Окрема думка судді № 109107890, 20.02.2023, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 447/1547/17

Провадження № 1-кп/456/17/2023

ОКРЕМА ДУМКА

Судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.02.2023

20 лютого 2023 року м. Стрий

Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №1201315001000089 від 06.12.2013 відносно ОСОБА_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України,

Ухвалою колегії суддів Стрийського міськрайонного суду Львівської області у складі: головуючий-суддя ОСОБА_3 , судді ОСОБА_1 , ОСОБА_4 від 20.02.2023 ухвалено викликати в судове засідання та допитати на підставі ст.356 КПК України судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_5 , яким у вказаному кримінальному провадженні складено висновок №517 від 27.02.2015 судової товарознавчої експертизи.

Я не можу погодитися з думкою колегії суддів про допит експерта на підставі ст.356 КПК України у кримінальному провадженні №1201315001000089 від 06.12.2013 відносно ОСОБА_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, виходячи з наступного.

Так, за змістом ст.375 КПК України судове рішення ухвалюється простою більшістю голосів суддів, що входять до складу суду. Якщо рішення ухвалюється в нарадчій кімнаті, відповідні питання вирішуються за результатами наради суддів шляхом голосування, від якого не має права утримуватися ніхто з суддів. Головуючий голосує останнім. У разі ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті його підписують усі судді. Кожен суддя з колегії суддів має право викласти письмово окрему думку, яка не оголошується в судовому засіданні, а приєднується до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення

Обов`язком головуючого є забезпечення того, щоб рішення з кожного питання кожним суддею приймалося за внутрішнім переконанням, на підставі матеріалів кримінального провадження, що були розглянуті в судовому засіданні. Крім цього, головуючий повинен вжити необхідних заходів для того, щоб виключити можливість прийняття помилкового або незаконного рішення. При цьому він не вправі вчиняти будь-який тиск на суддів.

З формулювання ч. 3 цієї статті про право кожного судді з колегії суддів на письмовий виклад окремої думки випливає, що це право має передусім той суддя, який залишився в меншості під час ухвалення (постановления) в нарадчій кімнаті відповідного судового рішення. Право судді на окрему думку - це ще один важливий аспект реалізації вимоги закону про рівність суддів, які здійснюють судове провадження. Окрема думка - це викладена в письмовій формі думка судді, який не згоден з рішенням, прийнятим більшістю суддів за матеріалами провадження в цілому або з окремих питань (наприклад, коли суддя не згоден з обвинувальним чи, навпаки, виправдувальним вироком або незгода з вирішенням окремих питань, наприклад, щодо міри покарання).

Закон не обмежує зміст окремої думки. За змістом вона довільна. Якщо судове провадження здійснюється судом у складі трьох професійних суддів, тоді окремою думкою може бути думка одного судді. Думка двох суддів завжди означає рішення суду.

Окрема думка складається письмово і лише у нарадчій кімнаті. Суд не має права вийти з нарадчої кімнати для проголошення судового рішення допоки суддя (судді), який залишився в меншості, не напише свою окрему думку. Окрема думка не оголошується в судовому засіданні, оскільки це таємниця наради суддів (див. коментар до ст. 367 КПК), а приєднується до матеріалів провадження в конверті і є відкритою для ознайомлення. Ознайомлюються з нею лише судді суду вищого рівня під час провадження в суді апеляційної і касаційної інстанції.

Стаття 84 КПК України встановлює, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є, зокрема, висновки експертів.

Зі змісту ст.101 КПК висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях.

Одним із способів перевірки достовірності висновку експерта у кримінальному провадженні є допит експерта. Допит експерта можливий лише після надання ним письмового висновку та не повинен виходити за межі проведеного дослідження. Вимоги щодо допиту експерта на стадії досудового розслідування у КПК України не наведені. Отже, він проводиться згідно з загальними правилами проведення допиту (ст.223, 224 КПК України).

