову в оновленій редакції із зазначенням у ньому:

засобів зв`язку позивачки та відповідача (офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти); ЄДРПОУ відповідача; власного письмового підтвердження позивачки про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; місця знаходження оригіналів документів, копії яких долучені до матеріалів справи; підстави для визнання незаконними постанови про відкриття виконавчого провадження №69974314 від 04.10.2022 з представленням суду доказ добровільного виконання судового рішення, на підставі якого було відкрито виконавче провадження та стягнуто виконавчий збір; ціни позову; подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з посиланням на докази, якими підтверджена поважність причин пропуску такого строку.

Одночасно, суд наголошує, що наведення змісту положень законів, інших нормативно-правових актів, цитування у позовній заяві їх приписів без відповідної фактичної аргументації оспорюваних дій та/або рішення не є обґрунтуванням твердження про порушення прав та інтересів заявника.

Ухвалюючи рішення про залишення позову без руху, суд урахував наступне:

згідно з ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Позивачка зазначила у позову, що про оскаржувану постанову їй стало відомо 11.10.2022.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 122 КАСУ, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, визначеного цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.5 ст.74 ЗУ "Про виконавче провадження" рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність порушення його права, свободи та інтересу; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення, чи в інший визначений законом строк звернення. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежено, в тому числі і встановленням строків звернення до суду, якими чинне законодавство унеможливлює звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, коли таке звернення виходить за розумні межі. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Позивачка як підставу пропуску строку звернення до адміністративного суду вказує на помилкове оскарження постанови до Бориспільського міськрайонного сууду.

Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, і мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд звертає увагу на те, що правова природа строку звернення дозволяє констатувати, що його запровадження обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права. При цьому зі змісту положень КАС України вбачається, що у ньому, як правило, не визначено граничні межі, у яких адміністративні суди можуть приймати рішення про поновлення строку. Окрім цього, не містить КАС України й конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку

Ураховуючи факт того, що поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Разом з цим, суд зазначає, що помилкове звернення позивачки з позовом щодо оскарження постанови державного виконавця до суду загальної юрисдикції є наслідком її дій, тобто, обумовлене виключно добровільним волевиявленням і не може бути виправданням порушення процесуального строку.

Так само суд не відносить до поважних причин пропуску встановленого законом строку "постійні повітряні тривоги та відсутність світла", оскільки якщо тільки саме вказані обставини стали на заваді звернення позивачкою до суду у встановлений законом строк, то у суду наявні обґрунтовані сумніви, що на момент звернення до КОАС з даним позовом 23.12.2022 (дата подачі позову до відділення оператора поштового зв`язку) вказані ОСОБА_1 обставини припинилися, однак попри зазначене, позивачка реалізувала своє право на звернення до суду.

У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку, - ч.1 ст.123 КАС України.

Отже, позивачці необхідно надати суду доказово підтверджену заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду для вирішення питання можливості відкриття провадження за поданою позовною заявою.

Крім того, позивачкою заявлено клопотання про витребування доказів (матеріалів виконавчого провадження) судом.

Дослідивши подане клопотання, суд вважає за необхідне відмовити у його задоволенні, з огляду на таке:

за загальним правилом кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення і виключення. Відповідно до п.5-6 ч.5 ст.160 КАСУ у позовній заяві, поміж іншого, зазначаються докази, які підтверджують кожну обставину заявленого позову.

Механізм та порядок витребування доказів у справі визначено ст. 80 КАСУ. Так, положеннями вказаної статті передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надання доказів вправі подати клопотання про їх витребування судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу.

У клопотанні повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2)обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3)підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Заявлене позивачем клопотання про витребування доказів не відповідає вимогам, встановленим у статті 80 КАСУ; позивач не наводить обставин, які унеможливлюють самостійне надання витребовуваних доказів. Посилання ж на те, що документи (матеріали пенсійної справи) знаходяться у відповідача, не є безумовною підставою для витребування таких доказів судом, оскільки відмова пенсійного органу у добровільному наданні таких документів відсутня.

У зв`язку з чим, суд доходить висновку, що заявницею не було вжито належних заходів для самостійного одержання доказів у справі, а заявлене клопотання про витребування таких документів судом є способом перекладання обов`язків учасника справи на суд.

Витребування доказів є правом, а не обов`язком суду і реалізація цього права поставлена в пряму залежність від того наскільки сумлінно учасник справи використав надані йому процесуальні можливості для самостійного їх одержання.

Суд акцентує увагу, що заявниця не позбавлена права самостійного забезпечення доказів, в тому числі, і шляхом реалізації свого права на професійну правничу допомогу.

У зв`язку з чим суд зазначає, що в Україні діє адвокатура, в тому числі безоплатна юридична допомога, яка забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі громадянам, в тому числі і на безоплатній основі, в результаті надання такої допомоги позивачка може отримати необхідну інформацію (документи) на адвокатський запит.

Частиною 1 ст. 169 КАСУ передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

При цьому, залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного КАСУ.

З огляду на те, що матеріали позовної заяви оформлені неналежним чином, чого вимагає КАСУ, суддя визнав за необхідне залишити позовну заяву без руху.

Керуючись ст.ст. 123, 133, 161, 169, 171, 243, 248 КАСУ, суд

у х в а л и в:

у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів судом, - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, - залишити без руху.

Встановити позивачці десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.