Рішення № 10910779, 05.08.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.08.10р.Справа № 16/145-10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕКРО ПЕТ Лтд.", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ

про визнання недійсними договорів про надання кредитної лінії від 24.09.2007р. №СR 07-485/28-2 та від 11.04.2008р. №СR 08-057/28-2

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: Сокол О.Ю. - представник, дов. від 12.04.2010р.;

від відповідача: Вілінський О.В. - представник, дов. від 26.04.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить визнати недійсними договори про надання кредитної лінії від 24.09.2007р. №СR 07-485/28-2 та від 11.04.2008р. №СR 08-057/28-2.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що: - спірні договори не відповідають чинному законодавству України, оскільки позивач не мав права надавати кредит в доларах США; - використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається за умови наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України; - спірні договори укладено між сторонами без належної індивідуальної ліцензії; - умови спірних договорів про надання позичальнику кредиту у формі кредитної лінії в іноземній валюті –доларах США, як господарське зобов’язання не відповідає вимогам закону, зокрема частині 1 статті 207 Господарського кодексу України, а положення кредитних договорів стосовно використання іноземної валюти як засобу отримання кредиту та засобу платежу є такими, що прямо суперечать нормам чинного законодавства України, зокрема, суперечать статті 99 Конституції України статті 192, 524, 53 Цивільного кодексу України, статті 35 Закону України „Про національний банк України”, статті 5 Декрету КМ України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” і відповідно, кредитні договори підлягають визнанню недійсними на підставі статтей 203, 215 ЦК України.

Відповідач у відзиві (вх.№13397 від 21.06.2010р.) просить відмовити в задоволенні позовної заяви, оскільки: - позивач за спірними договорами має заборгованість по тілу кредиту, відсоткам та пені; - має на меті спробу уникнути відповідальності за взятими на себе кредитними зобов'язаннями; - отримуючи кредитні кошти в іноземній валюті, позивач не ставив питання про порушення законодавства та не заперечував проти положень, викладених в кредитних договорах, користувався отриманими кредитними коштами та сплачував банку відповідну плату за їх користування; - позивач не вказав, в чому саме полягає порушення його прав, і яким чином суд має захистити порушені права позивача; - відповідачем отримано генеральну банківську ліцензію від 02.03.1998р. №191 на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 ЗУ "Про банки і банківську діяльність", серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями; - правових перешкод для того, щоб відповідач мав право укладати кредитні договори, видавати кредити та вимагати виконання зобов'язання в іноземній валюті немає; - позивач не звертався до відповідача з заявами про здійснення конвертації іноземної валюти (доларів США) в національну валюту (гривню).

Позивач у клопотанні (вх.№14405 від 05.07.2010р.) просить: призначити у справі судову економічну експертизу з метою встановлення правомірності надання відповідачу кредиту в іноземній валюті, без індивідуальної ліцензії Національного банку України для вчинення операцій стосовно надання резидентам кредитів в іноземній валюті; проведення судової економічної експертизи доручити Київському регіональному центру Національної академії правових наук (01024, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, буд.3); зупинити провадження у справі до отримання результатів експертизи.

Суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі та призначення судової економічної експертизи, оскільки визначене позивачем коло питань має правовий характер, їх вирішення віднесено до компетенції суду та не потребує спеціальних економічних знань.

Оригінали документів, оглянуті в судових засіданнях, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу представниками сторін заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

- 24.09.2007р. між Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” (банком) та позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю „ХЕКРО ПЕТ Лтд.” (позичальником) було укладено Договір про надання кредитної лінії №CR07-485/28-2 (надалі - Договір кредитної лінії №CR07-485/28-2), відповідно до пункту 1.1 якого Банк надає позичальнику кредитну лінію, в рамках якої банк надає позичальнику кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, а позичальник приймає, зобов’язується належним чином використати та повернути Банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов’язання, встановлені у цьому Договорі;

- згідно розділу Договору №CR07-485/28-2 „Визначення термінів” лімітом фінансування є максимально дозволена сума заборгованості позичальника за кредитом і складає 10000000 доларів США або еквівалент цієї суми в інших валютах; кредит може надаватись в такій валюті: долар США та/або євро та/або гривня (пункт 1.1.1 Договору кредитної лінії №CR07-485/28-2); позичальник зобов’язаний використовувати кредит на поповнення обігових коштів (пункт 1.2 Договору кредитної лінії №CR07-485/28-2);

