Рішення № 109108363, 06.02.2023, Білогірський районний суд Хмельницької області

Білогірський районний суд Хмельницької області 30200 Хмельницька обл., смт Білогір`я, вул. Шевченка, 42, inbox@bg.km.court.gov.ua, Тел.(факс) 038 41 2 1444

Справа № 669/231/22

Провадження № 2/669/10/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2023 року смт.Білогір`я

Білогірський районний суд Хмельницької області

в складі :

головуючої - судді Бараболі Н.С.,

за участю секретаря Бабоян А.С.,

та представника позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Білогір`я цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

15 квітня 2022 року ОСОБА_2 (надалі позивачка) звернулася в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» (далі по тексту ПрАТ «Зернопродукт МХП»/відповідач) з наступними вимогами:

- усунути перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою площею 2,00га., кадастровий номер 6820386000:05:001:0019, призначеною для ведення особистого селянського господарства, розташованою на території Білогірської ОТГ Шепетівського району Хмельницької області (в минулому Мокроволянської сільської ради Білогірського району Хмельницької області), шляхом повернення їй вказаної земельної ділянки від Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП»;

- скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Білогірського районного управління юстиції Хмельницької області Яловчука Валерія Васильовича, індексний номер 19275844 від 12.02.2015 року, та проведену державну реєстрацію іншого речового права (права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), номер запису 8698553 від 11.02.2015 року, підставою виникнення якої став Договір про право користування земельною ділянкою (площею 2,00га., кадастровий номер 6820386000:05:001:0019) для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) №64ЕС/М-МХП, укладений 11 грудня 2014 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «Зернопродукт МХП» в особі Прокопчука Володимира Олександровича;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що згідно державного акта серії ЯМ № 601544, виданого 24 травня 2012 року на підставі розпорядження Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області від 28 листопада 2011 року № 424/2011-р, їй на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га (кадастровий № 6820386000:05:001:0019), яка розташована на території Білогірської селищної територіальної громади Шепетівського району Хмельницької області (в минулому Мокроволянської сільської ради Білогірського району Хмельницької області, с.Мокроволя, за межами населеного пункту).

Вона дізналася про те, що між нею та ПрАТ «Зернопродукт МХП» в особі директора філії ОСОБА_3 укладений договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 11 грудня 2014 року №64ЕС/М-МХП, згідно якого належна їй земельна ділянка сільськогосподарського призначення передана в користування ПрАТ «Зернопродукт МХП» для сільськогосподарських потреб (виробництва сільськогосподарської продукції) строком на 15 років.

При цьому, з витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 12 лютого 2015 року № 33501921 слідує, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 лютого 2015 року, індексний номер 19275844, державним реєстратором реєстраційної служби Білогірського районного управління юстиції Хмельницької області Яловчуком В.В. здійснено реєстрацію іншого речового права (права користування земельною ділянкою площею 2,00 га, кадастровий № 6820386000:05:001:0019, для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)), прийнятого на підставі Договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) №64ЕС/М-МХП, укладений 11 грудня 2014 року між власником ОСОБА_2 та землекостувачем ПрАТ «Зернопродукт МХП» в особі Прокопчука В.О.

Вказала, що вищевказаний договір вона з відповідачем в 2014 році не укладала, договір не підписувала і не уповноважувала будь-яких осіб діяти від її імені, в тому числі шляхом видачі довіреності, з нею не узгоджувалися умови даного договору, а тому даний договір є неукладеним.

Зазначила, що оскільки відповідач користується належною їй земельною ділянкою без відповідної правової підстави, а договір емфітевзису між нею та ПрАТ «Зернопродукт МХП» не укладався, тому в силу положень ст. 152 ЗК України та ст. 391 ЦК України земельна ділянка підлягає поверненню в її законне користування та розпорядження.

Крім того, відмітила, що реєстрація права емфітевзису на земельну дялнку відбулася на підставі договору емфітевзису, який фактичного не був підписаний позивачкою, як власником земельної ділянки, та землекостувачем ПпАТ «Зернопродукт МХП» (правочин є неукладеним). Отже, вважає, що реєстрація за неукладеним між сторонами договором емфітевзису порушує її права та законні інтереси на користування та розпорядження власністю (земельною ділянкою), що суперечить вимогам ст.317 ЦК України, а тому таке право підлягає відновленню шляхом скасування державної реєстрації такого права.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася. Представник позивача адвокат Орендарчук В.О. в судовому засіданні позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві, підтримала повністю. Крім того, зазначила, що договірні відносини у формі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) №64ЕС/М-МХП від 11 грудня 2014 року між ПрАТ «Зернопродукт МХП» та її довірителькою створені в незаконний спосіб, даний договір суперечить волевиявленню позивача, порушує її законні права та інтереси, оскільки вона не має змоги скористатись своїм законним правом на використання (обробіток) земельної ділянки самостійно на власний розсуд, просила позов задовольнити.