Допит експерта є процесуальною дією, яка може здійснюватися як в ході досудового розслідування, так і під час судового розгляду.

Процесуальний порядок та предмет допиту експерта у суді визначений ст.356 КПК України. Метою допиту експерта є отримання судом роз`яснення або доповнення до наданого ним висновку (експерт роз`яснює і доповнює висновок від свого імені на підставі раніше проведених ним досліджень).

Відповідно до ч. 1 ст. 356 КПК України, за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або за власною ініціативою суд має право викликати експерта для допиту для роз`яснення висновку.

Допит експерта спрямований на роз`яснення термінології, окремих формулювань, з`ясування методу дослідження, уточнення компетенції експерта, пояснення розбіжностей між обсягом поставлених питань і висновками експерта, на з`ясування суперечностей між висновком експерта й іншими наявними в кримінальному провадженні доказами.

За змістом ч. 3 ст.356 КПК України експерту можуть бути поставлені запитання щодо наявності в експерта спеціальних знань та кваліфікації з досліджуваних питань (освіти, стажу роботи, наукового ступеня тощо), дотичних до предмета його експертизи; використаних методик та теоретичних розробок; достатності відомостей, на підставі яких готувався висновок; наукового обґрунтування та методів, за допомогою яких експерт дійшов висновку; застосовності та правильності застосування принципів та методів до фактів кримінального провадження; інші запитання, що стосуються достовірності висновку.

Одночасно наголошую, що допит експерта має на меті роз`яснення термінології, окремих формулювань, з`ясування методу дослідження, уточнення компетенції експерта, пояснення розбіжностей між обсягом поставлених запитань і висновками експерта, встановлення суперечностей між висновком експерта й іншими наявними у кримінальному провадженні доказами або між декількома висновками щодо одного й того ж предмета чи питання дослідження.

Згідно матеріалів кримінального провадження, 27.02.2015 судовим експертом ОСОБА_5 складено висновок №517 судової товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні №12013150010000889.

20.02.2023 колегія суддів видалилася до нарадчої кімнати для вирішення клопотання захисника про проведення товарознавчої експертизи у вказаному кримінальному провадженні.

Цього ж дня, колегія суддів повернулася з нарадчої кімнати та головуючим суддею оголошено про відкладення розгляду клопотання захисника про проведення експертизи та виклик в судове засідання експерта.

При цьому конкретної мети проведення допиту експерта, переконливих доводів неповноти, неясності чи необґрунтованості висновку експертизи, яка проведена в судовому засіданні не наведено, як і не вказано конкретних питань, стосовно яких виникли суперечності щодо розуміння висновку експерта, не зрозуміло, які саме питання має поставити суд при допиті експерта, а тому вважаю, що підстави для виклику експерта відсутні.

Разом з тим зауважую, що жоден з доказів не має наперед встановленого значення і за змістом положень ч. 10 ст.101 КПК України висновок експерта не є обов`язковим для суду, не має переваги над іншими джерелами доказів і наперед встановленої сили, а підлягає перевірці й оцінці відповідно до вимог закону, за внутрішнім переконанням суду, у сукупності і взаємозв`язку з іншими зібраними у справі доказами. Водночас незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідному процесуальному рішенні.

Ухвала суду зводиться до формального посилання на виклик експерта та його допит у судовому засіданні за відсутності переліку запитань, які слід поставити експерту при призначенні експертизи.

Підстави для виклику експерта відсутні також у зв`язку з тим, що сторонами кримінального провадження не було надано жодних об`єктивних даних, які б підтверджували необ`єктивність чи неповноту проведеної у даному кримінальному провадженні товарознавчої експертизи, а судом при вирішенні вказаного питання не наведено жодних підстав для виклику експерта.

