Ухвала суду № 109097408, 21.02.2023, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/1867/23

ун. № 759/1782/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року

Суддя Святошинського районного суду м. Києва Горбенко Н.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Перепьолкіної Ю.В. звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2023 року визначено головуючого суддю Горбенко Н.О.

На виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України 02.02.2023 року суд здійснив запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС України в м. Києві та Київській області для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2

20.02.2023 судді передано відповідь на запит, відповідно до якої зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є АДРЕСА_1 .

Зважаючи на отриману інформацію, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суддя, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 заявляє дві позовні вимоги немайнового характеру: позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Щодо викладеного суд вважає за необхідне вказати наступне.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За загальним правилом, визначеним ч. 1ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 28 ЦПК України не передбачає альтернативної підсудності для позову про позбавлення батьківських прав, тому територіальна юрисдикція позову про позбавлення батьківських прав визначена імперативно тільки за зареєстрованим місцем проживання відповідача. У разі відсутності відомостей щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, варто враховувати положення ч.9, ч.10 ст.28, ст.29 ЦПК України. Інших випадків зміни територіальної підсудності, тобто інших підстав для недотримання та відступу від загального правила, встановленого статтею 27 ЦПК України процесуальний закон не передбачає.

Суд зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачається, що основною позовною вимогою є позбавлення відповідачки батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч.3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відтак, комплексний аналіз вказаної норми вказує на те, що під час розгляду справи про позбавлення батьківських прав вирішення питання судом про стягнення аліментів з відповідача не є окремою позовною вимогою та вирішується судом в обов`язковому порядку у разі задоволення позову про позбавлення батьківських прав.

Даний спір стосується саме невиконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків. При цьому, вимога про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини є похідною та випливає із позовних вимог про позбавлення батьківських прав.

Отже, суд робить висновок про відсутність підстав для визначення підсудності позову про позбавлення батьківських прав Святошинському районному суду м. Києва (за зареєстрованим місцем проживання Позивача), оскільки для даної вимоги встановлена імперативна підсудність незалежно від того, чи окремо подається до суду дана вимога чи вона об`єднана з іншою позовною вимогою. Процесуальний закон не передбачає можливості зміни територіальної підсудності позову (конкретно визначеної процесуальним законом) у разі об`єднання в одній позовній заяві декількох позовних вимог (позовів).

З викладеного слідує, що положення ч.16 ст.28 ЦПК України щодо підсудності справ за вибором позивача в даному випадку застосуванню не підлягають, оскільки частинами 1-15 вказаної статті не передбачено виборної підсудності справ за позовами «про позбавлення батьківських прав».

Таким чином, в даному випадку, підсудність справи має визначатись згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача.

Відповідно до інформації, наданої Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС України в м. Києві та Київській області, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.9 ст.187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

До того ж, відповідно до ч.1 ст. 378 ЦПК України, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Згідно з Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX у Київській області утворено Бучанський район, до складу якого входять землі смт. Бабинці.

Водночас, згідно із Законом України «Про внесення зміни до пункту 3-1 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо територіальної юрисдикції місцевих судів на території України до прийняття закону щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів» від 01 грудня 2022 року розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено пунктом 3-1 такого змісту: «До набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX"».

Приймаючи до уваги те, що смт. Бабинці Бучанського району Київської області до набрання чинності Постановою Верховної ради України «Про утворення і ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX відносилося до адміністративних меж Києво-Святошинського районну Київської області, суд приходить до висновку, що справа не підсудна Святошинському районному суду м. Києва.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність передачі справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, для розгляду за підсудністю до Києво-Святошиснького районного суду Київської області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 28, 31 - 32 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - передати на розгляд за підсудністю до Києво-Святошиснького районного суду Київської області (вул. Мельниченка, 1 м. Київ, 03170).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.О.Горбенко