Відповідач ПрАТ «Зернопродукт МХП» про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник адвокат Сєркова С.Г. в судове засідання не з`явилася. 15 червня 2022 року від представника відповідача адвоката Сєркової С.Г. надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила розгляд справи проводити у відсутності відповідача та його представника, в задоволенні позовних вимог відмовити в зв`язку з їх безпідставністю, а також застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 згідно Державного акта на право власності на земельну дялнку, серії ЯМ № 601544, виданого 24 травня 2012 року на підставі розпорядження Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області від 28 листопада 2011 року № 424/2011-р, є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га (кадастровий №6820386000:05:001:0019), яка розташована на території Білогірської селищної об`єднаної територіальної громади Шепетівського району Хмельницької області (в минулому Мокроволянської сільської ради Білогірського району Хмельницької області, с.Мокроволя, за межами населеного пункту) (а.с.8).

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 лютого 2015 року, індексний номер 19275844, державним реєстратором реєстраційної служби Білогірського районного управління юстиції Хмельницької області Яловчуком В.В. здійснено державну реєстрацію іншого речового права (права користування земельною ділянкою площею 2,00 га, кадастровий № 6820386000:05:001:0019, для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), номер запису про інше речове право: 8698553, прийнятого на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 11 грудня 2014 року № 64ЕС/М-МХП, сторонами якого зазначені: власник ОСОБА_2 та землекористувач ПрАТ «Зернопродукт МХП» в особі Прокопчука В.О., що підтверджується даними копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний №33501921, сформованого 12.02.2015 року реєстраційною службою Білогірського районного управління юстиції Хмельницької області, а також самим Договором від 11 грудня 2014 року № 64ЕС/М-МХП (а.с.9-11).

04 вересня 2020 року ОСОБА_2 надіслала на адресу ПрАТ «Зернопродукт МХП» заяву, в якій просила повернути належну їй земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га (кадастровий № 6820386000:05:001:0019) (а.с.12).

Листом-відповіддю (а.с.13) за вих.№111 від 10.09.2020 року ПрАТ ««Зернопродукт МХП» відмовило ОСОБА_2 у поверненні земельної ділянки, вказуючи, що порушень при укладенні договору емфітевзису не було. Договір є дійсним, оскільки укладений на законних підставах, відповідно до вимог Цивільного Кодексу України та інших актів цивільного законодавства. Особи, які його уклали, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін при укладенні договору було вільним та відповідало їх внутрішній волі. Договір укладений у письмові формі, пройшов державну реєстрацію. Отже, вважає, що зазначений договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Крім того, вказано, що посилання ОСОБА_2 на підпис договору іншою особою є неправдивими, оскільки до договору долучені копії її документів (паспорт, ІПН, копія державного акта), земельна ділянка набута у власність в 2012 році та перебуває у фактичному обробітку підприємства. За користування землею отримується плата, утримується ПДФО та ВЗ, а розмір плати та джерело доходу задекларовано позивачкою у декларації державних службовців.

Звертаючись до суду з позовом в даній цивільній справі, позивачка, як на підставу позову, посилалася на те, що договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 11 грудня 2014 року № 64ЕС/М-МХП вона не укладала, не підписувала, підписи вчинено іншою особою.

Так, згідно висновку експерта Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 13 грудня 2022 року № 2676/2677/22-26, який складений на виконання ухвали суду від 22 липня 2022 року, підпис від імені ОСОБА_2 в графі «Власник» в Договорі про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) №64ЕС/М-МХП, укладеного 11 грудня 2014 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «Зернопродукт МХП» в особі Прокопчука В.О. та в Акті приймання-передачі земельної ділянки від 11 грудня 2014 року виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів, а також виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Відповідно до ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Ст.102-1 Земельного кодексу України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Право емфітевзису є речовим правом на нерухоме майно, похідним від права власності, яке підлягає державній реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною третьою ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним в силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам 2, 3 ст. 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом беззаперечно встановлено, що позивачка ОСОБА_2 договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 11 грудня 2014 року № 64ЕС/М-МХП не підписувала, такий договір підписаний іншою невстановленою особою, отже сторони не досягли згоди щодо умов договору, тому такий правочин є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц, постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі №502/1817/15ц, від 02 вересня 2020 року у справі № 527/2510/17, від 02 вересня 2020 року у справі 387/1088/17.

