Рішення № 109108206, 21.02.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 лютого 2023 р. Справа № 120/5262/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 до Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просить:

- визнати протиправним рішення відповідача про відмову у видачі позивачу посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, оформлене листом від 10.01.2022 №952/9/57;

- зобов`язати відповідача утриматися від обмеження у правах і свободах, визначених законодавством України у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, зокрема права на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби відповідно до форми і порядку, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» від 28.05.1993 №379;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення щодо видачі посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби відповідно до форми і порядку, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» від 28.05.1993 №379 та з урахуванням висновків суду за результатами розгляду справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що звернулася до Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою в якій просила видати їй посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби. Проте листом від 10.01.2022 №952/9/57 їй було відмовлено у видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув чи пропав безвісти під час проходження служби. Вважаючи, що вона має право на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби та те, що їй протиправно відмовили в його отриманні, позивач звернулася до суду.

Ухвалою суду від 18.07.2022 відкрито провадження в справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами. Також, даною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву в також витребувано у додаткові докази, а саме у відповідача належним чином завірені копії документів, поданих позивачем для видачі їй посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позову. Свою позицію обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 була отримана заява від ОСОБА_1 15.12.2021 стосовно надання посвідчення на право користування пільгами члена сім`ї військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, а саме сина ОСОБА_2 .

Відповідач зазначає, що ними було надано аргументовану відповідь на заяву позивача від 10.01.2022 №952/9/57, якою відмовлено, у наданні посвідчення на право користування пільгами члена сім`ї військовослужбовця, який пропав безвісті під час проходження військової служби на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісті під час проходження військової служби» від 28 травня 1993 року №379. Відповідач обґрунтував свою відмову тим, що при поданні заяви до Вінницького ОТЦК та СП позивач надав не повний перелік підтверджуючих документів, які є основою для надання особі права на отримання статусу близького родича та члена сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин та надання посвідчення.

Окрім того зазначив, що справа щодо розшуку ОСОБА_2 ще не завершена, і 30.09.2021 була передана по підслідності до 1 відділення поліції Старобільського РУП ГУНП в Донецькій області, отже ще проводяться оперативно-розшукові дії по факту зникнення, і особа не є такою, що визнана судом безвістю зниклою.

Витребувані ухвалою суду від 18.07.2022 докази надано не було.

Ухвалою суду від 26.09.2022 повторно витребувано у Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки належним чином завірені копії документів, поданих позивачем для видачі їй посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.

На виконання вимог ухвали суду від 26.09.2022 відповідачем надано витребувані докази.

Суд, з`ясувавши доводи сторін, викладені в заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, надавши їм оцінку, встановив, що ОСОБА_1 звернулася із заявою, датованою 08.12.2021, до Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якій просила видати їй посвідчення на право користування пільгами члена сім`ї військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби.

До заяви додала копію паспорта, копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , копію довідки про склад сім`ї, копію висновку за результатами службового розслідування.

За результатами опрацювання поданих документів, Вінницьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки відмовлено у видачі ОСОБА_1 посвідчення на право користування пільгами члена сім`ї військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби. В обґрунтування відмови зазначено, що згідно Постанови №379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» від 28.05.1993 року для видачі посвідчення необхідно надати наступні документи:

- заява;

- копія свідоцтва про смерть військовослужбовця;

- копія паспорта;

- копія картки платника податків (ідентифікаційний номер);

- копія свідоцтва про народження загиблого;

- копія довідки, виданої командуванням військової частини за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2015 №413 «Про надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в анти терористичній операції, забезпеченні її проведення», (для учасників АТО), або посвідчення учасника бойових дій;

- копія витягу з Наказу командира військової частини про виключення зі списків військової частини у зв`язку з загибеллю (смертю);

- копія витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, трави, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Тому, беручи до уваги подані документи, підстав для видачі пільгового посвідчення немає. Для вирішення даного питання прошу надати документи, згідно Постанови №379.

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що порушує її право на отримання посвідчення на право користування пільгами члена сім`ї військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, в зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Вирішуючи спір суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону № 2011-XII встановлено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно зі статтею 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Статтею 10 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII) визначено, що його дія поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також унаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: - утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; - батьки; - один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; - діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; - діти, які мають свої сім`ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; - діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону № 2011-XII, особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма і порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

28 травня 1993 року Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову № 379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" (надалі Постанова № 379).

Даною Постановою № 379 установлено, що посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий військовим комісаріатом; дітям військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, посвідчення видаються після досягнення ними 7-річного віку; дітям, які не досягли цього віку, передбачені законодавством пільги надаються на підставі довідки, що видається одному з членів сім`ї військовослужбовця.

З аналізу викладених норм вбачається, що в разі зникнення безвісти військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.

При цьому постанова № 379 не має розширеного тлумачення підстав, як для видання, так і відмови у видачі посвідчення, окрім як загибелі (смерті) чи пропажі безвісти під час проходження військової служби військовослужбовця.

Таким чином визначальним є проходження військовослужбовцем військової служби та настання в даний проміжок часу відповідної події, як то загибелі (смерті) чи пропажі безвісти.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, підставою для відмови у видачі ОСОБА_1 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби стало не подання заявником повного переліку документів, необхідних для видачі посвідчення відповідно до Постанови №379.