При цьому підставою для викладення окремої думки є правові висновки Верховного Суду, які згідно ч.6 ст.368 КПК України, ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом у кримінальному провадженні при ухваленні та постановленні судового рішення, а саме:

-правові висновки, викладені у постанові ВС у справі №456/2741/15-к від 28.01.2020, в яких суд вказав, що сторона захисту належним чином не мотивувала необхідність виклику експерта, а тому у суду були відсутні підстави для виконання вимог ст.356 КПК України;

-правові висновки, викладені у постанові ВС у справі №372/868/20 від 17.02.2022, в яких суд вказав, що твердження сторони захисту про неповноту судового розгляду місцевим судом, оскільки не було допитано експерта за клопотанням сторони захисту, є безпідставними з огляду на таке. Так, вирішення такого клопотання сторони кримінального провадження виноситься на розсуд суду. Залежно від обставин конкретного кримінального провадження, суд у кожному конкретному випадку приймає рішення про необхідність виклику експерта для допиту. Саме тому законодавець у диспозиціях низки статей кримінального процесуального законодавства вказує, що суд має право, а не зобов`язаний вчинити певну процесуальну дію. Так, у ч. 1 ст. 356 КПК вказано, що суд має право викликати експерта для допиту. Положення КПК про вирішення клопотань про виклик експерта для допиту містять у собі не імперативні приписи, а тому Суд вважає, що місцевий суд діяв у межах наданих йому повноважень у відповідності до вимог кримінального процесуального закону і не порушив його;

-правові висновки, викладені у постанові ВС у справі №442/7950/18 від 20.02.2020, в яких суд вказав, що відмова суду у виклику експерта не є порушенням КПК, зважаючи на безпідставність заявленого клопотання.

Окрім цього заслуговує на увагу і той факт, що сторонами кримінального провадження впродовж шести років не заявлялось клопотання про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз`яснення чи доповнення його висновку Вказане питання ініційоване судом за відсутності жодних підстав, передбачених КПК України для виклику експерта.

Також вважаю за необхідне зауважити, що клопотання захисника щодо призначення експертизи не стосується жодним чином експертизи, щодо висновків якої викликається для допиту експерт в судове засідання, а тому незрозуміло мети виклику експерта в судове засідання, така мета, які і питання, які слід з`ясувати, головуючим суддею, всупереч КПК України не наведено.

Окрім цього, вважаю що виклик експерта в судове засідання можна розцінити як затягування розгляду кримінального провадження, з огляду на таке.

Так, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №1201315001000089 від 06.12.2013 відносно ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України надійшов до суду 13.10.2017.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2017 справу було розподілено колегії суддів: головуючий суддя ОСОБА_6 , судді ОСОБА_1 , ОСОБА_4 /Т.1 а.с.47/.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2018 справу було розподілено колегії суддів: головуючий суддя ОСОБА_3 , судді ОСОБА_1 , ОСОБА_4 /Т.1 а.с.185/.

Ухвалою колегії суддів від 01.08.2018 справу було призначено до підготовчого судового засідання /Т.1 а.с.189/.

04.10.2018 розгляд справи відкладено за клопотанням захисника ОСОБА_7 /Т.1 а.с.203-205/.

23.10.2018 розгляд справи відкладено у зв`язку з неявкою сторін (клопотання відсутні) /Т.1 а.с.209/.

26.11.2018 розгляд справи відкладено за клопотанням захисника ОСОБА_7 /Т.1 а.с.227/.

20.12.2018 у справі призначено спеціальне судове провадження /Т.2 а.с.13-16/.

04.02.2019 розгляд справи відкладено за клопотанням захисника ОСОБА_7 /Т2 а.с.37-38/.

06.03.2019 розгляд справи відкладено за клопотанням захисника ОСОБА_7 та прокурора /Т.2 а.с.54-55/.

15.03.2019 ухвалою суду надано дозвіл на затримання обвинуваченого з метою приводу /Т.2 а.с.93-96/.

11.04.2019 справу призначено до судового розгляду /Т.2 а.с.105-108/.

31.05.2019 розгляд справи відкладено за клопотанням прокурора /Т.2 а.с.125/.