Посилання ж представника відповідача у відзиві на те, що позивачка з 2015 року отримувала плату за спірним договором у розмірах, визначених договором, суд оцінює критично, оскільки сам факт отримання стороною плати (у грошовій чи натуральній формі) за користування його земельною ділянкою не свідчить про наявність укладеного договору та відсутність порушення прав позивача на вільне користування та розпорядження землею.

При цьому, отримання власником майна плати за фактичне використання цього майна іншою особою, а не в порядку емфітевзису, не суперечить закону і не свідчить про відсутність порушення права власності позивача за встановлених обставин.

Також, суд не погоджується з позицією сторони відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, оскільки до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, так як негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення (висновок Верховного Суду в справі № 648/533/16-ц).

За таких обставин позивачка ОСОБА_2 , прохаючи усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення, обрала ефективний спосіб захисту, оскільки користування ПрАТ «Зернопродукт МХП» земельною ділянкою, власником якої є позивачка, обмежує право останньої на вільне користування та розпорядження земельною ділянкою.

Зокрема, як з`ясовано в судому засіданні, ОСОБА_2 має намір самостійно використовувати земельну ділянку, однак у зв`язку з чинним спірним договором оренди землі, вона позбавлена такої можливості, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Відповідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді, і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

За таких обставин, рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білогірського районного управління юстиції Хмельницької області Яловчука В.В. від 12 лютого 2015 року, індексний номер 19275844, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації іншого речового права (права користування земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, кадастровий № 6820386000:05:001:0019 для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), номер запису про інше речове право: 8698553), прийнятого на підставі Договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) №64ЕС/М-МХП від 11 грудня 2014 року, слід скасувати з одночасним його припиненням, оскільки вказаний договір між сторонами укладений не був, а відтак сторони не набули за даним правочином відповідних прав та обов`язків, в тому числі і щодо строку дії договору, в зв`язку з чим не може бути офіційного визнання і підтвердження державою факту набуття відповідачем права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

Таким чином, позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права, який відповідає нормам чинного законодавства, тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору, що був сплачений за дві позовні вимоги згідно квитанції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 13 квітня 2022 року № 0.0.2514092748.1 в сумі 1984,80 грн. (а.с.1) та витрати, пов`язані з проведенням судової почеркознавчої експертизи згідно Акту здачі-приймання висновку судового експерта (а.с.80) та рахунку від 20 вересня 2022 року № 1983 в сумі 4530,48 грн, та 5000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу згідно додаткової угоди №3 від 22 квітня 2022 року до договору про надання правової допомоги №22 від 01.03.2022 року, акту про прийняття-передачі наданих послуг від 22 квітня 2022 року та квитанції до прибуткового касового ордера №3 від 01.03.2022 року (а.с.65-67) , а всього 11515,28грн.

Керуючись Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 102-1 Земельного кодексу України, ст. ст. 3, 15, 16, 203, 205, 207, 391, 407 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні належною ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 2,00га., кадастровий номер 6820386000:05:001:0019, призначеною для ведення особистого селянського господарства, розташованою на території Білогірської ОТГ Шепетівського району Хмельницької області (в минулому Мокроволянської сільської ради Білогірського району Хмельницької області, с.Мокроволя, за межами населеного пункту), шляхом повернення їй вказаної земельної ділянки від Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП».

Скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Білогірського районного управління юстиції Хмельницької області Яловчука Валерія Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19275844 від 12.02.2015 року, щодо проведеної державної реєстрації іншого речового права (права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), номер запису 8698553 від 11.02.2015 року, підставою виникнення якого став Договір про право користування земельною ділянкою (площею 2,00га., кадастровий номер 6820386000:05:001:0019) для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) №64ЕС/М-МХП, укладений 11 грудня 2014 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «Зернопродукт МХП» в особі Прокопчука Володимира Олександровича, з одночасним припиненням права користування даною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), прийнятого на підставі вказаного Договору.

Зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Зернопродукт МХП» повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,00га., кадастровий номер 6820386000:05:001:0019, призначеною для ведення особистого селянського господарства, розташованою на території Білогірської селищної територіальної громади Шепетівського району Хмельницької області (в минулому Мокроволянської сільської ради Білогірського району Хмельницької області, с.Мокроволя, за межами населеного пункту).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1984,80грн., витрати, пов`язані з проведенням експертизи, в сумі 4530,48 грн., та 5000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 11515,28грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 13 лютого 2023 року.

Повне найменування сторін:

позивачка ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

відповідач Приватне акціонерне товариство «ЗЕРНОПРОДУКТ МХП», місцезнаходження: 08800, Київська область, Миронівський район, м.Миронівка, вулиця Елеваторна, 1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 32547211.

Суддя Н. С. Бараболя