- пунктом 1.4.1 Договору №CR07-485/28-2 (в редакції договору від 07.08.2008р. №2 про зміну договору про надання кредитної лінії № CR07-485/28-2) встановлені такі проценти за кредит в доларах США: - в період з дати підписання цього Договору до 31 липня 2008 року включно проценти в доларах США розраховуються банком від суми кредиту в доларах США на підставі процентної ставки в розмірі 9,5% річних, протягом періоду з 01 серпня 2008 року по 31 серпня 2008 року включно LIBOR+8%, протягом періоду з 01 вересня 2008 року по 11 вересня 2008р. включно %, протягом періоду з 15 вересня 2008 року і до закінчення строку дії цього Договору включно IBOR+9,5% із розрахунку 360 днів на рік (за методом „факт/360”); розмір LIBOR фіксується банком у перший банківський день місяця, в якому було надано перший транш в доларах США, і застосовується, при розрахунку процентів за кредит в доларах США протягом періоду до першого банківського дня місяця, що є наступним за місяцем, в якому було надано перший транш в доларах США;

- до Договору кредитної лінії №CR07-485/28-2 були укладені договори про внесення змін, а саме: договір від 23.11.2007р. №1 та договір від 07.08.2008р. №2;

- 11.04.2008р. між Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” (Банком) та позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю „ХЕКРО ПЕТ Лтд.” (позичальником) було укладено Договір про надання кредитної лінії №CR08-057/28-2 (надалі - Договір кредитної лінії № CR08-057/28-2), відповідно до пункту 1.1 якого Банк надає позичальнику кредитну лінію, в рамках якої банк надає позичальнику кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, а позичальник приймає, зобов’язується належним чином використати та повернути Банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов’язання, встановлені у цьому Договорі;

- згідно розділу Договору № CR08-057/28-2 „Визначення термінів” лімітом фінансування є максимально дозволена сума заборгованості позичальника за кредитом і складає 15000000 доларів США або еквівалент цієї суми в інших валютах; кредит може надаватись в такій валюті: долар США та/або євро та/або гривня (пункт 1.1.1 Договору кредитної лінії № CR08-057/28-2); позичальник зобов’язаний використовувати кредит на поповнення обігових коштів (пункт 1.2 Договору кредитної лінії №CR08-057/28-2);

- пунктом 1.4.1 Договору №CR07-485/28-2 (в редакції договору від 07.08.2008р. №2 про зміну договору про надання кредитної лінії №CR08-057/28-2) встановлені такі проценти за кредит в доларах США: - в період з дати підписання цього Договору до 31 липня 2008 року включно проценти в доларах США розраховуються банком від суми кредиту в доларах США на підставі процентної ставки в розмірі 9,5% річних, протягом періоду з 01 серпня 2008 року по 31 серпня 2008 року включно - LIBOR+8%, протягом періоду з 01 вересня 2008 року по 11 вересня 2008р. включно %, протягом періоду з 15 вересня 2008 року і до закінчення строку дії цього Договору включно –LIBOR+9,5% із розрахунку 360 днів на рік (за методом „факт/360”); розмір LIBOR фіксується банком у перший банківський день місяця, в якому було надано перший транш в доларах США, і застосовується, при розрахунку процентів за кредит в доларах США протягом періоду до першого банківського дня місяця, що є наступним за місяцем, в якому було надано перший транш в доларах США;

- відповідно до розділу Договорів №СR 07-485/28-2 та №СR 08-057/28-2 „Визначення термінів” LIBOR –фіксована індикативна процентна ставка, яка розраховується як середньоарифметичне значення індивідуальних процентних ставок пропозиції ресурсів банк-членів британської банківської асоціації (ВВА LIBOR Contributor Panel Blanks); LIBOR визначається на 11.00 за лондонським часом для валюти долари США на строк в 1 місяць; при реалізації цього договору LIBOR визначається за даними системи REUTERS на відповідну дату;

- до Договору кредитної лінії № CR08-057/28-2 були укладені договори про внесення змін, а саме: договір від 06.06.2008р. №1 та договір від 07.08.2008р. №2;

- відповідно до статті 1 Статуту відповідача –Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" є правонаступником всіх прав і обов’язків Закритого акціонерного товариства „ОТП Банк”;

- позивач вважає, що укладені сторонами Кредитні договори суперечать чинному законодавству та просить визнати їх недійсними на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України; відповідач проти цього заперечує, вважає, що Кредитні договори повністю відповідають вимогам закону.