29.07.2019 розгляд справи відкладено за клопотанням прокурора /Т.2 а.с.138/.

26.09.2019 за участю сторін кримінального провадження /захисник ОСОБА_8 / судом встановлено порядок дослідження доказів.

25.10.2019 судом встановлено порядок дослідження доказів /Т.2 а.с.187-188/.

02.12.2019 розгляд справи відкладено за клопотанням прокурора /Т.2 а.с.206/.

16.01.2020 захисником долучено клопотання про обсяг доказів, що підлягають дослідженню, розгляд справи відкладено /Т.2 а.с.223-224/.

28.02.2020 розгляд справи відкладено за клопотанням сторін /Т.2 а.с.242/.

06.04.2020 розгляд справи відкладено за клопотанням сторін /Т.2 а.с.252/.

18.05.2020 розгляд справи відкладено за клопотанням сторін /Т.3 а.с.4/.

12.06.2020 розгляд справи відкладено за клопотанням сторін /Т.3 а.с.15/.

07.08.2020 розгляд справи відкладено за клопотанням захисника, у справі взяв участь прокурор ОСОБА_9 /Т.3 а.с.34/.

30.09.2020 розгляд справи відкладено за клопотанням захисника, причини неявки прокурора не відомі /Т.3 а.с.53/.

09.11.2020 розгляд справи відкладено за клопотанням сторін /Т.3 а.с.70/.

22.12.2020 судом, в порядку ч.2 ст.349 КПК України досліджено письмові докази.

25.01.2021 розгляд справи відкладено за клопотанням захисника /Т.4 а.с.3/.

19.02.2021 розгляд справи відкладено за клопотанням сторін /Т.4 а.с.21/.

30.03.2021 судом, в порядку ч.2 ст.349 КПК України досліджено письмові докази /Т.4 а.с.159/.

30.04.2021 розгляд справи відкладено за клопотанням сторін /Т.4 а.с.168/.

03.06.2021розгляд справи відкладено у зв`язку з неявкою представника потерпілого /Т.4 а.с.181/.

20.09.2021 розгляд справи відкладено за клопотанням сторін /Т.4 а.с.191/.

18.11.2021 ухвалою суду надано дозвіл на затримання обвинуваченого з метою приводу /Т.5 а.с.163-164/.

06.12.2021 розгляд справи відкладено за клопотанням захисника /Т.5 а.с.172/.

27.01.2022 розгляд справи відкладено.

01.03.2022 розгляд справи відкладено за клопотанням сторін /Т.5 а.с.189/.

04.04.2022 в судовому засіданні оголошено перерву /Т.5 а.с.199/.

28.04.2022 розгляд справи відкладено за клопотанням сторін /Т.5 а.с.207/.

02.06.2022 розгляд справи відкладено у зв`язку з непрацездатністю судді /Т.5 а.с.219/.

23.06.2022 розгляд справи відкладено.

19.09.2022 ухвалою суду застосовано привід до свідків /Т.5 а.с.235-236/.

03.10.2022 ухвалою суду застосовано привід до свідків /Т.6 а.с.12-13/.

10.11.2022 розгляд справи відкладено.

06.12.2022 розгляд справи відкладено у зв`язку з неявкою сторін /Т.6 а.с.95/.

22.12.2022 ухвалою суду застосовано привід до свідків /Т.6 а.с.12-13/.

30.01.2023 відкладено за клопотанням прокурора

07.02.2023 відкладено за клопотанням захисника, повернуто клопотання про проведення експертизи.

14.02.2023 оголошено перерву в судовому засіданні за ініціативою головуючого судді.

З наведеного вбачається, що 30 засідань у справі, з 44, у 2018-2023 роках було відкладено у зв`язку з неявкою сторін кримінального провадження та за їх клопотанням (що загалом складає більше 2/3). При цьому зауважую, що непоодинокими були випадки, коли суду не були відомі причини неявки сторін.

