Рішення № 109098415, 21.02.2023, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/422/23

РІШЕННЯ

іменем України

"21" лютого 2023 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Ротар М.М.

за участю: секретаря Козаченко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

встановив

Позивач звернувся з позовом про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, мотивуючи позовні вимоги тим, що 30.01.2023 року він отримав поштового листа, в якому знаходилася постанова по справі про адміністративне правопорушення ГАБІ №854856 відносно нього, яка була складена 22.01.2023 року працівниками Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого вимогами ст..183 КУпАП та стягнення на користь держави 3400 грн. штрафу.

Із постанови вбачається, що 22.01.2023 року перебуваючи в АДРЕСА_1 , перебуваючи у нетверезому стані здійснив завідомо неправдивий виклик поліції чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ст..183 КУпАП та накладено стягнення в розмірі 3400 грн.

На думку позивача, постанова є незаконною та такою, що підлягають скасуванню, оскільки він викликав поліцію по лінії «102» у зв`язку з тим, що 22.01.2023 року перебуваючи вдома у нього виникла сварка з дружиною, після чого дружина вдарила його в обличчя фужером. Після цього він викликав поліцію.

Дії інспектора при винесенні оскаржуваної постанови є протиправними. На розгляд справи його ніхто не викликав, постанову склали без його присутності, прав та обов`язків йому ніхто не роз`яснював, копію постанови йому не вручали. Таким чином, позивач був позбавлений можливості викласти свої заперечення та пояснення, скористатися юридичною допомогою. Жодних доказів будь-яких порушень надано не було. Тобто, інспектор склав постанову безпідставно. Тому він змушений звернутися до суду з цим позовом для захисту своїх прав.

Ухвалою суду від 01 лютого 2023 року відкрито провадження по справі та справа призначена до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 10 лютого 2023 року був замінений неналежний відповідач Вознесенське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на Головне управління Національної поліції в Миколаївській області.

В судове засідання позивач та його представник надали заяву, в якій просили здійснювати розгляд без їх участі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача Головне управління Національної поліції в Миколаївській області в судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та надані в їх обґрунтування докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 9, 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що постановою серії ГАБІ №854856 поліцейським СРПП Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області сержантом поліції Русяєвим О.Г. від 22.01.2023 року на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 22.01.2023 року в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 перебуваючи у нетверезому стані здійснив завідомо неправдивий виклик поліції повідомивши про факт домашнього насилля, але даного факту не було. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачено ст. 183 КУпАП. Копію вказаної постанови було надіслано рекомендованим листом 24.01.2023 року.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 183 КУпАП передбачено відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

В обґрунтування своїх вимог позивач в позовній заяві зазначив, що на розгляд справи його ніхто не викликав та прав не роз`яснював. Пояснення відбиралися лише у його дружини ОСОБА_2 , невістки ОСОБА_3 та синів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .. Доказів протилежного відповідачем суду надано не було. Тому, суд вважає, що позивач був позбавлений можливості скористатись юридичною допомогою під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього, що свідчить про порушення його права на захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про правопорушення, передбачені ст.183 КУпАП.

Згідно із ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.

Частинами 2, 4 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП.

Тобто, старший сержант поліції ОСОБА_6 мав всі законні підстави винести постанову, а також розглянути справу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення.

В рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 р. №5- рп/2015 зазначено, що перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення (зокрема ст. 258 ч. 2 КУпАП), є вичерпним і може бути змінений лише законом. Допускається скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Разом з тим, згідно статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 працівник поліції не отримав пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в результаті чого не було повно, всебічно та об`єктивно досліджено усіх обставин справи. Як наслідок поліцейським було винесено незаконне рішення в справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, оскільки відповідальність за ст. 183 КУпАП настає в разі завідомо неправдивого виклику поліції, а позивач здійснив такий виклик з приводу неправомірних дій своєї дружини, будучи впевненим, що такі дії вчиняються, тому суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 умислу на вчинення такого правопорушення, а отже і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Зокрема, частиною другою даної норми права передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на зазначене вище, суд вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб, що визначений законами та Конституцією України, і всупереч ст. 77 КАС України не виконав обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, судом встановлено, що такими діями відповідач порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушив порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 у справі №524/9827/16-а.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд констатує, що жодних доказів чи то матеріалів, на підставі яких було прийняте оскаржуване рішення, як то належним чином оформлена фото-, відеофіксація безпосередньо порушення (а потім бесіда з ним чи інш.) позивачем, за обставин вказаних в оскаржуваній постанові, сторона відповідача суду не надала.

Як вбачається із оскаржуваної постанови, у ній відсутнє зазначення доказів, на яких ґрунтувався висновок поліцейського про вчинення адміністративного правопорушення. Стороною відповідача також не доведено, що ним було вжито всіх можливих заходів для отримання доказів вини позивача до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за здійснення завідомо неправдивого виклику поліції та, зокрема, довести факти вчинення позивачем правопорушень відповідними доказами.

Разом з тим, факт вчинення позивачем ОСОБА_1 порушень, що містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, відповідачем будь-якими належними та допустимими доказами не доведений.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами ст.ст. 73, 76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Статтею 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з викладеного вище, суд вважає, що стороною відповідача, в силу положень ч. 2 ст. 77 КАС України, не доведено належними й допустимими доказами, достатніми у їх сукупності та логічному взаємозв`язку факт вчинення позивачем за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, порушення вимог ст. 183 КУПАП, а відтак не доведено й правомірності оскаржуваної постанови та наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закрити провадження у справі.

Відповідно до ч. 7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч. 4 ст.134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 5 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З огляду на викладене, беручи до уваги положення КАС України, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн. та судового збору 1095,07 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 9, 251, 252, 280, 289 КУпАП, ст.ст. 2, 6, 9, 20, 72, 73, 76, 77, 90, 139, 241-244, 246, 286 КАС України, суд

ухвалив

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 22.01.2023 року серії ГАБІ за №854856 відносно ОСОБА_1 .

Закрити провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 183 КУпАП.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Миколаївській областії судові витрати 2095 грн. 07 коп.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя М.М. Ротар