Рішення № 109098371, 20.02.2023, Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/928/22

Провадження №2/471/36/23

Номер рядка звіту 67

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2023 р.

Братський районний суд Миколаївської області

в складі:

головуючого судді - Гукової І.Б.,

за участю секретаря - Холоденко І.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Братське цивільну справу № 471/928/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Вознесенської міської ради, служба у справах дітей Братської селищної ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні і спілкуванні з дитиноюбатьком, який проживає окремо та визначення способу участі у її вихованні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Вознесенської міської ради, служба у справах дітей Братської селищної ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні і спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо та визначення способу участі у її вихованні.

В позові вказував, що 14.02.2020 року між ним та Відповідачем укладено шлюб, який на даний час не розірвано. В шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 24.02.2022 року подружжя припинило спільне проживання та фактичні шлюбні віносини. За домовленістю сторін дитина залишилась проживати з матір`ю - ОСОБА_2 . Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 25.11.2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягувати з 29.08.2022 року і до досягнення дитиною повноліття. З березня 2022 року позивач не може зустрітись з дитиною оскільки відповідач не бажає його присутності та першкоджає зустрічам з сином. Позивач звертався до органу опіки та піклування - служби у справах дітей Вознесенської міської ради де йому відразу порадили з даним питанням звернутись до суду.

Позивач просить зобов`язати відповідача не чинити йому перешкод у спілкуванні з дитиною: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначити йому наступний порядок для участі у вихованні сина: у будні: два рази на тиждень з 16:00 години до 19:00 години з урахуванням вікових потреб малюка (обідній сон, відвідування дитиною дитячого садка, дитячих розвиваючих центрів тощо) з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, розважальних закладів та заходів з попереднім повідомленням матері не пізніше, ніж за добу, без присутності матері; у вихідні: в один з вихідних з 10:00 години до 16:00 години з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, розважальних закладів та заходів з попереднім повідомленням матері не пізніше, ніж за добу, без присутності матері; зустрічі з дитиною 22 квітня кожного року (у день народження дитини) з 10:00 години до 16:00 години з можливістю відвідування разом з дитиною розважальних закладів та заходів без присутності матері; спільний відпочинок з дитиною під час відпустки батька протягом 1/2 частки її тривалості для забезпечення дитині відпочинку та оздоровляення з попередні повідомленням матері не пізніше, ніж за два тижні, без присутності матері.

У підготовче судове засіданні позивач та його представник не зявились до суду надали заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали.

Відповідач у судовому засіданні не зявилась, до суду надала заяву про визнвання позову.

Оскільки відповідач визнала позов в підготовчому провадженні, суд на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд дослідивши матеріали справи, всебічно і повно, з`ясувавши всі фактичні обставини, та перевіривши їх доказами, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок їх у сукупності, доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 14.02.2020 року між сторнами укладено шлюб, який на даний час не розірвано.

В шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 24.02.2022 року подружжя припинило спільне проживання та фактичні шлюбні віносини. За домовленістю сторін дитина залишилась проживати з матір`ю - ОСОБА_2 .

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 25.11.2022 року стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягувати з 29.08.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Відмова особі у праві доступу до правосуддя є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, у відповідності до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого будь-якого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з частинами другою, третьою статті 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частин першої, другої статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

До предмету доказування у вказаній категорії справ входить встановлення наявності або відсутності перешкод, які створюються відповідачем щодо участі позивача у вихованні дітей та спілкуванні з ними, а, крім того наявність умов, які батьки можуть запропонувати задля участі кожного з них у вихованні своїх дітей, а також способів участі кожного з них у спілкуванні з дітьми, усунення при цьому існуючих перешкод, що не повинно шкодити інтересам дітей.

У відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.2 ст.81 ЦПК України, у справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

Оскільки в даній справі позивач стверджує, що його права у спілкуванні з дитиною обмежуються відповідачем, саме, на нього покладається обов`язок доведення фактичних обставин такого обмеження.

Позивач у підтвердження факту обмеження відповідачем його права у спілкуванні з дитиною посилається на те, що він змушений був звернутись до Служби у справах дітей, та навіть після цього, вважає, що позивач чинить перешкоди.