Факти порушень КПК України сторонами кримінального провадження за шість років знайшли відображення в єдиному листі, адресованому Львівській обласній прокуратурі, який залишився без належного реагування.

Наведене не може залишатися поза увагою суду, зважаючи на таке.

З аналізу практики ЄСПЛ щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).

У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги в зазначеному відношенні, охоплює весь період провадження.

У кримінальному провадженні відлік часу, на думку ЄСПЛ, починається з моменту пред`явлення обвинувачення в широкому розумінні цих слів. Тобто сюди включаються й арешт, і початок слідства, коли особу притягують як підозрювану, і повідомлення про кримінальне переслідування, й «інші дії, що мають на увазі схожі твердження і що істотно впливають на становище підозрюваного» (справа «Екле проти ФРН»). У п.253 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» йдеться: «Суд зазначає, що момент, з якого ст.6 починає застосовуватись до «кримінальних» питань, залежить від обставин справи. Провідне місце, яке займає в демократичному суспільстві право на справедливий судовий розгляд, спонукає Суд надавати перевагу «сутнісній», а не «формальній» концепції «обвинувачення», про яке йдеться у п.1 ст.6 (п.62 рішення від 18.01.2007 у справі «Шубінський проти Словенії»)».

Обов`язковість урахування цілої низки конкретних обставин справи при визначенні розумності строку зумовила також необхідність створення ЄСПЛ переліку взаємопов`язаних критеріїв. У п.116 рішення ЄСПЛ від 12.03.2009 у справі «Вергельський проти України» зазначено: «розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів (п.67 рішення у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції»).

Обвинувачений у кримінальній справі розраховує на здійснення провадження в його справі з особливою ретельністю і що положення ст.6 покликані не допускати в кримінальних справах надто тривалого перебування обвинувачуваної особи в стані невизначеності щодо своєї долі (п.89 рішення від 02.03.2006 у справі «Нахманович проти Росії» та п.71 рішення від 07.12.2006 у справі «Іванов проти України»).

Вважаю, що питання про виклик експерта є затягуванням розгляду кримінального провадження і з точки зору закону, не відповідає вимогам КПК України.

З вказаного кримінального провадження вбачається також, що сторони кримінального провадження зловживають процесуальними правами, систематична неявка сторін зумовила тривалий розгляд кримінального провадження.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що розумність тривалості провадження має бути оцінена в світлі конкретних обставин справи з врахуванням певних критеріїв, серед яких складність справи та поведінка заявника (рішення у справах «Пелісьє і Сассі проти Франції», «Вергельський проти України»).

У розумінні ЄСПЛ сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Оцінюючи поведінку заявника, необхідно брати до уваги, зокрема, і факти невиконання ним процесуальних обов`язків, наприклад, неодноразові неявки в судове засідання без поважних причин, якщо це призвело до порушення розумного строку судового розгляду.

В ухвалі Верховного Суду у справі №676/7346/15-к від 30.05.2018 вказано про те, що хоча у КПК України не передбачено загального положення про заборону зловживання процесуальними правами, однак заборона зловживання такими є загально правовим принципом і поширюється на всі галузі права.

В ухвалі Верховного Суду у справі № 202/4467/14-к від 17.09.2019 зазначено: «Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 7 липня 1989 року, вказував на недопустимість зневілювання ключового принципу - верховенства права у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом».

Поряд із цим, ККС ВС у постанові від 09.04.2019 року у справі № 306/1602/16-к зауважує, що процесуальний закон забезпечує дотримання прав осіб, а не використання їх для зловживання. При цьому в ухвалі від 18.09.2018 року у справі № 1-9/11 суд виходить із позиції, що законодавець чітко передбачив правила поведінки сторін у кримінальній справі на подання доказів, участь в їх дослідженні та доведенні їх переконливості, виступ у судових дебатах, оскарження процесуальних рішень суду, тобто учасники судового процесу мають діяти відповідно до загальних положень судового розгляду, а не зловживати своїми правами.