Зокрема, відповідачем зазначено необхідним надати наступні документи заяву; копію свідоцтва про смерть військовослужбовця; копію паспорта; копію картки платника податків (ідентифікаційний номер); копію свідоцтва про народження загиблого; копію довідки, виданої командуванням військової частини за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2015 №413 «Про надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в анти терористичній операції, забезпеченні її проведення», (для учасників АТО), або посвідчення учасника бойових дій; копію витягу з Наказу командира військової частини про виключення зі списків військової частини у зв`язку з загибеллю (смертю); копію витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, трави, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Проте, як зазначено судом вище, постанова № 379 не має розширеного тлумачення підстав, як для видання, так і відмови у видачі посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби. Єдиною підставою для отримання відповідного посвідчення у даному випадку є документ, який підтверджує факт пропажі безвісти військовослужбовця та проходження військовослужбовцем військової служби в даний проміжок часу.

Отже, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову відповідача (з підстав ненадання повного переліку документів необхідних для отримання посвідчення) у видачі посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, викладену у листі №952/9/57 від 10.01.2022.

Разом з тим, правовий статус осіб, зниклих безвісти, та забезпечує правове регулювання відносин, пов`язаних із встановленням та обліком, розшуком і соціальним захистом таких осіб та їхніх родичів визначає Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісті» № 2505-VIII від 12.07.2018 (далі Закон № 2505-VIII) (у редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 1 вказаного Закону № 2505-VIII, особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв`язку зі збройним конфліктом, воєнними діями, заворушеннями всередині держави або у зв`язку з надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру або іншими подіями, що можуть спричинити масову загибель людей.

Частиною 1 статті 3 Закону № 2505-VIII встановлено, що цей Закон поширюється на суспільні правовідносини, пов`язані з набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти в умовах збройного конфлікту, у зв`язку з воєнними діями, заворушеннями всередині держави, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, іншими подіями, що можуть спричинити масову загибель людей, а також осіб, зниклих безвісти за будь-яких інших обставин.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону № 2505-VIII члени сім`ї особи, зниклої безвісти, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до статті 4 Закону № 2505-VIII особа набуває статусу такої, що зникла безвісти, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи безвісти та її розшук або за рішенням суду.

Особа вважається зниклою безвісти до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.

Статтею 20 Закону № 2505-VIII встановлено, що розшук особи, зниклої безвісти, припиняється не пізніше ніж через три дні з дня встановлення місця перебування особи, зниклої безвісти, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи з повідомленням про це родичів та заявника, якщо заявник не є родичем. Про припинення розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин, невідкладно робиться відмітка у Реєстрі. Рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою не є підставою для припинення її розшуку. Якщо особа, зникла безвісти, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місця перебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.

Отже, у розумінні Закону № 2505-VIII особа вважається зниклою безвісти з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи безвісти та її розшук або за рішенням суду до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.

Оцінюючи надані Вінницькому обласному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки документи для отримання відповідного посвідчення, суд враховує, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Згідно висновку за матеріалами службового розслідування від 12.12.2014, затвердженого т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_3 , стрілець кулеметник (БТР) роти оперативного призначення (на БТР) старший солдат ОСОБА_2 зник безвісно в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, пов`язаних із безпосередньою участю в антитерористичній операції в східному регіоні України.

Відповідно листа Об`єднаного центру з координації пошуку, звільнення незаконно позбавлених волі осіб у районні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях Служби безпеки України від 14.02.2022 №33/8-Д-48/138 ОСОБА_2 зник безвісти 14.10.2014 року.

Також, 04.11.2014 до ЄРДР за №12014020000000298 заведено кримінальне провадження за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 115 ККУ про зникнення безвісно ОСОБА_2 в зоні проведення антитерористичної операції.

Як встановлено у рішенні Вінницького міського суду Вінницької області від 19.06.2017 №127/63/17-ц "відповідно до листа Штабу Антитерористичного центру при СБУ №33/8-Д-340 від 20.02.2017 р., ОСОБА_2 значиться як зниклий безвісти в Обліку військовослужбовців та цивільних осіб, які були протиправно позбавлені волі або зникли безвісти в районі проведення антитерористичної операції.".

Отже, у розумінні Закону № 2505-VIII ОСОБА_2 вважається зниклим безвісти в особливий період.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.

Поряд із цим, у задоволенні вимоги позивача про зобов`язання відповідача утриматися від обмеження у правах і свободах, визначених законодавством України у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, зокрема права на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби відповідно до форми і порядку, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» від 28.05.1993 №379 слід відмовити, адже для ефективного та належного захисту прав позивача достатнім, на думку суду, буде зобов`язання відповідача саме видати посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби відповідно до форми і порядку, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» від 28.05.1993 №379.

Такий спосіб захисту прав позивача суд вважає належним та доцільним для повного відновлення порушеного права позивача.

В силу положень статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність оскаржуваних дій.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про відмову у видачі ОСОБА_1 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, оформленого листом від 10.01.2022 №952/9/57.

Зобов`язати Вінницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки видати ОСОБА_1 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби відповідно до форми і порядку, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» від 28.05.1993 №379.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Вінницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (вул. Данила Галицького, 31, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 08362793)

СуддяМультян Марина Бондівна