Вході розгляду справи судом встановлено, що між сторонами виникли особисті конфліктні відносини, а відтак самостійно домовитись щодо участі кожного з них у вихованні та спілкуванні з власними дітьми вони не можуть, що в кінцевому результаті стало підставою для звернення позивача до суду.

Отже, фактично предметом спору в даній справі є можливість батька бачитись із дитиною та брати участь у його вихованні, в тому числі без участі відповідача (матері) та за місцем свого проживання.

При вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дітьми того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд не повинен надавати пріоритет інтересам батьків, а вирішувати спір, беручи до уваги передусім інтереси дитини з урахуванням конкретних обставин справи.

За змістом Преамбули Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенції), ратифікованої Верховною Радою Української РСР 27 лютого 1991 року, Організація Об`єднаних Націй в Загальній декларації прав людини проголосила, що діти мають право на особливе піклування і допомогу. Дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Відповідно до статей 3, 18 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відтак, будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахуванням кожних конкретних обставин справи.

Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства», батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право на спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Таким чином, законодавством України закріплено не право, а обов`язок того із батьків, який проживає окремо, регулярно брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок не чинити цьому перешкоди.

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Отже, обов`язки щодо забезпечення розвитку дітей покладаються на обох батьків, кожен з батьків у рівній мірі зобов`язаний брати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний психоемоційний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

На переконання суду під час розгляду даної справи жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування із дитиною, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з дітьми, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, або обумовлювало його побачення з дитиною у присутності інших осіб, не встановлено, відповідачем не доведено, а матеріали справи таких доказів не містять.

Отже, у зв`язку з порушенням права позивача щодо участі у вихованні дитини та наявності спору між сторонами у спілкуванні з ними, на підставі ч.2 ст.159 СК України, суд визначає способи участі батька у вихованні дитини, місце та час їхнього спілкування, з врахуванням позиції сторін

При цьому для визначення способів спілкування батька із дитиною, суд приймає до уваги конкретні обставини справи та враховує насамперед інтереси дітей та його бажання щодо такого спілкування.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про доцільність задовольнити позов..

У відповідності з ч.1 ст. 141, ч. 1 ст. 142 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 50 відсотків від сплаченої суми, а саме 496, 20 грн., іншу частину судових витрат повернути позивачу з державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 8, 10, 12, 13, 247 ч. 2, 259, 263-265, 268, 354, 355, 355, 356, 357, 358, 364, 367, 392 ЦПК України, ст. ст. 141, 157, 159 СК України, Конвенцією про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року (ратифікована 27.02.1991 року), Законом України «Про охорону дитинства», суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Вознесенської міської ради, служба у справах дітей Братської селищної ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні і спілкуванні з дитиноюбатьком, який проживає окремо та визначення способу участі у її вихованні - задовольнити повністю.

Встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 наступний порядок участі у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- у будні: два рази на тиждень з 16:00 години до 19:00 години з урахуванням вікових потреб малюка (обідній сон, відвідування дитиною дитячого садка, дитячих розвиваючих центрів тощо) з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, розважальних закладів та заходів з попереднім повідомленням матері не пізніше, ніж за добу, без присутності матері;

- у вихідні: в один з вихідних з 10:00 години до 16:00 години з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, розважальних закладів та заходів з попереднім повідомленням матері не пізніше, ніж за добу, без присутності матері;

- зустрічі з дитиною 22 квітня кожного року (у день народження дитини) з 10:00 години до 16:00 години з можливістю відвідування разом з дитиною розважальних закладів та заходів без присутності матері;

- спільний відпочинок з дитиною під час відпустки батька протягом 1/2 частки її тривалості для забезпечення дитині відпочинку та оздоровляення з попередні повідомленням матері не пізніше, ніж за два тижні, без присутності матері.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , витрати, понесені при сплаті судового збору в розмірі 50 відсотків від сплаченої суми 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок.

Повернути позивачу ОСОБА_1 з державного бюджету, судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Треті особи - Служба у справах дітей Вознесенської міської ради, місце знаходження: вул. Центральна, 22/72, м. Вознесенськ Миколаївської області.

Служба у справах дітей Братської селищної ради, місце знаходження: вул. Миру, 104, смт. Братське Вознесенського раойну Миколаївської області.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду.

СуддяІ.Б. Гукова