Враховуючи викладене суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного:

- згідно статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;

- частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей;

- господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України);

- статтею 345 Господарського кодексу України передбачено, що кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян; кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність; кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту;

- відповідно до статті 192 та частини 3 статті 533 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і порядку, встановлених законом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом;

- згідно пункту 1) частини 2 статті 47 Закону України від 7 грудня 2000 року №2121-III “Про банки і банківську діяльність” банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями;

- частиною 5 статті 47 Закону №2121 передбачається, що Національний банк встановлює порядок надання банкам дозволу на здійснення таких операцій;

- відповідно до частин 1, 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993р. №15-93 Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом;

- генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання;

- відповідачем на підтвердження своїх доводів надані банківська ліцензія на право здійснювати банківські операції №191 від 08.11.2006р., а також дозвіл №191-1 від 08.11.2006р. та додаток до нього із визначеним переліком операцій, які має право здійснювати Відповідач, зокрема, операції з валютними цінностями серед яких неторговельні операції з валютними цінностями, ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті;

- з вище викладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті;

- щодо вимог підпункту “в” пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993р. №15-93, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання та одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, слід зазначити, що на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті;

- таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії;

- висновок позивача про обов’язковість отримання банком або позичальником індивідуальної ліцензії для надання/одержання кредиту в іноземній валюті незалежно від сум та термінів надання грошових коштів, суперечить положенням статті 19 Конституції України за якими правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, оскільки, чинним законодавством не встановлені будь-які обмеження чи вимоги щодо сум та термінів кредитів в іноземній валюті, які надаються або залучаються резидентами України;

- таким чином, банк має право на постійній основі здійснювати діяльність з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку України генеральної ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій;

- врахувавши вище згадані законодавчі положення, господарський суд доходить висновку про те, що укладені між позивачем та відповідачем договори про надання кредитної лінії від 24.09.2007р. №СR07-485/28-2 та від 11.04.2008р. №СR08-057/28-2, якими передбачено надання позивачу кредиту в іноземній валюті, не суперечать вимогам чинного законодавства України та відсутні правові підстави для визнання їх недійсними.

З урахуванням викладеного позовні вимоги необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати у справі слід віднести за рахунок позивача.

Позивачем подано заяву про повернення з держаного бюджету надміру сплаченого за платіжним дорученням №22 від 14.04.2010р. державного мита.

Суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 25415 грн. 00 коп. –надмірно сплаченого згідно платіжного доручення від 14.04.2010р. №24, оригінал якого знаходиться у справі, видати довідку, оскільки:

- відповідно до пункту в) частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із позовних заяв, які подаються до господарських судів у спорах, що виникають під час укладання, зміни або розірвання господарських договорів мито сплачується в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 85 грн. 00 коп.;

- як вбачається згідно платіжного доручення від 14.04.2010р. №24 державне мито сплачено в сумі 25500 грн. 00 коп.;

- у зв’язку з цим надміру сплачене мито складає 25415 грн. 00 коп., яке підлягає поверненню позивачу на підставі статті 8 Декрету, про що видати позивачу довідку.

Керуючись статтями 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Хекро ПЕТ Лтд." (49000, м. Дніпропетровськ, проспект ім. Газети „Правда”, буд.35, оф.307-а; ідентифікаційний код 30960327; п/р 26002001300624 у відділенні ЗАТ „ОТП Банк”, МФО 300528) з державного бюджету 25415 грн. 00 коп. –державного мита, надмірно сплаченого згідно платіжного доручення від 14.04.2010р. №24, оригінал якого знаходиться у справі, видати довідку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„10„ серпня 2010р.