Відповідно до ст.ст. 42, 44, 45 Правил адвокатської етики, представляючи інтереси клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов`язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог цих Правил. Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду справи. У відносинах з іншими учасниками судового провадження адвокат повинен: бути стриманим і коректним.

Суд, з урахуванням позиції ЄСПЛ («Санніно проти Італії», «Кускані проти Сполученого Королівства») вважає, що хоча ведення захисту по суті є справою обвинуваченого та його адвоката, національні суди не повинні пасивно спостерігати за випадками неефективного представництва.

Вважаю, що захиснику ОСОБА_8 , зважаючи на аналіз строків розгляду кримінального провадження слід наголосити на необхідність дотримання правових приписів КПК України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та запропонувати захиснику прибувати в судові засідання, без зволікань.

Згідно зі ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119) сторін цих відносин, відповідно.

Статтею 3 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що неупередженість та об`єктивність є одними із засад діяльності прокуратури. Керівні принципи ООН щодо ролі обвинувачів (прокурорів) та Стандарти професійної відповідальності та основні обов`язки і права прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів 1999 року, а також Рекомендації щодо ролі прокуратури в системі кримінального судочинства, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 2000 року, передбачають, що прокурори повинні виконувати свої обов`язки, не керуючись страхом, уподобаннями чи упередженнями. Зокрема, вони повинні виконувати свої обов`язки відповідно до принципів безсторонності та діяти об`єктивно.

Відповідно до ст. 37 КПК України, прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті.

Вважаю за необхідне звернути увагу на процесуальну поведінку прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_9 , яка не може залишитися без належного реагування та потребує вжиття заходів, передбачених КПК України.

Так, прокурор ОСОБА_9 , з моменту його участі у кримінальному провадженні, тобто з 07.08.2020, близько десяти раз не з`являвся в судові засідання, подаючи клопотання про відкладення розгляду справи; під час дослідження письмових доказів продемонстрував свою необізнаність з матеріалами кримінального провадження; не вжив жодних заходів, в порядку ст.23 КПК України щодо забезпечення явки свідків в судові засідання; в судовому засіданні 14.02.2023 не зміг надати відповідь на запитання головуючого судді щодо обсягу пред`явленого обвинувачення; при вирішення клопотання про призначення експертизи, клопотання сторони захисту підтримав, чим створив сумнів в законності проведеної під час досудового розслідування експертизи. На чисельні запитання судді ОСОБА_1 щодо необхідності проведення експертизи, заявленої стороною захисту, жодної відповіді надати суду не зміг. Крім цього, прокурор не надав для огляду в судовому засіданні письмові докази, про які клопотала сторона захисту, що також викликає сумніви в законності його дій. В судовому засіданні 20.02.2023 прокурор надав не всі документи, про які клопотала сторона захисту.

Наведене свідчить про необізнаність процесуального прокурора з матеріалами кримінального провадження, незрозуміла позиція прокурора щодо обсягу пред`явленого обвинувачення демонструє безвідповідальне ставлення прокурора до своїх службових обов`язків, що потребує належного реагування шляхом повідомлення про вказані обставини Львівську обласну прокуратура для вжиття заходів, передбачених КПК України.

Вказані обставини слугували предметом обговорення в нарадчій кімнаті, однак не знайшли свого відображення в ухваленому рішенні.

Зазначене свідчить про неналежну організацію органами прокуратури своєї роботи та їх несумлінне ставлення до виконання своїх обов`язків, що потягло за собою невиправдану тяганину та суттєве порушення вимог кримінально-процесуального законодавства і порушення прав та законних інтересів сторін.

Керуючись ст.356 КПК України, вважаю, що підстави для виклику та допиту в судовому засіданні експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №1201315001000089 від 06.12.2013 відносно ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, в колегії суддів були відсутні.

Суддя ОСОБА_1